Ухвала

від 10.02.2015 по справі 826/10800/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2015 року м. Київ К/800/61312/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Бившевої Л.І., Сіроша М.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Лога» на ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2014 та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 у справі №826/10800/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лога» доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

25.07.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лога» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва №0000192204 від 06.03.2013, №0000192204/0 від 30.05.2013, №0000202204 від 06.03.2013.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2014 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014, позовні вимоги залишено без розгляду на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичними обставинами, що зумовили постановлення оскаржуваних судових рішень, було встановлення судами того, що адміністративний позов позивачем було подано поза межами строку, визначеного частиною 4 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, як вбачається зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, позивач 25.07.2014 звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000192204 від 06.03.2013, №0000192204/0 від 30.05.2013, №0000202204 від 06.03.2013.

При цьому, судами було зазначено, що позивач скористався можливістю досудового порядку вирішення спору та звертався зі скаргами на зазначені податкові повідомлення-рішення, за результатом розгляду яких Міністерством доходів і зборів України прийнято остаточне рішення від 26.06.2013 №5665/6/99-99-10-01-15, а податкові повідомлення-рішення з урахуванням рішення ДПС у місті Києві про результати розгляду первинної скарги залишено без змін. Назване рішення ТОВ «Лога» отримало 15.07.2013.

Визначаючись із висновком про необхідність залишення позовної заяви без розгляду, суди вказали на приписи частини 4 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Крім того, суди в обґрунтування застосування наслідків пропущення строку звернення до суду, звернули увагу на те, що позивач двічі звертався до суду з аналогічними позовними вимогами, а згідно ухвали судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2013, постановленої в рамках справи №826/14782/13-а, адміністративний позов ТОВ «Лога» повернутий позивачу у зв'язку з не усуненням недоліків, зазначених в ухвалі суду від 19.09.2013, яка була отримана останнім 24.09.2013, а отже позивач знав про наслідки розгляду позовної заяви, зареєстрованої за №826/11896/13-а.

Судова колегія касаційної інстанції, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними зважаючи на таке.

Відповідно до частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною 2 статті 99 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними, зокрема, частинами частиною 4 статті 99 КАС України.

З урахуванням викладеного нормою, що регулює питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень є приписи пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України.

За таких обставин строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.

У той же час, відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження, відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Тобто, вказаний пункт регулює ті самі правовідносини, що й пункт 56.18 цієї ж статті. Таким чином, два зазначені приписи Податкового кодексу України по-різному регулюють ті самі правовідносини і при цьому суперечать один одному.

У цій ситуації судам слід керуватися пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, якими встановлено, що у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до наведеного при прийнятті позовної заяви від платників податків про оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов'язань суди повинні вирішувати питання на користь платника податків і застосовувати пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), ніж пункт 56.19 цієї ж статті (один місяць).

Строк звернення до суду з позовом про оскарження рішення контролюючого органу обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, як це передбачено пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України.

Наведені обставини не були враховані судами попередніх інстанцій при постановленні рішень про залишення позовної заяви без розгляду, що позбавляє суд касаційної інстанції можливості погодитись із таким застосуванням норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до приписів статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лога» задовольнити.

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 скасувати, а справу направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження її розгляду.

3. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко СуддіЛ.І.Бившева М.В.Сірош