Постанова

від 12.03.2015 по справі 910/26869/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2015 р. Справа№ 910/26869/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015

у справі № 910/26869/14

за позовом Київської міської профспілки працівників, підприємств торгівлі, ресторанного господарства, послуг та суміжних сфер діяльності

до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ»

про стягнення грошових коштів у розмірі 51 068,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Київська міська профспілка працівників, підприємств торгівлі, ресторанного господарства, послуг та суміжних сфер діяльності (далі, позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» (далі, відповідач або Банк) про стягнення грошових коштів у розмірі 51 068 грн. 50 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач не виконав умови Договору банківського вкладу «З банком «КИЇВ» до успіху» № 10-Т-02600/176 від 12.09.2012 в частині повернення позивачу депозиту у розмірі 50 000,00 грн. та суми нарахованих процентів у розмірі 1 068,50 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 у справі № 910/26869/14 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» на користь Київської міської профспілки працівників, підприємств торгівлі, ресторанного господарства, послуг та суміжних сфер діяльності грошові кошти у розмірі 51 068 (п'ятдесят одна тисяча шістдесят вісім) грн. 50 (п'ятдесят) коп., з яких: сума вкладу в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., проценти на суму вкладу в розмірі 1 068 (одна тисяча шістдесят вісім) грн. 50 (п'ятдесят) коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 у справі № 910/26869/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що суд першої інстанції безпідставно відмовив йому у задоволенні клопотань про залучення до участі у справі Міністерства фінансів України та Національного банку України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Скаржник стверджує, що з 03.07.2009 основним акціонером Банку є Держава Україна в особі Міністерства фінансів України (частка держави у статутному капіталі Банку становить 99,936931402 %). З огляду на це, на думку апелянта, позов у даній справі направлений на позбавлення Банку, як суб'єкта державного сектора економіки, грошових коштів, що негативно вплине на права Міністерства фінансів України, як акціонера Банку та органу державної влади.

Також, відповідач наголошує на тому, що судом першої інстанції не досліджено той факт, що пунктом 8.1. Договору банківського вкладу передбачено, що сторони звільняються відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень договору, якщо це невиконання стало наслідком причин, що знаходяться поза сферою контролю не виконуючої сторони. Зокрема, такі причини включають дії Уряду та Національного банку України, які забороняють або будь-яким чином обмежують проведення операцій по відповідних рахунках.

За твердженнями скаржника, Національним банком України на підставі статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» були запроваджені обмеження у діяльності Банку, що унеможливило виконання останнім договірних зобов'язань перед позивачем, однак, дана обставина не була прийнята судом до уваги.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2015 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 12.03.2015.

12.03.2015 позивач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 у справі № 910/26869/14 залишити без змін.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 12.03.2015, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення сторін про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та відповідача.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача та вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Як підтверджується матеріалами справи, 12.09.2012 між Київською міською профспілкою працівників, підприємств торгівлі, ресторанного господарства, послуг та суміжних сфер діяльності (Вкладник) та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» (Банк) було укладено Договір банківського вкладу «З банком «КИЇВ» до успіху» №10-Т-02600/176 (далі, Договір), відповідно до умов якого Банк відкрив Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок №26100155685001 в ПАТ «АКБ «КИЇВ», Вкладник перерахував грошові кошти у безготівковій формі на Депозитний рахунок, а Банк прийняв грошові кошти Вкладника в сумі 50 000 грн. 00 коп. та зобов'язався повернути Вкладнику депозит 15 березня 2013 року із нарахуванням процентів з розрахунку 22,5% річних.

Відповідно до пункту 5.1. Договору Банк повертає депозит та нараховані несплачені проценти в термін, визначений в пункті 1.3 Розділу 1 цього Договору, шляхом перерахування на поточний рахунок Вкладника №26005130898 відкритий в АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві без надання Вкладником відповідного платіжного доручення на перерахування грошових коштів.

Банк виплачує нараховані проценти в перший банківський день кожного місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено нарахування, та в день повернення депозиту, шляхом перерахування на Поточний рахунок Вкладника, зазначений в пункті 5.1 Розділу 5 цього Договору (пункт 5.2. Договору).

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору банківського вкладу «З банком «КИЇВ» до успіху» № 10-Т-02600/176 від 12.09.2012 позивачем були перераховані у безготівковій формі на депозитний рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 50 000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою по рахунку Київської міської профспілки працівників, підприємств торгівлі, ресторанного господарства, послуг та суміжних сфер діяльності (том 1, а.с. 41) та платіжним дорученням № 156 від 13.09.2012 у розмірі 50 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу: «депозитний вклад згідно договору №10-Т-02600/176 від 12.09.2012» (том 1, а.с. 42).

Також, сторонами були укладені Додаткові угоди № 10-Т-26000/176-4 від 17.03.2014, № 10-Т-02600/176-2 від 17.06.2014, № 10-Т-02600/176-3 від 18.12.2013, № 10-Т-02600/176-1 від 15.03.2013, № 10-Т-02600/176-5 від 18.06.2014 до Договору (том 1, а.с. 16-24).

Так, Додатковою угодою № 10-Т-02600/176-5 від 18.06.2014 до Договору сторони погодили, що Банк зобов'язався повернути Вкладнику депозит 22 вересня 2014 року, за користування коштами Банк сплачує Вкладнику проценти в розмірі 15% річних.

Позивач зазначає, що відповідач не виконав умови Договору в частині повернення депозиту та суми нарахованих процентів 22 вересня 2014 року, а тому 23 вересня 2014 року на адресу відповідача була направлена вимога про повернення депозиту, яка залишена ним без виконання.

Листами № 08.1.1/863 від 25.09.2014, № 08.1/1979/1 від 22.10.2014, № 08.1.1/2057 від 28.10.2014, № 08.1.1/2315 від 10.11.2014 Банк повідомив, що у зв'язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку, зобов'язання будуть виконані по мірі їх накопичення.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача з огляду на наступне.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором банківського вкладу.

Відповідно до частини 1 статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановленого договором.

Згідно частини 3 статті 1058 Цивільного кодексу України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Статтею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено , що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України.

Згідно частини 1, 2 статті 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Так, як уже зазначалося вище, пунктом 1.3. Додаткової угоди № 10-Т-02600/176-5 від 18.06.2014 до Договору сторони погодили, що Банк зобов'язується повернути Вкладнику депозит 22.09.2014.

За приписами частини 1 статті 1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (частина 5 статті 1061 Цивільного кодексу України ).

У відповідності до частини 6 статті 1061 Цивільного кодексу України проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк (статті 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України). У відповідності до статей 525, 615 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору та від зобов'язання не допускається.

Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем умов Договору в частині повернення Київській міській профспілці працівників, підприємств торгівлі, ресторанного господарства, послуг та суміжних сфер діяльності депозиту за Договором банківського вкладу «З банком «КИЇВ» до успіху» № 10-Т-02600/176 від 12.03.2012 в розмірі 50 000 грн. 00 коп. у передбачений договором строк, тобто, до 22 вересня 2014 року, а тому позовні вимоги про стягнення з Банку 50 000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просив стягнути з відповідача на його користь нараховані й несплачені проценти за серпень 2014 року - вересень 2014 року у розмірі 1 068 грн. 50 коп.

Так, Додатковою угодою № 10-Т-02600/176-5 від 18.06.2014 року до Договору сторони погодили, що Банк зобов'язався повернути Вкладнику депозит 22 вересня 2014 року, за користування коштами Банк сплачує Вкладнику проценти в розмірі 15% річних.

Відповідно до частини 1 статті 1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок процентів за Договором банківського вкладу «З банком «КИЇВ» до успіху» № 10-Т-02600/176 від 12.09.2012 року за серпень 2014 року - вересень 2014 року вважає його арифметично вірним, а позовні вимоги у цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Так, між сторонами на підставі укладеного Договору виникли господарські відносини.

Посилання скаржника на те, що з 03.07.2009 основним акціонером Банку є Держава Україна в особі Міністерства фінансів України, а тому позов у даній справі направлений на позбавлення Банку, як суб'єкта державного сектора економіки, грошових коштів, що негативно вплине на права Міністерства фінансів України, як акціонера Банку та органу державної влади, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки приписи чинного законодавства України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання державного сектору економіки по відповідальності за порушення зобов'язань. Та обставина, що основним акціонером Банку є Держава Україна в особі Міністерства фінансів України жодним чином не впливає на обов'язок Банку виконувати свої зобов'язання за Договором.

Твердження апелянта з приводу того, що Національним банком України на підставі статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» були запроваджені обмеження у діяльності Банку, що унеможливило виконання останнім договірних зобов'язань перед позивачем, не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами. Крім того, у матеріалах справи міститься лист Національного банку України від 20.10.2014 № 47-605160221 (том 1, а.с. 34), у якому останній, у відповідь на звернення Київської міської профспілки працівників, підприємств торгівлі, ресторанного господарства, послуг та суміжних сфер діяльності щодо проблем у взаємовідносинах із Банком, зазначив, що згідно статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку та просив Банк розглянути звернення позивача по суті. Жодних відомостей з приводу запроваджених обмежень у діяльності Банку Національний банк України не зазначив.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що Публічним акціонерним товариством «АКБ «КИЇВ» не наведено належних обґрунтувань з приводу того, як рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки Національного банку України та Міністерства фінансів України щодо однієї з сторін, а тому у задоволенні його клопотань про залучення до участі у справі Національного банку України та Міністерства фінансів України у якості третіх осіб правомірно відмовлено.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 у справі № 910/26869/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 у справі № 910/26869/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/26869/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко