Рішення

від 11.03.2015 по справі 910/29378/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2015Справа №910/29378/14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Березовській С.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеї Рішення Інвестиції"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюннебек форм сервісес"

про стягнення 360 000,00 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюннебек форм сервісес"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеї Рішення Інвестиції"

про визнання недійсним п. 5.4 договору № 15-05/2009 від 15.05.2009 р.

за участю представників:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним): Данілова І.О.- представник за довіреністю № 4 від 05.01.2015 Малачли Н.Д. - представник за довіреністю № 5 від 05.01.2015 від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним):Петченко І.В.- представник за довіреністю б/н від 12.02.2015

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ідеї Рішення Інвестиції" (далі - ТОВ "Ідеї Рішення Інвестиції") з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харско Інфрастракче Україна" (далі - ТОВ "Харско Інфрастракче Україна") про стягнення 360 000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про надання консультаційних, юридичних послуг та послуг по окремим дорученням № 15-05/2009 від 15.05.2009 р. щодо сплати компенсації за дострокове розірвання даного договору у розмірі річної абонентської плати.

У позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Ідеї Рішення Інвестиції" просить суд стягнути компенсацію за дострокове розірвання договору у сумі 360 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2015 р. змінено назву відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харско Інфрастракче Україна" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Хюннебек форм сервісес".

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги просив задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначив, що обов'язку виплачувати компенсацію в сумі 360 000,00 грн. у нього не виникло, оскільки п. 5.4 договору № 15-05/2009 від 15.05.2009 р. є неукладеним у зв'язку з відсутністю у ньому істотної умови - його ціни. Також відповідач зазначив, що даний договір є розірваним за погодженням обох сторін, а відшкодування збитків за розірвання договору, як вважає відповідач, можливе лише внаслідок порушення стороною зобов'язань за договором, факт настання яких позивач не підтвердив. Просив відмовити у задоволенні первісного позову.

Також до початку розгляду справи по суті надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюннебек Форм Сервісес" про визнання п. 5.4 договору № 15-05/2009 від 15.05.2009 р. недійсним, яка відповідно до ст. 60 ГПК України була прийнята судом до розгляду.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що п. 5.4 вказаного договору в редакції додаткової угоди № 12 від 13.12.2011 р., укладеної між сторонами, суперечить чинному законодавству, оскільки порушує принципи добросовісності, розумності та справедливості зобов'язання, крім того, вказаний пункт договору та зміни до нього підписано неуповноваженою особою.

Посилаючись на ст. 203, 215 ЦК України, позивач за зустрічним позовом просить визнати п. 5.4 договору № 15-05/2009 від 15.05.2009 р. в редакції додаткової угоди № 12 від 13.12.2011 р. недійсним.

У судовому засіданні представник позивача за зустрічною позовною заявою свої вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача за зустрічною позовною заявою позов не визнав, зазначив, що п. 5.4 договору № 15-05/2009 від 15.05.2009 р. містить всі істотні умови договору, які не порушують прав позивача за зустрічним позовом, сторони дійшли взаємної згоди щодо порядку і наслідків дострокового розірвання договору шляхом підписання відповідної додаткової угоди до договору, при цьому позивач вчиняв дії, що свідчить про схвалення ним правочину. Просив відмовити у зустрічному позові.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.

15.05.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ідеї Рішення Інвестиції" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ес Джі Бі Україна", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Хюннебек форм сервісес" (замовник), був укладений договір про надання консультаційних, юридичних послуг та послуг по окремих дорученнях № 15-05/2009, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе проведення консультаційного обслуговування персоналу замовника з питань комерційної діяльності та управління підприємства, фінансових і економіко-правових питань, пов'язаних з господарською діяльністю та управлінням замовника, консультування та аналізування нормативних та інших документів, надання послуг з юридичного обслуговування, перевірку надійності потенційних клієнтів замовника, супроводження договорів з клієнтами замовника, виконання окремих доручень замовника, що потребують спеціальних знань (п. 1.1 договору).

Відповідно до розділів 2, 3 договору виконавець взяв на себе обов'язки по наданню наступних юридичних послуг: забезпечення внутрішнього документообігу; договірна робота, правове супроводження фінансово-господарської діяльності; консалтингові послуги в сфері ліцензування, сертифікації, патентування і ноу-хау; організація претензійно-позовної роботи; правовий супровід трудових відносин; приймання участі в забезпеченні дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища та розробка заходів, спрямованих на запобігання його порушення.

Замовник прийняв на себе зобов'язання із: своєчасного забезпечення виконавця всім необхідним для виконання виданих доручень, передбачених договором; оплати витрат, передбачених чинним законодавством, необхідних для виконання його доручень; оплати в повному обсязі послуг виконавця; приймання виконаних робіт шляхом підписання акту; розгляду пропозицій виконавця щодо приведення у відповідність із законодавством проектів рішень, наказів, інших правових актів підприємства, що суперечать законодавству України; наданню виконавцю документів, доручень, підписів, необхідних для вирішення поставлених договором завдань; надання достовірної інформації і відомостей, що необхідні для виконання виконавцем цього договору.

Замовник зобов'язаний сплачувати виконавцеві абонентську плату в сумі 28 800,00 гри. (п. 7.2. договору), додаткову винагороду (п. 7.4 договору) та компенсувати фактично понесені витрати виконавця, пов'язані з виконанням послуг та доручень замовника за даним договором (п. 7.7 договору).

Термін дії договору встановлений до 31.12.2011 р. Якщо жодна зі сторін не заявить про розірвання договору за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії договору, договір вважається продовженим на невизначений термін. Сторона, яка має намір розірвати або припинити дію даного договору, зобов'язана повідомити іншу сторону про це не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати, із якої передбачається розірвання або припинення договору (п.п. 5.1, 5.2 договору).

У подальшому до договору були внесені зміни шляхом укладення додаткових угод до договору, відповідно до яких:

- сторони домовились, що у випадку дострокового розірвання договору з ініціативи замовника, замовник одночасно з пропозицією про дострокове розірвання договору перераховує на рахунок виконавця кошти у розмірі річної абонентської плати, як відшкодування виконавцю доходів, які виконавець міг би реально одержати за рік в зв'язку з виконанням ним обов'язків за договором, як компенсацію за дострокове розірвання договору та відшкодовує виконавцю фактичні витрати, які виникли в зв'язку з виконанням обов'язків за договором (п. 5.4. договору в редакції додаткової угоди № 12 від 13.12.2011 р.);

- даний договір діє з моменту його підписання сторонами по 31.12.2015 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди № 24 від 07.05.2013 р.);

- за послуги надані виконавцем, замовник на підставі рахунків виконавця щомісячно перераховує абонентську плату у розмірі 30 000,00 грн. (п. 7.2 договору в редакції додаткової угоди № 27 від 01.04.2014 р.).

Також судом встановлено, що 01.12.2014 р. на адресу ТОВ "Ідеї Рішення Інвестиції" від відповідача за первісним позовом надійшов лист № 30 щодо дострокового розірвання договору, відповідно до якого ТОВ "Хюннебек форм сервісес" повідомляє позивача про прийняття рішення про дострокове розірвання договору з 01.01.2015 р. та одночасно пропонує укласти додаткову угоду № 28 від 01.12.2014 р. до даного договору, проект якої надав виконавцю (позивачу за первісним позовом).

Згідно з п. 2 додаткової угоди № 28 від 01.12.2014 р. замовник зобов'язується здійснити всі розрахунки з виконавцем не пізніше 15.12.2014 р.

У подальшому вказана додаткова угода була підписана сторонами та скріплена їх печатками.

Позивач за первісним позовом вважає, що оскільки відповідачем - ТОВ "Хюннебек форм сервісес" було ініційовано розірвання договору № 15-05/2009 від 15.05.2009 р. в односторонньому порядку, то останній повинен виконати свій обов'язок, передбачений п. 5.4 договору, шляхом сплати ТОВ "Ідеї Рішення Інвестиції" компенсації за дострокове розірвання договору у розмірі річної абонентської плати - 360 000,00 грн.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).

Як вже встановлено судом, відповідач за первісним позовом 01.12.2014 р. № 30 надіслав позивачу пропозицію щодо розірвання договору № 15-05/2009 від 15.05.2009 р., яку позивач погодив та сторони домовились, що даний договір є достроково розірваним з 01.01.2015 р.

Також сторони погодили, що 15.12.2014 р. замовник сплачує річну абонентську плату, яку виконавець міг би отримати, але не отримав у зв'язку з достроковим розірванням договору.

Отже, зважаючи на п. 5.4 договору (в редакції додаткової угоди від 13.12.2011 р.) у відповідача за первісним позовом виник обов'язок щодо сплати ТОВ "Ідеї Рішення Інвестиції" компенсації за дострокове розірвання договору у розмірі річної абонентської плати, що складає 360 000,00 грн.

Вказана сума відповідачем за первісним позовом виконавцю не сплачена, а, отже підлягає стягненню у судовому порядку, у зв'язку з чим суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню.

Розглядаючи зустрічну позовну заяву, зокрема, в частині неукладеності п. 5.4 договору (в редакції додаткової угоди від 13.12.2011 р.) в силу відсутності у ньому умови про ціну компенсації, що повинна виражатись у грошовий одиниці, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Як вже встановлено судом, пунктом 5.4 договору (в редакції додаткової угоди від 13.12.2011 р.) сторони домовились, що у випадку дострокового розірвання договору за ініціативою замовника , замовник одночасно з пропозицією про дострокове розірвання договору перераховує на рахунок виконавця кошти в розмірі річної абонентської плати в якості відшкодування виконавцю доходів, які виконавець міг би реально одержати за рік у зв'язку з виконанням ним обов 'язків за договором, як компенсацію за дострокове розірвання договору та відшкодовує виконавцю фактичні витрати, які виникли в зв 'язку з виконанням обов 'язків за договором.

Пунктом 7.2 договору (в редакції додаткової угоди № 27 від 01.04.2014 р.) передбачено, що місячна абонентська плата складає 30 000,00 грн., тож компенсація за дострокове розірвання договору, яка повинна бути сплачена ТОВ "Хюннебек форм сервісес" позивачу за рік становить 360 000,00 грн. (30 000,00 грн. * 12 місяців).

З огляду на викладене суд вважає неспроможними доводи позивача за зустрічним позовом про відсутність та невизначеність суми річної абонентської плати за юридичні послуги.

Крім того, дослідивши договір про надання послуг № 15-05/2009 від 15.05.2009 р., суд зазначає, що він містить всі інші необхідні суттєві умови, передбачені законом: предмет, строки та порядок виконання зобов'язань, та, як вже зазначалось, ціну договору, порядок оплати послуг, що узгоджується з вимогами Цивільного кодексу України. У подальшому зазначений договір був скріплений підписами повноважених осіб і печатками підприємств.

Отже, суд вважає, що на час укладення договору про надання послуг № 15-05/2009 від 15.05.2009 р. сторони досягли взаємної згоди щодо усіх його істотних умов, а, отже, твердження позивача за зустрічним позовом, що даний договір не містить всіх істотних умов договору (ціни договору) є помилковим.

Щодо доводів зустрічної позовної заяви про те, що відповідач не ініціював розірвання договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до статті 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Згідно з 5.3 договору про надання послуг сторона, яка має намір розірвати або припинити дію даного договору, зобов'язана повідомити іншу сторону про це не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати, із якої передбачається розірвання або припинення договору.

Як було встановлено судом, замовник - ТОВ "Хюннебек форм сервісес" маючи намір розірвати договір в одностронньому порядку, 01.12.2014 р. звернулось з листом № 30 до іншої сторони про дострокове розірвання договору № 15-05/2009 від 15.05.2009 р. При цьому у вказаному листі позивач за зустрічним позовом посилався саме на п. 5.3 договору, що свідчить про його намір розірвати договір в односторонньому порядку.

Доказів того, що з такою пропозицією зверталось ТОВ "Ідеї Рішення Інвестиції" до позивача за зустрічним позовом судом не встановлено.

Щодо доводів позивача за зустрічним позовом про зловживання позивачем своїми правами та обов'язками, зокрема, порушення ним ст.ст. 11, 13, 14 Цивільного кодексу України та ст.ст. 224, 225 ГК України, суд зазначає наступне.

Частина 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначає підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, серед, яких зокрема є договори та інші правочини. В даному випадку сторони уклали договір № 15-05/2009 від 15.05.2009 р., який і став підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків сторін (позивача та відповідача).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Також суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст. 626-629 ЦК України та ст. 67 ГК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, а також умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожною із сторін.

Таким чином, сторони, скориставшись зазначеним правом, врегулювали порядок та наслідки дострокового розірвання спірного договору з ініціативи замовника та пов'язане з цим питання щодо виплати річної абонентської плати на свій розсуд.

З приводу доводів позивача за зустрічним позовом про те, що спірний пункт договору в редакції додаткової угоди від 13.12.2011 р. був підписаний особою, яка не мала на те повноважень, оскільки керівник відповідача не мав право вчиняти дії від імені товариства на суму, що перевищує 30 000,00 доларів США або еквівалент цієї суми у будь-якій іншій валюті суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 15-05/2009 від 15.05.2009 р. та додаткова угода до нього, в якій викладено спірний пункт 5.4 з боку замовника підписав генеральний директор Хом'яков Ю.В., а з боку виконавця - директор Головач Н.М. та ці підписи скріпили відбитками печаток сторін.

Згідно зі ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Якщо правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, то такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою (ст. 241 ЦК України). Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Згідно з п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 р. наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.

З матеріалів справи вбачається, що факт схвалення правочину шляхом конклюдентних дій підтверджується прийняттям послуг, що надавалися відповідачем за зустрічним позовом протягом усього строку дії договору № 15-05/2009 від 15.05.2009 р., починаючи з моменту його укладання до моменту його дострокового розірвання, тобто за період з травня 2009 р. по грудень 2014 р., про що свідчать відповідні акти приймання - передачі наданих послуг за період з травня 2009 р. по листопад 2014 р.

Що стосується непідписаного акта приймання - передачі наданих послуг за грудень 2014 р., на який посилався позивач за зустрічним позовом, то необхідно зазначити, що згідно з п. 8.5 договору, якщо у двохденний термін замовник не підписав акт здачі - приймання виконаних робіт та не надав виконавцю письмову мотивовану відмову від його підписання, то роботи вважаються виконаними належним чином та прийнятими замовником.

20.01.2015 р. ТОВ "Ідеї Рішення Інвестиції" направило ТОВ "Хюннебек форм сервісес" акт приймання - здачі послуг № ОУ-0000067 за грудень 2014 р., що підтверджується відповідним листом № 2 від 20.01.2015 р. та доказами його відправки. Вказаний акт позивачем за зустрічним позовом підписаний не був та мотивованої відмови ним надано не було.

Отже, схвалення п. 5.4. договору (в редакції додаткової угоди № 12 від 13.12.2011 р.) позивачем за зустрічним позовом також підтверджується відсутністю будь - яких зауважень щодо змісту зазначеної норми договору та пропозицій щодо внесення змін до неї.

Постановою Верховного суду України від 19.08.2014 р. у справі № 5013/492/12 встановлено, що зі змісту частини першої статті 241 Цивільного кодексу України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину.

Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі - продажу).

Отже, в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що позивач за зустрічним позовом своїми діями у подальшому схвалив укладений ним договір № 15-05/2009 від 15.05.2009 р. та відповідно пункт 5.4 (в редакції додаткової угоди від 13.12.2011 р.).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч. 3 ст. 92 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" припис абзацу першого частини третьої статі 92 Цивільного кодексу України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень.

Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Виходячи з викладеного, суд зазначає, що позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності позивачем (ТОВ "Хюннебек форм сервісес") у суді тієї обставини, що її контрагент (відповідач за зустрічним позовом) знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (який не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Отже, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України обов'язок доказування того, що ТОВ "Ідеї Рішення Інвестиції" було обізнане про неповноважність директора ТОВ "Харско Інфрастракче Україна" на підписання додаткової угоди від 13.12.2011 р., в якій викладено спірний пункт 5.4, покладено на позивача у справі, а не на відповідача.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, не надав доказів того, що відповідач знав чи за всіма обставинами не міг не знати про те, що генеральний директор ТОВ "Харско Інфрастракче Україна", правонаступником якого є ТОВ "Хюннебек форм сервісес" мав обмеження на підписання договору про надання юридичних послуг.

Приписами ст. 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин враховуючи, що доказів на підтвердження своїх доводів позивач за зустрічним позовом не надав, у суду відсутні підстави для визнання недійсним п. 5.4 договору № 15-05/2009 від 15.05.2009 р. (в редакції додаткової угоди № 12 від 13.12.2011 р.), що свідчить про необґрунтованість вимог ТОВ "Хюннебек форм сервісес", заявлених у зустрічному позові, у зв'язку з чим суд відмовляє у їх задоволенні.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеї Рішення Інвестиції" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюннебек форм сервісес" про стягнення 360 000,00 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюннебек форм сервісес" (03179, м. Київ, Брест-Литовське шосе, 8 А, ідентифікаційний код 33601363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеї Рішення Інвестиції" (03179, м. Київ, Брест-Литовське шосе, 8 А, ідентифікаційний код 36476333) компенсацію у сумі 360 000 (триста шістдесят тисяч) грн. 00 коп.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюннебек форм сервісес" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеї Рішення Інвестиції" про визнання недійсним п. 5.4 договору № 15-05/2009 від 15.05.2009 р. відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюннебек форм сервісес" (03179, м. Київ, Брест-Литовське шосе, 8 А, ідентифікаційний код 33601363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеї Рішення Інвестиції" (03179, м. Київ, Брест-Литовське шосе, 8 А, ідентифікаційний код 36476333) витрати по сплаті судового збору в сумі 7 200 (сім тисяч двісті) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні у присутності представників сторін 11 березня 2015 року.

Повний текст рішення підписаний 16 березня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна