Ухвала

від 16.05.2017 по справі 820/6719/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

16.05.2017 м. Київ № К/800/15525/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Веденяпіна О.А., Голубєвої Г.К., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуІзюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 23.01.2015 та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 у справі № 820/6719/13 за позовомПриватного акціонерного товариства Іванчуківське хлібоприймальне підприємство доІзюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015, позов Приватного акціонерного товариства Іванчуківське хлібоприймальне підприємство задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 18.05.2013 №0000212220, №0000222220 та від 21.05.2013 №0000242220, №0000232220.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності відображення у податковому обліку операцій з контрагентом ТОВ Право по операціям з придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) по податковим накладним за травень 2011 рік та подальшого використання їх у господарській діяльності.

За результатами перевірки складено акт від 23.04.2013 №321/2220/33168696, відповідно до висновків якого відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, оскільки позивачем віднесено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрати по придбаним послугам в результаті операцій, які не мають реальності здійснення, у зв'язку з чим витрати завищено на суму 2102708,0 грн., у тому числі за 2-3 квартал 2011 року в сумі 2102708,0 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено податковий кредит на суму 24866,67 грн., який сформовано на підставі операцій, які не мають реальності здійснення, в т.ч. в травні 2011 року на 24866,67 грн.

На підставі висновків вказаного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.05.2013 №0000212220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 483623,0 грн. та податкове повідомлення-рішення від 18.05.2013 №0000222220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 24868,0 грн., з яких 24867,0 грн. основного платежу та 1,0 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, фахівцями Ізюмської ОДПІ була проведена документальна планова виїзна перевірка ПрАТ Іванчуківське ХПП з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, валютного законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, результати якої оформлені актом від 26.04.2013 № 336/2220/33168696, яким встановлено порушення позивачем, зокрема:

- пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, внаслідок чого у 4 кварталі 2011 року завищено витрати від операційної діяльності на суму 76405,0 грн. та на суму 48925,0 грн. по операціям з ТОВ Гарант-Фінанс , які не підтверджені документально;

- пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, внаслідок чого у 3 кварталі 2012 року завищено витрати від операційної діяльності на суму 12750,0 грн. по операціям з ТОВ АРП , які мають ознаки відсутності факту реального здійснення;

- пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, внаслідок чого у 3 кварталі 2012 року завищено витрати від операційної діяльності на загальну суму 12037,0 грн. по операціям з ТОВ ЕЛКО-ЛТД , які мають відсутність факту реального здійснення, у тому числі: в 2 кварталі 2012 року на суму 11850,0 грн., у 4 кварталі 2012 року на суму 187,0 грн.;

- пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, внаслідок включення до складу витрат від операційної діяльності собівартості товарів, реалізованих пов'язаній особі - ПП Агро-Трейд , у зв'язку з чим завищено витрати на загальну суму 147150,00 грн., у тому числі: у 2 кварталі 2012 року на 25165,0 грн., у 3 кварталі 2012 року на 121985,0 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині включення до податкового кредиту сум податку, що не підтверджені документально, у зв'язку з чим завищено суму податкового кредиту за жовтень 2011 року на 15281,0 грн. та за листопад 2011 року на 9783,0 грн.;

- п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України в частині включення до складу податкового кредиту сум податку, нарахованого у зв'язку із проведенням операцій з контрагентами ТОВ АРП та ТОВ ЕЛКО-ЛТД , які не мають реальності здійснення, у зв'язку з чим податковий кредит завищено у квітні 2012 року на суму 5100,0 грн., у червні 2012 року на суму 2370,0 грн. та у листопаді 2012 року на суму 37,0 грн.;

- п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України в частині включення до складу податкового кредиту сум податку, нарахованого у зв'язку із проведенням операцій з контрагентом ТОВ Право , які не мають реальності здійснення, внаслідок зазначеного порушення у листопаді 2011 року підприємством завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на суму 375175,0 грн.

На підставі висновків зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.05.2013 №0000242220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 82987,0 грн., з яких 64933,0 грн. за основним платежем та 18054,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення від 21.05.2013 №0000232220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 611625,0 грн., з яких 407750,0 грн. за основним платежем та 203875,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність порушень позивачем податкового законодавства та неправомірність здійснених податковим органом донарахувань.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ Право при виконанні договору поставки №1105п1 від 11.05.2011, з ТОВ Гарант-Фінанс при виконанні договору поставки № 10711 від 01.07.2011, з ТОВ ОКРО АЕР при виконанні договору поставки № 14/11 від 14.11.2011, а також з ТОВ АРП та з ТОВ ЕЛКО-ЛТД при проведення операцій з придбання швидкісного пару до редуктора Ц2У 315, апарату повітряно-плаз. різання ІСКРА, компресору ZА 65-100, наконечнику, електроду, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, банківськими виписками, рахунками фактурами, платіжними дорученнями. При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Судами також встановлено, що реальне виконання договору, укладеного між ПАТ Івнчуківське ХПП та ТОВ Право №1105п1 від 11.05.2011 з постачання соняшнику врожаю 2010 року, в тому числі підтверджується реєстрами накладних, в яких вказано кількість поставленого соняшника, номера, марки автомобілів, даними лабораторних досліджень, актами пересування олійного насіння, балансами сировини по Іванчуківському маслоцеху за відповідні періоди, актами приймання-передачі та внутрішнього переміщення основних засобів, виписками із складської книги та актами про списання.

Поруч з цим, суди об'єктивно взяли до уваги наявність у власності ПАТ Іванчуківського ХПП складських приміщень та зерносховищ, а також ємкостей для зберігання паливно-мастильних матеріалів та нафтопродуктів.

При оцінці правильності врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаного у ТОВ Право соняшника, суди окрім дослідження первинних документів, складених на реалізацію укладеного з ним договору, також встановили, що придбаний у контрагента товар в подальшому реалізований.

Так, пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Одночасно пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі виданих контрагентами податкових накладних, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

З огляду на встановлені судами обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару/робіт/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

При дотриманні контрагентами законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди, даючи правову оцінку обставинам у справі, дійшли правильного висновку про непідтвердження податковим органом порушення позивачем у даних спірних правовідносинах вимог податкового законодавства, оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, за своєю формою та змістом відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, відтак суди дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та складу витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

Розглядаючи епізод про порушення позивачем вимог пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, яке призвело до завищення підприємством у перевіряємий період витрат від операційної діяльності, внаслідок включення собівартості товарів, реалізованих пов'язаній особі - ПП Агро-Трейд , суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у статуті ПАТ Іванчуківське ХПП кількість акцій у розмірі 30 % належала ПП Агро-Трейд як засновнику на момент створення товариства, проте станом на червень-липень 2012 року та на теперішній час згідно реєстру акціонерів, кількість акцій, що належить ПП Агро-Трейд складає 6% статутного капіталу ПАТ Іванчуківське ХПП , що складає менше 20% статутного фонду.

Порядок визначення платником податку сум доходу та витрат, сформованих за результатами здійснення операцій з пов'язаними з таким платником податку особами, врегульовано пунктом 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, і саме порушення платником податку вказаних приписів може мати місце лише у випадку, коли такий платник здійснює операції з пов'язаними з ним особами.

Питання визначення поняття пов'язаної особи та перелік ознак, наявність яких дає підстави вважати юридичних та/або фізичних осіб такими, що є пов'язаними особами врегульовано підпунктом 14.1.159 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, у відповідності до якого пов'язані особи - це юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку; посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім'ї; платники податку - учасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання.

Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти:

а) володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку;

б) вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання в результаті: надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку; обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання; обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.

Оскільки висновок контролюючого органу щодо пов'язаності юридичних осіб, який ґрунтувався лише на володінні ПП Агро-Трейд частки у статутному капіталі підприємства в розмірі 30%, спростовано встановленими судами попередніх інстанцій на підставі належних і допустимих доказів обставинами, відтак суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про непідтвердження податковим органом порушення позивачем вимог податкового законодавства у даних спірних правовідносинах.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 3 статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді О.А.Веденяпін Г.К.Голубєва