Постанова

від 03.03.2015 по справі 910/17970/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року Справа № 910/17970/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т.Б. Дроботової - головуючого Н.О.Волковицької, Л.І. Рогач за участю представників: позивачаПодольський А.Ю., дов. від 26.08.2014 відповідачаВострєцова С.М., дов. від 01.01.2015 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у справі№ 910/17970/14 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства Комерційний банк "Інтербанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" провстановлення нікчемності правочину, застосування наслідків його недійсності, стягнення 650000 грн.

ВСТАНОВИВ:

26.08.2014 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Інтербанк" звернулось до господарського суду з позовом про встановлення нікчемності правочинів, укладених позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" - договору страхування фінансових ризиків від 06.03.2014 № 00008/05/352 та застосування наслідків його недійсності, про стягнення 650000 грн. сплачених за договором коштів. Позивач послався на запровадження у банку тимчасової адміністрації, в межах повноважень якої відповідно до частини п'ятої статті 34 та частини 34 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виявляються договори, виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку, та на нікчемність зазначеного договору відповідно до частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" за критерієм укладення його з метою штучного виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів, оскільки умови укладеного договору позбавляють позивача можливості отримати страхове відшкодування; просив повернути перераховані за нікчемним правочином кошти.

Відповідач відхилив позовні вимоги, вказуючи на відповідність укладеного сторонами договору страхування вимогам чинного законодавства, Правилам добровільного страхування фінансових ризиків, недоведеність наведених позивачем підстав нікчемності правочину належними та допустимими доказами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 (суддя Лиськов М.О.) в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 (судді: Кропивна Л.В. - головуючий, Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення. яким позов задоволено повністю; визнано недійсним договір страхування фінансових ризиків, укладений Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Інтербанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс"; стягнуто з відповідача на користь позивача 650000 грн. коштів, сплачених за договором страхування фінансових ризиків та 21327 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду. Касаційну скаргу обґрунтовано доводами про порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, а саме: безпідставно не надано оцінки відповідності спірного договору положенням Закону України "Про страхування", Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг", всупереч яким визначено страховий випадок та страхові наслідки (події) у межах спірних правовідносин; висновки суду щодо укладення договору страхування з метою штучного виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів не ґрунтуються на відповідних доказах.

Позивач усно у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу заперечив її доводи, пославшись на законність та обґрунтованість постанови апеляційної інстанції, невиконання обов'язку повернути кошти боржником за застрахованим кредитним договором.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Місцевим господарським судом встановлено, що 06.03.2014 Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове Товариство "МЕГАПОЛІС" та Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ІНТЕРБАНК" уклали Договір добровільного страхування фінансових ризиків № 00008/05/325, згідно з яким відповідач зобов'язується, при настанні передбаченої в договорі події (страхового випадку) відшкодувати позивачу заподіяні внаслідок цієї події збитки (сплатити страхове відшкодування) в межах страхової суми, визначеної у договорі.

Предметом договору страхування є майнові інтереси пов'язані з матеріальними збитками, що завдані позивачу внаслідок повного або часткового неповернення ТОВ "КБК ГРУП", код ЄДРПОУ 36590517 (надалі Позичальник) позивачу суми кредиту та процентів за користування кредитом на умовах і у строки Кредитного договору № 3839-11 від 31.12.2013. Відповідно до умов розділу ІУ страхування починається з 00:00 годин з дати, зазначеної у страховому полісі, але не раніше дати надходження страхового платежу на розрахунковий рахунок страховика, і поширюється на збитки внаслідок подій, які відбулися протягом періоду страхування, зазначеного у страховому полісі; страхувальником сплачено страховий платіж платіжним дорученням № 603141 від 06.03.2014, відтак, період страхування складає з 06.03.2014 по 26.12.2014.

Водночас суд першої інстанції встановив, що за пунктом 2.2 кредитного договору № 3839-11 від 31.12.2013 остаточний термін повернення кредиту - не пізніше 26.12.2014, що відповідає строку дії договору страхування.

Таким чином, за висновками суду першої інстанції, датою настання страхового випадку слід вважати неповернення позичальником за кредитним договором одержаних коштів до 26.12.2014, що не позбавляє позивача права звернутися до відповідача зі заявою про настання такого страхового випадку відповідно до умов договору страхування.

Також місцевий господарський суд встановив, що: майнові інтереси за договором страхування перестраховано за договором Ковер-нот № 06.03.2014 від 06.03.2014 на підставі Генерального Договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 143/ФП/10/07 від 26.09.2007, платіж за яким здійснено платіжним дорученням від 07.03.2014 № 376; за результатами додаткової перевірки Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, щодо перевірки законності здійснення фінансової операції за Договором добровільного страхування фінансових ризиків № 00008/05/325 проведеної за зверненням Тимчасової адміністрації позивача, акт про правопорушення не складався; за змістом акта № 683/13-15/13/8 від 29.05.2014, складеного за результатами планової виїзної перевірки інспекційної групи Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, щодо дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері фінансових послуг за період з 01.01.2012 по 10.04.2014, зауважень та порушень при укладанні Договору добровільного страхування фінансових ризиків № 00008/05/325 не встановлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку, що доводи позивача про спричинення укладенням спірного договору страхування погіршення фінансового стану банку, укладення цього договору з метою штучного виведення активів банку на суму 650000 грн. внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів, є безпідставними та не доведені належними доказами.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, натомість, зазначив, що страховий захист, передбачений договором страхування, поширюється на страхові випадки, визначені сторонами у пункті 4 цього договору, - неплатоспроможність позичальника та банкрутство позичальника, ризик яких настає з моменту визнання цього факту судом, а за визначенням неплатоспроможності, наведеним у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом", неплатоспроможністю визнається неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності. Відтак, висновки суду першої інстанції, що саме по собі неповернення до 00:00 год. 26.12.2014 позичальником кредиту є страховою подією, не враховують визначені договором страхування страхові випадки.

Судовою колегією апеляційної інстанції також враховано, що банк перед наданням кредиту позичальнику на суму 20000000 грн. під 16 процентів річних з кінцевим терміном повернення не пізніше 26.12.2014, здійснював перевірку платоспроможності особи-позичальника, застрахувавши, між тим, свої майнові інтереси від його стійкої неспроможності, передбачивши у момент укладення договору страхування, що у виплаті страхового відшкодування може бути відмовлено страховиком у разі подання страхувальником або позичальником свідомо неправдивих відомостей про свою платоспроможність та фінансовий стан.

За таких обставин справи суд погодився з доводами позивача, що виконання банком договору страхування мало на меті штучне виведення активів банку внаслідок зловмисних намірів, отже, відповідно до частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб " договір страхування є нікчемним із застосуванням відповідних правових наслідків.

Судова колегія зазначає, що за статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або він не визнаний судом недійсним; за змістом статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції станом на час укладення договору страхування) протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду гарантування вкладів зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення договорів, виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з наведених у статті критеріїв, зокрема, договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів; зазначені договори є нікчемними в силу прямого припису закону.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд вказав, що позивач не довів відповідності спірного правочину критеріям, наведеним у законодавстві - спричинення погіршення фінансового стану банку з огляду на сплату ним страхового платежу за договором страхування фінансових ризиків, укладення договору страхування з метою штучного виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів.

Суд апеляційної інстанції вірно вказав на обмеження страхових випадків за договором страхування фінансових ризиків неплатоспроможністю позичальника та банкрутством позичальника, однак не навів жодних встановлених обставин справи в підтвердження спричинення погіршення фінансового стану банку з огляду на сплату ним страхового платежу за договором страхування фінансових ризиків, не спростував висновків місцевого господарського суду щодо недоведеності укладення договору страхування з метою штучного виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів. Судом апеляційної інстанції не проаналізовано та не з'ясовано, яким чином нікчемність договору страхування фінансового ризику неповернення позичальником одержаного кредиту та відсотків за ним (тобто, відсутність будь-якого страхування одержаного кредиту) забезпечить вжиття передбачених статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" заходів до збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку.

Судова колегія також зазначає, що позивач не заявляв, а місцевий господарський суд не розглядав позовної вимоги про визнання недійсним укладеного сторонами договору страхування фінансових ризиків, а апеляційний господарський суд, визнаючи договір недійсним, вийшов за межі наданих йому повноважень.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених позивачем та ТОВ"Страхове товариство "Мегаполіс"- договору страхування фінансових ризиків від 06.03.2014 №00008/05/352, застосування наслідків його недійсності та стягнення 650000 грн., сплачених за договором коштів.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Місцевий господарський суд, розглядаючи справу, вірно застосував чинне законодавство, встановив дійсні правовідносини сторін та обставини справи, виходячи з розподілу між сторонами обов'язку доказування обставин справи.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд апеляційної інстанції в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи, невірно застосував наведені вище положення законодавства, помилково скасувавши законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

За таких обставин касаційну скаргу слід задовольнити, скасувавши постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі; судовий збір за розгляд касаційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Інтербанк".

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 6 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у справі № 910/17970/14 Господарського суду міста Києва скасувати.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 залишити в силі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Інтербанк" (03056, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд.27, код ЄДРПОУ 14358604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" (01042, м. Київ, вул. Філатова, буд. 22/8, код ЄДРПОУ 34348559) 7352,60 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач