Постанова

від 12.03.2015 по справі 910/17670/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року Справа № 910/17670/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І.Вовка, В.Харченка розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «ОМІС» на постановувід 14.01.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/17670/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «ОМІС» доТовариства з обмеженою відповідальністю «РЕСУРС-МЕТАЛ» простягнення 14 002,01 грн, у судове засідання прибув представник позивачаЗавойко Д.І. (дов. від 01.10.2014), заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк , пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «ОМІС» звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСУРС-МЕТАЛ» про стягнення 14 002,01 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2014 (суддя Л. Головатюк) позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Рішення мотивоване наступним.

Між ТОВ «Торгівельний будинок «ОМІС» та ТОВ «РЕСУРС-МЕТАЛ» 28.01.2014 досягнута усна домовленість про поставку товару: рулон металу 05x100 х/к у кількості 5,800 тон на суму 39 440,03 грн, в т.ч. ПДВ.

На виконання досягнутої усної домовленості 29.01.2014 відповідач надіслав на адресу позивача рахунок-фактуру № РМ-0004828 від 28.01.2014 на оплату вищевказаного товару на суму 39440,03 грн.

29.01.2014 TOB «ТБ «ОМІС» здійснило 100% передоплату за товар вагою 5,800 тон на суму 39 440,03 грн, що підтверджується платіжним дорученням №13536 від 29.01.2014.

TOB «РЕСУРС-МЕТАЛ» відвантажив товар 06.02.2014, при цьому самостійно доставивши його на склад TOB «ТБ «ОМІС» за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19, літ « 3А-1» прим № 78, про що свідчить видаткова накладна № РМ - 0000153 від 04.02.2014.

Приймання товару позивачем було здійснено візуально, без перевірки його кількості. Товар був скріплений металевими стрічками, на ньому містився ярлик виробника з позначенням ваги - 5800 кг. За твердженням позивача, для здійснення реальної перевірки ваги представник відповідача не мав можливості затриматись.

У подальшому TOB «ТБ «ОМІС» під час самостійного здійснення процедури перевірки ваги зважило поставлений рулон металу без відкривання упаковки. При цьому зважуванні було встановлено, що замість замовленої, оплаченої та зазначеної у видатковій накладній ваги - 5, 800 тон, у рулоні разом з кріпленням та дерев'яними брусками виявлена вага - 3,860 тон, з огляду на що позивачем зупинена процедура приймання і оприбуткування товару. Товар не розпаковувався, металеві стрічки не знімались, з дерев'яного піддону (тари) не знімався.

Позивачем направлено на адресу TOB «РЕСУРС-МЕТАЛ» та адресу ПАТ ММК ім. Ілліча (підприємство-виробник) відповідні повідомлення щодо попереднього встановлення факту недопоставки товару та з пропозицією забезпечити участь представників у процедурі перевірки кількості та приймання товару за кількістю. Процедуру перевірки кількості та приймання товару призначено на 09.04.2014 на складі покупця (TOB «ТБ «ОМІС»), за місцем знаходження товару. Зазначене повідомлення було отримане відповідачем.

Водночас, з метою підтвердження обставин недопоставки товару було замовлено у відповідній організації (Харківська ТПП) експертизу перевірки кількості товару, отриманого від TOB «РЕСУРС-МЕТАЛ». Зазначену експертизу проведено в порядку ч.1 ст.11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», яка дозволяє відповідним ТПП проводити експертизу з перевірки кількості (ваги) товару. Оплата вартості експертизи склала 810 грн.

09.04.2014 проведена процедура перевірки кількості товару та приймання товару. Представники TOB «РЕСУРС-МЕТАЛ» не забажали брати участь, повідомлень не надсилали.

Під час перевірки кількості було встановлено неповну поставку товару, невідповідність кількості поставленого товару товаросупровідному документу - видатковій накладній № РМ - 0000153 від 04.02.2014. У дійсності товар був поставлений у кількості 3,860 тон, про що складений відповідний акт.

07.05.2014 на адресу TOB «РЕСУРС-МЕТАЛ» було надіслано вимогу про поставку (допоставку) товару у кількості 1,940 тон. Зазначену вимогу було отримано відповідачем 16.05.2014. Проте, протягом 7 днів зазначену вимогу щодо поставки недопоставленого товару не було виконано відповідачем.

02.06.2014 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про повернення частини передоплати в сумі 13192,01 грн. в т.ч. ПДВ. Зазначену вимогу було отримано відповідачем 12.06.2014, але не було виконано.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог зазначає про постачання двох рулонів металу, загальною вагою 5800 кг, чим фактично визнав, що наявний у позивача рулон металу, відносно якого проводився огляд і експертиза ваги - не відповідає вазі, зазначеній в видатковій накладній №РМ-0000163 від 04.02.2014.

Водночас, на наявному рулоні є бирка заводу-виробника, яка містить позначення про вагу продукції - 5800 кг.

Крім того, за твердженням відповідача, позивач орендує складські приміщення за адресою: м. Харків, вул..Киргизька, 19. Власником складу також надаються послуги з навантаження-розвантаження продукції (товарів), які отримуються або відвантажуються TOB «ТБ «ОМІС».

Згідно з довідкою власника складу 06.02.2014 здійснено розвантаження тільки одного рулону металу продукції, що надійшла на склад TOB «ТВ «ОМІС», більш ніяких розвантажувальних робіт в цей день не проводилось.

Довідкою від імені TOB «ТБ «ОМІС» та письмовими поясненнями штатного працівника TOB «ТБ «ОМІС» підтверджується, що 06.02.2014 здійснювалось розвантаження тільки одного рулону металу, що надійшов від TOB «РЕСУРС-МЕТАЛ».

Видаткова накладна, складена відповідачем, також не містить будь-якого позначення про постачання металу в двох рулонах, а зазначає лише всю кількість товару.

З огляду на зазначене, місцевий господарський суд визнав доводи відповідача необґрунтованими.

Водночас, судом, з приводу строків звернення до відповідача щодо виявлення неповної ваги продукції, зазначено таке.

08.02.2014 позивачем було надіслано на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення повідомлення від 07.02.2104 за вих. № 18 про необхідність виклику представника відповідача у зв'язку із встановленою недопоставкою товару. Зазначене повідомлення стосувалось товару, який був отриманий позивачем 06.02.2014 від відповідача. На дане повідомлення відповідачем була надіслана відповідь позивачу від 14.02.2014 за вих. № 14/02-03, згідно з якою відповідач фактично відмовився від направлення свого представника для складання акту у зв'язку із невідповідністю ваги поставленого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 688 ЦК України, покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Отже в термін, передбачений відповідно до діючого законодавства (а саме в розумний строк), позивач направив відповідачу повідомлення про фактичну нестачу продукції, однак відповідач дане повідомлення проігнорував.

15.02.2014 позивачем повторно надіслана на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення претензія про заміну вказаного товару або повернення суми, сплаченої за товар, а саме 39440,03 грн, відповідно до якої позивач вимагав замінити фактично поставлений товар на товар з належною вагою, або повернути кошти, сплачені за товар. Відповідачем вказана претензія була залишена без відповіді.

Зазначені обставини підтверджують добросовісність дій позивача щодо дотримання умов господарювання, забезпечення участі відповідача у перевірці ваги товару.

З посиланням на зазначене вище, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідач не повернув позивачу суму попередньої оплати за непоставлений товар і на даний час ця заборгованість становить 13 192,01 грн, а також про те, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення вартість експертизи в сумі 810,00 грн, які є збитками у розумінні статті 22 ЦК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 (колегія суддів: Л. Кропивна, Л. Смірнова, Л. Чорна), рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2014 скасоване, прийняте нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постанова мотивована наступним.

Місцевим господарським судом помилково застосовані одночасно норми зобов'язального права та ст.1212 ЦК України та не враховано, що відповідні правовідносини сторін регулюються положеннями частини другої статті 712 та частини першої статті 670 ЦК України.

09.04.2014, на складі покупця TOB «ТБ «ОМІС», де весь час знаходився товар, була проведена процедура перевірки кількості товару в присутності представників Харківської ТПП та представників позивача, про що був складений акт. Представники підприємства-постачальника (TOB «РЕСУРС-МЕТАЛ») не взяли участі у перевірці товару і повідомлень про неможливість прибути до покупця не надсилали.

Процедура перевірки кількості поставленого товару була здійснена по збігу двох місяців з дати поставки, тобто у строк, який не можна визнати розумним, адже зважаючи на характер і призначення товару його вага мала бути виявлена при зважуванні у момент прийняття товару покупцем.

Посилання позивача на те, що отримання товару відбувалось при проведенні візуального огляду та не здійснювалось зважування товару, є необґрунтованими, оскільки розбіжність в масі (кількості) товару не є скритими обставинами. Разом з тим, відповідно до чинного законодавства саме на покупця покладається обов'язок перевірити кількість товару, який він отримує, вказані обставини повинні встановлюватись при прийнятті товару, а не при проходженні значного проміжку часу, тоді як прийнятий покупцем товар весь цей час перебував на його складі.

Крім того, витрати позивача на проведення експертизи для встановлення нестачі товару у розмірі 810,00 грн, не є збитками, так як ці витрати не пов'язані із порушенням відповідачем свого зобов'язання.

Зобов'язання боржника відшкодувати збитки, заподіяні невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язання, яке виникло з договору, відрізняється від правового інституту позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, яке виникло внаслідок заподіяння шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).

Вказане розмежування підстав відповідальності пов'язане з тим, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинні відшкодувати контрагенти за договорами, а за позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її спричинила, за винятком відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Водночас, між проведенням експертизи та її оплатою відсутній причинний зв'язок з поставкою товару.

З посилання на зазначене вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваного судового рішення норм права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Пунктом 6 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № 6 (далі - Інструкція) визначено, що приймання продукції, у разі доставки продукції постачальником, здійснюється на складі покупця.

Разом з тим, пунктом 13 Інструкції визначено, що кількість продукції, яка надійшла визначається у тих же одиницям виміру, які вказані у супровідних документах. У разі, якщо у супровідних документах вказана вага продукції, то покупець (отримувач) під час приймання продукції зобов'язаний перевірити її вагу. Згідно з п. 14 Інструкції за результатами такої перевірки складається відповідний акт.

Із вказаних вище норм, враховуючи визначення сторонами у видатковій накладній ваги продукції, вбачається обов'язок відповідача перевірити поставлену позивачем продукцію при здійсненні її приймання під час поставки такої продукції на склад відповідача, та у разі виявлення невідповідності ваги продукції, скласти відповідний акт.

Відповідачем перевірка продукції за кількістю у визначений законодавством строк здійснена не була, з огляду на що, у задоволені позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи вказане, підстав для зміни або скасування постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «ОМІС» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 у справі № 910/17670/14 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

І. Вовк

В. Харченко