Ухвала

від 13.10.2015 по справі 826/18359/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 року м. Київ К/800/19190/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015 р.

у справі № 826/18359/14

за позовом Приватного підприємства «Джекфрут»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Джекфрут» (далі - позивач, ПП «Джекфрут») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2015 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2015 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Голосіївському районі від 13.11.2014 р. № 0011172208 та № 0011182208.

У касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015 р., а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2015 р. залишити в силі.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ПП «Джекфрут», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено виїзну позапланову перевірку з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПП «Джекфрут» податків по взаємовідносинах з ТОВ «Магірус ЛТД» за період з 29.10.2010 року по 30.06.2014 року, за результатами якої складений акт від 27.10.2014 року № 519/1-22-08/35617815.

Проведення вищевказаної документальної перевірки позивача ініційоване за постановою старшого слідчого з ОВС першого ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області Буздиган П.М. від 29.07.2014 року про призначення документальної позапланової виїзної перевірки.

Листом від 11.11.2014 року № 718/10/26-50-22-08 відповідачем відкориговано висновки акта перевірки в частині розміру заниженого податку на додану вартість з урахуванням вимог ст. 102 Податкового кодексу України, та зазначено, що позивачем порушено: пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2 - 4 квартал 2011 року у сумі 368 218 грн., за 2012 рік у сумі 11757 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в загальній сумі 170 311 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Голосіївському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.11.2014 року № 0011172208, яким визначено позивачу до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 212 889,00 грн., у тому числі 170 311,00 грн. за основним платежем, 42 578,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 13.11.2014 року № 0011182208, яким визначено позивачу до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 474 969,00 грн., в т.ч. 379 975,00 грн. за основним платежем, 94 994,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 червня 2011 року ПП «Джекфрут» (Покупець) уклало договір постачання товару за № П-04 з ТОВ «Магірус ЛТД» (Постачальник).

За умовами п. 1.1 цього Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити визначений товар, на умовах і в порядку, визначених зазначеним Договором.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, журналами - ордерами, виписками по особовому рахунку ПП «Джекфрут» тощо.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «Магірус ЛТД», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Крім того, судом апеляційної інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги висновки податкового органу щодо досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.06.2013 року за № 32013170000000324, за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст.27, ч. 3 ст.358 Кримінального кодексу України, якими встановлено, що група осіб організували діяльність так званого "конвертаційного центру" з використанням підприємств з ознаками фіктивності.

У разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність (п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у відповідача не було відомостей щодо прийняття судом рішення по кримінальній справі.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві відхилити.

2.Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун