Рішення

від 10.03.2015 по справі 907/70/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.03.2015 Справа №907/70/14

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом прокурора Міжгірського району Закарпатської області в інтересах держави (далі - прокурор, позивач) до Репинської сільської ради, с. Репинне Закарпатської області (далі - сільська рада, відповідач-1 ) та товариства з обмеженою відповідальністю „Сітес-Тур", с. Репинне Закарпатської області (далі - товариство, відповідач-2 ) про визнання недійсними та скасування рішення Репинської сільської ради від 27.02.05, договору оренди землі

за участю представників :

позивача - Ярош Р.І., прокурор прокуратури Закарпатської області

відповідача -1 - Керита М.В., представник за довіреністю;

відповідача -2 - Фурдь О.М., заст. директора, Щербина І.С., Керита М.В., представники за довіреністю;

Прокурор звернувся до суду з даним позовом, представник прокуратури у ході судового розгляду наполягає на задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення Репинської сільської ради від 27.02.05 № 1 «Про затвердження проекту відводу земельних ділянок ТзОВ «Сітес-Тур» під будівництво готельно-туристичного комплексу та витягу в с. Репинне Міжгірського району»; визнання недійсним договору оренди землі укладеного 1.03.05 відповідачами у справі із змінами та доповненнями (далі - оспорювані рішення та договір) ; зобов'язання реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції скасувати державну реєстрацію договору оренди землі (з урахуванням заяви від 3.03.15) та повернення у власність держави орендованої земельної ділянки, вважаючи незаконними оспорювані рішення та договір. Предметом оспорюваних рішення та договору є затвердження проекту відводу та надання в оренду товариству земельних ділянок згідно матеріалів погодження площею 4,9257 га в урочищі Чертіж у межах населеного пункту с. Репинне з кадастровими номерами 2122486001:08:003:0001- 2122486001:08:003:0040 (далі - спірна земельна ділянка ).

Прокурор звернувся з позовом в інтересах держави, вважаючи, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, тому сільська рада не вправі розпоряджатися нею; крім того, ця ділянка є землями сільськогосподарського призначення, однак надана в оренду для цілей не пов'язаних з веденням сільського господарства. Наведеним вважає, що сільська рада порушила приписи ст. 12, 20, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ч.4 ст. 4 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» в редакції чинній станом на час прийняття оспорюваних рішення та договору. При цьому, вимоги прокурора грунтуються на висновках Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області (далі - Держсільгоспінспекція ) здійснених за результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства Репинською сільською радою при прийнятті оспорюваного рішення та укладенні оспорюваного договору.

Відповідач-1 письмовими відзивом, поясненнями та усними поясненнями представника відповідача у ході судового розгляду заперечує проти позову, вважаючи безпідставними та необґрунтованими вимоги прокурора. Посилається при цьому на таке.

Висновки Держсільгоспінспекції, виключно на матеріалах перевірки якої як органу, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, ґрунтуються позовні вимоги прокурора, не підтверджені жодними належними доказами. Сільська рада наполягає на правомірності своїх дій при винесенні оспорюваного рішення та при укладенні оспорюваного договору оренди, оскільки вони прийняті на підставі матеріалів попереднього погодження місця розташування, що містять позитивні висновки всіх відповідних компетентних органів, включаючи висновок Міжгірського районного відділу земельних ресурсів - територіального підрозділу Державного комітету із земельних ресурсів (Держкомзем), до повноважень якого станом на час прийняття оспорюваних рішення та договору було віднесено здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, та правонаступником якого є в частині цих повноважень є Держсільгоспінспекція. Так, згідно висновку та інформації Міжгірського райвідділу земресурсів від 20.04.04 № 166 та від 4.08.04 № 255/351 спірна земельна ділянка станом на час оформлення проекту відведення згідно плану є пасовищем та частково чагарником, віднесена до меж населеного пункту як громадські пасовища. Підтвердженням наведеного є також кадастровий номер земельної ділянки, присвоєний їй як такій, що знаходиться в межах населеного пункту с. Репинне. Крім того, за даними державної статистичної звітності форми 6-ЗЕМ спірна земельна ділянка площею 4,1 га як станом на час надання її в оренду у 2005р., так і станом на час вирішення даного спору обліковується як така, що знаходиться в межах населеного пункту.

Відповідач-1 наполягає на застосуванні до спірних відносин позовної давності, трьохрічний строк якої вважає сплив щонайпізніше 18.12.10, та відмові у задоволенні позову, оскільки прокуратурі Міжгірського району було відомо про наявність оспорюваних рішення та договору, перевірки з приводу яких прокуратурою проводилися двічі - у 2007 та 2009рр. - проте порушень земельного законодавства не було виявлено. На підтвердження посилається на лист ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 27.12.07 № 1361 на запит прокуратури Міжгірського району від 18.12.07 № 1532, а також лист Міжгірської районної державної адміністрації від 10.02.09 № 01-35/412 (а.с. 128, 129 т. 1 ). За такого вважає безпідставним твердження прокурора про початок перебігу строків позовної давності у даній справі 24.01.2014 року.

Заперечує проти позову прокурора, вважаючи недоведеним також порушення інтересів держави з прийняттям оспорюваних рішення та договору. Посилається при цьому, зокрема, на те, що до надання в оренду товариству спірної земельної ділянки, держава могла мати річний прибуток у вигляді земельного податку в сумі 350,00 грн., проте навіть ці кошти не надходили до Репинської сільської ради, оскільки вказані земельні ділянки ніким не використовувалися. Натомість, з наданням ділянки в оренду сільський та районний бюджети отримують щорічно орендну плату на суму 91500,00 грн., товариством сплачено до бюджету 75 000,00 грн. втрат сільськогосподарського виробництва. За умови побудови готельного комплексу, для чого надана земельна ділянка в оренду, на території сільської ради буде створено 25-40 робочих місць на час будівництва та до 80 постійних нових робочих місць.

По суті позовних вимог вважає, що оспорювані рішення та договір прийняті у зв'язку зі зверненням у 2003р. товариства до сільської ради про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування туристично-готельного комплексу та витягу траси гірськолижного комплексу площею 4,1 га в с. Репинне та з дотриманням норм чинного земельного законодавства, яке діяло на період його прийняття, а саме - ст.ст. 12, 116, 122-124, 151, пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, а також приписів ст.ст. 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Рішенням Репинської сільської ради № 5 від 21.09.03 «Про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки» товариству було надано такий дозвіл, складено Акт вибору та обстеження земельної ділянки передбаченої для будівництва туристично-готельного комплексу в с. Репинне, який підписаний і погоджений висновками всіх відповідних державних установ, зокрема, Міжгірського районного відділу земельних ресурсів. ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розроблено Проект відводу земельних ділянок під будівництво готельно-туристичного комплексу та витягу траси гірськолижного комплексу в селі Репинне, в якому визначене місцезнаходження спірної земельної ділянки, а саме - в межах населеного пункту с. Репинне на резервних землях Репинської сільської ради. Проект відводу погоджений та отримано висновки відповідних державних установ, в т.ч.: відділу містобудування та архітектури Міжгірської РДА, Міжгірського районного відділу земельних ресурсів, Міжгірської РДА. Матеріали попереднього погодження та розміщення проекту погоджено також комісією Закарпатської ОДА з розгляду матеріалів погодження розміщення на території області нових, реконструкції та розширення діючих об`єктів всіх форм власності.

Заперечує посилання прокурора Міжгірського району на порушення земельного законодавства в частині порядку встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки, оскільки земельна ділянка, що є предметом позову, на момент проведення попереднього погодження визначалася як землі резервного фонду Репинської сільської ради сільськогосподарського призначення (пасовища, сіножаті) згідно планово-картографічних матеріалів, відповідно її попереднє погодження та відведення здійснювалося у порядку статті 123, 124 Земельного кодексу України за проектом відводу.

Відповідач-2 письмовими відзивами та усними поясненнями представників відповідача-2 у ході судового розгляду заперечує проти позову, вважаючи безпідставними та необґрунтованими вимоги прокурора з тих же підстав, що і відповідач-1.

Також вважає, що оспорюване рішення прийняте та оспорюваний договір укладений у відповідності до чинного законодавства, що регулювало питання надання земель в оренду та відповідні повноваження відповідача-1, за наявності всіх необхідних погоджень державних установ та органів, в тому числі, територіальних органів Держкомзему, до повноважень яких відносилася реалізація державної політики у сфері регулювання земельних відносин, організація та ведення земельного кадастру, організація і здійснення землеустрою та моніторингу земель, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. Посилається на те, що до прийняття оспорюваного рішення відповідач-2 звертався до Міжгірського районного відділу земельних ресурсів із запитом щодо категорійності земель, на що одержав відповідь (лист від 04.08.04 № 255/851 - а.с.283 т.1 ) про те, зокрема, що «…земельна ділянка площею 4,1 га згідно плану є пасовищем та частково чагарником… віднесена до меж населеного пункту як громадські пасовища, згідно схеми розпаювання… не включена на виділення паїв, при чому, згідно рішення зборів КСП ім. «Шевченка» всі пасовища не передбачені в розрахунок на виділення паїв».

Щодо пріоритетності сільськогосподарського призначення спірної земельної ділянки, на чому наполягає прокурор обґрунтовуючи позов, то відповідач-2 вважає, що хоча така і була віднесена до земель с/г призначення, однак з огляду на її грунти - бурі гірсько-лісові важкосуглинкові середньощебенюваті - була малопридатна для ведення сільського господарства (а.с. 250-256 т. 1), не була нікому надана в користування, це були пасовища зарослі чагарниками.

Наполягає також на тому, що ним як орендарем належно виконуються обов'язки за оспорюваним рішенням та договором, зокрема, відшкодовано втрати сільськогосподарського виробництва на суму 71777,10 грн.; сплачено сільській раді 1871,77 грн. як визначену суму збитків; за замовленням його як орендаря розроблено проектну документацію - матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки, проект відведення земельної ділянки під будівництво комплексу, проект будівництва комплексу - вартістю близько 450000 грн., сплачується орендна плата, а саме: за 2005-2014рр. до місцевих бюджетів сплачено 540525,93 грн. орендної плати, орендар приступив до початку виконання будівельних робіт, згідно поданої декларації від 11.10.11.

З огляду на наведене, вважає відсутніми підстави для задоволення позову прокурора. Наполягає також на застосуванні судом приписів Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 1 Першого протоколу Конвенції щодо того, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права та на застосуванні практики Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року, "Федоренко проти України" від 30 червня 2006 року), згідно якої Суд дійшов висновків, що «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».

У ході судового розгляду в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) судом викликалися фахівці Держсільгоспінспеції та відділу Держземагенства в Міжгірському районі для надання пояснень щодо належності спірної земельної ділянки до меж села Репинне станом на час прийняття оспорюваних рішення та договору.

Держсільгоспінспекція, на матеріалах перевірки якої ґрунтуються позовні вимоги прокурора, всупереч вимог суду (ухвали суду від 09.04.14, 24.04.14, 18.02.15) не забезпечила участі у судовому розгляді уповноважених та компетентних зі спірних питань фахівців та не надала суду витребуваних документів перевірки дотримання земельного законодавства Репинської сільської ради, за результатами якої складено акт від 24.01.14 що долучений до матеріалів справи.

Прокурор у справі супровідним листом від 03.03.15 долучив до матеріалів справи лист Держсільгоспінспекції від 2.03.15 на адресу прокуратури про неможливість забезпечити явку спеціалістів, які здійснювали зазначену вище перевірку, через перебування їх у відпустці, а також як матеріали перевірки - вимогу прокурора про здійснення перевірки від 22.01.14, лист відділу Держземагенства у Міжгірському районі № 2551/04/01-07 від 13.12.13 на адресу прокурора Міжгірського району та на його вимогу про те, що спірні земельні ділянки відповідно до індексно-кадастрових карт розташовані за межами населеного пункту с. Репинне; лист голови Міжгірської РДА від 22.08.04 № 01-25/2001, за змістом якого йдеться про знаходження спірної земельної ділянки за межами населеного пункту.

Відділ Держземагенства в Міжгірському районі на вимогу суду щодо належності спірної земельної ділянки до меж села Репинне надав письмову інформацію (а.с. 62-66 т. 2), за змістом якої повідомив, що станом на час розгляду справи судом відповідно до Національної кадастрової системи, яка вступила в дію з 01.01.13 відповідно до Закону України «Про державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.12 № 1051 спірна земельна ділянка (кадастрові номери 2122486001:08:003:0001- 2122486001:08:003:0040) розташована за межами населеного пункту с. Репинне.

Однак, станом на час збору матеріалів попереднього погодження, прийняття оспорюваного рішення і укладення оспорюваного договору порядок присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам був врегульований вказівкою Держкомзему України від 20.03.02 № 12 «Про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення Державного реєстру земель» і відповідно до цього Порядку на стадії кадастрової зйомки після надання сільською радою дозволу на розробку проекту відводу спірної земельної ділянки їй був присвоєний кадастровий номер як такій, що знаходиться в межах населеного пункту с. Репинне.

Станом на час ухвалення оспорюваного рішення індексно-кадастрової карти с. Репинне не було. На території Закарпатської області індексно-кадастрові карти виготовлені та внесені до Державного земельного кадастру ДП «Закарпатський геодезичний центр» відповідно до наказу Держкомзему України від 13.05.09 № 240 «Про організацію та виконання робіт із створення базових та індексних кадастрових карт по частині Б договорів укладених в рамках Компонент D проекту «Видача державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвиток системи кадастру».

Розгляд справи неодноразово відкладався судом за клопотаннями учасників процесу для надання їм можливості подання додаткових доказів на обгрунтування власних позицій по суті спірних відносин та у зв'язку з необхідністю витребування в порядку ст. 30 ГПК України пояснень фахівців Держсільгоспінспеції та відділу Держземагенства в Міжгірському районі; розгляд справи також зупинявся судом у зв'язку з призначенням експертизи. За таких обставин спір вирішений у строки, що перевищують встановлені ГПК України, однак у межах розумного строку необхідного для всебічного та повного з'ясування всіх обставин справи для правильного вирішення спору по суті. При цьому суд керувався приписами Закону України „Про судоустрій і статус суддів" щодо здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу у ході судового розгляду, керуючись законом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому суд виходив з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що товариство у 2003р. - відповідач-2 у даній справі - у 2003р. звернулося до сільської ради - відповідача-1 у даній справі - з заявою про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування туристично-готельного комплексу та витягу траси гірськолижного комплексу (далі - туристичний комплекс ) площею 4,1 га в с. Репинне Міжгірського району.

21.09.03 рішенням Репинської сільської ради № 5 «Про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки» товариству було надано такий дозвіл, складено Акт вибору та обстеження земельної ділянки передбаченої для будівництва туристичного комплексу в с. Репинне, який підписаний і погоджений висновками, зокрема, Міжгірського районного відділу земельних ресурсів (від 26.04.2004 № 166 ), Репинської сільської ради (від 13.07.2004 №101 ), Міжгірським районним відділом містобудування та архітектури (від 27.04.2004 ), Міжгірської районної державної адміністрації (від 04.08.2004 №01-25/1857 ) та іншими державними органами та установами відповідно до встановленого порядку.

27.06.04 рішенням Репинської сільської ради № 5 затверджено матеріали погодження місця розташування земельної ділянки всього єдиним масивом 4,1 га в ур.Чертіж в межах населеного пункту с. Репинне для надання в оренду на 20 років з правом викупу товариству для будівництва туристичного комплексу. Цим же рішенням товариству надано дозвіл на розробку та виготовлення проекту відведення вказаної земельної ділянки; зобов'язано товариство замовити: в органах архітектури - розробку проектно-технічної документації, у відділі земресурсів - грошову оцінку землі та розробку матеріалів по відшкодуванню втрат с/г виробництва земель сільської ради; зобов'язано товариство здійснити відшкодування втрат с/г виробництва, зняття та вивезення родючого шару грунту з земельних ділянок, що вилучаються.

Матеріали попереднього погодження були розглянуті комісією Закарпатської ОДА з розгляду матеріалів погодження розміщення на території області нових, реконструкції та розширення діючих об`єктів всіх форм власності, яка погодила розміщення даного проекту, про що відповідачам повідомлено листом за підписом заступника голови Закарпатської ОДА від 02.09.04 № 1999/06-21 (а.с. 147-169 т. 1).

13.07.04 товариству було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок під будівництво туристичного комплексу в селі Репинне площею 4,1 га в довгострокову оренду терміном на 20 років з наступним викупом та 0,8257 га в короткострокову оренду терміном на 1 рік на період будівництва гірськолижного витягу за рахунок земель резервного фонду Репинської сільської ради в с. Репинне (а.с. 175 т. 1).

ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на підставі зазначеного дозволу Репинської сільської ради, клопотання товариства та матеріалів попереднього погодження місця розташування земельних ділянок було розроблено Проект відведення, в якому йдеться про те, що запроектовані до відведення на умовах оренди земельні ділянки розташовані в межах населеного пункту с. Репинне площею 4,9257 га на резервних землях Репинської сільської ради (пасовищае, сіножаті, які не надані у користування (а.с. 176 т.1). Проект відведення також містить висновки відповідних державних установами, зокрема, Міжгірського районного відділу земельних ресурсів (від 18.11.04 №552 ), Міжгірської РДА (від 20.11.04 № 01-24/3004 ), відділу містобудування та архітектури Міжгірської РДА (від 16.11.04), за текстом яких йдеться про те, що земельна ділянка розташована в с. Репинне, а також графічні матеріали, матеріали вирахування площ з поконтурними відомостями та експлікацією земельних угідь згідно форми 6-ЗЕМ (а.с.170-211 т.1).

Розпорядженням голови Міжгірської РДА від 23.11.2004 року № 310 «Про затвердження технічного звіту по детальному обстеженню ґрунтів та розрахунку розміру втрат сільськогосподарського виробництва», яким затверджено технічний звіт по обстеженню ґрунтів спірної земельної ділянки та розрахунок розміру втрат с/г виробництва на суму 71777,10 грн. спричинених вилученням с/г угідь із земель запасу сільської ради в межах с. Репинне (а.с. 133, 134 т.1). За даними технічного звіту (а.с. 250-256 т. 1) грунти спірної земельної ділянки - бурі гірсько-лісові середньо щебенюваті важкосуглинкові - та віднесені до 198еж, 1999 агровиробничих груп.

Міжгірський районний відділ земельних ресурсів здійснив розрахунок грошової оцінки спірної земельної ділянки, згідно якого вартість її визначено в сумі 898940,25 грн., згодом 1500190,00 грн.

27.02.05 сільська рада прийняла рішення за № 1 «Про затвердження проекту відводу земельних ділянок ТзОВ «Сітес-Тур» під будівництво готельно-туристичного комплексу та витягу гірсько-лижного комплексу в с. Репинне Міжгірського району Закарпатської області» - оспорюване у даній справі - яким, зокрема, затвердила проект відводу земельної ділянки площею 4,9257 га, з них 4,1 га в довгострокову оренду терміном на 20 років, на 0,8257 в короткострокову оренду терміном на 1 рік (на період будівництва гірськолижних витягів); затвердила матеріали погодження місця розташування спірної земельної ділянки в ур. Чертіж в межах населеного пункту в с. Репинне, в т.ч. із зазначенням по контурам; надала в оренду під будівництво вказані ділянки з кадастровими номерами 2122486001:08:003:0001- 2122486001:08:003:0040, з них 4,1 га в довгострокову оренду терміном на 20 років, на 0,8257 в короткострокову оренду терміном на 1 рік (на період будівництва гірськолижних витягів); уповноважила сільського голову протягом 10 днів укласти з товариством договір оренди; встановила ставки орендної плати в розмірі 1 % від грошової оцінки заперший рік, 2 % - за другий і третій роки, 3 % - за четвертий рік, 4 % - за п'ятий рік та 5 % - з шостого року.

1.03.05 відповідачі уклали договір оренди спірної земельної ділянки на вищезазначених умовах для будівництва туристичного комплексу, цільовим призначенням землі рекреаційного призначення. Договір зареєстрований у Міжгірському районному відділі Закарпатської регіональної філії ДП «Центр ДЗК»,про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.03.05 за № 0405070600006.

22.03.05 на підставі акту прийому-передачі земельна ділянка загальною площею 4,9257 га, яка знаходиться в ур. Чертіж село Репинне передана відповідачем-1 як орендодавцем відповідачу-2 як орендарю у строкове платне користування відповідно до умов договору оренди: ділянка площею 4,1 га - в довгострокове на термін 20 років, ділянка площею 0,8257 га - в короткострокове на термін 1 рік.

Матеріалами справи також встановлено та ніким з учасників процесу не заперечується, що товариство сплатило у відшкодування втрат с/г виробництва спричинених вилученням с/г угідь із земель запасу сільської ради в межах с. Репинне до місцевих бюджетів (сільського, районного та обласного) загальну суму 71777,10 грн. та суму 1871,77 грн. як збитки завдані сільській раді; приступило до використання земельної ділянки, сплачує орендну плату (за 2005-2014рр. всього сплачено суму 540525,93 грн.), замовило проект будівництва комплексу та розпочало будівництво, про що свідчить долучена до матеріалів справи декларація про початок виконання будівлених робіт та витяг про реєстрацію прав на об'єкт незавершеного будівництва.

Прокурор Міжгірського району, не погоджуючись із законністю прийнятого 27.02.05 сільською радою оспорюваного рішення та укладеного на його підставі договору оренди, звернувся до господарського суду області з позовом про визнання їх недійсними та зобов'язання реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції скасувати державну реєстрацію договору оренди землі та повернути у власність держави орендовану земельну ділянку.

Суд, всебічно, повно та об'єктивно розглянувши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Статтею 13 Конституції України проголошено, що земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією; держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 12 ЗК України (в редакції чинній станом на час прийняття оспорюваного рішення) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Повноваженнями на вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин сільські ради наділені також ст.ст. 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до п. 12 розділу Х „Перехідні положення" ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

За приписами ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земель провадиться, зокрема, органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду врегульований приписами ст. 124 ЗК України. Так, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки; передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу. Ст. 123 ЗК України регламентує порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам і кореспондується зі ст. 122 ЗК України, яка передбачає повноваження, зокрема, органів місцевого самоврядування по наданню земельних ділянок юридичним особам у постійне користування.

З огляду на наведені приписи чинного станом на час прийняття оспорюваного рішення законодавства сільська рада - відповідач-1 - мала повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, якою є спірна земельна ділянка.

Наведене доводиться матеріалами справи - актом вибору та обстеження земельної ділянки передбаченої для будівництва туристичного комплексу в с. Репинне підписаним, зокрема, Міжгірським районним відділом земельних ресурсів, Репинською сільською радою, Міжгірською РДА як органами, до повноважень яких законом віднесено реалізацію державної політики у сфері регулювання земельних відносин, організація та ведення земельного кадастру, організація і здійснення землеустрою та моніторингу земель, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель; матеріалами попереднього погодження місця розташування земельної ділянки; проектом відводу земельних ділянок, які також містять відповідні висновки зазначених вище компетентних установ, за текстом яких йдеться про те, що земельна ділянка розташована в межах с. Репинне.

Спірна земельна ділянка площею 4,9257 га обліковується як така, що знаходиться в межах населеного пункту с. Репинне, в т. ч.: станом на час прийняття оспорюваного рішення - як пасовища та сіножаті, станом на час розгляду спору судом - як рекреаційні землі, згідно державної статистичної звітності форми 6-ЗЕМ «Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності».

За інформацією відділу Держземагенства в Міжгірському районі наданою суду в порядку ст. 30 ГПК України встановлено, що спірній земельній ділянці присвоєно кадастрові номери 2122486001:08:003:0001- 2122486001:08:003:0040 як такій, що знаходиться в межах населеного пункту с. Репинне, відповідно до порядку присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, що був врегульований вказівкою Держкомзему України від 20.03.02 № 12 «Про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення Державного реєстру земель».

Наведене не спростовано ні позивачем у ході судового розгляду, ні матеріалами перевірки Держсільгоспінспекції, що долучені до матеріалів справи та на яких ґрунтуються позовні вимоги, оскільки як вбачається з акту перевірки від 24.01.14, висновки інспекції щодо незаконності оспорюваного рішення здійснені на підставі «…наявних картографічних матеріалів та інформації наданої виконавчим комітетом Репинської сільської ради № 97 від 21.01.14, земельна ділянка, що надана на умовах оренди ТзОВ «Сітес-Тур», знаходиться за межами населеного пункту Репинне, що також підтверджено інформацією Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатської області № 2551/04/01-07 від 13.12.13..».

При цьому, матеріали перевірки не містять і не надані суду зазначені в акті «картографічні матеріали», а інформації виконкому сільської ради та відділу Держземагенства, про які йдеться в акті, щодо розташування спірної земельної ділянки за межами населеного пункту с. Репинне, надані з посиланням на індексно-кадастрові карти, які на території Закарпатської області виготовлені та внесені до Державного земельного кадастру , як слідує з вищенаведеної інформації відділу Держземагенства в Міжгірському районі наданої суду, лише на виконання наказу Держкомзему України від 13.05.09 № 240 «Про організацію та виконання робіт із створення базових та індексних кадастрових карт по частині Б договорів укладених в рамках Компонент D проекту «Видача державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвиток системи кадастру».

За таких обставин, коли предметом перевірки Держсільгоспінспекції були невстановлені картографічні матеріали та інформації щодо обставин, які відбувалися у 2009р., тобто пізніше в часі, ніж приймалися у 2005р. оспорюване рішення та укладався оспорюваний договір, висновки Держсільгоспінспекції не можуть слугувати доказами неправомірності прийняття сільською радою у 2005р. оспорюваного рішення з підстав наведених позивачем.

Натомість, долученими до матеріалів справи вищенаведеними матеріалами попереднього погодження місця розташування земельної ділянки; проектом відводу земельної ділянки, державною статистичною звітністю форми 6-ЗЕМ, кадастровою документацією здійсненою на стадії кадастрової зйомки після надання сільською радою дозволу на розробку проекту відводу спірної земельної ділянки встановлено, що сільська рада в межах наданих їй повноважень прийняла оспорюване рішення щодо спірної земельної ділянки як такої, що знаходилася станом на час прийняття рішення в межах с. Репинне, і з затвердженням проекту відводу спірної земельної ділянки для будівництва туристичного комплексу та укладенням договору оренди цієї земельної ділянки як землі рекреаційного призначення її категорію та цільове призначення було змінено, що відповідає вищенаведеним приписам земельного законодавства. При цьому, суд критично оцінює висновок судового експерта за результатами здійсненої у справі судової земельно-технічної експертизи щодо неможливості однозначно стверджувати про приналежність спірної земельної ділянки як такої, що віднесена до меж населеного пункту с. Репинне або такої, що розташована за межами зазначеного населеного пункту. Суд приймає до уваги також, що як матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки, так проект відводу були погоджені з органами виконавчої влади - Міжгірською РДА шляхом надання відповідних висновків, Закарпатською ОДА шляхом погодження матеріалів попереднього погодження та розміщення проекту комісією Закарпатської ОДА з розгляду матеріалів погодження розміщення на території області нових, реконструкції та розширення діючих об`єктів всіх форм власності. До прийняття оспорюваного рішення на звернення відповідача-2 із запитом щодо категорійності земель Міжгірський районний відділ земельних ресурсів як орган, до повноважень якого станом на час прийняття оспорюваних рішення та договору було віднесено питання реалізації державної політики у сфері регулювання земельних відносин, організації та ведення земельного кадастру, організації і здійснення землеустрою та моніторингу земель, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, повідомив (лист від 04.08.04 № 255/851 - а.с.283 т.1 ) про те, зокрема, що «…земельна ділянка площею 4,1 га згідно плану є пасовищем та частково чагарником… віднесена до меж населеного пункту як громадські пасовища, згідно схеми розпаювання… не включена на виділення паїв, при чому, згідно рішення зборів КСП ім. «Шевченка» всі пасовища не передбачені в розрахунок на виділення паїв».

При вирішенні спору по суті, суд приймає до уваги, що зі змісту позову вбачається, що такий подано у зв'язку з тим, що розпорядження спірною земельною ділянкою як об'єктом права власності Українського народу від його імені належало здійснювати органами виконавчої влади, а не органами місцевого самоврядування. Однак, у позові не зазначено, який саме орган повинен здійснювати розпорядження спірною земельною ділянкою, та в чому полягає шкода завдана державним інтересам з прийняттям оспорюваного рішення і з укладенням оспорюваного договору. У той же час матеріалами справи встановлено, що за користування земельною ділянкою після надання її в оренду під будівництво туристичного комплексу до місцевих бюджетів надходить орендна плата - за 2005-2014рр. надійшла сума 540525,93 грн., хоча за с/г призначенням дана земля з бурими гірсько-лісовими середньощебенюватими важкосуглинковими грунтами була малопродуктивною та не була надана нікому в користування. У позові не зазначено про те, що передана в оренду земельна ділянка іншими органами не може використовуватися з метою наведеною в договорі оренди, а також, яким чином буде змінено наявну ситуацію щодо використання земельної ділянки, тобто, відновлено право, в разі задоволення позовних вимог.

За таких обставин, оскільки у ході судового розгляду встановлено, що сільська рада прийняла оспорюване рішення в межах наданих їй повноважень щодо спірної земельної ділянки як такої, що знаходилася станом на час прийняття рішення в межах с. Репинне, і з затвердженням проекту відводу спірної земельної ділянки для будівництва туристичного комплексу та укладенням договору оренди цієї земельної ділянки як землі рекреаційного призначення її категорію та цільове призначення було змінено у встановленому порядку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним оспорюваного рішення з підстав наведених позивачем, оскільки такі не доведені належними та допустими доказами та спростовані матеріалами справи.

Згідно ж ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним, відсутні підстави і для визнання недійсним укладеного на виконання цього рішення договору оренди земельної ділянки, а також вимог про скасування його державної реєстрації реєстраційною службою Міжгірського районного управління юстиції та повернення орендованої земельної ділянки. При цьому, відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про скасування державної реєстрації договору оренди, суд приймає також до уваги, що ці вимоги заявлені позивачем до особи, яка не є відповідачем у справі.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову за його необгрунтованістю, у суду відсутні підстави для застосування позовної давності за клопотаннями відповідачів у справі, оскільки така за приписами ст. 261 ЦК України та п 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" застосовується за наявності порушення права особи.

Зважаючи на вищенаведене, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 35, 43, 44-49, 75, 82, 84, 85, 90 Господарського процесуального кодексу України,

суд вирішив:

1. У позові відмовити повністю.

2. Винести окрему ухвалу про недоліки в діяльності Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку передбаченому цим же кодексом. Повний текст рішення складено 16.03.15.

Суддя Ушак І.Г.