Постанова

від 05.08.2015 по справі 910/29378/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року Справа № 910/29378/14

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Кузьменка М.В., суддів:Васищака І.М., Студенця В.І., за участю представників сторін позивача - Малачли Н.Д.; відповідача - Петченко І.В.; розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюннебек форм сервісес" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 та на рішенняГосподарського суду міста Києва від 11.03.2015 у справі № 910/29378/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ідеї Рішення Інвестиції" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Хюннебек форм сервісес" простягнення 360 000, 00 грн та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Хюннебек форм сервісес" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ідеї Рішення Інвестиції" провизнання недійсним п. 5.4 договору № 15-05/2009 від 15.05.2009

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ідеї Рішення Інвестиції" (далі - ТОВ "Ідеї Рішення Інвестиції") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харско Інфрастракче Україна" (далі - ТОВ "Харско Інфрастракче Україна") про стягнення коштів в сумі 360 000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2014 порушено провадження у справі № 910/29378/14 за позовом ТОВ "Ідеї Рішення Інвестиції" до ТОВ "Харско Інфрастракче Україна" про стягнення 360 000, 00 грн.

До прийняття рішення по суті спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Хюннебек форм сервісес" (далі - ТОВ "Хюннебек форм сервісес") звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до ТОВ "Ідеї Рішення Інвестиції" про визнання п. 5.4 (в редакції від 13.12.2011) договору № 15-05/2009 від 15.05.2009 надання консультаційних, юридичних послуг та послуг по окремим дорученням, укладеного між ТОВ "Ідеї Рішення Інвестиції" і ТОВ "Харско Інфрастракче Україна", правонаступником якого є ТОВ "Хюннебек форм сервісес".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2015 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ТОВ "Хюннебек форм сервісес" до ТОВ "Ідеї Рішення Інвестиції" про визнання п. 5.4 договору № 15-05\2009 від 15.05.2009 недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 змінено назву відповідача з ТОВ "Харско Інфрастракче Україна" на ТОВ "Хюннебек форм сервісес".

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Головіна К.І.) від 11.03.2015 позов ТОВ "Ідеї Рішення Інвестиції" задоволено, суд стягнув з ТОВ "Хюннебек форм сервісес" на користь ТОВ "Ідеї Рішення Інвестиції" 360 000, 00 грн, у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Хюннебек форм сервісес" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) від 20.05.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 та рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2015, ТОВ "Хюннебек форм сервісес" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовної заяви ТОВ "Ідеї Рішення Інвестиції" до ТОВ "Хюннебек форм сервісес" про стягнення 360 000, 00 грн відмовити в повному обсязі, а зустрічний позов ТОВ "Хюннебек форм сервісес" до ТОВ "Ідеї Рішення Інвестиції" про визнання недійсним п. 5.4 договору № 15-05/2009 від 15.05.2009 задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів попередніх інстанцій винесені з невірним застосуванням норм матеріального права.

ТОВ "Хюннебек форм сервісес" також було подано додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких ще однією підставою для визнання п. 5.4 договору недійсним зазначено ч. 2 ст. 207 ГК України.

ТОВ "Ідеї Рішення Інвестиції" було подано відзив на касаційну скаргу ТОВ "Хюннебек форм сервісес", в якому товариство просило залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 21.07.2015 № 05-05/1176 для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюннебек форм сервісес" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 зі справи № 910/29378/14, сформовано колегію суддів у такому складі: суддя Студенець В.І. - головуючий, судді Васищак І.М., Харченко В.М.

У засіданні суду, призначеному на 22.07.2015, оголошено перерву до 05.08.2015.

На адресу суду від ТОВ "Ідеї Рішення Інвестиції" 31.07.2015 надійшов відзив на додаткові пояснення до касаційної скарги, в якому товариство посилається на те, що договір про надання консультаційних, юридичних послуг та послуг по окремим дорученням, укладений між сторонами, не є типовим чи договором приєднання.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 03.08.2015 № 05-05/1306 для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюннебек форм сервісес" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 зі справи № 910/29378/14, сформовано колегію суддів у такому складі: суддя Кузьменко М.В. - головуючий, судді Васищак І.М., Студенець В.І.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між ТОВ "Ідеї Рішення Інвестиції" (виконавець) та ТОВ "Ес Джі Бі Україна", правонаступником якого є ТОВ "Хюннебек форм сервісес", (замовник) 15.05.2009 було укладено договір про надання консультаційних, юридичних послуг та послуг по окремих дорученнях №15-05/2009, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе проведення консультаційного обслуговування персоналу замовника з питань комерційної діяльності та управління підприємства, фінансових і економіко-правових питань, пов'язаних з господарською діяльністю та управлінням замовника, консультування та аналізування нормативних та інших документів, надання послуг з юридичного обслуговування, перевірку надійності потенційних клієнтів замовника, супроводження договорів з клієнтами замовника, виконання окремих доручень замовника, що потребують спеціальних знань (п. 1.1 договору).

Виходячи зі змісту п.п. 7.2., 7.4., 7.7. договору, замовник зобов'язаний сплачувати виконавцеві абонентську плату в сумі 28 800, 00 грн, додаткову винагороду та компенсувати фактично понесені витрати виконавця, пов'язані з виконанням послуг та доручень замовника за даним договором.

Термін дії договору встановлений до 31.12.2011. Якщо жодна зі сторін не заявить про розірвання договору за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії договору, договір вважається продовженим на невизначений термін. Сторона, яка має намір розірвати або припинити дію даного договору, зобов'язана повідомити іншу сторону про це не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати, із якої передбачається розірвання або припинення договору (п.п. 5.1, 5.2 договору).

У подальшому до договору були внесені зміни шляхом укладення додаткових угод до договору, відповідно до яких, зокрема:

- сторони домовились, що у випадку дострокового розірвання договору з ініціативи замовника, замовник одночасно з пропозицією про дострокове розірвання договору перераховує на рахунок виконавця кошти у розмірі річної абонентської плати, як відшкодування виконавцю доходів, які виконавець міг би реально одержати за рік в зв'язку з виконанням ним обов'язків за договором, як компенсацію за дострокове розірвання договору та відшкодовує виконавцю фактичні витрати, які виникли в зв'язку з виконанням обов'язків за договором (п. 5.4. договору в редакції додаткової угоди № 12 від 13.12.2011);

- даний договір діє з моменту його підписання сторонами по 31.12.2015, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди № 24 від 07.05.2013);

- за послуги, надані виконавцем, замовник на підставі рахунків виконавця щомісячно перераховує абонентську плату у розмірі 30 000, 00 грн (п. 7.2 договору в редакції додаткової угоди № 27 від 01.04.2014).

На адресу ТОВ "Ідеї Рішення Інвестиції" 01.12.2014 від ТОВ "Хюннебек форм сервісес" надійшов лист № 30 щодо дострокового розірвання договору, відповідно до якого замовник повідомив виконавця про прийняття рішення про дострокове розірвання договору з 01.01.2015 та одночасно запропонував укласти додаткову угоду № 28 від 01.12.2014 до даного договору, проект якої надав виконавцю.

Вказана додаткова угода була підписана сторонами та скріплена їх печатками.

Згідно з п. 2 додаткової угоди № 28 від 01.12.2014 замовник зобов'язався здійснити всі розрахунки з виконавцем не пізніше 15.12.2014.

ТОВ "Ідеї Рішення Інвестиції" звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Хюннебек форм сервісес" 360 000, 00 грн - компенсації за дострокове розірвання договору у розмірі річної абонентської плати, сплата якої передбачена п. 5.4 договору.

В свою чергу, ТОВ "Хюннебек форм сервісес" подало зустрічний позов, в якому просило визнати недійсним п. 5.4 договору № 15-05/2009 від 15.05.2009, в редакції додаткової угоди № 12 від 13.12.2011, посилаючись на те, що п. 5.4 вказаного договору суперечить чинному законодавству.

При цьому, підставами зустрічного позову ТОВ "Хюннебек форм сервісес" визначено те, що оспорюваний пункт договору не відповідає вимогам ст. 524 ЦК України, оскільки зобов'язання, передбачене ним, не є вираженим у грошовій одиниці України гривні. Також зазначений пункт договору не відповідає ст. 907 ЦК України, оскільки його умови обмежують позивача реалізувати свої права на ініціювання розірвання договору, покладає на нього додатковий обов'язок зі сплати необґрунтованих значних сум у разі розірвання договору. Окрім того, п. 5.4 договору покладає на ТОВ "Хюннебек форм сервісес" кабальні зобов'язання, що суперечить приписам ч. 3 ст. 509 ЦК України щодо засад добросовісності, розумності та справедливості. Оспорюваний пункт договору не відповідає і ч. 2 ст. 653 ЦК України, якою передбачено, що з розірванням договору зобов'язання сторін припиняються, натомість умова п. 5.4 договору покладає на замовника обов'язок сплатити кошти після розірвання договору. У п. 5.4 договору передбачено відшкодування збитків ТОВ "Ідеї Рішення Інвестиції", разом з тим, ініціювання замовником розірвання договору не є порушенням ним зобов'язань та не може покладати на нього жодної відповідальності, а тому оспорюваний пункт договору суперечить також ст. 22 ЦК України та ст.ст. 224, 225 ГК України. У додаткових поясненнях до договору ТОВ "Хюннебек форм сервісес" вказувало також на те, що підставою для визнання недійсним п. 5.4 договору є його невідповідність ч. 2 ст. 203 ЦК України, оскільки генеральний директор на час укладення вищазазначеної угоди мав необхідний обсяг цивільної дієздатності на укладання угод, відповідно до яких зобов'язання товариства не перевищували 239 697, 00 грн, а оспорюваний пункт договору покладає на замовника обов'язок сплатити 360 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11 зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За своєю правовою природою договір про надання консультаційних, юридичних послуг та послуг по окремих дорученнях №15-05/2009 є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

При цьому, ч. 2 ст. 907 ЦК України передбачено, що порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Таким чином, визначивши у п. 5.4 договору, в редакції додаткової угоди № 12 від 13.12.2011, умову, згідно з якою у випадку дострокового розірвання договору з ініціативи замовника, замовник одночасно з пропозицією про дострокове розірвання договору перераховує на рахунок виконавця кошти у розмірі річної абонентської плати, як відшкодування виконавцю доходів, які виконавець міг би реально одержати за рік в зв'язку з виконанням ним обов'язків за договором, як компенсацію за дострокове розірвання договору та відшкодовує виконавцю фактичні витрати, які виникли в зв'язку з виконанням обов'язків за договором, тим самим сторони за взаємною домовленістю погодили порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг відповідно до ч. 2 ст. 907 ЦК України.

З врахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості доводів ТОВ "Хюннебек форм сервісес" про те, що оспорюваний п. 5.4 суперечить нормам ст. 907 ЦК України, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 653 ЦК України, ст. 22 ЦК України та ст.ст. 224, 225 ГК України.

Окрім того, господарськими судами встановлено, що п. 7.2 договору (в редакції додаткової угоди № 27 від 01.04.2014) передбачено, що місячна абонентська плата складає 30 000, 00 грн, отже компенсація за дострокове розірвання договору, яка повинна бути сплачена ТОВ "Хюннебек форм сервісес" позивачу за рік становить 360 000, 00 грн (30 000,00 грн * 12 місяців).

Таким чином, суди попередніх інстанцій вважали необґрунтованими доводи ТОВ "Хюннебек форм сервісес" про відсутність та невизначеність суми річної абонентської плати за юридичні послуги.

Щодо невідповідності п. 5.4 договору ч. 2 ст. 203 ЦК України, то господарськими судами встановлено, що як вбачається з договору № 15-05/2009 від 15.05.2009 та додаткової угоди до нього, в якій викладено спірний пункт 5.4, з боку замовника вказані документи було підписано генеральним директором Хом'яковим Ю.В., а з боку виконавця - директором Головач Н.М. та ці підписи скріплено відбитками печаток сторін. При цьому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що факт схвалення правочину шляхом конклюдентних дій підтверджується прийняттям послуг, що надавалися відповідачем за зустрічним позовом протягом усього строку дії договору № 15-05/2009 від 15.05.2009, починаючи з моменту його укладання до моменту його дострокового розірвання, тобто за період з травня 2009 року по грудень 2014 року, про що свідчать відповідні акти приймання-передачі наданих послуг за період з травня 2009 року по листопад 2014 року.

Відповідно до ст. 241 ЦК України якщо правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, то такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

З врахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки ТОВ "Хюннебек форм сервісес" своїми діями у подальшому схвалив укладений ним договір № 15-05/2009 від 15.05.2009 та відповідно пункт 5.4 (в редакції додаткової угоди від 13.12.2011), то відсутні підстави, передбачені ч. 2 ст. 203 ЦК України, для визнання його недійсним.

Колегією суддів також відхиляються доводи ТОВ "Хюннебек форм сервісес", наведені у додаткових поясненнях до касаційної скарги, про невідповідність оспорюваного п. 5.4 договору ч. 2 ст. 207 ГК України, з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ГК України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

З огляду на те, що типова форма договору про надання консультаційних, юридичних послуг та послуг по окремих дорученнях не затверджена ні Кабінетом Міністрів України, ні жодним іншим органом державної влади, а при укладенні договору №15-05/2009 від 15.05.2009 та при внесенні до нього відповідних змін, сторони діяли на основі вільного волевиявлення, тобто даний договір не є укладеним на основі умов типового договору та не є договором приєднання, то колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави, передбачені ч. 2 ст. 207 ГК України, для визнання недійсним оспорюваного п. 5.4 договору.

Як встановлено господарськими судами, зважаючи на п. 5.4 договору (в редакції додаткової угоди від 13.12.2011) у ТОВ "Хюннебек форм сервісес" виник обов'язок щодо сплати ТОВ "Ідеї Рішення Інвестиції" компенсації за дострокове розірвання договору у розмірі річної абонентської плати, що складає 360 000, 00 грн (30 000 грн*12 місяців).

Оскільки ТОВ "Хюннебек форм сервісес" не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження оплати компенсації за дострокове розірвання договору у розмірі річної абонентської плати, то колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ТОВ "Хюннебек форм сервісес", викладені у касаційній скарзі та доповненнях до неї, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення ч. 2 ст. 111 7 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюннебек форм сервісес" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2015 у справі № 910/29378/14 - без змін.

Головуючий - суддя Кузьменко М.В.

Судді: Васищак І.М.

Студенець В.І.