Рішення

від 11.03.2015 по справі 914/2587/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2015 р. Справа № 914/2587/14

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешинал вуд компані", с. Підгородне, Золочівського району, Львівської області

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластфарма", м.Київ

відповідач-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопластфарма", м.Львів

Третя особа без самостійних вимог на боці відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські біотехнологічні інвестиції"

про стягнення 96 807,39 грн.

Головуючий суддя Коссак С.М.

суддя Кидисюк Р.А.

суддя Манюк П.Т.

при секретарі Куць М.Я.

Представники:

Від позивача: Євфімішин П.В. - представник за довіреністю від 08.08.2014р.;

Від відповідача-1: Мокрука М.В. - представник за довіреністю від 08.09.2014р.

Від відповідача-2: не з`явився;

Від третьої особи : не з`явився.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешинал вуд компані" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластфарма" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопластфарма" про стягнення 96807,39 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.07.2014р. прийнято справу до розгляду та призначено на 04.08.2014р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав викладених в ухвалах суду від 04.08.2014р., 09.09.2014р. (відповідно до вимог ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду спору терміном на 15 днів), 29.09.2014р., 06.10.2014р. (відповідно до вимог ст. 4 -6 ГПК України, на підставі ухвали суду призначено колегіальний розгляд справи у складі: головуючого судді Коссак С.М., суддів Манюк П.Т. та Рим Т.Я.), 23.10.2014р. та 11.11.2014р.

24.11.2014р. відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Львівської області №799 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, у зв'язку із відпусткою судді Рима Т.Я., який бере участь у колегіальному розгляді справи, останнього замінено на суддю Іванчук С.В. 25.11.2014р. у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Коссака С.М., ухвалою суду розгляд справи відкладено на 03.12.2014р.

23.12.2014р. відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Львівської області №850 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, у зв'язку із відпусткою судді Іванчук С.В., яка бере участь у колегіальному розгляді справи, останню замінено на суддю Шпакович О.Ф.

12.01.2015р. відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями (повторний розподіл), у зв'язку із відпусткою судді Шпакович О.Ф., яка бере участь у колегіальному розгляді справи, останню замінено на суддю Кидисюка Р.А.

Ухвалою від 23.12.2014р. у справі було призначено судову експертизу та зупинено провадження у справі.

13.01.2015р. ухвалою господарського суду Львівської області провадження у справі поновлено та розгляд справи призначено на 28.01.2015р.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 28.01.215р. розгляд справи відкладено на 18.02.2015р.

Ухвалою суду від 18.02.2015р. розгляд справи відкладено на 11.03.2015р. та в порядку ст. 38 ГПК України, зобов'язано Реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції надати суду копії документів та оригінали для огляду в судовому засіданні реєстраційної справи ТзОВ «Біопластфарма» (ідентифікаційний код юридичної особи 38985967, місцезнаходження юридичної особи: 79024, м. Львів, вул. Промислова, буд. 50/52).

В судове засідання 11.03.2015р. на виконання ухвали суду від 18.02.2015р. з'явився державний реєстратор Державної реєстраційної служби ЛМУЮ Возний Любомир Євгенович (посвідчення ЛВ №90 від 12.11.2013р.), надав для огляду оригінали реєстраційної справи ТзОВ «Біопластфарма».

З оригіналів документів судом зроблено необхідні для справи копії та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 11.03.2015р. позовні вимоги підтримав, надав усно пояснення по суті спору. Просить в позові задоволити повністю.

В судовому засіданні представники відповідача-1 заперечує проти заявлених позовних вимог, просить в позові відмовити.

Представники відповідача-2 та третьої особи в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 11.03.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні докази, судом встановлено таке.

Між позивачем та третьою особою укладено договір про відступлення права вимоги №1-3008/12 від 30 серпня 2012 року, за яким Цедент (третя особа - ТзОВ «Українські біотехнологічні інвестиції»), що виступав продавцем за договором купівлі - продажу майна б/№ від 23.08.12 року (Основний договір) з ТзОВ «Пластфарма» (далі - Боржник), передає, а Цесіонарій (позивач у справі - ТзОВ «Інтернешинал вуд компані») приймає на себе право вимоги від боржника виконання зобов'язання за Основним договором, що належить Цеденту. Пунктом 1.2. договору передбачено право вимоги, що належить Цесіонарію в сумі 96 807,39 грн.

На виконання умов цього договору сторонами укладено та підписано Акт прийому - передачі від 30 серпня 2012 року.

Так, договором купівлі - продажу майна від 23 серпня 2012 року третя особа у справі - ТзОВ «Українські біотехнологічні інвестиції» (продавець) зобов'язувався передати у власність покупцю - відповідачу - 1 у справі (ТзОВ «Пластфарма») майно, кількість та ціна якого зазначені в додатку №1 до Договору, а покупець зобов'язувався прийняти це майно та оплатити його вартість.

В підтвердження факту передачі та приймання майна, сторонами складено Акт приймання - передачі майна згідно договору купівлі - продажу на суму 96 807,39 грн., що підписані сторонами та скріплені печатками, у якому зазначено, що майно передано продавцем покупцю в належному стані, претензій у покупця щодо стану майна немає.

28.03.2013 року позивач направив відповідачу - 1 вимогу про необхідність сплати ним заборгованості на суму 96 807,39 грн.

У відповідь на вимогу від 12.04.13 вих. 14/1 відповідач - 1ствердив факт існування зазначеної заборгованості, визнав заборгованість на суму 96 807, 39 грн. у повному обсязі, зобов'язався її сплатити до 01.01.2014 року, та просив позивача не звертатися до суду (відповідь в матеріалах справи).

Однак на момент розгляду справи зазначена заборгованість не сплачена. Навпаки, відповідач - 1 заперечив факт її існування в повному обсязі.

Зокрема, відповідач - 1 зазначив, що 24 серпня 2012 року ТзОВ «Українські біотехнологічні інвестиції» та ТзОВ «Пластфарма» уклали додаткову угоду до договору купівлі - продажу майна б/№ від 23 серпня 2012 року. Зокрема, у п.4.3. Розділу 4 договору передбачили, що всі спори, розбіжності вимоги або претензії, що виникають з даного договору або у зв'язку з ним, в разі неможливості вирішення його шляхом переговорів, підлягають передачі на розгляд і остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при Київській торгово-промисловій палаті у відповідності з його Регламентом, а тому провадження у справі слід припинити на підставі п.5 ч.1 ст.80 ГПК України.

Ліквідатор ТзОВ «Українські біотехнологічні інвестиції» (третя особа у справі) у відзиві зазначив, що 29 серпня 2012 року ТзОВ «Українські біотехнологічні інвестиції» та ТзОВ «Пластфарма» уклали додаткову угоду про розірвання договору купівлі - продажу майна б/н від 23 серпня 2012 року, у які передбачили повернення майна та відсутність одна до одної претензій майнового та немайнового характеру.

Однак, враховуючи те, що договір купівлі - продажу майна б/№ від 23 серпня 2012 року, договір про відступлення права вимоги №1-3008/12 від 30 серпня 2012 року додаткову угоду про розірвання договору купівлі - продажу майна б/№ від 23 серпня 2012 року було підписано на той час зі сторони ТзОВ «Українські біотехнологічні інвестиції» її керівником Твердим О.Р., позивач звернувся з відповідними роз'ясненнями цих подій.

У відповідь Твердий О.Р. листом від 06.10.2014 року повідомив позивача про те, що підписи на додаткових угодах ТзОВ «Українські біотехнологічні інвестиції» та ТзОВ «Пластфарма» від 24 серпня 2012 року та від 29 серпня 2012 року між ТзОВ «Українські біотехнологічні інвестиції» та ТзОВ «Пластфарма» про розірвання договору купівлі - продажу майна б/№ від 23 серпня 2012 року не його, а підроблені.

У зв'язку з цим, позивач заявив клопотання про призначення судової експертизи (вх..№5050/14 від 22.10.14р.).

З метою належного розгляду цього клопотання та проведення судової експертизи, суд зобов'язував позивача та відповідача - 1 надати оригінали документів та зразки підписів. З цією метою, судом було відібрано зразки підпису Твердого О.Р. У зв'язку з неявкою відповідачів, невиконанням ухвал суду, розгляд питання про призначення експертизи відкладався.

23.12.2014 року ухвалою господарського суду Львівського області призначено експертизу за наявними у справі матеріалами.

Однак 25.12.2014 року судовим експертом Львівського науково - дослідного інститут судових експертиз І.Б.Біб, у зв'язку з наданням оригіналів документів, на які посилався відповідач - 1 та третя особа, які необхідні були для проведення судової експертизи, матеріали справи були повернуті до суду. В подальшому, представники відповідачів у судове засідання не з'являлися, вимог ухвали суду не виконували.

На момент прийняття рішення докази погашення заборгованості відсутні.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника тре тьою особою; 5) у інших випадках, встановлених законом. Але така заміна може бути заборонена приписом закону або договором. На приклад, відповідно до ст. 515 ЦК України заміна кредитора не до пускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою креди тора, зокрема, у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Між позивачем та третьою особою укладено договір про відступлення права вимоги №1-3008/12 від 30 серпня 2012 року, за яким Цедент (третя особа - ТзОВ «Українські біотехнологічні інвестиції»), що виступав продавцем за договором купівлі - продажу майна б/№ від 23.08.12 року (Основний договір) з ТзОВ «Пластфарма» (далі - Боржник), передає, а Цесіонарій (позивач у справі - ТзОВ «Інтернешинал вуд компані») приймає на себе право вимоги від боржника виконання зобов'язання за Основним договором, що належить Цеденту. Пунктом 1.2. договору передбачено право вимоги, що належить Цесіонарію в сумі 96 807,39 грн.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, що правочин є правомірний, якщо недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Доказів недійсності договору цесії сторонами не надано.

Клопотання відповідача - 1 про припинення провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України у зв'язку з укладення, на його думку, 24 серпня 2012 року між ТзОВ «Українські біотехнологічні інвестиції» та ТзОВ «Пластфарма» додаткової угоди до договору купівлі - продажу майна б/№ від 23 серпня 2012 року, суд відхиляє і при цьому зазначає таке.

Відповідно до п.4.2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» - у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі п.5 частини першої статті 80 ГПК.

У своєму клопотанні відповідач - 1не наполягає на вирішенні спору саме третейським судом і не заперечує його розгляд господарським судом. Цю обставину суд пояснює тим, що в подальшому, третя особа у відзиві на позовну заяву просила суд відмовити у задоволення позову враховуючи те, що 29 серпня 2012 року ТзОВ «Українські біотехнологічні інвестиції» та ТзОВ «Пластфарма» (відповідач - 1) уклали додаткову угоду про розірвання договору купівлі - продажу майна б/№ від 23 серпня 2012 року, у які передбачили повернення майна та відсутність одна до одної претензій майнового та немайнового характеру. Отже, на думку третьої особи, що також не заперечується відповідачем - 1, договір купівлі - продажу майна б/№ від 23 серпня 2012 року розірваний.

У цьому контексті, суд враховує також ту обставину, що факт існування цієї додаткової угоди, враховуючи пояснення керівника ТзОВ «Українські біотехнологічні інвестиції» Твердого О.Р. (на той час) про те, він не підписував цю угоду, заперечувався позивачем, у зв'язку з чим він наполягав на проведенні судової експертизи. Але у зв'язку з тим, що відповідачем - 1 не було подано оригінал цієї угоди, експертиза проведена не була і матеріали справи повернуто.

Надаючи правову оцінку додатковим угодам від 24 серпня 2012 року, укладену між ТзОВ «Українські біотехнологічні інвестиції» та ТзОВ «Пластфарма» до договору купівлі - продажу майна б/№ від 23 серпня 2012 року та від 29 серпня 2012 року, укладену між ТзОВ «Українські біотехнологічні інвестиції» та ТзОВ «Пластфарма» про розірвання договору купівлі - продажу майна б/№ від 23 серпня 2012 року суд зазначає таке.

Так, у додаткові угоді від 24 серпня 2012 року до договору купівлі - продажу майна б/№ від 23 серпня 2012 року цікавим видається п.2, згідно з яким «зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформляється виключно нотаріально посвідченою додатковою угодою до цього Договору, окрім додаткової угоди про розірвання договору, яка оформляється у простій письмові формі». На думку суду, такий виняток є незрозумілий, але враховуючи те, що додаткова угода від 29 серпня 2012 року, укладену між ТзОВ «Українські біотехнологічні інвестиції» та ТзОВ «Пластфарма» про розірвання договору купівлі - продажу майна б/№ від 23 серпня 2012 року укладена без її нотаріального посвідчення, можна дійти висновку, що сторони прогнозували розвиток таких подій. При цьому суд констатує, що сторони уникали факт надання оригіналів зазначених документів з метою проведення експертизи зразків підписів уповноважених осіб.

Критично суд оцінює і позицію третьої особи у поданому нею відзиві стосовно укладення 29 серпня 2012 року ТзОВ «Українські біотехнологічні інвестиції» та ТзОВ «Пластфарма» додаткової угоди про розірвання договору купівлі - продажу майна б/№ від 23 серпня 2012 року, у якій передбачено повернення майна та відсутність претензій сторін майнового та немайнового характеру.

1) Так, як зазначено вище, керівник ТзОВ «Українські біотехнологічні інвестиції» Твердий О.Р. (на той час) не підписував цю угоду, і зв'язку з цим позивач наполягав на проведення експертизи.

2) У відповідь на вимогу від 12.04.13 вих. 14/1 відповідач - 1ствердив факт існування зазначеної заборгованості, визнав заборгованість на суму 96 807, 39 грн. у повному обсязі, зобов'язався її сплатити до 01.01.2014 року, та просив позивача не звертатися до суду (відповідь в матеріалах справи).

Отже, відповідач -1 не посилався на факт розірвання договору і повернення майна, а навпаки, визнав існування боргу і зобов'язувався його повернути.

3) З метою встановлення обов'язку солідарної відповідальності відповідачами, на виконання вимог ухвали господарського суду Львівської області у судове засідання 11.03.2015 року з'явився державний реєстратор реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Возний Л.Є. та надав оригінали реєстраційної справи відповідача - 2 для огляду. З оригіналів документів судом зроблено необхідні для справи копії.

Встановлено, що протоколом №14 Загальних зборів учасників ТзОВ «Пластфарма» від 20 листопада 2013 року (п.2) затверджено розподільчий баланс з додатками ТзОВ «Пластфарма», за яким ТзОВ «Біопластфарма» є правонаступником ТзОВ «Пластфарма» в частині прав та обов'язків, переданих за розподільчим балансом, в тому числі згідно договрів ТзОВ «Пластфарма», а саме №б/н від 23.08.2012 року, укладеного з ТзОВ «Українські біотехнологічні інвестиції». Це також зазначено і уп.1.2.Статуту ТзОВ «Біопластфарма».

Таким чином, суд доходить висновку, що факт припинення прав та обов'язків за додатковою угодою від 29.08.12 про розірвання договору купівлі - продажу майна б/№ від 23 серпня 2012 року не відбувався, і права та обов'язки за договором №б/н від 23.08.2012 року, укладеного з ТзОВ «Українські біотехнологічні інвестиції» станом після 29.08.2012 року залишилися за відповідачем - 1.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 96 807,39 грн. солідарно з ТзОВ «Пластфарма» та ТзОВ «Біопластфарма».

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.109 ЦК України Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.

Як слідує з Статуту відповідача - 2 (нова редакція), ТзОВ «Біопластфарма» утворена внаслідок виділу з ТзОВ «Пластфарма». Згідно з п. 1.2 Статуту ТзОВ «Біопластфарма» є правонаступником ТзОВ «Пластфарма» за правами та обов'язками останнього, переданими товариству за розподільчим балансом, зокрема права власності на нерухоме майно, а також прав та обов'язків, згідно договорів ТзОВ «Пластфарма», зокрема №б/н від 23.08.2012 року, б/н від 01.01.2010 року укладеними з ТзОВ «Українські біотехнологічні інвестиції». Однак з додатку №2 розподільчого балансу від 20 листопада 2013 року «Виділ основних засобів станом на 20 листопада» 2013 року, розподільчого балансу ТзОВ «Пластфарма» на 20 листопада 2013 року, затвердженого загальними зборами «Пластфарма», протокол №14 від 20.11.2013 року не можливо точно встановити обов'язки, що перейшли до ТзОВ «Біопластфарма».

Відповідно до ст..196 ГК України, 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно з ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або у повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-якого з них окремо.

З врахуванням наведеного вище, суд доходить висновку про стягнення заборгованості у розмірі 96 807,39 грн. солідарно з ТзОВ «Пластфарма» та ТзОВ «Біопластфарма».

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Судові витрати, на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 69, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластфарма» (03150, м. Київ, вул. Тельмана, буд. 1/32; ідентифікаційний код 32568268) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Біопластфарма» (79024, м. Львів, вул. Промислова, буд. 50/52; ідентифікаційний код 38985967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешинал вуд компані» (80743, Львівська область, Золочівський район, с. Підгородне; ідентифікаційний код 37780757) 96 807,39 грн. основного боргу та 1 936,16 грн. витрати по сплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 16.03.2015 року.

Головуючий суддя Коссак С.М.

суддя Манюк П.Т.

суддя Кидисюк Р.А.