Ухвала

від 21.01.2015 по справі 2а-711/11/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.01.2015р. м. Київ К/9991/58316/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року

у справі № 2а-711/11/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бєтулія»

до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бєтулія» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області (далі - відповідач) про: визнання протиправними дій Іванківської МДПІ в Київській області щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року та податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік податковою звітністю; зобов'язання Іванківську МДПІ в Київській області визнати податку декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року та податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2010 рік як податкову звітність та відобразити показники, задекларовані товариством у зазначених податкових деклараціях, у особовому рахунку платника податків.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року позов був задоволений. Визнано протиправними дії Іванківської МДПІ в Київській області щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року та податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік ТОВ «Бєтулія» податковою звітністю. Зобов'язано Іванківську МДПІ в Київській області визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року та декларацію з податку на прибуток підприємства за 2010 рік ТОВ «Бєтулія» як податкову звітність та провести податкову звітність по особовому рахунку платника податків. Стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ «Бєтулія» державне мито у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі Іванківська МДПІ в Київській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

20 січня 2011 року ТОВ «Бєтулія» нарочно було подано до Іванківської МДПІ в Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року, проте посадовою особою податкового органу було відмовлено у прийнятті зазначеної декларації, з огляду на що в той же день позивач засобами поштового зв'язку (цінним листом з описом вкладення) направив до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року з додатками. Декларація була підписана керівником та скріплена печаткою підприємства (арк. справи 27-30).

Проте, листом від 25 січня 2011 року №343/10/28-008 Іванківська МДПІ в Київській області повідомила ТОВ «Бєтулія», що подана податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2010 року вважається невизнаною як податкова звітність, оскільки подана без реєстрів податкових накладних в електронному вигляді, чим порушено вимоги пункт 5 статті 201 розділу 5 Податкового кодексу України. Також, позивачу було запропоновано надати нову податкову звітність з податку на додану вартість за відповідний звітний період, оформлену належним чином (арк. справи 32).

Крім того, 26 січня 2011 року позивач засобами поштового зв'язку (цінним листом з описом вкладення) направив до Іванківської МДПІ в Київській області податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2010 року з додатками. Декларація була підписана керівником та скріплена печаткою підприємства (арк. справи 33-35).

Проте, листом від 31 січня 2011 року №377/10/28-011 Іванківська МДПІ в Київській області повідомила ТОВ «Бєтулія», що подана податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2010 року вважається невизнаною як податкова звітність, оскільки не підписана відповідними посадовими особами, чим порушено вимоги пункт 1 статті 48 розділу 2 Податкового кодексу України. Також, позивачу було запропоновано надати нову податкову звітність з податку на прибуток за відповідний звітний період, оформлену належним чином (арк. справи 36).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти декларацію з будь-яких причин, не визначених статтею 49 розділу ІІ Податкового кодексу України, у тому числі висунення будь-яких, не визначених статтею 49 розділу ІІ Податкового кодексу України передумов щодо такого прийняття, забороняється.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 48.1 статті 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Пунктом 48.2 статті 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

За приписами пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно з пунктом 48.4 статті 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Відповідно до підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За приписами пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Також, згідно положеннями пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

При цьому, згідно з пунктом 23 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011 року № 41 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти декларацію з будь-яких причин, не визначених статтею 49 розділу II Кодексу, у тому числі висунення будь-яких, не визначених статтею 49 розділу II Кодексу передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Відповідно до положень пункту 49.12 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

З огляду на те, що доказів наявності встановлених статтями 48, 49 Податкового кодексу України обставин, які б дозволяли податковому органу відмовити у прийнятті декларації, відповідач у встановленому порядку не надав та з урахуванням того, що положеннями Податкового кодексу не передбачено таких повноважень податкового органу як присвоєння статусу «невизнана як податкова декларація», а також зважаючи на те, що згідно норм Податкового кодексу України податковий орган має право або відмовити у прийнятті податкової декларації, або прийняти податкову декларацію, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що Іванківська МДПІ Київської області протиправно не визнала подані товариством декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року та декларацію з податку на прибуток за 2010 рік.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, декларація з податку на додану вартість за грудень 2010 року та декларація з податку на прибуток підприємств за 2010 рік містили усі обов'язкові реквізити, були підписані керівником підприємства ОСОБА_1, який одночасно є головним бухгалтером на підприємстві, та скріплені печаткою платника податків.

Також, судами було встановлено та підтверджується описом вкладення у цінний лист, що разом з податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2010 року товариством був поданий електронний носій з реєстром виданих та отриманих накладних, проте при опрацюванні податкової звітності податковим органом було встановлено, що електронний носій не відкривається.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій правомірно відхилили вказані посилання податкового органу як безпідставні, оскільки доказів на підтвердження зазначених обставин податковий орган не надав, з урахуванням того, що ненадання платником податку копій реєстрів виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді є порушенням ведення платником податку обліку податкових накладних, яке може вплинути на висновки контролюючого органу щодо податкового кредиту платника податку, і не може розцінюватись як заповнення платником податку податкової декларації всупереч правилам, зазначеним у Податковому кодексі України.

Також, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанційц про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток його особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Іванківської МДПІ в Київській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна