Постанова

від 12.03.2015 по справі 2а-8/11/2770

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8/11/2770 Головуючий у 1-й інстанції: Кравченко М.М.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Севастопольського міського центру зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 03 березня 2011 року у справі за позовом Севастопольського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, в сумі 11158,23 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 03 березня 2011 року, що була залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 жовтня 2014 року рішення суду апеляційної інстанції скасовано, а справу згідно з вимогами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» направлено на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалене рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч. 6 ст. 12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 08.08.2006 року ОСОБА_2 звернувся до Севастопольського міського центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій, зокрема, зазначив, що на час подання заяви не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.

Відповідно до наказу від 08.08.2006 року № НТ 060808 відповідача зареєстровано у Севастопольському міському центрі зайнятості як особу, що шукає роботу, та надано йому статус безробітного з встановленням допомоги по безробіттю відповідно до Законів України «Про зайнятість населення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з призначенням та виплатою допомоги по безробіттю з 01.09.2006.

Відповідно до наказу від 29.08.2007 року № НТ070829 відповідачу припинено виплату допомоги з 27.08.2007 та наказом від 29.08.2007 № НТ070829 у зв'язку з поданням безробітним заяви про відмову від послуг ДСЗ ОСОБА_2 знято з обліку з 29.08.2007 (а.с. 9).

В період перебування на обліку відповідачу за період з 01.09.2006 по 26.08.2007 було нараховано та виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 11 158,23 грн.

Під час перебування останнього на обліку позивачем виявлено факт приховування відомостей про реєстрацію відповідача як фізичної особи-підприємця.

Для підтвердження вищезазначених даних центром зайнятості було направлено запит до державного реєстратора Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя від 19.08.2010, за наслідками розгляду якого отримано довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в яких зазначено, що з 07.06.2006 по 05.10.2007 ОСОБА_2 був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця в Гагарінській районній державній адміністрації, а з 12.10.2007 - в Ленінській районній державній адміністрації (а.с. 14-16).

22.09.2010 позивачем проведено перевірку обґрунтування виплат матеріального забезпечення ОСОБА_2 за час перебування на обліку в центрі зайнятості.

Результати перевірки відображено в акті розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 3 від 22.09.2010 (а.с. 18), в якому встановлено, що в період з 01.09.2006 по 26.08.2007 відповідач був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Зважаючи на те, що на час отримання допомоги по безробіттю в період з 01.09.2006 по 26.08.2007 відповідач належав до зайнятого населення та отримував допомогу по безробіттю без наявності підстав, Севастопольський міський центр зайнятості прийняв наказ № 233 від 04.10.2010 року «Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_2.», відповідно до якого ОСОБА_2 необхідно повернути кошти в сумі 11158,23 грн., виплачені як допомога по безробіттю за вказаний період.

У зв'язку з відмовою відповідача повернути вказані кошти у добровільному порядку позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, на момент звернення до центру зайнятості відповідач мав право на реєстрацію в якості безробітного та на отримання відповідної матеріальної допомоги, зважаючи на те, що ним було розпочато процедуру припинення підприємницької діяльності.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності отримання відповідачем допомоги по безробіттю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року №1533-III (далі по тексту - Закон №1533-III) загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, допомога по безробіттю надається застрахованим і незастрахованим особам, визнаним в установленому порядку безробітними.

У статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року № 803-XII (далі - Закон №803-XII) зазначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Громадяни, які забезпечують себе роботою самостійно, у тому числі підприємці, належать до зайнятого населення (підп. «б» частини третьої ст. 1 Закону № 803-XII).

Якщо особа зареєстрована як приватний підприємець (незалежно від того, сплачує вона єдиний податок чи перебуває на загальній системі оподаткування), вона не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю.

Після того як фізична особа - підприємець припинить підприємницьку діяльність, вона може стати на облік у центрі зайнятості і має право на отримання допомоги по безробіттю.

Юридичний факт припинення підприємницької діяльності згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV, потребує підтвердження шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідного запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до частини третьої статті 46 зазначеного Закону фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем. Лише після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа має право набути в установленому порядку статусу безробітного та отримувати допомогу по безробіттю.

Відповідно до пп. 8 п. 1 ст. 31 Закону №1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: призначення виплати на підставі документів, які містять неправдиві відомості.

Згідно з п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307, передбачено, що застраховані особи зобов'язані у повному обсязі повідомляти про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення та порядку його надання. Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку.

Зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що міститься в матеріалах справи (а.с. 20-21), вбачається, що ОСОБА_2 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець з 26.04.2001 року. Дата реєстрації рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності - 23.11.2010.

Таким чином, в період з 01.09.2006 по 26.08.2007 реєстрацію відповідача як фізичної особи-підприємця не припинено.

Посилання відповідача на ту обставину, що 09.06.2006 року він звернувся до державного реєстратора Гагарінської районної державної адміністрації з рішенням про припинення підприємницької діяльності, про що зроблено запис у Єдиному державному реєстрі та був знятий з податкового обліку, з якими погодився суд першої інстанції, як на підставу для відмови у задоволенні позову, колегія суддів вважає помилковими, оскільки згідно з ч. 3 ст. 46 Закону № 755-IV фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, а відповідний запис, як встановлено колегією суддів з витягу з ЄДРПОУ, було внесено 23.11.2010.

З наведеного вбачається, що відповідачу було виплачено допомогу по безробіттю за період з 01.09.2006 по 26.08.2007 на підставі документів, які містили неправдиві відомості, отже виплата відповідачу коштів в сумі в сумі 11158,23 грн. є неправомірною.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки постанови суду першої інстанції та дають підстави вважати, що судом при прийнятті додаткової постанови помилково застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним так, як прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувану постанову належить скасувати та прийняти нове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 41, 196, 198, 202, 205, 206, 112, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Севастопольського міського центру зайнятості задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 03 березня 2011 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Севастопольського міського центру зайнятості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Севастопольського міського центру зайнятості (вул. Руднєва, 40, м. Севастополь, 99053, ЄДРПОУ 03491145) суму виплаченого забезпечення та вартості наданих йому соціальних послуг у розмірі 11158 грн. 23 коп. (одинадцять тисяч сто п'ятдесят вісім гривень 23 коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан О.А. Губська

Постанову в повному обсязі виготовлено 16.03.2015

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.