Рішення

від 05.03.2015 по справі 908/1354/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 9/42/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2015 Справа № 908/1354/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (69032 , м. Запоріжжя, Південне шосе, 15)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Александр-С" (69002, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 63)

про стягнення суми 22000 грн.

Суддя Боєва О.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Лисенко О.В. (дов. № 011.11-21 від 18.12.14)

Від відповідача: Барчук О.Є. (дов. № 06/42-15 від 12.02.2015р.), Луценко І.М. (дов. № б/н від 05.03.2015р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 22000 грн. штрафу за дострокове розірвання договору оренди.

Ухвалою господарського суду від 22.04.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1354/14, судове засідання призначено на 27.05.2014р. Ухвалою суду від 27.05.2014р. на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України провадження у справі № 908/1354/14 зупинено до вирішення господарським судом Запорізької області справи № 908/1737/14 та набрання рішенням по ній законної сили. Ухвалою суду від 13.11.2014р. провадження у справі поновлено з 02.12.2014р., судове засідання призначено на 02.12.2014р. Ухвалою суду від 02.12.2014р. провадження у справі зупинено (з тих же підстав) до вирішення господарським судом Запорізької області справи № 908/1737/14 та набрання рішенням по ній законної сили. Ухвалою суду від 10.02.2015р. провадження у справі поновлено з 05.03.2015р., судове засідання призначено на 05.03.2015р.

05.03.2015р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В процесі розгляду справи, відповідачем у справі було змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю "Александр-Сталь" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Александр-С", про що державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції проведено відповідні реєстраційні дії (державна реєстрація змін до установчих документів), та 30.01.2015р. здійснено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців під № 11031050025019565.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, зазначивши, зокрема, про наступне. 15.10.2013р. між сторонами був укладений договір оренди № 262Д(2013), відповідно до умов якого відповідач отримав у тимчасове платне користування нерухоме майно - склад палива, що належить позивачу. 27.01.2014р. відповідач звернувся до позивача з листом про бажання достроково розірвати договір оренди. 31.01.2014р. договір оренди № 262Д(2013) від 15.10.2013р. було розірвано на підставі угоди про розвівання. Пунктом 10.4. договору передбачено, що у разі дострокового розірвання договору за ініціативою орендаря, в порядку передбаченому п. 6.2.13, орендар сплачує орендодавцеві штраф у розмірі, що дорівнює розміру орендної плати за два місяця. 31.03.2014р. позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою перерахувати штраф в розмірі 22000 грн. Проте, станом на сьогоднішній день сума штрафу відповідачем не сплачена. У зв'язку з чим, позивач на підставі ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, п. 10.4. договору просить позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, про що зазначив у своєму відзиві на позов, який надійшов до суду 05.03.2015р., зазначивши, зокрема, про наступне. Дійсно, 27.01.2014р. відповідач направив на адресу позивача лист в якому запропонував розірвати спірний договір з 01.02.2014р., але без сплати штрафних санкцій. Пунктом 10.2. договору оренди № 262Д(2013) від 15.10.2013р. передбачено, що його може бути розірвано достроково за письмовою згодою сторін. 31.02.2014р. сторонами було укладено угоду про розірвання договору оренди. Тобто, в даному випадку розірвання відбулося на підставі п. 10.2. договору, а саме за письмовою згодою сторін, а не з ініціативи відповідача. За таких обставин, відповідач вважає, що підстав для стягнення штрафу немає. Просить в позові відмовити. Також відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на підставі ст. 233 ГК України, оскільки не має змоги сплатити штрафні санкції одночасно у розмірі орендної плати за 2 місяці в сумі 22000 грн. Сплата такого штрафу може призвести до зупинки господарської діяльності відповідача і, в подальшому, привести до банкрутства.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

15.10.2013р. між ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (орендодавець, позивач у справі) та ТОВ "Александр-Сталь" (на сьогодні - ТОВ "Александр-С", орендар, відповідач у справі) був укладений договір оренди № 262Д(2013), відповідно до умов якого, орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти у тимчасове користування за оплату склад палива (інв. № 583), що належить орендодавцю на праві власності і розташований за адресою: 69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 15 (п.п. 1.1. договору).

Згідно з п. 2.1. договору об'єкт оренди надається орендарю з метою здійснення господарської діяльності орендаря.

Сторони дійшли згоди, що термін оренди починається з моменту підписання акту прийому-передачі та триває до 31.10.2018р. Термін оренди може бути змінений за згодою сторін (п. 4.1. договору).

Із змісту розділу 3 договору слідує, що прийом-передача об'єкта оренди проводиться представниками сторін на підставі акту прийому-передачі. Акт прийому-передачі підписується та затверджується представниками сторін. З моменту оформлення акту прийому-передачі об'єкт оренди вважається переданим орендар.

Відповідно до п. 5.1. договору розмір орендної плати за використання орендарем об'єкта оренди на період з початку терміну оренди та на протязі восьми місяців складає за один місяць оренди 11000 грн., у т.ч. ПДВ. Починаючи з дев'ятого місяця оренди та в усі наступні місяці, орендна плата за використання об'єкта оренди складає за кожен місяць оренди 22000 грн., у т.ч. ПДВ.

Орендар не пізніше 10 числа поточного місяця оренди здійснює оплату оренди згідно п. 5.1. договору шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця, вказаний в розділі 13 цього договору.

Згідно п. 6.2.13. договору орендар зобов'язується в разі дострокової відмови від об'єкту оренди, дострокового розірвання договору, сповіщати орендодавця не менше ніж за 1 місяць до дати запланованого розірвання договору.

Відповідно до п. 10.1. договору, останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.10.2018р.

У пункті 10.2. договору зазначено, що він може бути розірваний за письмовою згодою сторін.

Пунктом же 10.4. договору сторонами передбачено, що у разі дострокового розірвання договору за ініціативою орендаря в порядку, передбаченому п. 6.2.13., орендар сплачує штраф у розмірі, що дорівнює розміру орендної плати за 2 місяці.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом за вих. № 06/42-14 від 27.01.2014р. звернувся до позивача з проханням розірвати з 01.02.2014р. без нарахування штрафних санкцій, зокрема, договір оренди № 262Д(2013) від 15.10.2013р.

31.01.2014р. сторони уклали угоду про розірвання договору оренди № 262Д(2013) від 15.10.2013р., якою дійшли згоди розірвати договір оренди з 01.02.2014р. (п. 1. угоди). Згідно п. 2 угоди орендар зобов'язався до 20.03.2014р. провести розрахунок за договором (за наявності).

04.02.2014р. позивач листом № 011-53, зокрема, інформував відповідача (за наслідками розгляду пропозиції відповідача про дострокове розірвання договору оренди) про наступне: всі звільнені об'єкти з 01.02.2013р. прийняти з оренди; на підставі умов договору оренди № 262Д(2013) від 15.10.2013р., які передбачають штрафні санкції при достроковому припиненні оренди, сплатити неустойку.

В листі від 26.02.2014р. вих.. № 19/42-14 відповідач, зокрема, просив позивача не стягувати штрафні санкції за дострокове розірвання договору оренди, а також повідомив про наміри на весні 2015р. або по закінченню політичної нестабільності в країні поновити сумісну діяльність.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 22000 грн. за дострокове розірвання договору.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Згідно зі ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Отже суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечити виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 22.11.2010р. у справі № 14/80-09-2056.

Пунктом 10.4. договору оренди сторонами було погоджено договірну санкцію у разі дострокового розірвання договору за ініціативою відповідача, а саме: сплату штрафу у розмірі, що дорівнює розміру орендної плати за 2 місяці.

Таким чином нарахування позивачем відповідачу штрафу є правомірним. Розрахунок штрафу здійснений позивачем вірно (11000 грн.*2=22000 грн.), а отже вимоги про його стягнення, на підставі зазначеного вище, є законними та обґрунтованими.

Доводи відповідача викладені у відзиві спростовуються наведеним вище, а також, суд вважає за необхідне зазначити, що наявне між сторонами листування щодо дострокового розірвання договору в достатній мірі свідчить про те, що розірвання договору оренди відбулося саме з ініціативи відповідача (орендаря).

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України, на яку посилається заявник, у разі якщо штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідачем, в обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафу, не надано жодного доказу на підтвердження існування виняткових обставин, які ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення суду, а також інших обставин.

За таких обставин у задоволенні клопотання про зменшення штрафу слід відмовити, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Александр-С" (69002, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 63; код ЄДРПОУ 35215721) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (69032 , м. Запоріжжя, Південне шосе, 15; код ЄДРПОУ 00194122) суму 22000 (двадцять дві тисячі) грн. штрафу, суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Боєва

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 13.03.2015р.