Ухвала

від 30.09.2015 по справі 907/70/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30 вересня 2015 року Справа № 907/70/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Алєєвої І.В., Рогач Л.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітес-Тур" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 у справі№ 907/70/14 Господарського суду Закарпатської області за позовомПрокурора Міжгірського району Закарпатської області в інтересах держави до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Репинської сільської ради - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітес-Тур" Відділ Держземагенства в Міжгірському районі Закарпатської області про визнання недійсним та скасування рішення Репинської сільської ради від 27.02.05 та визнання недійсним договору оренди землі, зобов'язання відділу Держкомзему у Міжгірському районі скасувати державну реєстрацію договору оренди землі та про повернення у власність держави земельну ділянку площею 4,9257 га (кадастровий номер 2122486001:08:003:0001-2122486001:08:003:0040)

ВстановиВ:

Перевіривши матеріали касаційної скарги та доданих до неї документів, колегія суддів дійшла висновку, що вона не може бути розглянута Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Частиною 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок сплати та розмір ставок судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011, що набрав чинності 01.11.2011.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 (якою скасовано рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.03.2015, та прийнято нове рішення, яким позов задоволено в частині двох немайнових вимог) оскаржується в повному обсязі, у зв'язку з чим скаржник зобов`язаний сплатити судовий збір з позовної заяви, яка містить дві немайнові вимоги, а саме немайнову вимогу - про визнання недійсним та скасування рішення Репинської сільської ради та немайнову вимогу - про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

За таких обставин, доданий до матеріалів касаційної скарги платіжний документ № 167 від 10.07.2015 про перерахування скаржником судового збору в сумі 1278 грн. за подання касаційної скарги не може бути визнане судом належним доказом сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі.

Окрім того, документи, що підтверджують сплату судового збору подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Скаржником у якості доказу сплати судового збору за розгляд касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 у справі № 907/70/14 Господарського суду Закарпатської області додано платіжний документ № 167 від 10.07.2015 про сплату судового збору в розмірі 1278,90 грн. в якому в графі "Призначення платежу" не вказано дату процесуального документа, який оскаржується та номеру справи, по якій саме сплачено судовий збір за розгляд касаційної скарги.

Зазначені обставини виключають можливість визнання платіжного документу № 167 від 10.07.2015 належним і допустимим доказом сплати судового збору за подання саме цієї касаційної скарги у встановленому законодавством розмірі та порядку.

Правовий наслідок щодо невиконання вимог частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України визначений пунктом 4 частини 1 статті 111 3 цього Кодексу, який встановлює вимогу щодо повернення касаційної скарги без розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 86, 108, пунктом 4, частини 1 статті 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітес-Тур" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 у справі № 907/70/14 Господарського суду Закарпатської області повернути без розгляду.

Головуючий Т. Дроботова

Судді І. Алєєва

Л. Рогач