Постанова

від 26.05.2015 по справі 922/6051/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2015 р. Справа № 922/6051/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Гукалова В.Г. (дов. № б/н від 09.12.2014р.), Ткаченко О.В. (дов. № б/н від 09.12.2014р.)

відповідача - Антоненка Д.О. (дов. № б/н від 24.11.2014р.), Гончар О.П. (дов. № б/н від 05.01.2015р.)

третьої особи - Сашко А.О. (дов. № 257/810 від 25.11.2014р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла", м. Харків (вх. №2051 Х/3) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецремонтпроект-2004", м. Харків (вх. № 2490 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2015р. у справі № 922/6051/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецремонтпроект-2004", м. Харків

до Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Харківводоканал", м. Харків

про визнання недійсним правочину та стягнення 302066,96 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.03.2015р. у справі № 922/6051/14 (суддя Шарко Л.В.) позовні вимоги задоволено частково. В задоволенні вимоги позивача про визнання недійсною на підставі статей 215, 234 Цивільного кодексу України відмови відповідача від подальшої пролонгації договору № 3 від 26.10.2004р., викладену в листі № 516 від 01.12.2011р. - відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецремонтпроект-2004" заборгованість в сумі 302066,96 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 6041,34 грн.

Відповідач - ПрАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла", м. Харків з даним рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2015р. у справі № 922/6051/14 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 302066,96 грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 6041,34 грн. і в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В іншій частині відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а судові витрати по справі покласти на позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2015р. апеляційну скаргу ПрАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" на рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2015р. у справі № 922/6051/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.05.2015р. о 10:00 год.

Позивач та третя особа письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі відповідача не надали.

20.04.2015р. позивачем до Харківського апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу, в якій ТОВ "Спецремонтпроект-2004" посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невірне застосування норм матеріального і процесуального права, просить рішення господарського суду господарського суду Харківської області від 10.03.2015р. у справі № 922/6051/14 скасувати в частині відмови в задоволенні вимоги про визнання недійсною відмови відповідача від подальшої пролонгації договору № 3 від 26.10.2004р. та прийняти нове рішення, яким дану позовну вимогу задовольнити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2015р. апеляційну скаргу ТОВ "Спецремонтпроект-2004" на рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2015р. у справі № 922/6051/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.05.2015р. о 10:00 год.

Відповідач та третя особа письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі позивача не надали.

Враховуючи те, що апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла", м. Харків (вх. №2051 Х/3) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецремонтпроект-2004", м. Харків (вх. № 2490 Х/3) стосуються однієї і тієї ж справи, між тими ж сторонами, предметом оскарження є рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2015р. у справі № 922/6051/14, зазначені скарги слід об'єднати в одне апеляційне провадження.

В зв'язку із ненаданням сторонами відзивів на апеляційні скарги справа розглядається за наявними у ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги позивача та відповідача задоволенню не підлягають, з огляду на нижченаведене.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до договору купівлі-продажу мережі каналізації від 18.11.2004р., який укладено між Харківським молочним комбінатом та позивачем у даній справі - ТОВ "Спецремонтрпроект-2004", останнім придбано мережі каналізації. Згідно додатку № 1 до даного Договору ці мережі з однієї сторони підключені до об'єктів Харківського молочного комбінату, а з іншого боку - до другого Орджонікідзевського колектору КП "Харківводоканал" (том 1 аркуші справи 13-17).

Договором від 19.10.2004р., який укладений між ТОВ "Спецремонтрпроект-2004" та Харківським молочним комбінатом, позивач у даній справі придбав будівлю господарсько-фекальної каналізації за адресою вул. Роганська, 149-А. Дана будівля є каналізаційно-насосною станцію, що перекачує стічні води від кількох промислових підприємств (том 1 аркуші справи 97-99).

Згідно з договором № 4370 від 20.12.2004р., який укладено між ТОВ "Спецремонтрпроект-2004" та Пивзаводом Роганським, позивачем придбано напірний каналізаційний колектор діаметром 500 мм довжиною 6,5 км, який з одного боку підключено до будівлі насосної станції, а з іншого боку до другого Орджонікідзевського колектору КП "Харківводоканал" (том 1 аркуші справи 146-148).

Факт належності зазначеної господарсько-фекальної каналізації (каналізаційно-насосної станції) позивачу підтверджується також рішенням виконавчого комітету Орджонікідзевської районної ради м. Харкова про присвоєння поштової адреси № 323 від 07.12.2004р. і витягами про реєстрацію права власності на зазначену будівлю № 5243610 від 29.10.2004р., № 35457591 від 11.09.2012р. (том 1 аркуші справи 100-102).

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України унормовано: зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку - є господарським зобов'язанням. Частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 пункту 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 08.09.2010р. № 321 затверджено Правила приймання стічних вод споживачів у каналізаційну мережу м. Харкова.

Відповідно пункту 3.28 Правил приймання стічних вод споживачів у каналізаційну мережу м. Харкова, затверджених рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 08.09.2010р. № 321, субспоживач повинен мати договір на користування мережею водовідведення, через яку він скидає свої стічні води у міську каналізаційну мережу зі Споживачем.

Отже, наявність відповідного договору поставлена в залежність від скиду стічних вод через мережі іншої особи.

26.10.2004 р. між позивачем - ТОВ "Спецремонтрпроект-2004" ("Виконавець") і відповідачем - ПрАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" ("Замовник") у даній справі укладено договір № 3 про надання послуг з перекачування стічних вод, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався надавати Замовнику послуги з перекачування його стічних вод через господарсько-фекальну каналізацію (каналізаційно-насосну станцію), що знаходиться в м. Харкові по вул. Роганській, 149. Стічні води приймаються Виконавцем від збірного самопливного каналізаційного колектора в місці його безпосередньої врізки в каналізаційно-насосну станцію та перекачуються до камери перемикання засувок системи каналізації, а відповідач в свою чергу зобов'язався сплатити надані Виконавцем та спожиті послуги з перекачування стічних вод в строки та на умовах даного Договору (том 1 аркуші справи 18-19).

Об'єктом перекачування є всі стічні води відповідача, в тому числі відходи водокористування в розрахунку 10000 м3 на місяць, а також поверхневі і дощові стоки з території відповідача (пункт 3.1. Договору).

Додатковою угодою № 1 від 01.03.2008р. до договору № 3 від 26.10.2004 р. сторони погодили ціну послуг в розмірі 2,40 грн. за 1 кубічний метр стічних вод.

Обопільне виконання своїх зобов'язань за Договором № 3 від 26.10.2004 р. протягом 2008-2011 років сторонами не заперечується. Спірних питань за цей період між сторонами не існує.

Листом № 40 від 12.12.2011р. позивач повідомив відповідача про встановлення ціни за надані послуги в розмірі 3,60 грн. за кубічний метр стоків на 2012 рік і надав проект відповідної угоди для підписання.

Проте із матеріалів справи вбачається, що відповідач від підписання відповідної угоди ухилився, але фактично продовжив користуватись обумовленими Договором № 3 від 26.10.2004 р. послугами з перекачування позивачем стічних вод у 2012-2014 роках, що розцінене позивачем як згода з такою ціною послуг, що надаються.

Пунктом 5.1. Договору № 3 від 26.10.2004р. передбачено, що цей договір вступає в законну силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2004р.

Договір № 3 від 26.10.2004 р. підлягає автоматичному продовженню на один рік за відсутності завчасного письмового заперечення однієї із сторін договору (пункт 5.2. Договору).

01.12.2011р. листом № 516 відповідач повідомив про свою відмову від подальшої пролонгації Договору № 3 від 26.10.2004 р. і заявив про його припинення з 01.01.2012р.

Позивачем у даній справі заявлена вимога про визнання недійсною відмови відповідача від подальшої пролонгації договору №3 від 26.10.2004р., на підставі статей 215, 234 Цивільного кодексу України, що викладена у листі № 516 від 01.12.2011р.

Однак колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що вказане повідомлення відповідача є таким, що узгоджується із умовами Договору № 3 від 26.10.2004 р. та їм не суперечить, а тому господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимоги позивача в цій частині.

Разом з цим господарським судом правомірно та обґрунтовано встановлена наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за отримані та спожиті ним послуги по перекачуванню позивачем стічних вод за період з 01.01.2012р. по 29.10.2014р. на суму 302066,96 грн.

Ці висновки суду першої інстанції ґрунтуються на підтверджених матеріалами справи належних та допустимих доказах і наданих сторонами у справі поясненнях.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що вартість цих послуг відповідачем не оспорюється, проте спірним питанням між сторонами у справі є та обставина чи був фактичний скид відповідачем своїх стічних вод до каналізаційної мережі позивача та чи було здійснено та надано позивачем послугу по перекачуванню цих стічних вод у вищезазначений період часу.

Господарським судом першої інстанції обґрунтовано встановлено фактичне користування відповідачем послугами позивача з перекачування стічних вод, що підтверджується наявними у справі доказами в їх сукупності, а саме:

- довідкою КП "Харківводоканал" (том 1 аркуш справи 21-23) по нарахуванню і оплаті абонента 08042 (ПАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла") за період з 01.01.2012р. по 29.10.2014р., в 2012, 2013, 2014 роках, згідно з якою відповідачем було передано в міську каналізаційну систему 83907,49 м. куб. стоків;

- листом КП "Харківводоканал" № 572 від 06.02.2012р. (том 1 аркуш справи 25), відповідно до якого вбачається, що станом на початок 2012 року відповідач не мав безпосереднього підключення до мереж КП "Харківводоканал" і не розпочинав процедуру такого підключення, тобто відповідач користувався колекторами, належними на праві власності позивачу;

- листом КП "Харківводоканал" № 3105 від 20.06.2012р. (том 1 аркуш справи 26), яким підтверджується, що станом на червень 2012 року для відведення стічних вод відповідач продовжує користуватися інженерними мережами, належними позивачу.

Жодних дій, направлених на виконання відмови від подальшої пролонгації договору №3 від 26.10.2004р., що викладена у листі № 516 від 01.12.2011р., відповідачем не здійснено, натомість матеріали справи містять не спростовані у встановленому порядку докази вчинення відповідачем протилежних дій - постійного користування послугами з перекачування його стічних вод позивачем, у тому числі і у спірний період.

Отже, колегія суддів погоджуючись із висновками господарського суду також вважає, що відповідач отримав та спожив у спірний період послуги з перекачування стічних вод, які фактично надані позивачем у справі через належне йому майно (каналізаційно-насосну станцію).

В матеріалах справи містяться пояснення КП "Харківводоканал", в яких третя особа зазначає, що протягом всього спірного періоду між позивачем та відповідачем у справі мали місце конклюдентні дії, за якими відповідач скидав стічні води до каналізаційної мережі позивача, а позивач приймав та перекачував їх з подальшим скидом до мереж КП "Харківводоканал".

Зазначене дає підстави дійти висновку, що, відмовляючись від подальшої пролонгації договору № 3 від 26.10.2004 р., відповідач усвідомлював або повинен був усвідомлювати наслідки такої відмови, проте не мав реального наміру їх настання. Відсутність реальних наслідків відмови призвела до порушення прав та інтересів позивача, оскільки останній надавши послуги з перекачування стічних вод, не отримав кошти за фактичне їх виконання.

Всі правові та технічні питання щодо потрапляння стічних вод до каналізації міста іншим чином, ніж той, що існував з моменту укладення Договору № 3 від 26.10.2004 р. до кінця 2011 року, відповідачем не вирішені і такі докази у справі не містяться.

Згідно з пунктами 2.3., 2.5. Договору № 3 від 26.10.2004 р. відомості про кількість стічних вод є підставою для нарахування оплати вартості послуг з їх перекачування.

Однак відповідач не надавав позивачу будь-якої інформації щодо обсягу скинутих стічних вод протягом всього спірного періоду, та припинив оплату вартості фактично спожитих ним послуг.

Звертаючись до господарського суду із даним позовом ТОВ "Спецремонтрпроект-2004" надав детальний розрахунок вартості наданих та спожитих відповідачем послуг з передачі в міську каналізаційну систему 83907,49 м. куб. стоків у період з 01.01.2012р. по 29.10.2014р., на суму 302066,96 грн.

Відповідно до статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

В даному випаду відповідач не довів як суду першої так і апеляційної інстанції належними засобами доказування, що з 01.01.2012 року будь-яким чином змінились обставини, які існували між сторонами протягом 2004-2011 років.

Доказів скиду своїх стічних вод до інших мереж водовідведення, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Правовідносини сторін в даному випадку врегульовано договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частиною другою статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.6 Договору № 3 від 26.10.2004 р. обумовлено, що розрахунок за надані послуги проводиться протягом п'яти днів з моменту виставлення рахунку.

09.12.2014 року позивачем було направлено відповідачу претензію (вимогу щодо сплати коштів) за №18/12 (том 1 аркуші справи 28-29) разом із рахунком-фактурою № СФ-0000180 від 30.11.2014р., яка була вручена відповідачеві 22.12.2014 року (том 1 аркуш справи 31). Даною вимогою відповідачу було запропоновано сплатити на протязі семи днів суму заборгованості. Проте вказана вимога залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Заявлена до стягнення сума вартості наданих послуг в розмірі 302066,96 грн. розрахована позивачем на підставі довідки підприємства водопровідно - каналізаційного господарства - КП "Харквівводоканал" і ці дані відповідачем не спростовані.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив заборгованість в розмірі 302066,96 грн. за отримані послуги по перекачуванню стічних вод та не надав судам першої та апеляційної інстанції жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу або підтверджували її сплату повністю або частково.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що в частині виконання Замовником грошових зобов'язань перед Виконавцем договір діє до повного їх виконання.

Враховуючи те, що позивач у спірний період здійснив перекачування стічних вод відповідача, тому нарахування плати у вказані сумі за надані ним та спожиті відповідачем послуги є правомірним, а отже підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом України.

Оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів, оскільки господарський суд Харківської області дослідивши матеріали справи, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості, всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, керуючись при цьому законом, оцінив надані сторонами докази та надав правильну правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав вимог учасників судового процесу, а тому підстави для скасування рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 302066,96 грн. - відсутні.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підтвердження заперечень проти заявленого позову та в обґрунтування здійснення водовідведення своїх стічних вод до каналізаційної мережі міста Харкова відповідачем до матеріалів справи надано:

- договір №148/07-Т-А на тимчасове надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 10.01.2012 року, укладений між відповідачем та КПКГ "Харківкомуночиствод" щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення за адресою: вул. Роганська, 184;

- договір №607/02-А-2 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 03.05.2012р., що укладений між відповідачем та КП "Харківводоканал", відповідно до пункту 1.1. якого КП "Харківводоканал" здійснює відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення.

Проте вказані доводи та надані на їх підтвердження документальні докази не можуть бути підставами для звільнення відповідача від відповідальності за несплату вартості фактично наданих та спожитих послуг з перекачування стічних вод, що здійснювалась позивачем у спірний період, оскільки зі змісту цих договорів не вбачається місця і способу приєднання відповідача до каналізаційних мереж КП «Харківводоканал».

Жодних доказів підключення ПрАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" до міської каналізаційної мережі, зокрема відповідного акту приймання виконаних робіт по підключенню відповідача до міської каналізаційної мережі, довідки про підключення до каналізаційної мережі, акту розмежування балансової належності мереж, виконавчої геодезичної зйомки території об'єкту господарської діяльності споживача з нанесеними спорудами, комунікаціями, виділеними мережами водопроводу і каналізації з вказаними межами балансової належності тощо, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Доказів понесення витрат на приєднання каналізаційної мережі до міської комунальної системи водовідведення і обладнання контрольного колодязя відповідачем не надано.

Не містять матеріали справи і доказів одержання відповідачем технічних умов на приймання стічних вод на приєднання до міської каналізації, а тому наявність окремих договорів між відповідачем і комунальним підприємством централізованого водовідведення не свідчить про припинення користування мережами інших абонентів.

Таким чином, матеріали справи не свідчать про наявність у відповідача іншого з'єднання з мережами КП "Харківводоканал" крім того, що існувало до 2011 року.

Крім того, характер надання послуг, що надані позивачем відповідачу у справі є іншим (перекачування стічних вод), ніж той, що надають відповідачу підприємства - КП "Харківводоканал" та КПКГ "Харківкомуночиствод" (відпуск питної води та приймання стічних вод (водовідведення та водопостачання).

Не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги і посилання відповідача на те, що ним в даному випадку подвійно сплачуються одні й ті ж самі послуги, оскільки послуги водопостачання та водовідведення ніяким чином не здійснюються двічі та не заявляються позивачем, як такі, що надані. Втім, здійснюючи перекачування стічних вод за допомогою каналізаційно - насосної станції, позивач правомірно нараховує відповідачу плату за надані ним послуги.

Твердження відповідача про те, що у позивача відсутня ліцензія на надання послуг водовідведення, спростовується "Ліцензійними умовами провадження

господарської діяльності з централізованого водопостачання та

водовідведення", затвердженими сумісним наказом Держкомпідприємництва і Держкомбуду України від 14.02.2001 р. за № 35/34 та зареєстрованими в Мінюсті України 01.03.2001 р. за № 183/5374, та Законом України "Про питну воду та питне водопостачання".

Згідно пункту 1.3 "Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення" ліцензійні умови поширюються на суб'єктів господарювання, незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють діяльність із забезпечення споживачів, централізованим водопостачанням та водовідведенням. Згідно статті 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж:, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом. В даному випадку ТОВ "Спецремонтпроект-2004" не забезпечує ПрАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" послугою централізованого водовідведення, а тому вимога по ліцензуванню господарської діяльності на позивача не розповсюджується.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги позивача та відповідача задоволенню не підлягають з підстав наведеного мотивування, а рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2015р. у справі № 922/6051/14 слід залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла", м. Харків залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецремонтпроект-2004", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2015р. у справі № 922/6051/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 29.05.15р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.