Постанова

від 23.04.2015 по справі 908/1354/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2015 р. Справа № 908/1354/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Камишева Л.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача – не з'явився

відповідача – не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№2267З/1-8) на рішення господарського суду Запорізької області від 05 березня 2015 року у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат“, м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Александр-С“, м. Запоріжжя

про стягнення 22000,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат“, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ “Александр-Сталь“ (змінено назву на ТОВ “Александр-С“ – запис в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30.01.2015 р. за №11031050025019565) 22000,00 грн. штрафу за дострокове розірвання договору оренди нерухомого майна; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.03.2015 р. у справі №908/1354/14 (суддя Боєва О.С.) позов задоволено.

Розпорядженням голови ВГСУ №28-р від 02.09.2014 р. визначено, що розгляд господарських справ, які підлягають перегляду в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом здійснюється Харківським апеляційним господарським судом

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи. Зокрема, зазначає, що сторони розірвали договір на підставі п. 10.2 договору оренди, тобто за письмовою згодою сторін, а не за ініціативою відповідача, як це вказує позивач. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зокрема, зазначає, що факт наявності ініціативи орендаря на розірвання договору підтверджується відповідним листом, а також угода про його розірвання, є законними та достатніми підставами для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої п. 10.4 договору. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду – без змін. Крім того, просить розглянути справу за відсутності його представника.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів вважає, що судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. за №75.

Нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2013 р. між ПАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (орендодавець) та ТОВ “Александр-Сталь”, правонаступником якого є ТОВ “Александр-С” (орендар) укладений договір оренди №262Д(2013), відповідно до умов п. 1.1 якого, орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти у тимчасове користування за оплату склад палива (інв. №583), що належить орендодавцю на праві власності і розташований за адресою: 69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 15 (а. с. 14-20).

Строк дії договору, встановлений пунктами 4.1, 10.1 - до 31.10.2018 р. Термін оренди може бути змінений за згодою сторін. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “Александр-Сталь” листом №06/42-14 від 27.01.2014 р. звернувся до орендодавця з проханням розірвати з 01.02.2014 р. без нарахування штрафних санкцій, зокрема, договір оренди № 262Д(2013) від 15.10.2013 р. (а. с. 22-23).

31.01.2014 р. сторони уклали угоду про розірвання договору оренди № 262Д(2013) від 15.10.2013 р. (а. с. 21), якою дійшли згоди розірвати договір оренди з 01.02.2014 р. Згідно п. 2 угоди орендар зобов'язався до 20.03.2014р. провести розрахунок за договором (за наявності).

Пунктом 10.4. договору сторони передбачили, що у разі дострокового розірвання договору за ініціативою орендаря в порядку, передбаченому п. 6.2.13., орендар сплачує штраф у розмірі, що дорівнює розміру орендної плати за 2 місяці.

На виконання умов договору ПАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” направив ТОВ “Александр-Сталь” претензію №К02пр/2014 від 27.03.2014 р. з вимогою про перерахування суми штрафу за дострокове розірвання договору у розмірі 22000,00 грн.

ТОВ “Александр-Сталь” претензію проігнорувало, суму штрафу в добровільному порядку не сплатило, що стало підставою для звернення ПАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з ТОВ “Александр-Сталь” 22000,00 грн. штрафу за дострокове розірвання договору оренди №262Д(2013) від 15.10.2013 р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, зазначив, що наявне між сторонами листування щодо дострокового розірвання договору свідчить про те, що розірвання договору оренди відбулося саме з ініціативи відповідача (орендаря).

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду Запорізької області з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Згідно зі ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Отже суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечити виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно п. 6.2.13. договору орендар зобов'язується в разі дострокової відмови від об'єкту оренди, дострокового розірвання договору, сповіщати орендодавця не менше ніж за 1 місяць до дати запланованого розірвання договору.

У пункті 10.2. договору зазначено, що він може бути розірваний за письмовою згодою сторін.

Відповідно до п. 5.1. договору розмір орендної плати за використання орендарем об'єкта оренди на період з початку терміну оренди та на протязі восьми місяців складає за один місяць оренди 11000 грн., у т.ч. ПДВ. Починаючи з дев'ятого місяця оренди та в усі наступні місяці, орендна плата за використання об'єкта оренди складає за кожен місяць оренди 22000 грн., у т.ч. ПДВ.

Як вже зазначалось вище, пунктом 10.4. договору сторони передбачили, що у разі дострокового розірвання договору за ініціативою орендаря в порядку, передбаченому п. 6.2.13., орендар сплачує штраф у розмірі, що дорівнює розміру орендної плати за 2 місяці.

Колегія суддів вважає, що господарський суд вірно встановив факт розірвання договору оренди з ініціативи відповідача (орендаря), який підтверджується листуванням між сторонами щодо дострокового розірвання договору: листи № 06/42-14 від 27.01.2014 р., №011-53 від 04.02.2014 р., № 19/42-14 від 26.02.2014 р. (а. с. 22-23, 24, 99), а також підписаною сторонами 31.01.2014 р. угодою про розірвання договору №262Д(2013) від 15.10.2013 р. (а. с. 21).

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування позивачем штрафу є правомірним. Розрахунок штрафу здійснений позивачем вірно (11000 грн.*2=22000 грн.), а отже вимоги про його стягнення, на підставі зазначеного вище, є законними та обґрунтованими.

Стосовно розгляду судом першої інстанції клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно вимог статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Наведена норма свідчить про те, що зменшення розміру санкцій в порядку статті 233 Господарського кодексу України є правом, а не обов'язком суду.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідачем суду не надано доказів в обґрунтування обставин скрутного фінансового становища відповідача, та доказів відсутності можливості сплатити спірні штрафні санкції.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Апеляційні вимоги не підтверджені належними доказами, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для їх задоволення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 05.03.2015 р. у справі №908/1354/14 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 85, 91, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 05.03.2015 р. у справі №908/1354/14 залишити без змін.

Повна постанова складена 24.04.2015 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.