Постанова

від 10.03.2015 по справі 5011-33/8327-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2015 р. Справа№ 5011-33/8327-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Зеленіна В.О.

Шевченка Е.О.

За участю представників:

від ПАТ «Дельта Банк»: Макєєв Є.Ю.

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетрадиційна енергетика України"

на рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2013

у справі № 5011-33/8327-2012 (суддя Мудрий С.М.),

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" (процесуальним правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетрадиційна енергетика України",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціальне конструкторське бюро "Сухіна"

про звернення стягнення на предмет іпотек

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2013 по справі № 5011-33/8327-2012, повний текст якого підписано 09.10.2013, позов задоволено повністю, а саме: звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №33/64-З-05 від 06.09.2005 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М. (реєстраційний № 3289у), укладеним між відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Нетрадиційна енергетика України" , предметом якого є будівля гаражу на 50 автомобілів літера "В" загальною площею 3 325,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Полярна, 20 та належить товариству з обмеженою відповідальністю "Нетрадиційна енергетика України" на праві власності на підставі договору купівлі-продажу будівлі від 27 грудня 2005 року, посвідченого Полєновою В.Ф., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №4429 та акту приймання передачі нежитлового приміщення від 30 грудня 2004 року і зареєстрованого комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна" у реєстровій книзі №99п-270 за реєстровим №6501-п 12 січня 2005 року в рахунок задоволення грошових вимог публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" (01014, м. Київ, бульвар Дружби народів,38, ідентифікаційний код 21666051) заборгованості за кредитним договором №49.9/64-КЛТ-05 від 30.08.2005 року в розмірі 3 319 335,00 доларів США, що за курсом НБУ, станом на 15.03.2012 року складає 26 501 570,60 грн., сума зі сплати нарахованих процентів в розмірі 1 145 038,71 доларів США, що за курсом НБУ станом на 15.03.2012 року складає 9 141 989,06 грн., а також сума простроченої заборгованості по сплаті нарахованих процентів в розмірі 179 122,48 доларів США, що за курсом НБУ, станом на 15.03.2012 року складає 1 430 113,88 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 1 791,32 дол. США, що за курсом НБУ станом на 15.03.2012 року складає 14 301,90 грн.; встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки - будівля гаражу на 50 автомобілів літера "В" загальною площею 3 325,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Полярна, 20, шляхом її продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною в розмірі 11 550 156,00 грн.; стягнуто судовий збір.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт наявності у товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальне конструкторське бюро "Сухіна" заборгованості за кредитним договором №49.9/64-КЛТ-05 від 30.08.2005 в розмірі 3 319 335,00 доларів США, що за курсом НБУ, станом на 15.03.2012 року складає 26 501 570,60 грн., зі сплати нарахованих процентів в розмірі 1 145 038,71 доларів США, що за курсом НБУ станом на 15.03.2012 року складає 9 141 989,06 грн., а також по сплаті нарахованих процентів в розмірі 179 122,48 доларів США, що за курсом НБУ, станом на 15.03.2012 року складає 1 430 113,88 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 1 791,32 дол. США, що за курсом НБУ станом на 15.03.2012 складає 14 301,90 грн. встановлений рішенням господарського суду м. Києва від 11.02.2013 у справі №5011-33/8326-2012. А враховуючи те, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 49.9/64-КЛТ-05 від 30.08.2005 між відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (іпотекодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Нетрадиційна енергетика України" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №33/64-З-05 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М. (реєстраційний № 3289у), а тому позовні вимоги позивача про звернення стягнення на передане в іпотеку майно в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю " Спеціальне конструкторське бюро "Сухіна" визнано обґрунтованими і задоволені шляхом проведення реалізації на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною в розмірі 11 550 156,00 грн., яка встановлена експертним висновокм в рамках проведеної судової експертизи.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 01.10.2013, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині погашення за рахунок предмету іпотеки боргу по процентах та пені в сумі 1 325 952,51 дол. США, що становить 10 586 404,84 грн., та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог в наведеній частині.

Доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до того, що додатковою угодою до договору іпотеки від 16.12.2010 сторони визначили, що розмір заборгованості за кредитним договором станом на 16.12.2010 становить 3 319 335,00 дол. США, термін виконання зобов'язань - 12.10.2012 включно. Таким чином, апелянт вказував на те, що сторонами у наведеній додатковій угоді не було узгоджено умову, згідно якої за рахунок предмета іпотеки забезпечується виконання зообов'язань зі сплати процентів за користування кредитом та пені в сумі 1 325 952,51 дол. США, що становить 10 586 404,84 грн., а тому їх погашення неможливо здійснювати саме за рахунок іпотечного майна.

Також, апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині встановлення початкової ціни реалізації предмету іпотеки в сумі 11 550 156,00 грн. та прийняти рішення, яким встановити початкову ціну реалізації предмету іпотеки у сумі, визначеній за результатами проведення повторної судової оціночно-будівельної експертизи.

Зокрема, в обгрунтування доводів апеляційної скарги в цій частині, апелянт вказував на те, що наявний в матеріалах справи висновок експертів за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1493/1494/13-42 від 26.07.2013 - викликає сумніви у його правильності, у порівнянні з висновокм консалтингової компанії «Бі Еф Сі» від 29.09.2013, за яким ринкова вартість іпотечного майна складає 14 433 759,00 грн.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетрадиційна енергетика Україна" по справі № 5011-33/8327-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-33/8327-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., суддя: Зеленін В.О., суддя: Шевченко Е.О.

Через канцелярію Київського апеляційного господарського суду представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу, ПАТ «Кредитпромбанк» наголошував на тому, що пунктом 4.1 іпотечного договору №33/64-З-05 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М. (реєстраційний № 3289у), сторонами узгоджено, що за рахунок майна іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафними санкціями та відшкодуванням збитків, які виникли у зв'язку із простроченням виконання боржником зобов'язань за кредитним договором , витратами, пов'язаними із зверненням стягненян на майно, витратами, пов'язаними з утриманням та збереження майна, витрати на страхуванням майна, та інші витрати, обумовлені виконанням умов цього договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 зазначеною колегією суддів апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетрадиційна енергетика України" на рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2013 по справі № 5011-33/8327-2012 прийнято до провадження та порушити апеляційне провадження. Розгляд справи № 5011-33/8327-2012 призначити на 11.12.2013.

В судовому засіданні 11.12.2013 на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 13.12.2013.

В судовому засіданні 13.12.2013 представники відповідача (апелянта) підтримали, викладене в апеляційній скарзі клопотання про призначення по справі повторної судової оціночно-будівельної експертизи.

Представник позивача в судовому засіданні 13.12.2013 заперечував проти заявленого представниками відповідача клопотання про призначення по справі повторної судової оціночно-будівельної експертизи.

Представник третьої особи в судовому засіданні 13.12.2013 не заперечував проти клопотання представників відповідача про призначення по справі повторної судової оціночно-будівельної експертизи.

Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що ухвалою господарського суду від 17.01.2013 по справі № 5011-33/8327-2012 призначено судову оціночно-будівельну експертизу, на вирішення експерта поставити питання щодо визначення ринкової вартості будівлі гаражу на 50 автомобілів літера "В", площею 3 325,7 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20?

Відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 26.07.2013 №1493/1494/13-42, ринкова вартість будівлі гаражу на 50 автомобілів літера "В", площею 3 325,7 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20 складає 11 550 156,00 грн.

Серед іншого, в матеріалах справи також є звіт Консалтингової компанії "BFC" про експертну оцінку ринкової вартості нежитлової нерухомості від 27.09.2013, відповідно до якого ринкова вартість будівлі гаражу на 50 автомобілів літера "В", площею 3 325,7 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20 визначена на рівні 14 433 759,00 грн.

Відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2013 у справі № 5011-33/8327-2012 судом було задоволено клопотання відповідача та призначено у справі повторну судову оціночно - будівельну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішенян експерта поставлено питання ринкової вартсоті будівлі гаражу на 50 автомобілів літера «В»,площею 3 325,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.. Полярна, 20.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2013 провадження у справі № 5011-33/8327-2012 зупинено на підставі п. 1 ч. 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз до Київського апеляційного господарського суду надійшла справа № 5011-33/8327-2012, а також повідомлення Київського науково-дослідного інституту про те, що висновок судової будівельно - технічної експертизи від 30.12.2014 № 1783/1784/14-42 станом на сьогоднішній день складений і знаходиться в загальному відділі інституту, де його можна отримати після повної оплати вартості проведенного дослідження, оплата якого покладена на відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 провадження у справі № 5011-33/8327-2012 поновлено, розгляд справи призначено на 24.02.2015. Також, в наведеній ухвалі, суд зобов'язав відповідача повідомити суд та Київський науково-дослідний інститут судових експертиз про оплату експертизи, або надати письмові пояснення стосовно причин неоплати судової експертизи

Крім того, до канцелярії суду представник позивача подав згідно ст. 25 Господарського процесуального кодексу України клопотання про заміну сторони правонаступником та клопотання про продовження строку розгляду спору згідно статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 24.02.2015 представник позивача підтримав клопотання про заміну сторони правонаступником.

Клопотання про заміну сторони правонаступником мотивовано тим, що згідно з договором купівлі - продажу прав вимоги від 27.09.2013, позивачем було продано, а ПАТ "Дельта банк" придбано право вимоги позивача до відповідачів за кредитними договорами та договорами про забезпечення, зокрема право вимоги за кредитним договором № 49.9/64-Клт-05 від 30.08.2005, і, відповідно, угодами, які його забезпечують.

Крім того, присутній в судовому засіданні представник ПАТ "Дельта банк" Макеєв Є.Ю. не заперечував проти заяви позивача про заміну сторони правонаступником.

Відповідач в судове засідання 24.02.2015 своїх представників не направив, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання 24.02.2015 своїх представників не направила, про день, час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, причин неявки суду не повідомила.

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Пунктом 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18 визначено, що зазначеною статтею ГПК (статтею 25) передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України). У разі заміни кредитора в зобов'язанні не в повному обсязі (у подільному зобов'язанні; в разі передачі новому кредитору права на стягнення неустойки окремо від передачі прав вимоги за основним зобов'язанням тощо) новий кредитор є правонаступником первісного кредитора лише в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу відповідних прав якщо інше не встановлено договором або за законом (стаття 514 Цивільного кодексу України); при цьому якщо правонаступником заявляються відповідні вимоги, то вважається, що позов подано кількома позивачами (стаття 23 ГПК). Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 25 ГПК допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом певних обставин, але з повідомленням сторін, оскільки інше суперечило б приписам частини другої статті 22 ГПК стосовно прав сторін у судовому процесі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність здійснення процесуального правонаступництва сторони у справі № 5011-33/8327-2012, а саме: замінити - Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" його правонаступником - Публічним акціонерним товариством " Дельта банк", про що винесено відповідну ухвалу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 продовжено строк вирішенян спору, замінено Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" його процесуальним правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Дельта банк", розгляд апеляційної скарги відкладено до 10.03.2015.

В судовому засіданні 10.03.2015 представник ПАТ "Дельта банк" проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд у її задоволенін відмовити, посилаючись на обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Відповідач в судове засідання 10.03.2015 своїх представників не направив, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання 10.03.2015 своїх представників не направила, про день, час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, причин неявки суду не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності представників відповідача та третьої особи, оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 30.08.2005 між відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (банк за договорами) та товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціальне конструкторське бюро Сухіна" (позичальник за договорами) укладено кредитний договір № 49.9/64-КЛТ-05 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого встановлюється процедура та умови надання Банком у майбутньому кредитів (траншів) позивальнику в межах загальної суми 5 000 000,00 доларів США з повною або частковою конвертацією у національну валюту, процедура та умови повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами, а також взаємні права та зобов'язання сторін, що виникнуть при наданні банком кредитів.

В подальшому між банком та позичальником укладалися додаткові договори до кредитного договору, що змінювали та/або доповнювали окремі умови кредитного договору, а саме: додаткова угода №1 від 06.09.2005 року; додаткова угода №2 від 08.09.2005 року; додаткова угода №3 від 15.09.2005 року; додаткова угода №4 від 19.09.2005 року; додаткова угода №5 від 20.09.2005 року; додаткова угода №6 від 07.11.2005 року; додаткова угода №7 від 11.11.2005 року; додаткова угода №8 від 16.11.2005 року; додаткова угода №9 від 24.11.2005 року; додаткова угода №10 від 01.12.2005 року; додаткова угода №11 від 07.12.2005 року; додаткова угода №12 від 15.12.2005 року; додаткова угода №13 від 28.02.2006 року; додаткова угода №14 від 02.03.2006 року; додаткова угода №15 від 09.03.2006 року; додаткова угода №16 від 10.03.2006 року; додаткова угода №17 від 14.03.2006 року; додаткова угода №18 від 15.03.2006 року; додаткова угода №19 від 20.03.2006 року; додаткова угода №20 від 22.03.2006 року; додаткова угода №21 від 29.03.2006 року; додаткова угода №22 від 03.04.2006 року; додаткова угода №23 від 07.04.2006 року; додаткова угода №24 від 24.05.2006 року; додаткова угода №25 від 25.05.2006 року; додаткова угода №26 від 30.05.2006 року; додаткова угода №27 від 07.06.2006 року; додаткова угода №28 від 26.06.2006 року; додаткова угода №29 від 30.06.2006 року; додаткова угода №30 від 18.07.2006 року; додаткова угода №31 від 26.07.2006 року; додаткова угода №32 від 26.07.2006 року; додаткова угода №33 від 04.08.2006 року; додаткова угода №34 від 08.08.2006 року; додаткова угода №35 від 10.08.2006 року; додаткова угода №36 від 10.10.2006 року; додаткова угода №37 від 26.10.2006 року; додаткова угода №38 від 27.11.2006 року; додаткова угода №39 від 05.12.2006 року; додаткова угода №40 від 07.12.2006 року; додаткова угода №41 від 12.12.2006 року; додаткова угода №42 від 19.12.2006 року; додаткова угода №43 від 10.01.2007 року; додаткова угода №44 від 22.01.2007 року; додаткова угода №45 від 06.02.2007 року; додаткова угода №46 від 23.10.2007 року; додаткова угода №47 від 25.12.2007 року; додаткова угода №48 від 27.04.2009 року; додаткова угода №49 від 22.05.2009 року; додаткова угода №50 від 05.06.2009 року; додаткова угода №51 від 27.08.2009 року; додаткова угода №52 від 25.09.2009 року; додаткова угода №53 від 10.12.2009 року; додаткова угода №54 від 25.01.2010 року; додаткова угода №55 від 09.02.2010 року; додаткова угода №56 від 26.04.2010 року; додаткова угода №57 від 16.12.2010 року; додаткова угода №58 від 17.12.2010 року; додаткова угода №59 від 14.02.2011 року; додаткова угода №60 від 25.03.2011 року; додаткова угода №61 від 08.04.2011 року; додаткова угода №62 від 08.07.2011 року; додаткова угода №63 від 20.10.2011 року; додаткова угода №64 від 30.01.2012 року.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень п. 1.5 статуту публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів ( протокол №1 від 23 лютого 2010 року), відкрите акціонерне товариство "Кредитпромбанк" перейменовано у публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" у зв'язку з приведенням статуту у відповідність до норм Закону України "Про акціонерні товариства". Банк є єдиним правонаступником відкритого акціонерного товариства "Кредитпромбанк", у зв'язку з цим до банку переходять всі права та обов'язки відкритого акціонерного товариства "Кредитпромбанк" (п. 1.6 статуту).

Пунктом 1.2 кредитного договору встановлено, що зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання позичальника щодо повернення кредитів та сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені цим договором виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод про надання кредитів, які є невід'ємними частинами цього договору, в сумах, зазначених в таких додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої пунктом 1.1 до цього договору, визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого пунктом 3.4.4 цього договору.

Згідно з п. 2.3 кредитного договору підставою для надання кредитів за цим договором є додаткові угоди, що укладаються тільки за взаємною згодою сторін після надання банку письмової заявки позичальника, в якій вказується сума кредиту, конкретна ціль кредитування з посиланням на договір (контракт, угоду, рахунок-фактуру).

Відповідно до п. 2.4 кредитного договору датою видачі кредитів вважається день зарахування грошових коштів на позичкові рахунки, відкриті банком для обліку заборгованості позичальника за кредитами, наданими згідно з цим договором та додатковими угодами.

На виконання умов кредитного договору, позивач надав товариству з обмеженою відповідальністю "Спеціальне конструкторське бюро "Сухіна" кредитні кошти, що підтверджується, наявними в матеріалах справи виписками з рахунку.

Згідно з п. 2.6 кредитного договору процентні ставки встановлюються в додаткових угодах за кожним кредитом.

Пунктом 2.7 кредитного договору встановлено порядок нарахування процентів.

Відповідно до п.2.7.1 кредитного договору розрахунок суми процентів за користування кредитами починається з дня зарахування сум кредитів на позичкові рахунки, відкриті банком для обліку заборгованості позичальника за кредитами, наданими згідно з цим договором та додатковими угодами.

Відповідно до п. 3 додаткових угод №№2-21, 23-29, 31, 33-37, п. 4 додаткової угоди №22, п. 5 додаткових угод №№39-45 процентна ставка за кредитом встановлена у розмірі 14 процентів річних.

Пунктами 43-82 додаткової угоди №57 процентна ставка за кредитом з 16.12.2010 року встановлена у розмірі LIBOR (3M) (станом на 01.11.10) (становить 0,28594 % річних, згідно службового розпорядження НБУ від 01.11.10 № 417/422) + 13,71406% річних, що дорівнює 14 % річних.

Пунктами 1-40 додаткової угоди №59 процентна ставка за кредитом з 14.02.2011 року встановлена у розмірі 14 % річних.

Пунктами 1-40 додаткової угоди №63 процентна ставка за кредитом з 20.10.2011 року встановлена у розмірі LIBOR (3M) (станом на 03.10.11) (становить 0,37761 % річних, згідно службового розпорядження НБУ від 03.10.11 № 205/378) + 9,62239% річних, що дорівнює 10 % річних.

Пунктами 1-40 додаткової угоди №64 процентна ставка за кредитом з 30.01.2012 року встановлена у розмірі LIBOR (3M) (станом на 04.01.12) (становить 0,58250 % річних, згідно службового розпорядження НБУ від 04.01.12 № 205/1) + 9,62239% річних, що дорівнює 10,20489 % річних.

Згідно п. 3.4.3 кредитного договору позичальник зобов'язана сплачувати банку нараховані проценти за кожним кредитом, наданим згідно з додатковими угодами, 25 числа кожного місяця, у день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом та у день повного погашення заборгованості за кредитом, вказаний у відповідній додатковій угоді. Якщо 25 число припадає на вихідний або святковий день проценти сплачуються наступного робочого дня за вихідним (святковим) днем.

Пунктом 1 додаткової угоди №62 встановлено графік погашення процентів, нарахованих за період з 20.12.08 по 19.06.12 за кожним кредитом, наданим згідно додатковими угодами до кредитного договору, а саме:

- з липня 2011 року по вересень 2011 року включно - щомісяця не менше 4000 доларів США;

- з жовтня 2011 року - 100% від процентів, нарахованих за відповідний період та щомісячно рівними частинами проценти, що були нараховані, але не сплачені.

Згідно п. 3.4.9 кредитного договору позичальник зобов'язаний у разі порушення умов кредитного договору та додаткових угод достроково повернути на вимогу банку всю суму заборгованості за кредитами у строк, вказаний банком та сплатити проценти за фактичний строк користування кредитами.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.02.2013 року у справі №5011-33/8326-2012 позов задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальне конструкторське бюро "Сухіна" на користь публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" заборгованість по кредиту в розмірі 3 319 335,00 дол. США, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США на 15.03.2012 еквівалентно 26 501 570, 60 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 1 145 038,17 дол. США, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США на 15.03.2012 року в еквіваленті становить 9 141 989,06 грн., прострочену заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 179 122,48 дол. США, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США на 15.03.2012 в еквіваленті становить 1 430 113,88 грн. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 1 791,32 дол. США, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США на 15.03.2012 в еквіваленті становить 14 301,90 грн., а також судовий збір в розмірі 64 380,00 грн.

Дане рішення суду в апеляційному та касаційному порядках не оскаржувалось, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.3 статті 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 4.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» від 24 листопада 2014 року N 1, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання грошових сум шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно ст. 7 ЗУ "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Згідно ч. 1 статті 12 ЗУ "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

06.09.2005 між відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (іпотекодержатель за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Нетрадиційна енергетика України" (іпотекодавець за договором) укладено іпотечний договір №33/64-З-05 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М. (реєстраційний № 3289у), що забезпечує належне виконання іпотекодавцем вимог іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №49.9/64-КЛТ-05 від 30.08.2005 року, укладеного між іпотекодержателем (відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк") та боржником (товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціальне конструкторське бюро "Сухіна"). Предметом іпотеки за цим договором є будівля гаражу на 50 автомобілів літера "В" загальною площею 3 325,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Полярна, 20 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу будівлі від 27 грудня 2005 року, посвідченого Полєновою В.Ф., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №4429 та акту приймання передачі нежитлового приміщення від 30 грудня 2004 року і зареєстрованого комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна" у реєстровій книзі №99п-270 за реєстровим №6501-п 12 січня 2005 року.

Крім того, між позивачем та відповідачем були укладені додаткові угоди та договори про внесення змін до іпотечного договору, а саме: додаткова угода №1 від 09.03.2006 року; договір № 2 23.10.2007 року; договір про внесення змін та доповнень №3 від 05.05.2009 року; договір про внесення змін та доповнень №4 від 05.06.2009 року; договір про внесення змін №5 від 09.12.2009 року; договір про внесення змін №6 від 17.05.2010 року; договір про внесення змін від 16.12.2009 року; договір про внесення змін від 08.07.2011 року.

Згідно п. 1.4 іпотечного договору заставна вартість майна за згодою сторін складає 1 796 700,00 долари США, що станом на 06 вересня 2005 року за курсом НБУ становить 9 073 335,00 грн.

Відповідно до п. 3.2.2 іпотечного договору, іпотекодержатель має право у випадку порушення іпотекодавцем вимог п.3.1.6 цього договору, вимагати від боржника, незалежно від настання строку виконання зобов'язань, погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі. А у випадку невиконання боржником цієї вимоги звернути стягнення на майно з метою задоволення вимог, що підлягають задоволенню у відповідності до положень розділу 4 цього договору, на умовах передбачених цим договором.

Пунктом 4.1 іпотечного договору передбачено, що за рахунок майна іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафними санкціями та відшкодування збитків, які виникли у зв'язку із прострочкою виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, витратами пов'язаними із зверненням стягнення на майно, витратами пов'язаними з утриманням та збереженням майна, витрати на страхування майна, та інші витрати, обумовлені виконанням умов цього договору.

Згідно з п.4.2 іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на майно у випадку порушення боржником умов кредитного договору, або іпотекодавцем умов цього договору.

Відповідно до п.4.4 іпотечного договору у випадку, коли виконання п.4.3 цього договору унеможливлюється діями або бездіяльністю іпотекодавця, іпотеко держатель має право здійснити звернення стягнення на майно іншим способом, передбаченим чинним законодавством України, в т.ч. звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду.

Частиною 1 статті 33 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 статті 33 ЗУ "Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 35 ЗУ "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

П. 4.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» від 24 листопада 2014 року N 1, вирішуючи спори про звернення стягнення на предмет іпотеки, господарські суди мають враховувати приписи статті 35 Закону України "Про іпотеку", якими передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Проте ненадіслання іпотекодержателем іпотекодавцю відповідної вимоги не виключає права іпотекодержателя на звернення до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав. Відсутність попереднього повідомлення іпотекодавця не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя статті 35 Закону України "Про іпотеку").

Як встановлено судом першої інстанції, і що підтверджується наявними матеріалами справи, 27.02.2012 позивач надіслав товариству з обмеженою відповідальністю "Спеціальне конструкторське бюро "Сухіна" та товариству з обмеженою відповідальністю "Нетрадиційна енергетика України" листи №№4091/49.8.3.-5028-49 та 4090/49.8.3.-5027-49, з вимогами у строк до 23.03.2012 достроково погасити всю заборгованість за кредитним договором та додатковими угодами до нього.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки рішенням господарського суду м. Києва від 11.02.2013 року у справі №5011-33/8326-2012 встановлено обставину наявності у товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальне конструкторське бюро "Сухіна" заборгованості за кредитним договором №49.9/64-КЛТ-05 від 30.08.2005 в розмірі 3 319 335,00 доларів США, що за курсом НБУ, станом на 15.03.2012 року складає 26 501 570,60 грн., зі сплати нарахованих процентів в розмірі 1 145 038,71 доларів США, що за курсом НБУ станом на 15.03.2012 складає 9 141 989,06 грн., а також по сплаті нарахованих процентів в розмірі 179 122,48 доларів США, що за курсом НБУ, станом на 15.03.2012 складає 1 430 113,88 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 1 791,32 дол. США, що за курсом НБУ станом на 15.03.2012 року складає 14 301,90 грн., та враховуючи, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 49.9/64-КЛТ-05 від 30.08.2005 між відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (іпотекодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Нетрадиційна енергетика України" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №33/64-З-05 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М. (реєстраційний № 3289у), а тому позовні вимоги позивача про звернення стягнення на передане в іпотеку майно шляхом проведення реалізації на прилюдних торгах в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальне конструкторське бюро "Сухіна" обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Доводи апелянта про те, що оскільки сторонами у договорі про внеснння змін від 16.12.2010 до договору іпотеки (якою сторонами визначено, що розмір заборгованості за кредитним договором станом на 16.12.2010 становить 3 319 335,00 дол. США) не було узгоджено умову, згідно якої за рахунок предмета іпотеки забезпечується виконання зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом та пені в сумі 1 325 952,51 дол. США, що становить 10 586 404,84 грн., а тому їх погашення неможливо здійснювати саме за рахунок іпотечного майна - судом апеляційної інстанції відхиляється з огляду на наступне.

Ч. 1 статті 7 Закону України «Про іпотеку» визначає, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Пунктом 4.1 іпотечного договору №33/64-З-05 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М. (реєстраційний № 3289у), сторонами узгоджено, що за рахунок майна іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафними санкціями та відшкодуванням збитків, які виникли у зв'язку із простроченням виконання боржником зобов'язань за кредитним договором , витратами, пов'язаними із зверненням стягненян на майно, витратами, пов'язаними з утриманням та збереження майна, витрати на страхуванням майна, та інші витрати, обумовлені виконанням умов цього договору.

16.12.2010 між відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (іпотекодержатель за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Нетрадиційна енергетика України" (іпотекодавець за договором) укладено договір про внесення змін до іпотечного договору №33/64-З-05, яким сторони виклали певні пункти іпотечного договору у наступних редакціях:

- абз. 3 п. 1.3 іпотечного договору у редакції: «термін повернення кредитних коштів - до 12.12.2012 включно»;

- абз. 5 п. 1.3 іпотечного договору у редакції: «розмір заборгованості за кредитом станом на 16.12.2010 становить 3 319 335,00 дол. США. Термін виконання зобов'язань - до 12.10.2012 включно»;

- п. 3.1.12 розділу 3 іпотечного договору викладено в настпній редакції: «іпотекодавець зобов'язується в строк до 01.07.2011 надати банку документи, що підтверджують право користування земельною ділянкою, на якій розташовано предмет іпотеки, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.. Полярна, 20 (літера В)».

Будь-яких інших змін до умов іпотечного договору №33/64-З-05 сторонами не вносилось, а внесеними змінами лише підтверджено суму і термін повернення кредитних коштів, проте, жодним чином не скасовано або змінено обов'язок боржника сплатити проценти за його користування та пеню за прострочення виконання зобов'язання по своєчасному його поверненню, і які були присуджені до стягнення рішенням господарського суду м. Києва від 11.02.2013 року у справі №5011-33/8326-2012 у відповідних розмірах, і в забезпечення повернення яких укладено відповідний іпотечний догоговір.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що пунктом 4 договору від 16.12.2010 про внесення змін до іпотечного договору сторони двосторонньо узгодили, що інші умови іпотечного договору залишаються без змін, зокрема і пункт 4.1, яким визначено, що за рахунок іпотечного майна іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч.1 статті 39 ЗУ "Про іпотеку" та ч.2 статті 25 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Встановити спосіб реалізації предметів іпотеки шляхом їх продажу на прилюдних торгах.

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1493/1494/13-42 від 26.07.2013 ринкова вартість будівлі гаража на 50 автомобілів (літера "В") площею 3 325,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Полярна, 20 в цінах та станом на момент проведення дослідження, складає 11 550 156,00 грн.

Таким чином, початкова ціна будівлі гаражу на 50 автомобілів літера "В" загальною площею 3 325,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Полярна, 20 для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження становить 11 550 156,00 грн.

В свою чергу, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував на те, що наявний в матеріалах справи висновок експертів за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1493/1494/13-42 від 26.07.2013 - викликає сумніви у його правильності, у порівнянні з висновокм консалтингової компанії «Бі Еф Сі» від 29.09.2013, за яким ринкова вартість іпотечного майна складає 14 433 759,00 грн.

Київським апеляційним господарським судом встановлено, що в матеріалах справи дійсно наявний звіт Консалтингової компанії "BFC" про експертну оцінку ринкової вартості нежитлової нерухомості від 27.09.2013, відповідно до якого ринкова вартість будівлі гаражу на 50 автомобілів літера "В", площею 3 325,7 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20 визначена на рівні 14 433 759,00 грн.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно зі ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду, зокрема, зазначається: початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації та спосіб реалізації.

В свою чергу, Київськи апеляційний господарський суд зазначає наступне:

- в постанові 28.08.2014 р. у справі N 15/5009/1800/11 (номер в ЄДРСР 40335979) Вищий господарський суд України звернув увагу, що вирішуючи питання визначення початкової ціни продажу предмету іпотеки, суди мають виходити з того, що його ціна встановлюється в самому договорі. Якщо при розгляді справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то в суду немає підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, вона зобов'язана довести інший його розмір, зокрема подати клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи (Лист Верховного Суду України "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки)" від 07.10.2010 р.);

- в постанові від 16.12.2013 р. у справі N 5023/5556/12 (номер в ЄДРСР 36155289) Вищий господарський суд України вказав на те, що дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог банку, суд повинен чітко встановити та зазначити в резолютивній частині рішення початкову ціну продажу предмета іпотеки. Для цього місцевий господарський суд повинен з'ясувати чи існує між сторонами домовленість щодо початкової ціни продажу предмету іпотеки. Якщо при розгляді справи між сторонами виникає спір щодо такої ціни, сторони мають надати суду висновок суб'єкта оціночної діяльності про оцінку майна, який підлягає оцінці судом на загальних підставах, або згідно ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, призначити судову експертизу. Правова позиція Верховного Суду України щодо оцінки майна - предмета іпотеки зводиться до того, що у випадку виникнення спору між сторонами щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, вона зобов'язана довести інший його розмір.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються зокрема такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. До державних спеціалізованих установ належать, зокрема, науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2013 у справі № 5011-33/8327-2012 судом було задоволено клопотання відповідача та призначено у справі повторну судову оціночно - будівельну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішенян експерта поставлено питання ринкової вартсоті будівлі гаражу на 50 автомобілів літера «В»,площею 3 325,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.. Полярна, 20.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2013 провадження у справі № 5011-33/8327-2012 зупинено на підставі п. 1 ч. 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз до Київського апеляційного господарського суду надійшла справа № 5011-33/8327-2012, а також повідомлення Київського науково-дослідного інституту про те, що висновок судової будівельно - технічної експертизи від 30.12.2014 № 1783/1784/14-42 станом на сьогоднішній день складений і знаходиться в загальному відділі інституту, де його можна отримати після повної оплати вартості проведенного дослідження, оплата якого покладена на відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 провадження у справі № 5011-33/8327-2012 поновлено, розгляд справи призначено на 24.02.2015. Також, в наведеній ухвалі, суд зобов'язав відповідача повідомити суд та Київський науково-дослідний інститут судових експертиз про оплату експертизи, або надати письмові пояснення стосовно причин неоплати судової експертизи.

Крім того, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 судом повідомлено Київський науково-дослідний інститут судових експертиз про те, що при можливості надання ним на адресу суду висновку судової експертизи, призначеної згідно ухвали Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2013, вартість експертного дослідження буде присуджена до стягнення на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України в порядку розподілу судових витрат за результатами вирішення спору.

Проте, станом на момент апеляційного провадження суду не було надано ні висновку , ні будь-яких письмових пояснень відповідача стосовно його неоплати або ненадання.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що саме на відповідача, як на особу, яка заперечувала встановлення початкової ціни будівлі гаражу на 50 автомобілів літера "В" загальною площею 3 325,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Полярна, 20 для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження, в сумі 11 550156,00 грн. - покладено процесуальним законом обов'язок по доведенню іншого розміру початкової ціни предмету іпотеки. Проте, відповідачем всупереч ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не було доведено належними та допустимими доказами того факту, що початкова ціна реалізації предмету іпотеки складає іншу суму, ніж 11 550 156,00 грн., яка встановлена за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1493/1494/13-42 від 26.07.2013, висновок якої який приймається судом апеляційної інстанції як належни доказ встановлення початкової ціни предмету іпотеки в розмірі 11 550 156,00 грн., оскільки особи, які його складали мають кваліфікаційні класи судових експертів та відповідні кваліфікації судових експертів за відповідними спеціальностями, а також попереджені про кримінальну відповідальність за дачу неправдивого висновку.

При цьому, судом апеляційної інстанції не приймається як належний та допустимий доказ встановлення початкової ціни предмету іпотеки звіт Консалтингової компанії "BFC" про експертну оцінку ринкової вартості нежитлової нерухомості від 27.09.2013, відповідно до якого ринкова вартість будівлі гаражу на 50 автомобілів літера "В", площею 3 325,7 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20 визначена на рівні 14 433 759,00 грн., оскільки наведений звіт складений особою, яка не попереджалась про кримінальну відповідальність за дачу неправдивого висновку, а також є суб'єктом оціночної діяльності, висновок якого не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, колегія судів Київського апеляційного господарського суду погоджується з виновком суду першої інстанції про те, що початкова ціна будівлі гаражу на 50 автомобілів літера "В" загальною площею 3 325,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Полярна, 20 для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження, становить 11 550 156,00 грн.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 в порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України було здійснено процесуальне правонаступництво сторони у справі № 5011-33/8327-2012, а саме: замінено Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" (код ЄДРПОУ 21666051; 01014 м.Київ, бульвар Дружби Народів, 38) його процесуальним правонаступником - Публічним акціонерним товариством " Дельта банк" (код ЄДРПОУ 34047020; 01133 м.Київ, вул.. Щорса, б. 36-Б).

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Пунктом 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18 визначено, що зазначеною статтею ГПК (статтею 25) передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України). У разі заміни кредитора в зобов'язанні не в повному обсязі (у подільному зобов'язанні; в разі передачі новому кредитору права на стягнення неустойки окремо від передачі прав вимоги за основним зобов'язанням тощо) новий кредитор є правонаступником первісного кредитора лише в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу відповідних прав якщо інше не встановлено договором або за законом (стаття 514 Цивільного кодексу України); при цьому якщо правонаступником заявляються відповідні вимоги, то вважається, що позов подано кількома позивачами (стаття 23 ГПК). Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 25 ГПК допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом певних обставин, але з повідомленням сторін, оскільки інше суперечило б приписам частини другої статті 22 ГПК стосовно прав сторін у судовому процесі.

Так, 27.09.2013 між ПАТ «Кредитпромбанк», як продавцем, та ПАТ «Дельта Банк», як покупцем, укладено договір купівлі - продажу прав вимоги, відповідно до умов якого продавець продає (відступає) покупцю права вимоги продавця у якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення (затави та/або поруки, та/або іпотечний договір), включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких обов'язків за кредитними договорами та договорами забезпечення, а покупцеь зобов'язався прийнти права вимоги та сплатити загальну купівельну ціну.

Договір купівлі - продажу прав вимоги від 27.09.2013 посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. за реєстровим № 2466.

Відповідно до пункту 2.3 договору купівлі - продажу прав вимоги від 27.09.2013, права вимоги за кредитами переходять від продавця до покупця, та з урахуванням інших зобов'язань продавця та покупця, викладених у цьому договорі, зобов'язанян продавця передати права вимоги за кредитами покупцеві є виконаним з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання - передачі прав вимоги.

Відповідно до додатку № 1 до договору купівлі - продажу прав вимоги від 27.09.2013 «Перелік прав вимоги за кредитами», право вимоги за кредитним договором №49.9/64-КЛТ-05 від 30.08.2005 з усіма змінами та доповненнями до нього, перейшло до ТОВ «Дельта банк».

Таким чином, внаслідок укладення між ПАТ «Кредитпромбанк», як продавцем, та ПАТ «Дельта Банк», як покупцем, договору купівлі - продажу прав вимоги від 27.09.2013, ПАТ «Дельта Банк» набуло прав кредитора за кредитним договором №49.9/64-КЛТ-05 від 30.08.2005 з усіма змінами та доповненнями до нього, а також за іпотечним договором №33/64-З-05 з усіма доповненнями, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М. (реєстраційний № 3289у).

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує те, що ПАТ «Дельта Банк» набуло прав кредитора за кредитним договором №49.9/64-КЛТ-05 від 30.08.2005 з усіма змінами та доповненнями до нього, а також за іпотечним договором №33/64-З-05 з усіма доповненнями, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М. (реєстраційний № 3289у) вже під час апеляційного провадження у справі, а тому підстави для зміни рішення суду першої інстанції стосовно особи, на користь якої звернуто стягнення на предмет іпотеки - у суду апеляційної інстанції згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України - відсутні. Також, Київський апеляційний суд наголошує на тому, що виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а тому і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетрадиційна енергетика України" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2013 по справі № 5011-33/8327-2012- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2013 по справі № 5011-33/8327-2012 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/11368/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді В.О. Зеленін

Е.О. Шевченко