Ухвала

від 17.02.2015 по справі 2а-3368/11/1470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2015 року м. Київ К/800/55988/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постановуМиколаївського окружного адміністративного суду від 27.03.2013 та постановуОдеського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 у справі №2а-3368/11/1470 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Трансагро» доДержавної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансагро» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.02.2011 №0000222301, яким позивачу збільшені грошові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 122635,00 грн., з яких 98108,00 грн. основного платежу та 24527,00 грн. штрафних санкцій.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.03.2013 позов задоволено частково, скасовано повідомлення-рішення від 19.02.2011 №0000222301 на загальну суму 58401,25 грн., з яких 46721,00 грн. основного платежу та 11680,25 грн. штрафних санкцій, а в задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 у даній справі, скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.03.2013 та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправним і скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанови були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у період з 23.12.2010 по 21.01.2011 проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт від 26.01.2011 №235/23-200/23621213 про порушення позивачем вимог пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з не включенням до валового доходу ІІ кварталу 2009 року суми безнадійної заборгованості позивача перед ПП «Еспрессагро» в розмірі 112117,00 грн.; не проведенням зменшення валових витрат ІІ кварталу 2009 року на суму безнадійної заборгованості позивача перед ПП «Еспрессагро», яка раніше була включена позивачем до валових витрат в розмірі 93431,00 грн. (без ПДВ); та завищенням валових витрат І та ІІ кварталів 2010 року на загальну суму 186884,00 грн. по операціям із ПП «Декс-Форум» через їх нікчемність та безтоварність.

На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.02.2011 №0000222301, яким позивачу збільшені грошові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 122635,00 грн., з яких 98108,00 грн. основного платежу та 24527,00 грн. штрафних санкцій

За результатом оскарження спірного рішення у порядку адміністративного оскарження, його залишено без змін.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з висновком податкового органу щодо завищення валових витрат ІІ кварталу 2009 року на суму 93431,00 грн., мотивуючи рішення неправомірністю формування складу витрат без здійснення компенсації вартості товару, проте визнав необґрунтованими висновки податкового органу щодо завищення валових витрат І та ІІ кварталів 2010 року на загальну суму 186884,00 грн. по операціям із ПП «Декс-Форум», оскільки реальність господарських операцій позивача з його контрагентом підтверджена первинними документами.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов повністю, погодився з його висновками про законність формування позивачем валових витрат І та ІІ кварталів 2010 року на загальну суму 186884,00 грн. по операціям із ПП «Декс-Форум», а також виходив з того, що заборгованість позивача перед ПП «Еспрессагро» не набула статусу безнадійної в 2-му кварталі 2009 р., а тому позивач правомірно включив до складу валового доходу суму заборгованості перед ПП «Еспрессагро» в розмірі 112117,00 грн. (з ПДВ) (рядок 01.6 декларації) як суму безнадійної кредиторської заборгованості в 4-му кварталі 2010 р. після спливу 3-річного строку позовної давності, та зменшив валові витрати на суму вказаної заборгованості в розмірі 93431,00 грн. (без ПДВ) (рядок 05.2 декларації).

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Безповоротною фінансовою допомогою, відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є:

- сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

- сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

За приписами пункту 1.25 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

- заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності;

- прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості;

- заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна:

- фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення;

- фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності);

- заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості;

- заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

- прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до валового доходу також включаються суми безповоротної фінансової допомоги, отримані платником податку у звітному періоді, та вартість товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заборгованість позивача перед ПП «Еспрессагро» на суму 112117,00 грн. є кредиторською заборгованістю. Фактично між сторонами виник спір щодо періоду її віднесення до валового доходу та зменшення витрат.

Судова колегія касаційної інстанції, проаналізувавши наведене, вважає, що апеляційний суд, надаючи оцінку правомірності висновків податкового органу про заниження позивачем валового доходу та завищення валових витрат ІІ кварталу 2009 року, зумовленого наявністю заборгованості позивача перед ПП «Еспрессагро», дійшов вірного висновку про те, що дебіторська заборгованість позивача перед ПП «Еспрессагро», яка виникла у жовтні 2007 року, не набула статусу безнадійної, ані за часом, ані за своєю правою природою станом на травень 2009 р.

Розглядаючи інший епізод щодо товарності господарських операцій позивача з ПП «Декс-Форум», апеляційний суд та суд першої інстанції, вірно застосувавши положення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», дійшли обґрунтованого висновку, що платнику податку надано право формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які є основою для податкового обліку та містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Разом з тим, суди правильно взяли до уваги принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, у зв'язку з чим, також є вірним їх висновок про те, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, внаслідок чого право платника податків, тобто позивача, на валові витрати не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Відтак, оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагента (ПП «Декс-Форум»), які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення та реальне використання товару в господарській діяльності, відтак суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про правомірність формування позивачем валових витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідком господарських операцій з контрагентом.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області відхилити.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош