Постанова

від 03.06.2015 по справі 910/26869/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року Справа № 910/26869/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

позивача - не з'яв.,

відповідача - Бойкініч Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Акціонерного комерційного банку "Київ"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2015

та на рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015

у справі № 910/26869/14

за позовом Київської міської профспілки працівників підприємств торгівлі, ресторанного господарства, послуг та суміжних сфер діяльності

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерного комерційного банку "Київ"

про стягнення грошових коштів у розмірі 51 068,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Київська міська профспілка працівників підприємств торгівлі, ресторанного господарства, послуг та суміжних сфер діяльності звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерного комерційного банку "Київ" про стягнення 50 000,00 грн. заборгованості та 1 068,50 грн. відсотків за договором банківського строкового вкладу від 12.09.2012 № 10-Т-02600/176.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2015 (суддя Чинчин О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2015 (колегія суддів у складі: суддя Михальська Ю.Б. - головуючий, судді Отрюх Б.В., Тищенко А.І.), позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерного комерційного банку "Київ" на користь Київської міської профспілки працівників підприємств торгівлі, ресторанного господарства, послуг та суміжних сфер діяльності суму вкладу в розмірі 50 000,00 грн. та проценти на суму вкладу в розмірі 1 068,00 грн.

Приймаючи вказані рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не виконано умови укладеного між сторонами договору банківського строкового вкладу від 12.09.2012 № 10-Т-02600/176 в частині повернення позивачу вкладу в розмірі 50 000,00 грн. у передбачений договором строк, тобто, до 22.09.2014. У цьому зв'язку господарські суди дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення з банку як суми вкладу так і 1 068,50 грн. нарахованих процентів за серпень-вересень 2014 року, передбачених умовами договору.

У касаційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Акціонерного комерційного банку "Київ" просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 21.01.2015, постанову господарського апеляційного суду від 12.03.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 4 2 , 4 3 , 27, 32, 43 ГПК України, ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 12.09.2012 Київською міською профспілкою працівників, підприємств торгівлі, ресторанного господарства, послуг та суміжних сфер діяльності (вкладник) та ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" (банк) укладено договір банківського вкладу № 10-Т-02600/176, відповідно до умов якого банк відкрив вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № 26100155685001 в ПАТ "АКБ "Київ", а вкладник перераховує грошові кошти у безготівковій формі на депозитний рахунок, а банк приймає грошові кошти вкладника в сумі 50 000,00 грн. та зобов'язується повернути вкладнику депозит 15.03.2013 із нарахуванням процентів з розрахунку 22,5% річних;

- відповідно до п. 5.1. договору банк повертає депозит та нараховані несплачені проценти в термін, визначений в п. 1.3 розділу 1 цього договору, шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника відкритий в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві без надання вкладником відповідного платіжного доручення на перерахування грошових коштів;

- банк виплачує нараховані проценти в перший банківський день кожного місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено нарахування, та в день повернення депозиту, шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника, зазначений в п. 5.1 розділу 5 цього договору;

- на виконання умов договору банківського вкладу позивачем були перераховані у безготівковій формі на депозитний рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн.;

- сторонами також були укладені додаткові угоди № 10-Т-26000/176-4 від 17.03.2014, № 10-Т-02600/176-2 від 17.06.2014, № 10-Т-02600/176-3 від 18.12.2013, № 10-Т-02600/176-1 від 15.03.2013, № 10-Т-02600/176-5 від 18.06.2014 до договору;

- додатковою угодою № 10-Т-02600/176-5 від 18.06.2014 до договору сторони погодили, що банк зобов'язався повернути вкладнику депозит 22.09.2014, за користування коштами банк сплачує вкладнику проценти в розмірі 15% річних;

- у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору в частині повернення депозиту та суми нарахованих процентів 22.09.2014, позивачем 23.09.2014 на адресу відповідача була направлена вимога про повернення депозиту, яка залишена останнім без виконання;

- листами № 08.1.1/863 від 25.09.2014, № 08.1/1979/1 від 22.10.2014, № 08.1.1/2057 від 28.10.2014, № 08.1.1/2315 від 10.11.2014 банк повідомив, що у зв'язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку, зобов'язання будуть виконані по мірі їх накопичення.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.

Сукупності встановлених у справі обставин господарські суди дали належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 11, 509, 526, 527, 530, 626-628, 1058, 1060, 1061 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", дійшли правильного висновку про обґрунтованість поданого позову.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що господарським судом безпідставно не задоволено його клопотання про залучення до участі у справі у якості третіх осіб Міністерства фінансів України та Національного банку України, оскільки основним акціонером банку є Держава Україна в особі Міністерства фінансів України, а Національним банком України на підставі ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" були запроваджені обмеження у діяльності банку, що унеможливило виконання останнім договірних зобов'язань перед позивачем, було предметом дослідження у господарському суді апеляційної інстанції, який дійшов обґрунтованого висновку про їх безпідставність з огляду на наступне:

- приписи чинного законодавства України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання державного сектору економіки по відповідальності за порушення зобов'язань і та обставина, що основним акціонером банку є Держава Україна в особі Міністерства фінансів України ніяким чином не впливає на обов'язок банку виконувати свої зобов'язання перед контрагентом за договором банківського вкладу;

- твердження скаржника про обмеження Національним банком України діяльності банку, не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, а навпаки відповідно до наявного в матеріалах справи листа Національного банку України від 20.10.2014 № 47-605160221, НБУ у відповідь на звернення позивача щодо проблем у взаємовідносинах із банком зазначив, що згідно з ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку та просив банк розглянути звернення позивача по суті. Жодних відомостей з приводу запроваджених обмежень у діяльності банку Національний банк України не зазначив;

- ПАТ "АКБ "Київ" не було наведено належних обґрунтувань з приводу того, як рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки Національного банку України та Міністерства фінансів України щодо однієї з сторін.

У зв'язку з викладеним, Вищий господарський суд України вважає правомірною відмову у задоволенні клопотань відповідача про залучення до участі у справі Національного банку України та Міністерства фінансів України у якості третіх осіб.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що постановою Правління НБУ № 128 від 24.02.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 24.02.2015 прийнято рішення № 39 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "АКБ "Київ", згідно з яким у банку запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці, а тому з урахуванням положень ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час дії в банку тимчасової адміністрації у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з банку грошових коштів, відхиляються Вищим господарським судом України з огляду на те, що на час подання позову та прийняття рішення господарським судом першої інстанції, обставин щодо запровадження тимчасової адміністрації у банку не існувало, у зв'язку з чим відповідні обставини не могли бути відомі господарському суду під час розгляду цієї справи.

При цьому, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити, що касаційний перегляд оскаржуваних рішень з урахуванням вказаних обставин, зокрема щодо запровадження тимчасової адміністрації у банку, фактично призвів би до перегляду справи по суті на основі зовсім інших фактичних та правових підстав, що є недопустимим на стадії касаційного провадження відповідно до вимог ГПК України.

Відповідно до ст. 111 5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно з ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки господарських судів попередніх інстанцій ґрунтуються на доказах, наведених в оскаржуваних рішенні та постанові, і відповідають положенням чинного законодавства.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів Вищого господарського суду України відхиляє доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Акціонерного комерційного банку "Київ" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015 у справі № 910/26869/14 залишити без змін.

Головуючий суддя:Н. Губенко Судді: Т. Барицька В. Картере