Рішення

від 10.03.2015 по справі 922/6051/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2015 р.Справа № 922/6051/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Спецремонтпроект- 2004", м. Харків до Приватне АТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла", м. Харків 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - КП "Харківводоканал", м. Харків про визнання недійсним правочину та стягнення 302066,96 грн. за участю представників:

позивача - Гукалов В.Г., довіреність від 09.12.14 р.,

Ткаченко О.В., довіреність від 09.12.14 р.,

відповідача - Гончар О.П., довіреність від 05.01.15 р.,

3-ї особи (КП "Харківводоканал") - Токарєв С.В., дов. № 243/810 від 13.11.14 р.,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Спецремонтпроект- 2004" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить визнати недійсною відмову ПАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" від подальшої пролонгації договору №3 від 26.10.04р., викладену в листі №516 від 01.12.11р. та стягнути заборгованість в розмірі 302066,96 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

02.02.15р. представник відповідача надав заяву про застосування до позовних вимог строку загальної позовної давності в три роки та просить відмовити в задоволенні позову в частині визнання недійсною відмови позивача від подальшої пролонгації договору №3 від 26.10.04р., викладену в листі №516 від 01.12.11р.. посилаючись на ст.267 ЦК України (частину 3).

02.02.15р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить суд в задоволенні позову відмовити, оскільки та надав документи для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

03.02.15р. представник відповідача надав заяву №2 про застосування до позовних вимог строк позовної давності та просить відмовити повністю в задоволенні позовних вимог, посилаючись на сплив позовної давності по всім вимогам.

Ухвалою суду від 03.02.15р. залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - КП "Харківводоканал".

Ухвалою суду від 17.02.15р. за клопотанням представника позивача продовжено строк вирішення спору на 15 днів по 12.03.15р.

10.03.15р. представник позивача надав письмові пояснення щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, в яких вважає її безпідставною та зазначає, що строк позовної давності не може розпочати перебіг раніше 31.12.12р., також позивач надав письмові заперечення щодо відзиву відповідача на позовну заяву.

Суд, розглянувши вищезазначене клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності, приходить до висновку про наявність підстав для відмови в його задоволенні, оскільки строк позовної давності не був позивачем пропущений.

10.03.15р. представник відповідача надав письмові пояснення в яких зазначив, що доводи 3-ї особи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

10.03.15р. представник 3-ї особи надав письмові пояснення в яких зазначив, що доказом факту надання послуг по прийманню стічних вод відповідачу з боку позивача є платіжні документи ПрАТ "ТЦРП".

Представник позивача в судовому засіданні 12.03.15р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.03.15р. проти позову заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник 3-ї особи в судовому засіданні 12.03.15р. пояснив, що повністю підтримує вимоги представника позивача, вважає їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу мережі каналізації від 18.11.2004р. ТОВ "Спецремонтрпроект-2004" (позивач) придбав мережі каналізації, в тому числі каналізаційно-насосну станцію за адресою м. Харків, вул. Роганська, 149-А.

26.10.2004 р. між позивачем і відповідачем укладено договір № 3 про надання послуг з перекачування стічних вод, відповідно до якого позивач надає відповідачу послугу з перекачування його стічних вод через каналізаційно-насосну станцію позивача від місця безпосереднього входу збірного самоточного колектора відповідача до камери перемикання засувок каналізації (п. 1.1, 1.2 договору).

Об'єктом перекачування є всі стічні води відповідача, в тому числі відходи водокористування в розрахунку 10000 м3 на місяць, а також поверхневі і дощові стоки з території відповідача (п. 3.1.).

Додатковою угодою № 1 від 01.03.2008р. до договору № 3 сторони погодили ціну послуг в розмірі 2,40 грн. за 1 кубічний метр стічних вод.

Договір № 3 підлягає автоматичному продовженню на один рік за відсутності завчасного письмового заперечення однієї із сторін договору (п. 5.1, 5.2).

01.12.2011р. листом № 516 відповідач повідомив про свою відмову від подальшої пролонгації договору №3 і заявив про його припинення з 01.01.2012р.

Зобов'язання, передбачені п. 3.3.1 договору № 3 (щомісячне надання інформації про обсяг скинутих стічних вод) відповідач виконувати припинив, так само, як припинив і будь-яку оплату використаних послуг.

01.12.2011р. листом № 516 відповідач повідомив про свою відмову від подальшої пролонгації договору № 3 і заявив про його припинення з 01.01.2012р.

Проте фактичне користування послугами з перекачування стічних вод відповідач не припинив, що підтверджується наступними документами:

а) як вбачається з довідки КП "Харківводоканал" (а.с. №21-23)по нарахуванню і оплаті абонента 08042 (ПАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла") за період з 01.01.2012р. по 29.10.2014р., в 2012, 2013, 2014 роках відповідачем було передано в міську каналізаційну систему 83907,49 м. куб. стоків.

б) як вбачається з листа КП "Харківводоканал" № 572 від 06.02.2012р. (а.с.№25), станом на початок 2012 року відповідач не мав безпосереднього підключення до мереж КП "Харківводоканал" і не розпочинав процедуру такого підключення, тобто відповідач користувався колекторами, належними на праві власності позивачу.

в) як вбачається з листа КП "Харківводоканал" № 3105 від 20.06.2012р. (а.с.№26) станом на червень 2012 року для відведення стічних вод відповідач продовжує користуватися інженерними мережами, належними позивачу.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як передбачено положеннями пункту 5.1. договору №3 даний договір підлягає автоматичній пролонгації кожний раз на один рік за відсутності письмового заперечення однією зі сторін, вираженого до закінчення його дії.

Як вже було зазначено вище, 01.12.2011р. листом № 516 відповідач повідомив про свою відмову від подальшої пролонгації договору №3 від 26.10.2004р., і заявив про його припинення з 01.01.2012р.

Зважаючи на вищевказане, відповідачем було відповідно до умов договору правомірно здійснено повідомлення позивача щодо відмови відповідача від пролонгації договору, у зв`язку з чим, суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача про визнання недійсною відмови відповідача від подальшої пролонгації договору №3 від 26.10.2004р., на підставі ст. 215, 234 ЦК України, викладену в листі № 516 від 01.12.2011р.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості в сумі 302066,96 грн. суд зазначає наступне.

Між відповідачем та третьою особою було укладено договір №607/02-А-2 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 03.05.12р. відповідно до п.1.1. якого, КП "Харківводоканал" здійснює відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення. Крім того, був укладений договір №148/07-Т-А від 10.01.2012 року між відповідачем та КПКГ "Харківкомуночиствод" щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача в судовому засіданні та в листі № 516 від 01.12.2011 року (а.с.№82) на необгрунтованість вимог позивача, а саме на те, що відповідач подвійно сплачує одні й ті ж самі послуги, оскільки таке ствердження не відповідає наданим доказам. Слід звернути увагу на те, що позивач надає зовсім інші послуги, ніж ті, що надає КП "Харківводоканал" та КПКГ "Харківкомуночиствод". Тобто, позивач надає послуги саме по перекачуванню стічних вод, а не по відпуску питної води та прийманню стічних вод (водовідведенню та водопостачанню).

Таким чином, послуги водопостачання та водовідведення ніяким чином не здійснюються двічі та не заявляються позивачем, як такі, що надані. Здійснюючи перекачування стічних вод за допомогою каналізаційно - насосної станції, позивач правомірно нараховує відповідачу плату за надані ним послуги.

09.12.14 року позивачем було направлено відповідачу претензію (вимогу щодо сплати коштів) №18/12 (а.с.№28-29), яку було вручено відповідачу 22.12.14 року (а.с.№31), якою було запропоновано сплатити на протязі семи днів суму заборгованості в розмірі 354951,25 грн., яка не була виконана.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 302066,96 грн. заборгованості за отримані послуги по перекачуванню стічних вод та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення грошових коштів в сумі 302066,96 грн., як такі, що не спростовані відповідачем, тому є правомірними та обгрунтованими.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11 Цивільного кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

В задоволенні вимоги позивача про визнання недійсною на підставі ст. 215, 234, ЦК України відмови відповідача від подальшої пролонгації договору №3 від 26.10.04р., викладену в листі № 516 від 01.12.2011р., - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (61172, Харківська обл., м. Харків, вул. Роганська, 155, ЄДРПОУ 14085922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецремонтпроект-2004" (61010, Харківська обл., м. Харків, пр-т Гагаріна, 4, кімната 88-А, ЄДРПОУ 33121710, р/р 26001010476761 в ПАТ "УКРСОЦБАНК" МФО 300023) заборгованість в сумі 302066,96 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 6041,34 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.03.2015 р.

Суддя Л.В. Шарко