Ухвала

від 11.03.2015 по справі 820/6719/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 р.Справа № 820/6719/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2015р. по справі №820/6719/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Іванчуківське хлібоприймальне підприємство"

до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Іванчуківське хлібоприймальне підприємство", звернувся до суду із адміністративним позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить:

-скасувати повністю податкові повідомлення-рішення №0000212220, №0000222220 від 18.05.2013 р.;

-скасувати повністю податкові повідомлення-рішення №0000242220, №0000232220 від 21.05.2013 р.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року, позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.10.2014 року касаційну скаргу Ізюмської ОДПІ задоволено частково, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанції та направляючи справу на новий розгляд, колегія суддів касаційної інстанції послалася на те, що суди обох інстанцій не встановили всіх важливих обставин справи, що призвело до необґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2015 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано повністю податкові повідомлення-рішення №0000212220, №0000222220 від 18.05.2013 р.

Скасувати повністю податкові повідомлення-рішення №0000242220, №0000232220 від 21.05.2013 р.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що встановлені за наслідками перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін про розгляд справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПАТ "Іванчуківське ХПП" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в Ізюмській ОДПІ.

Співробітниками Ізюмської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Іванчуківське ХПП" з питань перевірки правильності відображення у податковому обліку операцій з контрагентом ТОВ "Право" по операціям з придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) по податковим накладним за травень 2011 рік та подальшого використання їх у господарській діяльності, за результатами якої складено акт № 321/2220/33168696 від 23.04.2013 р. (т. 1 а.с. 25-43).

Під час перевірки встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема:

- п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме, позивачем віднесено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування витрати по придбаним послугам в результаті операцій, які не мають реальності здійснення, чим завищено витрати на суму 2102708,0 грн., у тому числі за 2-3 квартал 2011 року в сумі 2102708,0 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого, позивачем завищено податковий кредит на суму 24866,67 грн., які проведені на підставі операцій, які не мають реальності здійснення, в т.ч. в травні 2011 року на 24866,67 грн.

Враховуючи встановлені порушення, податковий орган дійшов висновку про заниження підприємством податку на прибуток в сумі 483623,0 грн., в т.ч. за 2-3 квартал 2011 року в сумі 483623,0 грн. та податку на додану вартість в сумі 24867,0 грн., в т.ч. за травень 2011 року в сумі 24867,0 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки,відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000212220 від 18.05.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 483623,0 грн. у т.ч. за основним платежем 483623,0 грн.. та за штрафними (фінансовими) санкціями 0 грн. (т. 1 а.с. 23);

- № 0000222220 від 18.05.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 24868,0 грн., у т.ч. за основним платежем 24867,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1,0 грн. (т. 1 а.с. 24).

Також, як було встановлено під час судового розгляду справи, співробітниками Ізюмської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ "Іванчуківське ХПП" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного законодавства за період з 01.10.2001 р. по 31.12.2012 р., іншого законодавства за період з 01.10.2001 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт № 336/2220/33168696 від 26.04.2013 р. (т. 1 а.с. 139-183).

Під час перевірки встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема, по податку на прибуток:

- п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого позивачем у 4 кварталі 2011 року завищено витрати від операційної діяльності на суму 76405,0 грн. по операціям з ТОВ "Гарант-Фінанс", які не підтверджені документально;

- п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого позивачем у 4 кварталі 2011 завищено витрати від операційної діяльності на суму 48925,0 грн. по операціям з ТОВ "Гарант-Фінанс", які не підтверджені документально;

- п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого позивачем у 3 кварталі 2012 року завищено витрати від операційної діяльності на суму 12750,0 грн. по операціям з ТОВ "АРП", які мають ознаки відсутності факту реального здійснення;

- п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого позивачем у 3 кварталі 2012 року завищено витрати від операційної діяльності на загальну суму 12037,0 грн. по операціям з "ЕЛКО-ЛТД", які мають відсутність факту реального здійснення, у тому числі: в 2 кварталі 2012 року на суму 11850,0 грн., у 4 кварталі 2012 року на суму 187,0 грн.;

- п.п. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 ПК України, внаслідок чого позивачем включено до складу витрат від операційної діяльності собівартість товарів, реалізованих пов'язаній особі - ПП "Агро-Трейд" у повному обсязі, внаслідок чого витрати завищено на загальну суму 147150,00 грн., у тому числі: у 2 кварталі 2012 року на 25165,0 грн., у 3 кварталі 2012 року на 121985,0 грн.

Усього, за результатами перевірки правильності визначення ПАТ "Іванчуківське ХПП" податку на прибуток за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. встановлено заниження об'єкту оподаткування по податку на прибуток на загальну суму 297267,0 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року у сумі 125330,0 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 49765,0 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 121985,0 грн., за 4 квартал 2012 року у сумі 187,0 грн.

Відповідно, зниження податку на прибуток складає 64933,0 грн. у тому числі за 4 квартал 2011 року у сумі 28826,0 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 10451,0 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 25617,0 грн., за 4 квартал 2012 року сумі 39,0 грн.

По податку на додану вартість встановлено порушення позивачем:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в частині включення до податкового кредиту сум податку, що не підтверджені документально, внаслідок зазначеного порушення підприємством завищено суму податкового кредиту за жовтень 2011 року на 15281,0 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в частині включення до податкового кредиту сум податку, що не підтвердженні документально, внаслідок зазначеного порушення підприємством завищено суму податкового кредиту за листопад 2011 року на 9783,0 грн.;

- п. 198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в частині включення до складу податкового кредиту сум податку, нарахованого у зв'язку із проведенням операцій з контрагентом ТОВ "АРП", які не мають реальності здійснення, внаслідок зазначеного порушення податковий кредит завищено у квітні 2012 року на суму 5100,0 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України, в частині включення до складу податкового кредиту сум податку, нарахованого у зв'язку із проведенням операцій з контрагентом ТОВ "ЕЛКО-ЛТД", які не мають реальності здійснення, внаслідок зазначеного порушення податковий кредит завищено у червні 2012 року на суму 2370,0 грн. та у листопаді 2012 року на суму 37,0 грн.;

- п. 198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, в частині включення до складу податкового кредиту сум податку, нарахованого у зв'язку із проведенням операцій з контрагентом ТОВ "Право", які не мають реальності здійснення, внаслідок зазначеного порушення у листопаді 2011 року підприємством завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на суму 375175,0 грн.

Всього, за результатами перевірки повноти та правильності нарахування податку на додану вартість встановлено заниження підприємством податку на додану вартість за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. на загальну суму 407750,0 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0000242220 від 21.05.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 82987,0 грн., у т.ч. за основним платежем 64933,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 18054,0 грн. (т. 1 а.с. 136).;

- № 0000232220 від 21.05.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 611625,0 грн., у т.ч. за основним платежем 407750,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 203875,0 грн. (т. 1 а.с. 137).

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду із даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактично підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача - ТОВ "Право", ТОВ "Гарант-Фінанс", ТОВ "ОКРО АЕР", ТОВ "АРП", ТОВ "ЕЛКО-ЛТД", за наслідками якої була встановлена неможливість реального здійснення даними підприємствами фінансово-господарських операцій із контрагентами, у т.ч. позивачем.

Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про завищення позивачем у перевіряємий період витрат від операційної діяльності, внаслідок включення собівартості товарів, реалізованих пов'язаній особі - ПП "Агро-Трейд".

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої виходив з того, що встановлені за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є необґрунтованими, в зв'язку з чим, прийняті контролюючим органом спірні податкові повідомлення-рішення є незаконними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає платі (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Іванчуківське ХПП" у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ "Право", ТОВ "Гарант-Фінанс", ТОВ "ОКРО АЕР", ТОВ "АРП", ТОВ "ЕЛКО-ЛТД".

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування на їх підставі податкового кредиту з податку на додану вартість, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.05.2011 р. між ПАТ "Іванчуківське ХПП" (Покупець) та ТОВ "Право" (Продавець) укладено договір поставки № 1105п1 від 11.05.2011 р. (т. 1 а.с. 56-57).

На виконання умов Договору, ТОВ "Право" було поставлено на адресу позивача 504,65 т. соняшника урожаю 2010 року на загальну суму 2523250,0 грн., що підтверджується виписаними податковими та видатковими накладними (т. 1 а.с. 68, 121-133, 205-216).

На підставі отриманої податкової накладної ПАТ "Іванчуківське ХПП" сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту листопада 2011 року, сума ПДВ у розмірі 24866,67 грн. за податковою накладною від 27.05.2013 р. № 16/2 була включена позивачем до податкового кредиту травня 2011 року.

За матеріалами справи, оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі на розрахунковий рахунок ТОВ "Право", що підтверджується випискою з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку (т. 1 а.с. 59-67).

Частиною 2 статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Позивачем на підтвердження факту транспортування придбаного у ТОВ "Право" товару було надано та долучено до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 69-120).

Крім того, 14.11.2011 р. між ПАТ "Іванчуківське ХПП" (Покупець) та ТОВ "ОКРО АЕР" (Продавець) було укладено договір поставки № 14/11 (т. 2 а.с. 3-4).

На виконання умов договірних відносин ТОВ "ОКРО АЕР" було поставлено на адресу позивача 10120л. пічного палива,що підтверджується виписаними податковою та видатковою накладними (т.2 а.с. 6,7)

На підставі отриманої податкової накладної ПАТ "Іванчуківське ХПП" сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту за листопад 2011 року.

За матеріалами справи, оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі на розрахунковий рахунок ТОВ "ОКРО АЕР", що підтверджується випискою з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку (т. 2 а.с. 8).

Транспортування товару від ТОВ "ОКРО АЕР" до позивача підтверджується наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладною від 14.11.2013 р. №14/11-1 (т. 2 а.с. 5).

Також, матеріалами справи підтверджено, що між ПАТ "Іванчуківське ХПП" (Покупець) та ТОВ "Гарант Фінанс" (Продавець) 01.07.2011 р. було укладено договір поставки товару № 10711 (т. 2 а.с. 9).

На виконання умов договору ТОВ "Гарант Фінанс" було поставлено на адресу позивача паливо СЖТ-КМ, що підтверджується виписаними податковою та видатковою накладними (т. 2 а.с. 10-13).

На підставі отриманої податкової накладної ПАТ "Іванчуківське ХПП" сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту.

За матеріалами справи, оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі на розрахунковий рахунок ТОВ "Гарант Фінанс", що підтверджується випискою з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку (т. 2 а.с. 16, 17).

Транспортування товару від ТОВ "Гарант Фінанс" до позивача підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними від 12.10.2011 р. та 27.10.2011 р. (т. 2 а.с. 14, 15).

Окрім того, в перевіряємому періоді (червень, листопад 2012 року) позивач мав взаємовідносини з ТОВ "ЕЛКО-ЛТД" щодо придбання апарату повітряно-плаз. різання ІСКРА, компресору ZA 65-100, наконечнику, електроду (т. 1 а.с. 234, 235).

Контрагентом були виписані на адресу позивача податкові накладні: від 05.06.2012р. № 12, сума ПДВ - 2370,00 грн., від 16.11.2012 р. № 43, сума ПДВ - 37,40 грн. (т. 1 а.с. 236, 237), та видаткові накладні: від 07.06.2012 р. № 160.00 та від 16.11.2012 р. № 321.03 (т. 1 а.с. 234, 235). Позивачем була здійснена оплата поставленого товару.

Також, у перевіряємий період (квітень 2012 року) позивач мав взаємовідносини з ТОВ "АРП", у якого позивачем було придбано швидкісну пару до редуктора Ц2У 315.

ТОВ "АРП" були виписані на адресу позивача податкові та видаткову накладні (т.1 а.с.230, 238, 240). Позивачем була здійснена оплата поставленого товару.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

Колегія суддів зазначає, що на виконання вимог Вищого адміністративного суду України, судом першої інстанції було також витребувано та долучено до матеріалів справи докази на підтвердження реальності виконання договору від 11.05.2011р. між ПАТ "Івнчуківське ХПП" та ТОВ "Право" про постачання соняшнику врожаю 2010 року за №1105п1, а саме: реєстри накладних, в яких вказано кількість поставленого соняшника, номера, марки автомобілів, та дані лабораторних досліджень; документи в підтвердження наявності у власності Іванчуківського ХПП складських приміщень та зерносховищ; докази подальшої реалізації продукції одержаної з придбаного у ТОВ "Право" соняшника; акти пересування олійного насіння та баланси сировини по "Іванчуківському маслоцеху" за відповідні періоди та роздруківка руху коштів по рахунку підприємства позивача щодо оплати товару.

Також, судом першої інстанції долучено до матеріалів справи документи що підтверджують придбання ПАТ "Іванчуківське ХПП" паливно-мастильних матеріалів згідно договору поставки №14/11 у ТОВ "ОКРО АЕР", а саме: рахунок фактуру, видаткову накладну, ТТН, податкову накладну та платіжне доручення.

Окрім того, долучено документи, що підтверджують придбання ПАТ "Іванчуківське ХПП" нафтопродуктів згідно договору №10711 у ТОВ "Гарант Фінанс", що підтверджують дійсне знаходження у ПАТ "Іванчуківське ХПП" придбаних у ТОВ "ОКРО АЕР" та ТОВ "Гарант Фінанс" паливно-мастильних матеріалів та нафтопродуктів, а також наявність у ПАТ "Іванчуківське ХПП" ємкостей для їх зберігання.

В матеріалах справи містяться докази, що підтверджують придбання ПАТ "Іванчуківське ХПП" у ТОВ "АРП" швидкісної пари редуктора: Рахунок-фактура №СФ 120407 від 12.04.2011 року від ТОВ "АРП" до ПРАТ "Іванчуківське ХПП" разом з видатковою накладною, податковими накладними виписками по рахунку, виписками із складської книги Актами та деферактними відомостями; документи що підтверджують придбання ПАТ "Іванчуківське ХПП" у ТОВ "ЕЛКО-ЛТД" апарату повітряно-плазмового різання Іскра, компресора та наконечника": Рахунок-фактура №321.02 від 16.11.2012р., рахунок-фактура №157.02 від 05.06.2012 року, від ТОВ "ЕЛКО-ЛТД" до ПРАТ "Іванчуківське ХПП" разом з видатковими накладними, актом приймання передачі внутрішнього переміщення основних засобів, податковими накладними виписками по рахунку, виписками із складської книги та Актами про списання.

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що позивачем під час судового розгляду було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентами господарських операцій.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Зауважень щодо правильності оформлення та форми податкових накладених у податкового органу не виникло. На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст.61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Право", ТОВ "Гарант-Фінанс", ТОВ "ОКРО АЕР", ТОВ "АРП", ТОВ "ЕЛКО-ЛТД" мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч.2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Таким чином, висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ з фактом оплати. Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту поставки продукції.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами, в зв'язку з чим, висновки контролюючого органу про заниження позивачем у перевіряємий період суми податку на додану вартість та податку на прибуток є необґрунтованими, та як наслідок, нарахування суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 ПК України, що призвело до завищення підприємством у перевіряємий період витрат від операційної діяльності, внаслідок включення собівартості товарів, реалізованих пов'язаній особі - ПП "Агро-Трейд", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 ПК України, пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема серед іншого, юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку. Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти, зокрема, володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку.

Згідно з абз. 2 п.п. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 ПК України (в редакції, чинній на момент вчинення господарських операцій) визначено, що витрати, понесені у зв'язку з продажем/обміном товарів, виконанням робіт, наданням послуг пов'язаним з таким платником податку особам або за операціями з давальницькою сировиною, визнаються в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу/обміну.

Матеріалами справи підтверджено, що висновок контролюючого органу щодо пов'язаності позивача з ПП "Агро-Трейд" був зроблений на підставі статуту ПАТ "Іванчуківське ХПП", в якому вказано, що ПП "Агро-Трейд" володіє 30% частки у статутному капіталі підприємства (т. 2 а.с. 80).

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що у даному статуті вказана кількість акцій, яка належала ПП "Агро-Трейд" як засновнику на момент створення товариства, проте станом на червень-липень 2012 року та на теперішній час згідно реєстру акціонерів, кількість акцій, що належить ПП "Агро-Трейд", складає 6% статутного капіталу ПАТ "Іванчуківське ХПП" (т.2 а.с.82), що також відображено відповідачем в акті документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ "Іванчуківське ХПП" від 23.04.2013р. №321/2220/33168696 (т. 1 а.с. 26).

На підставі викладеного, в розумінні п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 ПК України, ПП "Агро-Трейд" володіє пакетом акцій, що складає менше 20% статутного фонду ПАТ "Іванчуківське ХПП", тому не є пов'язаною особою з ПАТ "Іванчуківське ХПП".

При новому розгляді даної справи, з урахуванням висновків колегія суддів Вищого адміністративного суду України, колегія суддів зазначає, що відповідач не надав жодного доказу в підтвердження впливу безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання позивача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновків податкового органу щодо пов'язаності ПП "Агро-Трейд" з ПАТ "Іванчуківське ХПП", та як наслідок, неправомірності нарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на зазначене, беручі до уваги висновки колегії суддів Вищого адміністративного суду України, які відповідно до п. 5 ст. 227 КАС України є обов'язковими при розгляді справи, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість встановлених за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, незаконності нарахування грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих рішень, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2015 року по справі №820/6719/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2015р. по справі №820/6719/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Калиновський В.А.