Постанова

від 12.03.2015 по справі 904/7400/14-908/4513/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2015 р. Справа № 904/7400/14-908/4513/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Россолов В.В., суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Кривонос Т.С., за довіреністю від 22 липня 2014 року вих. № 77,

відповідача - Соловйов В.В., за довіреністю № 181 від 25 грудня 2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 414 З\1-6) на рішення господарського суду Запорізької області від 10 грудня 2014 року у справі № 904/7400/14-908/4513/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-ГРУП", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк", м. Донецьк

про стягнення 203 191, 72 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10 грудня 2014 року у справі 904/7400/14-908/4513/14 (суддя Проскуряков К.В.) позовні вимоги задоволені.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ - ГРУП", м. Дніпропетровськ, основний борг у розмірі 201636 грн. 12 коп., пеню у розмірі 1555 грн. 60 коп., судовий збір у розмірі 4 075 грн. 85 коп.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Південкомбанк" з рішенням суду першої інстанції не погодилась, подала до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Запорізької області від 10 грудня 2014 року у справі № 904/7400/14-908/4513/14 скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що оскільки рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 37 від 26 травня 2014 року в Банку запроваджена Тимчасова адміністрація на 3 місяці з 26 травня 2014 року по 25 серпня 2014 рік, та яка продовжена до 25 вересня 2014 року, то після запровадження у банку тимчасової адміністрації не можуть бути задоволені вимоги позивача щодо перерахування грошових коштів, згідно платіжних доручень.

Позивач подав через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 10 грудня 2014 року у справі № 904/7400/14-908/4513/14, а оскаржуване рішення залишити без змін (вх. 2751).

У призначеному судовому засіданні 19 лютого 2015 року з'ясувалось, що апеляційна скарга з доданими до неї документами, а також ухвала Харківського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 26 січня 2015 року на адресу позивача не надходила з причин невірного зазначення відповідачем адреси ТОВ "Тех-Груп", у зв'язку з чим позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без розгляду, як таку, що подана з порушеннями вимог 94, 95 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Як зазначено у п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17 травня 2011 року «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» у випадках коли передбачені у пунктах 2 і 3 частини першої статті 97 ГПК підстави повернення апеляційної скарги виявлені судом апеляційної інстанції після прийняття апеляційної скарги, суд витребує від особи, яка подала скаргу, докази надсилання її копії іншій стороні (сторонам) та сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі. У разі неподання таких доказів скарга залишається без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК, а у випадку несплати судового збору у встановленому законом розмірі суд також має право стягнути недоплачену суму збору за результатами апеляційного провадження.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19 лютого 2015 року розгляд справи відкладений на 12 березня 2015 року до 10:30 год., зобов'язано відповідача виконати вимоги статей 94, 95 Господарського процесуального кодексу України, надіслати за юридичною адресою позивача копію апеляційної скарги з додатком.

На виконання вимог ухвали суду від 19 лютого 2015 року відповідачем подані суду апеляційної інстанції докази направлення апеляційної скарги з додатком позивачу за належною його адресою (вх. 3834), а тому підстави для залишення апеляційної скарги без розгляду на підставі п. 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу відсутні.

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 11 березня 2015 року у зв'язку з відпусткою судді Івакіної В.О., для розгляду справи № 904/7400/14-908/4513/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий судді Камишева Л.М., суддя Россолов В.В., суддя Медуниця О.Є.

12 березня 2015 року позивач через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду подав додаткові заперечення на апеляційну скаргу відповідача (вх. 4016).

Позивач зазначає, що відповідач, в порушення вимог Договору та чинного законодавства, не виконав свої договірні зобов'язання перед позивачем ще до ведення тимчасової адміністрації, а тому посилання відповідача на неможливість виконання своїх зобов'язань через ведення тимчасової адміністрації банку вважає безпідставними.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції з посиланням на статтю 1066 Цивільного кодексу України, статтю 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зазначив, що відповідачем не виконано зобов'язання по розрахунковим документам, а тому вимоги в частині основного боргу в розмірі 201636,12 грн. та пені у сумі 1555,60 грн. підлягають задовленню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачена свобода договору, та у відповідності до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання.

Згідно частини першої статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (ч.ч. 1,2 статті 1068 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Як убачається із матеріалів справи, 04 листопада 2013 року між ТОВ «ТЕХ-ГРУП» (клієнт) та ПАТ "КБ "Південкомбанк" (банк) укладений договір банківського рахунку №655Р-14Ю (Договір), за умовами якого банк відкриває клієнту поточні рахунки: 26004023907001 в гривнях, 26048023907001 в гривнях відповідно до чинного законодавства України, нормативно - правових актів Національного банку України та умов цього договору та здійснює його розрахунково касове обслуговування (п. 1.1 Договору) (а.с. 31-34).

Відповідно до п.1.4 Договору, платіжні документи клієнта приймаються протягом операційного часу, встановленого в банку для платежів. Платіжні документи, отримані від клієнта протягом операційного часу, виконуються в день одержання документа, а документи, що отримані по закінченні операційного часу - виконуються наступним банківським днем. Платіжні документи, що отримані від Клієнта в післяопераційний час, можуть бути виконані у цей самий час згідно з діючими тарифами та ставками банку на розрахунково - касове обслуговування.

Пунктом 2.1.5 Договору сторони передбачили, що банк приймає на себе зобов'язання своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» та нормативно-правових актів Національного Банку України. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта на момент подання розрахункових документів до банку, повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.

Згідно з п.3.1.6 Договору банк має право зупиняти видаткові операції за рахунком клієнта за рішенням уповноважених органів відповідно до вимог чинного законодавства України і виключно у випадках, передбачених ним.

За приписами п. 4.2.5 Договору розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, виконуються в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, виконуються наступного робочого дня або за бажанням клієнта в день надходження з оплатою цієї послуги згідно з тарифами.

Пунктом п.7.1 Договору передбачено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань у випадку виникнення обставин непереборної сили, до яких належать: стихійні лиха, аварії, пожежі, масові безладдя, стайки, військові дії, протиправні дії третіх осіб, вступ у дію законодавчих актів, урядових постанов і розпоряджень державних органів, актів нормативного і ненормативного характеру Національного банку України, що прямо або побічно забороняють чи обмежують можливість належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Обставини непереборної сили мають підтверджуватися документами згідно чинного законодавства.

В пункті 9.1 Договору зазначено, договір укладений на невизначений строк та набуває чинності з дня його підписання уповноваженими на це особами сторін. Дія договору припиняється за згодою сторін або у випадках передбачених чинним законодавством України та цим договором.

З матеріалів справи свідчить, позивач відповідно до умов договору звернувся до відповідача з платіжними дорученнями для виконання: № 76 від 21.02.2014 на суму 32193,00 грн., № 87 від 14.03.2014 на суму 150000,00 грн., № 92 від 18.03.2014 на суму 17408,00 грн., № 93 від 21.03.2014 на суму 110000, 00 грн., № 101 від 28.04.2014 на суму 141000,00 грн., № 112 від 13.05.2014 на суму 100000,00 грн., № 119 від 19.05.2014 на суму 7298, 09 грн. (а.с. 35-41).

Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня (п.8.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Натомість, платіжні доручення № 87 від 14.03.2014 на суму 150000,00 грн., № 101 від 28.04.2014 на суму 141000,00 грн., № 119 від 19.05.2014 на суму 7 298, 09 грн. банком виконані не були, про що представник відповідача не заперечував ані в суді першої інстанції, ані в судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги.

Постановою Правління Національного банку України від 23 травня 2014 №305 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Південкомбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26 травня 2014 року прийнято рішення №37 про запровадження з 26 травня 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Південкомбанк». Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №101 від 26 вересня 2014 року "Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Південкомбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», яким вирішено розпочати процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 26 вересня 2014 року. Постановою Правління Національного банку України №598 від 24 вересня 2014 року ПАТ "КБ "Південкомбанк" відкликано банківську ліцензію (а.с.100-102, 104-106).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість посилань відповідача на неможливість виконання вимог позивача щодо виконання платіжних доручень, оскільки 26 травня 2014 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про запровадження тимчасової адміністрації, так як платіжні доручення для виконання позивачем були надані відповідачу до введення в банку тимчасової адміністрації.

Про назначене свідчить наступне.

Так, платіжне доручення № 87 від 14.03.2014 р. на суму 150000,00 грн. одержане банком 14 березня 2014 року, проте не проведене.

Платіжне доручення № 101 від 28.04.2014 р. на суму 141000,00 грн. одержане банком 28 квітня 2014 року, також не проведене.

Платіжне доручення № 119 від 19.05.2014 р. на суму 7258,09 грн. одержане банком 19 травня 2014 року, але не проведене.

Відповідно до п.п. 1.4., 1.5. Договору банківського рахунку платіжні документи, отримані від клієнта протягом операційного часу, виконуються в день одержання документа, а документи, що отримані по закінченні операційного часу - виконуються наступним банківським днем.

Таким чином, платіжні доручення повинні були виконані 14 березня 2014 року, 28 квітня 2014 року та 19 травня 2014 року.

Як вже зазначалось вище в цій постанові, рішення про запровадження тимчасової адміністрації прийнято 26 травня 2014 року.

У відповідності до п.п.2.2.6., 3.2.1., 3.2.2., 3.2.3 Договору Клієнт має право, зокрема, на отримання готівки, на безперешкодне розпорядження коштами на своєму рахунку та право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків.

Частиною першою статті 1074 Цивільного кодексу України передбачено, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Позивач неодноразово звертався до банку з листами щодо несвоєчасного списання платіжних доручень та з вимогами про належне виконання умов Договору, про що свідчать листи ТОВ «ТЕХ-ГРУП» від 25 лютого 2014 року, 05 березня 2014 року, 28 березня 2014року (а.с. 42-45).

09 квітня 2014 року позивач звернувся зі скаргою до Національного банку України щодо неналежного виконання відповідачем умов Договору (а.с. 52-53).

25 березня 2014 року позивач повідомив Лівобережну ДПІ у Дніпропетровській області про те, що банком КБ «Південкомбанк» не списується з поточного рахунку податок з ПДВ платіжне доручення №92 від 18.03.2014р. на суму 17408,00 грн. та платіжне доручення №93 від 21.03.2014 р. на суму 110000,00 грн., у зв'язку з чим Лівобережна ОДПІ прийняла рішення №55 про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) від 28 березня 2014 року (а.с. 44, 50).

З наведеного свідчить, що всі письмові вимоги були направлені відповідачу до введення в банку тимчасової адміністрації.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядженя.

За приписами частини третьої статті 1075 Цивільного кодексу України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Відповідно до виписки по рахунку з 01 липня 2014 року по 21 липня 2014 рік вихідний залишок на рахунку складає 201636,12 грн. (а.с. 75,130).

30 травня 2014 року позивач направив відповідачу заяву № 53 про дострокове розірвання договору, закриття рахунку та видачу грошових коштів, в якій просив перерахувати на розрахунковий рахунок ТОВ "ТЕХ - ГРУП" в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" грошові кошти у розмірі 200699,31 грн., що підтверджується описом документів, що направляються цінним листом та фіскальним чеком (а.с. 59 - 61, 64).

Відповідно до п.п. 8.3., 8.4. Договору банк має право в установленому законодавством порядку розірвати договір та закрити рахунок, зокрема за заявою клієнта. В разі закриття рахунку залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується протягом 3 банківських днів на інший рахунок, вказаний клієнтом.

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що договір укладений на невизначений строк та набуває чинності з дня його підписання уповноваженими особами сторін. Дія договору припиняється за згодою сторін або у випадках, передбачених чинним законодавством України та цим договором.

Позивач двічі направляв відповідачу заяви про дострокове розірвання договору, закриття рахунку та видачу грошових коштів (а.с. 59-60, 65-67).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, відповідачем не були виконані належним чином умови Договору банківського рахунку, у зв'язку з чим, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основний борг в сумі 201636,12 грн., що відповідає вихідному залишку на рахунку.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України ).

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 5.1. Договору за несвоєчасне (пізніше наступного дня після отримання відповідно документа) чи помилкове списання з вини банку суми з рахунку клієнта, а також за несвоєчасне чи помилкове зарахування суми, яка належить власнику рахунка, банк сплачує клієнту пеню у розмірі 0,1 % від несвоєчасно або помилково зарахованої (списаної) суми за кожний день прострочення, але не більше 1 % суми переказу.

Судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 1555,60 грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, зроблений позивачем (а.с. 140-141), враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», колегія суддів дійшла висновку, що такий розрахунок відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, а тому суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, дійшов законного та обґрунтованого висновку.

Крім того, слід зазначити.

ТОВ «ТЕХ-ГРУП» заявило кредиторську вимогу від 06 жовтня 2014 року у сумі залишку коштів на поточному рахунку 26004023907001 у розмірі 201636,12 грн., яка отримана відповідачем 07 жовтня 2014 року (а.с. 132).

Відповідач зазначив, що у відповідності до частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюються задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Проте, статтею 36 цього Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Крім того, як зазначив представник ТОВ «ТЕХ-ГРУП», позивач розуміє, що його вимоги будуть задоволені в порядку черговості, передбаченою статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Колегія суддів враховує, що згідно з пунктом 12 частини 5 статті 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку, зокрема, визначає порядок складання та затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05 липня 2012 року затверджено Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Це Положення розроблено на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , «Про банки і банківську діяльність» та встановлює порядок прийняття рішень та вчинення дій Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) щодо виведення з ринку банку, який визнаний неплатоспроможним рішенням Національного банку України. Положення регулює відносини, що виникають у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а саме: підготовку, затвердження та реалізацію плану врегулювання, розробленого на основі найменш витратного для Фонду способу виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Дія цього Положення поширюється на всі банки, зареєстровані відповідно до законодавства України, у разі віднесення їх до категорії неплатоспроможних, крім Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Відповідно до пункту 4.30 глави 4 розділу V Положення, у разі необхідності уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку вносить пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог на підставі, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили.

Фонд за потреби має право вимагати від уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку додаткову інформацію щодо внесення змін до реєстру вимог.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебігу процедури ліквідації (п. 4.31).

До того ж, на момент винесення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, доказів того, що позивач був включений до реєстру кредиторів банку, не було, оскільки реєстр акцептованих вимог кредиторів не був ще опублікований, у відповідності до статті 49 Закону України ««Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частинами 1-2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків Господарського суду Запорізької області, викладених в рішенні від 10 грудня 2014 року у цій справі.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 10 грудня 2014 року у справі № 904/7400/14-908/4513/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 17.03.2015р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Медуниця О.Є.