Постанова

від 27.02.2015 по справі 826/18359/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2015 року 12:49 № 826/18359/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Джекфрут» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.11.2014 року № 0011172208 та № 0011182208, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне підприємство «Джекфрут» (надалі - позивач, ПП «Джекфрут») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.11.2014 року № 0011172208 та № 0011182208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 26.01.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.10.2014 року № 519/1-22-08/35617815, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Джекфрут» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість і податку на прибуток по взаємовідносинам із ТОВ «Магірус ЛТД», документально і нормативно не підтверджуються. Натомість, за твердженнями представника позивача, факти здійснення ТОВ «Магірус ЛТД» реальних поставок продуктів харчування (овочів і фруктів) на адресу ПП «Джекфрут» (договір постачання товару від 01.06.2011 року № П-04) засвідчується належним чином оформленими первинними документами, що наявні у позивача, а висновки контролюючого органу про безтоварність вказаних правочинів та як наслідок, заниження позивачем сум податків, ґрунтуються виключно на неналежних документальних доказах (а саме: висновках акта Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 06.07.2012 року № 1833/22-3/37122550/111 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Магірус ЛТД», законність якого була спростована в судовому порядку, та матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні), з огляду що податкові повідомлення-рішення від 13.11.2014 року № 0011172208 та № 0011182208 є такими, що винесені без належних на то правових підстав, а тому підлягають скасуванню.

26.01.2015 року у судове засідання з'явилися представники позивача, які позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у вказане судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою. Про причини неявки у дане судове засідання відповідач суду не повідомляв, клопотань чи заяв про розгляд справи без участі його представника або про відкладення судового засідання не заявляв.

На підставі вищевикладеного, суд у судовому засіданні 26.01.2015 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

При цьому, 26.01.2015 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними і такими, що прийняті у межах та на підставі наявних у ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки ПП «Джекфрут» порушень вимог податкового законодавства.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, протягом періоду з 07.10.2014 року по 20.10.2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої наразі є ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, згідно норм пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 03.10.2014 року № 2540 і направлення на перевірку від 07.10.2014 року № 3177/22-08 була проведена виїзна позапланова перевірка з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПП «Джекфрут» податків по взаємовідносинах з ТОВ «Магірус ЛТД» (ідентифікаційний код 37122550) за період з 29.10.2010 року по 30.06.2014 року, за результатами якої складений акт від 27.10.2014 року № 519/1-22-08/35617815 (надалі - акт перевірки).

Проведення такої документальної перевірки позивача ініційоване за постановою старшого слідчого з ОВС першого ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області ОСОБА_1 від 29.07.2014 року про призначення документальної позапланової виїзної перевірки (копія такої постанови слідчого наявна в матеріалах даної справи).

У тексті акта перевірки, копія якого міститься в матеріалах справи, зафіксовані висновки контролюючого органу про завищення позивачем в порушення норм пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, показника валових витрат на загальну суму коштів 1 656 935,00 грн. (в т.ч. за 2 - 4-ий квартали 2011 року на суму 1 600 947,00 грн. і за 2012 рік на суму 55 988,00 грн.) та про завищення ПП «Джекфрут» податкового кредиту за червень-грудень 2011 року і січень 2012 року на загальну суму податку на додану вартість 331 389,00 грн. в порушення норм п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу. Епізоди даних податкових правопорушень відповідач пов'язує з фактом неправомірного визначення ПП «Джекфрут» об'єктів оподаткування податком на прибуток і податковим на додану вартість на підставі неналежних первинних документів, отриманих від контрагента-постачальника ТОВ «Магірус ЛТД».

Зокрема, в ході проведення зазначеної документальної перевірки позивача перевіряючим встановлено, що між ПП «Джекфрут» (Покупець) і ТОВ «Магірус ЛТД» (Постачальник) був укладений договір поставки від 01.03.2013 року № 3/1 (судом вбачається допущення працівником ДПІ описки в тексті акта перевірки при зазначені реквізитів договору від 01.06.2011 року № П-04, копія якого надавалася позивачем для проведення перевірки згідно супровідного листа від 09.10.2014 року № 1), предметом якого є поставка Постачальником на користь Покупця товарів в межах наявного асортименту.

Згідно наданих до перевірки видаткових накладних, датованих червнем, липнем, серпнем, вереснем, жовтнем, листопадом і груднем 2011 року та січнем 2012 року (перелік яких наведений на стор. 3 - 4 акта перевірки) Постачальник відвантажив перевіряємому підприємству товарів на загальну суму 2 048 131,05 грн. (в т.ч. ПДВ 341 355,17 грн.). Також на підставі цього договору від 01.06.2011 року ТОВ «Магірус ЛТД» виписало на адресу ПП «Джекфрут» податкові накладні на загальну суму ПДВ 331 387,09 грн. (перелік останніх наведений на стор. 4 акта перевірки), які були відображені у податковій звітності з ПДВ перевіряємого підприємства за відповідні звітні періоди в повному обсязі.

За даними виписки по рахунку бухгалтерського обліку 361 станом на 30.06.2014 року, заборгованість між сторонами по заданому договору поставки відсутня.

При цьому, під час перевірки перевіряючий надав перевагу матеріалам документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Магірус ЛТД» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період листопад 2011 року, січень-лютий 2012 року (акт Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 06.07.2012 року № 1833/22-3/37122550/111). У вказаному акті перевірки контрагента позивача зазначено наступне: 1) за висновком регіонального підрозділу податкової міліції підприємство віднесене до категорії «податкова яма» та в результаті виходу 26.06.2012 року за юридичною адресою ТОВ «Магірус ЛТД» - Київська область, Білоцерківський район, с. Фурси, вул. Садова, буд. 16, - останнє за даною адресою не виявлено; 2) свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Магірус ЛТД» анульоване 03.03.2012 року; 3) встановити місцезнаходження директора Товариства та відібрати пояснення з приводу проведених операцій не вдалося; 4) в ході проведення аналізу податкової звітності встановлено, що основні фонди (виробничі, складські приміщення та вантажні транспортні засоби) у ТОВ «Магірус ЛТД» відсутні та не використовуються наймані працівники, які можуть бути задіяні у підприємницькій діяльності.

Крім того, за даними СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області відповідно до матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.06.2013 року за № 32013170000000324 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст.27, ч. 3 ст.358 Кримінального кодексу України, встановлено, що група осіб у складі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 під керівництвом ОСОБА_5 організували діяльність так званого «конвертаційного центру» з використанням підприємств з ознаками фіктивності (в т.ч. ТОВ «Магірус ЛТД»). В ході проведення обшуків за адресами діяльності «конвертаційного центру» виявлено та вилучено фінансово-господарські документи, печатки підприємств з ознаками фіктивності.

В ході проведення досудового розслідування будучи допитаний в якості свідка ОСОБА_6 (значиться як засновник ТОВ «Магірус ЛТД») показав, що на прохання ОСОБА_5 (значиться директором названого підприємства) став засновником ТОВ «Магірус ЛТД». При цьому, ОСОБА_6 вказав, що фінансово-господарської діяльності він не здійснював, наміру займатися господарською діяльністю не мав, ТОВ «Магірус ЛТД» зареєстрував без мети здійснення підприємницької діяльності.

На підставі вищевикладеного, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві дійшла висновку про відсутність у ПП «Джекфрут» достатніх правових підстав для формування показників валових витрат і податкового кредиту з ПДВ за наслідками правочинів з ТОВ «Магірус ЛТД», що не підтверджені належними первинними документами.

За результатами проведеної документальної перевірки ПП «Джекфрут» перевіряючий дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток за 2 - 4-ий квартали 2011 року на суму 368 218,00 грн. і за 2012 рік - 11 757,00 грн., а також про заниження податку на додану вартість на загальну суму 331 389,00 грн. (в т.ч. за червень 2011 року на суму 34 793,00 грн., за липень 2011 року - 27 852,00 грн., за серпень 2011 року - 53 853,00 грн., за вересень 2011 року - 44 580,00 грн., за жовтень 2011 року - 39 288,00 грн., за листопад 2011 року - 49 909,00 грн., за грудень 2011 року - 69 916,00 грн., за січень 2012 року - 11 198,00 грн.).

Не погоджуючись з висновками акта перевірки позивач подав до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві письмові заперечення на висновки вказаного акта від 27.10.2014 року № 519/1-22-08/35617815 з обґрунтуванням своєї позиції.

Листом від 11.11.2014 року № 718/10/26-50-22-08 відповідач відкоригував висновки акта перевірки в частині розміру заниженого податку на додану вартість з урахуванням вимог ст. 102 Податкового кодексу України, виклавши висновки акта перевірки в наступній редакції: «В результаті перевірки встановлені порушення ПП «Джекфрут»:

1. пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненням), що призвело до заниження податку на прибуток за 2 - 4 квартал 2011 року у сумі 368 218 грн., за 2012 рік у сумі 11757 грн.

2. п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненням), що призвело до заниження податку на додану вартість в загальній сумі 170 311 грн., а саме по періодах: жовтень 2011 - 39 288 грн.; листопад 2011 - 49 909 грн.; грудень 2011 - 69 916 грн.; січень2012-11 198 грн.».

13.11.2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийнято наступні податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

- за № 0011172208, яким визначила ПП «Джекфрут» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 212 889,00 грн., в т.ч. 170 311,00 грн. за основним платежем, 42 578,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи). До цього податкового повідомлення-рішення відповідачем був доданий також розрахунок фінансових санкцій;

- за № 0011182208, яким визначила ПП «Джекфрут» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 474 969,00 грн., в т.ч. 379 975,00 грн. за основним платежем, 94 994,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи). Розрахунок сум основного платежу та фінансових санкцій в розрізі по кварталах з податку на прибуток відповідач суду не пред'явив.

Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

У розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме: Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року № 969, що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696 та діяв до 16.12.2011 року, і Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент існування спірних правовідносин).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

В ході судового розгляду також встановлено, що 1 червня 2011 року ПП «Джекфрут» (Покупець), в особі директора ОСОБА_7, уклало договір постачання товару за № П-04 з ТОВ «Магірус ЛТД» (Постачальник), в особі директора ОСОБА_5

За умовами п. 1.1 цього Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити визначений товар, на умовах і в порядку, визначених зазначеним Договором.

Згідно п. 2.1, 2.3 і 2.5 цього Договору, поставка товарів здійснюється Постачальником в межах наявного у нього асортименту, протягом строку дії Договору та згідно встановленого графіка постачання, специфікації, додаткових умов або за попереднім замовленням Покупця, в яких визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару, загальна ціна партії товару та інші умови. Замовлення вважається узгодженим якщо представник Покупця отримав товар, що відображено у відповідній накладній. Моментом здійснення поставки товарів Постачальником є факт їх отримання Покупцем, що засвідчується відповідною відміткою у супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товаротранспортна або видаткова накладна, тощо). Здавання-прийом товару за кількістю та якістю проводиться уповноваженими на те представниками сторін відповідно до вимог діючого законодавства.

Загальна сума поставленої партії товару за цим Договором складається з сум вартості товару, вказаних в накладних (п. 4.1 даного Договору). Покупець оплачує поставлені товари за цінами, вказаних у супроводжувальній первинній видатковій документації, на умовах цього Договору, в порядку і формах, які не суперечать діючому законодавству України (п. 4.2 Договору).

За умовами п. 4.3 і 4.4 Договору, Покупець розраховується з Постачальником за поставлений товар протягом 30-и календарних днів з моменту набуття права власності на поставлений товар. Розрахунок проводиться у безготівковій формі, в національній грошовій одиниці.

Обов'язки сторін за цим Договором визначені в п. 5 зазначеного Договору. Зокрема, на Постачальника покладений обов'язок поставляти Покупцю товар, який повинен бути упакований таким чином, щоб виключити псування та/або знищення його в період поставки та до прийняття товару Покупцем.

На підтвердження фактів здійснення ТОВ «Магірус ЛТД» поставок товарів на користь ПП «Джекфрут», згідно договору від 01.06.2011 року № П-04, та проведення розрахунків за отримані товари позивач надав до суду копії наступних документів:

- видаткових накладних від 02.06.2011 року № РН-81 на суму 60 798,41 грн. (з ПДВ), від 16.06.2011 року № РН-93 на суму 49 984,70 грн. (з ПДВ), від 10.06.2011 року № РН-84 на суму 40 422,18 грн. (з ПДВ), від 23.06.2011 року № РН-127 на суму 57 553,33 грн. (з ПДВ), від 01.07.2011 року № РН-10 на суму 65 118,17 грн. (з ПДВ), від 11.07.2011 року № РН-36 на суму 38 426,17 грн. (з ПДВ), від 18.07.2011 року № РН-86 на суму 40 362,98 грн. (з ПДВ), від 26.07.2011 року № РН-103 на суму 23 205,80 грн., від 01.08.2011 року № РН-13 на суму 50 742,36 грн. (з ПДВ), від 09.08.2011 року № РН-92 на суму 68 375,42 грн., від 15.08.2011 року № РН-135 на суму 65 137,49 грн. (з ПДВ), від 18.08.2011 року № РН-137 на суму 50 384,03 грн. (з ПДВ), від 23.08.2011 року № РН-142 на суму 45 800,60 грн. (з ПДВ), від 26.08.2011 року № РН-144 на суму 42 675,97 грн. (з ПДВ), від 01.09.2011 року № РН-30 на суму 78 892,90 грн. (з ПДВ), від 06.09.2011 року № РН-54 на суму 65 122,21 грн. (з ПДВ), від 16.09.2011 року № РН-100 на суму 56 455,92 грн. (з ПДВ), від 23.09.2011 року № РН-119 на суму 62 006,17 грн. (з ПДВ), від 03.10.2011 року № РН-17 на суму 63 973,50 грн. (з ПДВ), від 11.10.2011 року № РН-47 на суму 50 750,84 грн. (з ПДВ), від 18.10.2011 року № РН-83 на суму 59 902,72 грн. (з ПДВ), від 25.10.2011 року № РН-96 на суму 61 098,53 грн. (з ПДВ), від 01.11.2011 року № РН-92 на суму 44 381,45 грн. (з ПДВ), від 08.11.2011 року № РН-124 на суму 81 190,22 грн. (з ПДВ), від 16.11.2011 року № РН-132 на суму 64 027,67 грн. (з ПДВ), від 23.11.2011 року № РН-137 на суму 109 853,50 грн. (з ПДВ), від 01.12.2011 року № РН-14 на суму 89 461,57 грн. (з ПДВ), від 09.12.2011 року № РН-54 на суму 106 359,98 грн. (з ПДВ), від 19.12.2011 року № РН-78 на суму 114 912,22 грн. (з ПДВ), від 27.12.2011 року № РН-117 на суму 108 759,94 грн. (з ПДВ), від 10.01.2012 року № РН-18 на суму 36 650,70 грн. (з ПДВ), від 17.01.2012 року № РН-40 на суму 30 534,95 грн. (з ПДВ), від 28.01.2012 року № РН-57 на суму 64 808,40 грн., всього на загальну суму 2 048 131,00 грн.

- податкових накладних від 02.06.2011 року № 81 на суму 60 798,41 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 133,07 грн.), від 10.06.2011 року № 84 на суму 40 422,18 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 737,03 грн.), від 16.06.2011 року № 93 на суму 49 984,70 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 330,78 грн.), від 23.06.2011 року № 127 на суму 57 553,33 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 592,22 грн.), від 01.07.2011 року № 10 на суму 65 118,17 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 853,07 грн.), від 26.07.2011 року № 103 на суму 23 205,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 867,63 грн.), від 18.07.2011 року № 86 на суму 40 362,98 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 727,16 грн.), від 11.07.2011 року № 36 на суму 38 426,17 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 404,36 грн.), від 01.08.2011 року № 13 на суму 50 742,36 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 457,06 грн.), від 09.08.2011 року № 92 на суму 68 375,42 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 395,90 грн.), від 15.08.2011 року № 135 на суму 65 137,49 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 856,25 грн.), від 18.08.2011 року № 137 на суму 40 632,98 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 727,16 грн.), від 23.08.2011 року на суму 45 800,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 633,43 грн.), від 26.08.2011 року № 142 на суму 42 675,97 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 112,66 грн.), від 01.09.2011 року № 30 на суму 78 892,90 грн. (в т.ч. ПДВ - 13 148,82 грн.), від 06.09.2011 року № 54 на суму 65 122,21 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 853,70 грн.), від 16.09.2011 року № 100 на суму 56 455,92 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 409,32 грн.), від 23.09.2011 року № 119 на суму 62 006,17 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 334,36 грн.), від 03.10.2011 року № 17 на суму 63 973,50 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 662,25 грн.), від 11.10.2011 року № 47 на суму 50 750,84 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 485,47 грн.), від 18.10.2011 року № 83 на суму 59 902,72 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 983,79 грн.), від 25.10.2011 року № 96 на суму 61 098,53 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 183,09 грн.), від 01.11.2011 року № 92 на суму 44 381,45 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 396,91 грн.), від 08.11.2011 року № 124 на суму 81 190,22 грн. (в т.ч. ПДВ - 13 531,70 грн.), від 16.11.2011 року № 132 на суму 64 027,67 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 671,28 грн.), від 23.11.2011 року № 137 на суму 109 853,50 грн. (в т.ч. ПДВ - 18 308,92 грн.), від 01.12.2011 року № 14 на суму 89 461,57 грн. (в т.ч. ПДВ - 14 910,26 грн.), від 19.12.2011 року № 78 на суму 114 912,22 грн. (в т.ч. ПДВ - 19 152,04 грн.), від 27.12.2011 року № 117 на суму 108 759,94 грн. (в т.ч. ПДВ - 18 126,66 грн.), від 10.01.2012 року № 18 на суму 36 650,70 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 108,45 грн.), від 17.01.2012 року № 40 на суму 30 534,95 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 089,16 грн.), від 28.01.2012 року № 57 на суму 64 808,45 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 801,41 грн.), всього на загальну суму ПДВ 341 355,17 грн.;

- журнал-ордери та відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» за період з 29.10.2010 року по 31.10.2014 року;

- виписок ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві (МФО 380805) по особовому рахунку ПП «Джекфрут» № 2600688287 з відомостями про перерахування на користь ТОВ «Магірус ЛТД» коштів за продукти харчування згідно договору від 01.06.2011 року № П-04 з відмітками банку.

Разом з тим, дослідивши наявні у матеріалах справи докази суд дійшов висновку про не спростування позивачем доводів контролюючого органу про безтоварність (нереальність) фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Магірус ЛТД» на підставі вищезазначеного договору, з огляду на наступне.

Так, наявні у матеріалах справи копії видаткових накладних, складених за результатами вказаних фінансово-господарських операцій не містять даних про осіб (зокрема, прізвища та ініціалів), які брала участь у прийманні-передачі товарно-матеріальних цінностей як з боку позивача, так, і з боку контрагента - ТОВ «Магірус ЛТД», - а, відтак, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 9 Закону №996 та п. 2.4 Положення №88 не дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні вказаних господарських операцій.

Крім того, слід зазначити, що копії вищезазначених видаткових накладних біля підпису особи, яка з боку позивача приймала товарно-матеріальні цінності від ТОВ «Магірус ЛТД», містять посилання на реквізити довіреностей, на підставі яких і діяла вказана особа.

В свою чергу, приписами п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року №99 (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Інструкція №99), передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною (п. 3 Інструкції №99).

Згідно п. 13 Інструкції №99, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

З огляду на вищенаведені законодавчі положення вбачається, що приймання-передача товарно-матеріальних цінностей здійснюється за наявністю у представника підприємства відповідної довіреності, видача якої реєструється у журналі реєстрації довіреностей.

При цьому, належних та допустимих доказів на підтвердження підписання вищезазначених видаткових накладних, копії яких наявні у матеріалах справи, уповноваженими на те особами, які з боку позивача, так і з боку контрагента - ТОВ «Магірус ЛТД» - позивачем суду не надано, а також не зазначено про причини неможливості їхнього подання.

Крім того, слід зазначити, що в ході огляду наявних у матеріалах справи податкових накладних, виписаних від імені ТОВ «Магірус ЛТД», виявлено, що в деяких з них відсутні відомості про П.І.П. особи, яка підписала такі накладні, а в деяких зазначено особу ОСОБА_2, повноваження якої на підписання вказаних податкових накладних належними та допустимими доказами не підтверджено, з урахуванням того, що, згідно інформації зі спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.08.2011 року та 01.09.2011 року (тобто станом на момент складання податкових накладних), відомості щодо наявності у ОСОБА_2 повноважень діяти від імені ТОВ «Магірус ЛТД», у тому числі й шляхом підписання податкових накладних, не зазначено.

Враховуючи викладені вище висновки суду щодо вищезазначених фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Магірус ЛТД» за перевіряємий період, якими не встановлено реальності (товарності) здійснення господарських операцій, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність донарахування ПП «Джекфрут» грошового зобов'язання з податків на додану вартість та на прибуток оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, з огляду на що відсутні підставі для визнання останніх протиправними, та, як наслідок, їхнє скасування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Джекфрут» (ідентифікаційний код: 35617815, адреса: 03039, м. Київ, вул. М. Грінченка, 18-А) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (чотирьох тисяч трьохсот вісімдесяти чотирьох грн. 80 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001, призначення платежу: «Судовий збір, за позовом

---

(П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Окружний адміністративний суд міста Києва, код ЄДРПОУ 34414689».

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок