Ухвала

від 03.03.2015 по справі 825/4143/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" березня 2015 р. м. Київ К/800/61075/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Пархоменка В.М., Чеха М.В.

відповідача - Смуригіної К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Новгород-Сіверське лісове господарство»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014

у справі № 825/4143/13-а

за позовом Державного підприємства «Новгород-Сіверське лісове господарство»

до Новгород-Сіверської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Новгород-Сіверське лісове господарство» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Новгород-Сіверської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 29.10.2013 № 0000232200 та № 0000242200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 скасовано постанову суду першої інстанції; прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного адміністративного суду - без змін, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ДП «Новгород-Сіверське лісове господарство» з питань правомірності формування витрат по податку на прибуток щодо отриманих послуг з лісозаготівлі, тощо за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, складено акт № 342/22/00993538 від 17.10.2013, в якому зафіксовані порушення: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 841 267 грн., в т.ч.: по декларації за 2010 рік - 259 795 грн., за І квартал 2011 року - 152 614 грн., за ІІ - IV квартали 2011 року - 113 737 грн., за 2012 рік - 315 121 грн.; п. 57.1 ст. 57 та п. 2 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України та Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств» № 1213 від 28.09.2011, що призвело до заниження рядка 34 «Авансовий внесок, що підлягає сплаті щомісяця у березні-грудні 2013 році та січні-лютому 2014 року» Декларації з податку на прибуток за 2012 рік в сумі 26 260 грн. та авансовий внесок, що підлягає сплаті у січні-лютому 2013 року в сумі 26 969 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 29.10.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000232200 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 984 997 грн., у т.ч.: 841 267 грн. основного платежу та 143 730 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000242200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «авансові внески з податку на прибуток підприємств організацій, що перебувають у державній власності» у розмірі 297 197,50 грн., у т.ч.: 237 758 грн. основного платежу та 59 439,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В акті перевірки встановлено завищення витрат за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 встановлено їх завищення в сумі 1 995 087 грн. на підставі висновку податкового органу про те, що підприємство в періоді з 01.07.2010 по 31.12.2012 крім використання власних потужностей та працівників підприємства, отримувало послуги фізичних осіб-підприємців, приватних підприємств та фермерського господарства (які не є платниками ПДВ) щодо лісозаготівлі тощо. Вказані послуги відносились до витрат підприємства по даті актів виконаних робіт; відсутнє фактичне отримання послуг ДП «Новгород-Сіверське лісове господарство» від ряду суб'єктів господарювання, а саме: ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФГ ОСОБА_5, ПП «Січ-Ліс», ФОП ОСОБА_9, ПП «Окмес» (при наявності первинних бухгалтерських документів); документи щодо проведення послуг з лісозаготівлі складені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток, тому акти виконаних робіт та інші документи без фактичного здійснення господарських операцій не можуть бути підставою для включення вищеописаних послуг до витрат ДП «Новгород-Сіверське лісове господарство».

Таким чином, на думку податкового органу, протягом II півріччя 2010 року та 2011, 2012 pоків були зайво включенні до складу витрат, суми сплачені за отримані послуги з лісозаготівлі від вищезазначених суб'єктів господарювання.

Крім того, на думку податкового органу, підприємством в порушення п. 57.1 ст. 57 та п. 2 підр. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами і доповненнями) та Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» № 1213 від 28.09.2011, занижено значення рядка 34 «Авансовий внесок, що підлягає сплаті щомісяця у березні-грудні 2013 року та січні-лютому 2014 року» Декларації з податку на прибуток за 2012 рік в сумі 26 260 грн. та авансовий внесок, що підлягає сплаті у січні-лютому 2013 року в сумі 26 969 грн.

До такого висновку контролюючий орган прийшов зважаючи на те, що ДП «Новгород-Сіверське лісове господарство» задекларовано показник у рядку 14 + рядок 20 декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2012 рік у розмірі 507 122 грн. Перевіркою встановлено, що авансовий внесок, який підлягає сплаті у січні-лютому 2013 збільшується на 26 969 грн. (242 722,0 х 1/9) та, оскільки ДП «Новгород-Сіверське лісове господарство» задекларовано показник у рядку 34 (рядок 14 + рядок 20) декларації з податку на прибуток за 2012 рік у розмірі 766 386 грн.; авансовий внесок, який підлягає сплаті у березні-грудні 2013 та січні-лютому 2014 року збільшується на 26 260 грн. (315 121 х 1/12) та дорівнює 90 126 грн. (ряд. 34 в сумі 63 866 грн. + 26 260 грн.).

Як встановлено матеріалами справи одним із видів діяльності ДП «Новгород-Сіверське лісове господарство» є лісозаготівля.

У перевіряємому періоді позивачем (замовник) були укладені договори підряду послуг по проведенню лісозаготівельних робіт з:

- ФОП ОСОБА_5 (виконавець) від 04.01.2010 № 15/Т, № 16/Т, № 18/Т, № 20/Т, № 21/Т, від 19.01.2011 № 5/Т, № 10/Т та додатків до договорів, з фермерським господарством ОСОБА_5 від 10.09.2012 № 3-ГКТ;

- ФОП ОСОБА_6 (виконавець) від 04.01.2010 № 1/Т, № 2/Т, № 3/Т, № 22/Т, від 19.01.2011 № 1/Т, № 11/Т та додатків до договорів;

- ФОП ОСОБА_7 (виконавець) від 04.01.2010 № 10/Т, від 19.01.2011 № 6/Т, № 7/Т та додатків до договорів;

- ПП «Січ-Ліс» від 21.06.2011 № 1/Т, № 4/Т, від 21.06.2011 № 5/Т, № 6/Т, № 7/Т, № 9/Т та додатків до договорів;

- ФОП ОСОБА_8 від 04.01.2010 № 9/Т, № 13/Т, № 11/Т, № 4/Т, від 19.01.2011 № 3/Т, № 4/Т, № 9/Т та додатків до договорів;

- ФОП ОСОБА_9 від 04.01.2010 № 6/Т, № 7/Т, № 12/Т, № 14/Т, № 17/Т, № 19/Т, від 19.01.2011 № 2/Т, № 13/Т, від 10.09.2012 № 2-ГК та додатків до договорів.

Факт отримання робіт, послуг від зазначених контрагентів матеріалами справи підтверджено, а саме: нарядами-актами виконання робіт, актами виконаних робіт та журналами проводок за перевіряємий період, виписками банку та платіжними дорученнями щодо оплати послуг.

При цьому, в судовому порядку встановлено, що у відповідності до чинного законодавства контрагенти позивача мали відповідні дозволи, видані Держгірпромнаглядом.

Також, матеріалами справи встановлено, що ДП «Новгород-Сіверське лісове господарство» (замовник) у перевіряємий період отримало від ПП «Окмес» (виконавець) послуги викопки посадочного матеріалу та посадки лісних культур, що підтверджується договорами від 13.04.2011 та 15.04.2011.

Отримані роботи, послуги від ПП «Окмес» підтверджені нарядами-актами виконання робіт, актами виконаних робіт та журналами проводок за перевіряємий період, виписками банку та платіжними дорученнями щодо оплати послуг.

ДП «Новгород-Сіверське лісове господарство» було проведено торги (тендер) на закупівлю послуг по проведенню лісозаготівельних робіт, у зв'язку з чим були надані відповідні тендерні пропозиції та підтверджуючі документи щодо можливості виконання вимог замовника та підписання відповідного договору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладання договорів позивач та його контрагенти у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, установчі документи яких не були визнані в судовому порядку недійсними та був відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб; господарські операції ДП «Новгород-Сіверське лісове господарство» з його контрагентами мали реальний характер та були вчинені між право та дієздатними особами; в судовому порядку встановлено наявність у ДП «Новгород-Сіверське лісове господарство» та його контрагентів дозволів на здійснення вищезазначених видів послуг (робіт), що вказує на те, що між учасниками даних господарських взаємовідносин мала місце можливість та належна кваліфікація на здійснення досліджених господарських операцій; не доведеністю відповідачем порушень п. 2 підр. 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України при формуванні позивачем податкової звітності по авансовому внеску з податку на прибуток, що підлягає сплаті у січні-лютому 2013 року, березні-грудні 2013 року та січні-лютому 2014 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що контрагенти позивача не мали необхідних для виконання робіт з лісозаготівлі матеріальних, технічних та людських ресурсів для виконання договірних зобов'язань за умовами укладених сторонами договорів; матеріали справи не містять доказів про укладення контрагентами позивача відповідних договорів субпідряду чи цивільно-правових угод з третіми особами для забезпечення виконання їхніх зобов'язань перед ДП «Новгород-Сіверське лісове господарство»; товарність та реальність здійснення спірних правочинів, укладених між позивачем та вищезазначеними контрагентами не підтверджена, тому застосування податковим органом п. 2 підр. 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у звязку із встановленим заниженням ДП «Новгород-Сіверське лісове господарство» податку на прибуток підприємств є правильним.

Суд касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Аналогічні положення наведені і в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції, що в даному випадку встановлено матеріалами справи.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм при формуванні валових витрат підстави для позбавлення останнього права на зазначені витрати відсутні.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податків товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушеннями контрагентами платника вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності або деякими дефектами в розрахункових документах, зумовленими допущеними помилками.

Посилання відповідача на відсутність у підприємств-контрагентів позивача адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань є загальним посиланням, яке не доведено, і само собою не свідчить про нереальний характер господарських операцій між позивачем і його контрагентами. До того ж підприємство не позбавлено права і можливостей залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження ДП «Новгород-Сіверське лісове господарство» значення рядка 34 «Авансовий внесок, що підлягає сплаті щомісяця у березні-грудні 2013 року та січні-лютому 2014 року» Декларації з податку на прибуток за 2012 рік в сумі 26 260 грн. та авансовий внесок, що підлягає сплаті у січні-лютому 2013 року в сумі 26 969 грн., в судовому порядку встанолено, що в цій частині правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000242200 від 29.10.2013 не була доведена належними доказами відповідачем як суб'єктом владних повноважень в порядку ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Викладене дозволяє погодитись з висновком суду першої інстанції про безпідставність донарахувань грошових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга Державного підприємства «Новгород-Сіверське лісове господарство» підлягає задоволенню, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 - скасуванню, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Новгород-Сіверське лісове господарство» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 скасувати та залишити в силі постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.12.2013.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний