Постанова

від 10.03.2015 по справі 815/5987/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/5987/14

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

за участю секретаря - Авраменка А.О., Іленка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Комінтернівської районної державної адміністрації на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Комінтернівської районної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

В С Т А Н О В И В:

20.10.2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Комінтернівської районної державної адміністрації, за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації від 09.12.2011 року № 1975/А-2011, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_3 на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Скасовано розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації № 1975/А-2011 від 09 грудня 2011 року «Про надання громадянину України ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради (за межами населеного пункту) Комінтернівського району Одеської області».

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Комінтернівська районна державна адміністрація подала апеляційну скаргу.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 року та постановлення нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації від 09.12.2011 року № 1975/А-2011 було надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради (за межами населеного пункту) Комінтернівського району Одеської області.

Не погоджуючись з вказаним розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом про його скасування.

В обґрунтування поданого адміністративного позову ОСОБА_2 посилався на те, що він з 2008 року є членом Садівничого товариства «Пограничник» та в його користуванні знаходиться земельна ділянка № НОМЕР_1 загальною площею 0,06 га, за адресою: вул. Виноградна на території СТ "Пограничник", СМ "Вапнярський", Фонтанська сільська рада, Комінтернівський район, Одеська область (за межами населеного пункту).

В 2014 році він, згідно положень ст. 118 Земельного Кодексу України, вирішив реалізувати своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки.

Позивач зазначив, що після виготовлення технічного звіту та кадастрової зйомки ділянки, позивач звернувся до Управління Держземагенства у Комінтернівському районі Одеської області із заявою про надання відомостей з документації із землеустрою, що включена до Державного фонду документації із землеустрою щодо бажаного місця розташування земельної ділянки, яка передбачається до відведення в СМ "Вапнярський", СТ "Пограничник", вул. Виноградна, ділянка № НОМЕР_1 на території Фонтанської сільської ради.

Листом від 22.05.2014 року № 2722 Управління Держземагенства у Комінтернівському районі Одеської області повідомило позивача про те, що згідно отриманого обмінного файлу координати даної земельної ділянки співпадають з координатами земельної ділянки, розташованої за адресою: СМ «Вапнярський», СТ «Пограничник», вул. Виноградна, № НОМЕР_1, розробник ТОВ «ДП Інагро».

Позивач вважає, що надання громадянину України ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність вказаної земельної ділянки порушує його права, оскільки з 2008 року він постійно та своєчасно сплачує членські та цільові внески до Садівничого товариства та користується земельною ділянкою № НОМЕР_1.

Крім того, позивач зазначає, що громадянин ОСОБА_3 при зверненні до Комінтернівської районної державної адміністрації не міг надати належних письмових доказів про знаходження в його користуванні земельної ділянки № НОМЕР_1 по вул. Виноградна на території СТ "Пограничник" та погодження з товариством вилучення даної земельної ділянки, у зв'язку з чим оскаржуване розпорядження підлягає скасуванню.

Відповідач - Комінтернівська районна державна адміністрація заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване розпорядження було прийнято в межах повноважень та у відповідності до норм земельного законодавства.

В свою чергу, третя особа - ОСОБА_3 подав до Одеського апеляційного адміністративного суду заперечення по справі № 815/5987/14, в яких просив постановити ухвалу про закриття провадження по справі, посилаючись на відсутність управлінський функцій у відповідача при розпорядженні землями державної власності. Третя особа зазначив, що в даному випадку, райдержадміністрація, як власник землі, вільна у виборі суб'єкта щодо передачі у власність ділянки в порядку, встановленому законом, та посилався на аналогічну позицію Верховного Суду України.

Колегія суддів звертає увагу на наступне:

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єктом владних повноважень відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з положень статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Таким чином, оскільки органи місцевого самоврядування представляють інтереси територіальних громад, вони наділені відповідними повноваженнями вирішувати питання місцевого значення, при здійсненні яких виступають як суб'єкт владних повноважень, а не як рівний суб'єкт господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Конституційний Суд України в своєму рішенні у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 143 Конституції України, п.п. «а», «б», «в», «г» ст. 12 Земельного кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України № 10-рп/2010 від 01.04.2010 року роз'яснив, що положення п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності».

Таким чином, розгляд поданого адміністративного позову повинен здійснюватись саме у порядку адміністративного судочинства.

При цьому, у поданих третьою особою рішеннях Верховного Суду України предметами спорів були дії щодо передачі в оренду земельних ділянок, рішення про укладання додаткової угоди про розірвання договору оренди та передачу земельної ділянки в оренду, що не є аналогічними предмету спору в даній адміністративній справі.

Що стосується суті позовних вимог, то колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для скасування розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації від 09.12.2011 року № 1975/А-2011, зважаючи на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. НОМЕР_1 Земельного Кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Ч. 2 зазначеної статті визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. 3 ст. НОМЕР_1 Земельного Кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Ч. 7 зазначеної статті визначено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування

Так, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Пунктом 12 розділу X Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України ОСОБА_4 08.12.2011 року звернувся до Комінтернівської районної державної адміністрації із заявою про розгляд питання щодо передачі йому безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради (за межами населеного пункту) Комінтернівського району Одеської області. До заяви ОСОБА_3 додав графічні матеріали із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Подані документи відповідали вимогам чинного на той час земельного законодавства.

За результатами розгляду зазначених документів Комінтернівською районною державною адміністрацією і було прийнято оскаржуване розпорядження від 09.12.2011 року № 1975/А-2011 про надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради (за межами населеного пункту).

Як вже зазначалось вище, відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України (чинного на час прийняття оскаржуваного розпорядження) підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В даному випадку не було встановлено наявності підстав для відмови у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передбачених ст. 118 Земельного кодексу України.

В поданому адміністративному позові ОСОБА_2 посилався на те, що він є членом садівничого товариства «Пограничник» (якому на праві користування належить земельна ділянка загальною площею 13,7 га, яка розташована між селами Олександрівка та Вапнярка Комінтернівського району області на схилах Аджаликського лиману), та за ним закріплено земельну ділянку № НОМЕР_1, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо якої було надано ОСОБА_3 Комінтернівською районною державною адміністрацією.

Позивач вказував на те, що оскаржуване розпорядження є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на те, що при зверненні до Комінтернівської райдержадміністрації ОСОБА_3 не міг надати належних доказів про знаходження в його користуванні земельної ділянки, площею 0,06 га, розташованої на території СТ «Пограничник» та погодження з товариством вилучення даної земельної ділянки, а тому не мав правових підстав для приватизації вказаної земельної ділянки.

Щодо вказаних обставин судом першої інстанції було встановлено, що садівниче товариство «Пограничник», членом якого є позивач, існує з 1992 року, відповідно до Рішення Виконавчого комітету Фонтанської сільської ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області № 108 від 17.12.1992 року.

В 2008 році СТ «Пограничник» пройшло перереєстрацію, з затвердженням нової редакції Статуту товариства.

Згідно рішення господарського суду Одеської області від 21.11.2008 року по справі № 12/21-08-4343 за позовом Садівничого товариства «Пограничник» до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, Фонтанської сільської ради про визнання права користування земельною ділянкою та зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки, за Садівничим товариством «Пограничник» (67571, Одеська область, Комінтернівський район, с. Фонтанка, вул. Одеська, 134, код ЄДРПОУ 35845741) визнано право користування земельною ділянкою загальною площею 13,7 га, розташованою між селами Олександрівка та Вапнярка Комінтернівського району області на схилах Аджаликського лиману.

Рішенням Фонтанської сільської ради № 367-V від 08.08.2008 року садівничому товариству «Пограничник» був виданий дозвіл на розробку містобудівного обґрунтування розміщення садівничого товариства, з затвердженням списків громадян-членів товариства, назв вулиць та номерів ділянок з закріпленням номерів земельних ділянок за кожним членом товариства.

Розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації № 560/А-2009 від 02.04.2009 року СТ «Пограничник» було дозволено розробку містобудівного обґрунтування розміщення садівничого товариства за вищевказаною адресою, з метою оформлення права постійного користування.

В подальшому, розпорядженням Комінтернівської райдержадміністрації Одеської області № 918/А-2009 від 28.08.2009 року було визнано таким, що втратило чинність розпорядження № 560/А-2009 від 02.04.2009 року.

В свою чергу, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.01.2010 року по адміністративній справі № 2-а-13338/09/1570 зазначене розпорядження Комінтернівської райдержадміністрації Одеської області № 918/А-2009 від 28.08.2009 року було скасовано.

Також з матеріалів справи вбачається, що Комінтернівська районна державна адміністрація Одеської області зверталась до суду з позовом до СТ «Пограничник» про заборону використання земельної ділянки, площею 13,7 га, розташовану між селами Олександрівка та Вапнярка Комінтернівського району області на схилах Аджаликського лиману.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.05.2012 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.08.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2012 року, у задоволенні вказаного позову Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області було відмовлено.

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що як на час видачі Комінтернівською райдержадміністрацією Одеської області оскаржуваного позивачем розпорядження від 09.12.2011 року № 1975/А-2011, так і до теперішнього часу СТ «Пограничник» не оформило у встановленому порядку право користування земельною ділянкою площею 13,7 га.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому, відповідно до ст. 126 ЗК України (в редакції Закону № 1066-VI від 05.03.2009; із змінами, внесеними згідно із Законами № 3521-VI від 16.06.2011, № 5059-VI від 05.07.2012; в редакції Закону № 3613-VI від 07.07.2011) право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно листа Управління Держземагентства у Комінтернівському районі Одеської області від 20.11.2014 року № 9-1503-0.13-4048/2-14, наданого на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2014 року, в Управлінні відсутня інформація про реєстрацію земельної ділянки, площею 13,7 га на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області у державному земельному кадастрі за СТ «Пограничник». Також відсутня інформація щодо реєстрації земельної ділянки площею 0,06 га для ведення садівництва із земель СТ «Пограничник» на території Форнтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області за гр. ОСОБА_2.

Зазначене свідчить про те, що СТ «Пограничник» не було реалізовано право користування земельною ділянкою площею 13,7 га розташованою між селами Олександрівка та Вапнярка Комінтернівського району області на схилах Аджаликського лиману.

Таким чином, посилання позивача на те, що ОСОБА_3 не мав правових підстав, визначених ст.ст. НОМЕР_1, 118 Земельного кодексу України, для вирішення питання щодо приватизації даної земельної ділянки, оскільки при зверненні до Комінтернівської райдержадміністрації Одеської області він не перебував у складі членів СТ «Пограничник», та йому не надавалась цим товариством у користування земельна ділянка, тобто він не був користувачем вказаної земельної ділянки, є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, слід зазначити, що положеннями ст. НОМЕР_1 ЗК України (в редакції, чинній на момент звернення ОСОБА_3 до Комінтернівської РДА) передбачено два окремих способи безоплатного отримання громадянами земельних ділянок: приватизація земельної ділянки, яка перебуває у користуванні громадянина та безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян в межах норм безоплатної приватизації.

Як вже встановлено колегією суддів в ході розгляду справи, ОСОБА_3 звертався до Комінтернівської РДА із заявою про розгляд питання щодо передачі йому безоплатно у власність земельної ділянки саме у порядку ч. 6 ст. 118 та ст. 121 Земельного кодексу України, тобто в межах норм безоплатної приватизації.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає помилковим посилання суду першої інстанції на те, що факт користування земельною ділянкою є основною передумовою для отримання її у власність. Так, з аналізу положень Земельного кодексу України вбачається, що для безоплатного отримання земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації не є обов'язковим для особи факт користування нею вказаною земельною ділянкою.

При цьому, на час прийняття оскаржуваного розпорядження будь-які відомості щодо прав інших осіб на земельну ділянку, розташовану на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області були відсутні.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що з урахуванням встановлених обставин справи та наведених положень законодавства, судова колегія вважає, що розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації від 09.12.2011 року № 1975/А-2011, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_3 на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому воно скасуванню не підлягає.

Оскільки судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 184, 185, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комінтернівської районної державної адміністрації задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Комінтернівської районної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування розпорядження - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв