Постанова

від 16.03.2015 по справі 816/416/15-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 березня 2015 року м. ПолтаваСправа №816/416/15-а

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Селянського фермерського господарства "Каміла" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Селянське фермерське господарство "Каміла" (надалі - позивач, СФГ "Каміла") звернулось до суду з позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, Лубенська ОДПІ) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2015 №0000102201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 60 434 грн 87 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки контролюючого органу про заниження СФГ "Каміла" зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 40 289 грн 91 коп. не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються належним чином оформленими податковими накладними і первинними документами бухгалтерського обліку, наданими ревізору-інспектору Лубенської ОДПІ в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки господарства.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. При цьому, посилався на обставини, встановлені документальною позаплановою виїзною перевіркою СФГ "Каміла" з питань своєчасності, правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" за період з 01.10.2012 по 30.09.2014, викладені в акті перевірки від 30.12.2014 №3517/22-25165044.

Представник позивача в судовому засіданні 26.02.2015 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав та мотивів, наведених у письмовому запереченні Лубенської ОДПІ, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог повністю.

У судове засідання 04.03.2015 з6явився представник відповідача.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Керуючись приписами частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового процесу у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

СФГ "Каміла" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 25165044, з 10.03.1998 перебуває на обліку в якості платника податків в Гребінківському відділенні Лубенської ОДПІ та є платником податку на додану вартість (суб'єкт спеціального режиму оподаткування - сільськогосподарське підприємство) /а.с. 11-13/.

Основним видом господарської діяльності позивача за КВЕД-2010 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11) /а.с. 11 - зворот/.

У період з 18.12.2014 по 24.12.2014 фахівцем Лубенської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку СФГ "Каміла" з питань своєчасності, правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" (код ЄДРПОУ 38389138) за період з 01.10.2012 по 30.09.2014.

Перевірку проведено на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з надходженням постанови слідчого першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.11.2014 /а.с. 123-124/.

За результатами перевірки складено акт від 30.12.2014 №3517/22-25165044 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 40 289 грн 91 коп. (в т.ч., за жовтень 2013 року - 21 929 грн 58 коп., за березень 2014 року - 18 360 грн 33 коп.) /а.с. 16-19/.

На підставі зазначеного вище Акта перевірки Лубенською ОДПІ 21.01.2015 сформовано податкове повідомлення-рішення №0000102201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 60 434 грн 87 коп. (в т.ч., основний платіж - 40 289 грн 91 коп., штрафні (фінансові) санкції - 20 144 грн 96 коп.) /а.с. 14/.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням Лубенської ОДПІ, СФГ "Каміла" звернулось до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перш за все, суд враховує, що перевірку платника податків проведено з підстави, визначеної підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а саме - у зв'язку з надходженням постанови слідчого першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.11.2014 /а.с. 123-124/. Зазначену постанову винесено в рамках кримінального провадження №32014100050000008, порушеного за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 212 КК України.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що згідно з пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів" від 20.11.2012 №5503-VI, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Отже, чинна на момент проведення перевірки позивача та формування спірного податкового повідомлення-рішення редакція пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України містить застереження щодо того, що певна кримінальна справа повинна бути порушена відносно конкретного платника податків, який перевіряється, або посадових осіб підприємства, щодо якого призначена податкова перевірка. Тобто, законодавцем конкретизовано коло осіб, відносно яких має бути порушено кримінальне провадження.

Оскільки позивач чи його посадові особи не є сторонами у кримінальному провадженні №32014100050000008, суд дійшов висновку, що контролюючий орган мав право формувати податкове повідомлення-рішення про донарахування СФГ "Каміла" грошового зобов'язання.

Як встановлено судом, доводи про порушення платником податків вимог податкового законодавства по господарським правовідносинам з ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" контролюючий орган мотивував відомостями кримінального провадження №32014100050000008. Зокрема, посилався на показання директора ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" ОСОБА_1, в яких остання повідомила, що не мала жодного відношення до господарської діяльності ТОВ "Торговий дім "КСК Груп", податкову звітність не складала та не підписувала /а.с. 126-128/. Крім того, відповідач звертав увагу на вирок Печерського районного суду м. Києва від 29.09.2014 у справі №757/26898/14-к, яким встановлено, що за грошову винагороду ОСОБА_1 у вересні 2012 року підписала статут ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" без мети здійснення господарської діяльності та формування статутного капіталу товариства /а.с. 124 - зворот - 125/. Наведене, на переконання відповідача, свідчить про те, що гр. ОСОБА_1 не підписувала жодних документів від імені ТОВ "Торговий дім "КСК Груп".

Окрім того, відповідач зазначив, що у відповідності до статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить укладати у письмовій формі, а відтак, проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом на підставі усної домовленості суперечить інтересах держави і суспільства та не спрямовано на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними. Посилався на те, що перевіркою не встановлено факту транспортування товару від покупця до продавця, оскільки наведені у товарно-транспортних накладних дані не відповідають наявній у контролюючого органу податковій інформації.

Оцінюючи наведені доводи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Спірні відносини сторін стосуються права платника податку на податковий кредит.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Торговий дім "КСК Груп", у жовтні 2013 року та березні 2014 року зараховано до складу податкового кредиту суму ПДВ загалом в розмірі 40 289 грн 91 коп.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, як визначено пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Представник позивача в судовому засіданні 26.02.2015 стверджував, що господарські правовідносини між СФГ "Каміла" та ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" стосувались придбання металовиробів загальною вартістю 241 739 грн 50 коп., в т.ч. ПДВ - 40 289 грн 91 коп.

На переконання позивача його право на податковий кредит в розмірі 40 289 грн 91 коп. підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, виписаними ТОВ "Торговий дім "КСК Груп".

До матеріалів справи залучено копії податкових накладних від 04.09.2013 №4 /а.с. 31/, від 31.10.2013 №33 /а.с. 44/, від 31.03.2014 №11 /а.с. 63/.

Дослідивши копії вказаних податкових накладних, суд звертає увагу на наступне.

Податкові накладні від 04.09.2013 №4 /а.с. 31/ та від 31.10.2013 №33 /а.с. 44/ є ідентичними за змістом. При цьому, за твердженням позивача, податкову накладну від 31.10.2013 №33 ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" виписано у зв'язку з тим, що податкову накладну від 04.09.2013 №4 постачальником не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних.

В силу абзацу 2 пункту 20.1.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, на момент виникнення спірних відносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання / абзац 7 пункту 20.1.10 статті 201 Податкового кодексу України/.

Згідно з абзацом 11 пункту 20.1.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою, відповідно до абзацу 12 пункту 20.1.10 статті 201 Податкового кодексу України, є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Враховуючи наведені положення Податкового кодексу України, суд зазначає, що в разі надання постачальником товарів (послуг) податкової накладної, яка не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець таких товарів має право подати разом з податковою декларацією з ПДВ заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Випадків повторного складення податкових накладних на господарську операцію, яка відбулась, Податковий кодекс України не містить.

За таких обставин, отримавши інформацію про те, що податкова накладна від 04.09.2013 №4 не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач мав разом з податковою декларацією з ПДВ за вересень 2013 року подати заяву зі скаргою на ТОВ "Торговий дім "КСК Груп".

Підстави для виписування нової податкової накладної від 31.10.2013 №33 та її реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних 11.11.2013 були відсутні, у зв'язку з чим така податкова накладна не може вважатись належним доказом вчинення господарської операції.

Зважаючи на твердження позивача про те, що відвантаження товару та оплату його вартості здійснено у вересні 2013 року, підстави для виписування податкової накладної у жовтні 2013 року - відсутні.

Враховуючи наведене, суд не приймає податкову накладну від 31.10.2013 №33 в якості належного доказу у справі, оскільки її складено з порушенням вимог пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України.

До того ж, зазначені податкові накладні підписано ОСОБА_1, що, з огляду на надані останньою в рамках кримінального провадження №32014100050000008 пояснення про відсутність будь-якого наміру здійснювати господарську діяльність від імені ТОВ "Торговий дім "КСК Груп", ставить під сумнів їх походження.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як визначено частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В силу статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, за приписами даної статті господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Враховуючи те, що згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку (перелік яких залежить від виду господарських операцій), що у своїй сукупності свідчитимуть про наявність розумних економічних причин, ділової мети та руху активів в ході здійснення господарських операцій.

На підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту спірної суми ПДВ позивач надав копії: видаткової накладної від 04.09.2013 №РН-0000199 /а.с. 30/, рахунка-фактури від 30.08.2013 №СФ-000767 /а.с. 29/, товарно-транспортної накладної від 04.09.2013 /а.с. 32/, видаткової накладної від 31.03.2014 №РН-0000027 /а.с. 62/, рахунка-фактури від 31.03.2014 №СФ-0000234 /а.с. 61/, товарно-транспортної накладної від 31.03.2014 №031 /а.с. 64/.

Дослідивши в судовому засіданні вказані копії документів, суд звертає увагу на наступне.

Залучені до матеріалів справи копії видаткових накладних та рахунків підписано ОСОБА_1, що, з огляду на надані останньою в рамках кримінального провадження №32014100050000008 пояснення про відсутність будь-якого наміру здійснювати господарську діяльність від імені ТОВ "Торговий дім "КСК Груп", ставить під сумнів їх походження.

Надані позивачем копії товарно-транспортних накладних також підписано ОСОБА_1 /а.с. 32, 64/. До того ж, у них відсутні відомості про одиницю виміру, кількість, ціну товару, час вибуття та прибуття автомобіля, простою в дорозі, відстань перевезення, розрахунок вартості послуг з транспортування. Крім того, товарно-транспортна накладна від 31.03.2014 №031 містить посилання про перевезення вантажів на підставі видаткової накладної від 31.03.2014 №РН-0000030, а до матеріалів справи надано копію видаткової накладної від 31.03.2014 №РН-0000027.

Також, суд погоджується з доводами відповідача про те, що з огляду на значну вагу товарів, які мали б транспортуватись від постачальника до покупця, перевезення таких товарів автомобілем без причепа є сумнівним, а відомості про наявність причепа у товарно-транспортних накладних відсутні.

Позивачем не надано доказів оплати послуг ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" з транспортування товарів чи включення вартості таких послуг до ціни товару.

За наявною у Лубенської ОДПІ податковою інформацією у ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" відсутні транспортні засоби, за спірний період вказаним підприємством у податковій звітності не відображено фактів придбання транспортно-експедиційних послуг чи послуг з оренди транспортних засобів у третіх осіб.

Вищенаведене в своїй сукупності свідчить про безтоварний характер спірних господарських операцій.

Позивачем не надано доказів фактичного отримання товарів від ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" та їх використання у власній господарській діяльності.

Залучені до матеріалів справи відомості по рахунку 20.9, копії актів списання товарно-матеріальних цінностей та лімітно-забірних карт у взаємозв'язку з вищенаведеними фактичними обставинами справи не приймаються судом в якості беззаперечного доказу отримання позивачем металовиробів саме від ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" /а.с. 73-114, 145-184/. До того ж, матеріали справи не містять відомостей про наявні у позивача залишки, а в лімітно-забірних картах та актах списання не вказаного походження товарів.

Саме лише перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника не може свідчити про виконання сторонами договірних зобов'язань /а.с.25-28, 60/.

Зважаючи на ненадання позивачем на перевірку та в ході розгляду справи в суді належних доказів виконання сторонами договірних зобов'язань, суд дійшов висновку про безтоварний характер спірних господарських операцій.

Залучені до матеріалів справи письмові докази у своїй сукупності не підтверджують наявності в діях позивача ділової мети щодо вчинення господарських операцій та можливого руху активів в ході здійснення таких операцій.

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача про те, вказані господарські операції не носили реального характеру, а їх відображення у податковому обліку СФГ "Каміла" здійснено безпідставно.

Відтак, суд підтверджує правомірність доводів Лубенської ОДПІ про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником податків занижено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 40 289 грн 91 коп.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, суд акцентує увагу на положеннях частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 21.01.2015 №0000102201. Натомість, позивачем не надано суду належних доказів, що свідчили б про реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Торговий дім "КСК Груп" та СФГ "Каміла" у вересні 2013 року, березні 2014 року. Тобто, платником податків не доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ загалом в розмірі 40 289 грн 91 коп.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оспорюване податкове повідомлення-рішення Лубенська ОДПІ діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А позовні вимоги СФГ "Каміла" не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовані в ході розгляду справи судом.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову СФГ "Каміла" повністю.

Зважаючи на приписи статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 182,70 грн необхідно залишити у Державному бюджеті України.

Разом з цим, виходячи з приписів частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якої під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору, а решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги, зважаючи на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову, з позивача до Державного бюджету України необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1644 грн 30 коп.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Селянського фермерського господарства "Каміла" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Стягнути з Селянського фермерського господарства "Каміла" (код ЄДРПОУ 25165044) судовий збір в розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні 30 (тридцять) копійок на розрахунковий рахунок 31213206784002, код класифікації доходів бюджету 22030001, одержувач коштів - УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, код ЄДРПОУ 38019510, банк одержувача - ГУДКСУ у Полтавської області, код МФО банку 831019.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Кукоба