Постанова

від 10.03.2015 по справі 816/4388/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4388/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Рогози Х.С.,

представника позивача - Моцун О. П.,

представника відповідача - Гаспарян С. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Техноком - Сервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового - повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В:

06 листопада 2014 року Приватне підприємство "Техноком - Сервіс" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового - повідомлення рішення від 30.07.2014 року № 0003252201/1502.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області в акті перевірки № 1824/16-03-22-01-08/36618359 від 15 липня 2014 року, що стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, є безпідставними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки позивач вважає, що проведені господарські операції зі спірними контрагентами є реальними, товарними, такими, що відповідають нормам чинного законодавства, на підтвердження чого надав первинну бухгалтерську документацію. Тому, оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню в повному обсязі.

Представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач в письмових запереченнях зазначив, що під час перевірки було встановлено, що позивач здійснював господарські операції з придбання товарів, робіт (послуг) у ТОВ "Крилвінкварц", ТОВ "Київград", ТОВ "Імпексбуд", ТОВ "Санторіна". В той же час, діяльність вказаних контрагентів, за твердженням відповідача, була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Також зауважив, що позивачем до перевірки не надано документів, що підтверджують якість товару та докази транспортування товару, придбаного у вказаних контрагентів. З огляду на викладене в письмових запереченнях, відповідач приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог ПП "Техноком - Сервіс" відмовити.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Техноком - Сервіс" (ідентифікаційний код 36618359) зареєстроване як юридична особа 27 липня 2009 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області /т. 1 а. с. 11/, перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість з 08 жовтня 2010 року відповідно до свідоцтва № 100304616 від 08 жовтня 2010 року /т. 1 а. с. 13/. Основним видом діяльності позивача є виконання електромонтажних робіт (код за КВЕД-2010 - 43.21) /т. 1 а. с. 16/.

З 07 липня 2014 року по 11 липня 2014 року Кременчуцькою ОДПІ проведено виїзну позапланову документальну перевірку ПП "Техноком-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Санторіна» (ідентифікаційний код 38199142) за період березень 2013 року, ТОВ «Імпексбуд» (ідентифікаційний код 38113699) за період лютий, березень 2013 року, ТОВ «МПЛ Трейд» (ідентифікаційний код 32334544) за період травень 2011 року, ТОВ «Крилвінкварц» (ідентифікаційний код 35825746) за період серпень 2011 року, ТОВ «Київград» (ідентифікаційний код 36564361) за період вересень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 15 липня 2014 року № 1824/16-03-22-01-08/36618359, відповідно до висновків якого ПП «Техноком-Сервіс» порушено пункти 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 103 265 грн.

На підставі акту перевірки від 15 липня 2014 року № 1824/16-03-22-01-08/36618359 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2014 року № 0003252201/1502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 107 997 грн., у тому числі 71 998 грн. - за основним платежем та нараховано 35 999 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Згідно розрахунку застосування штрафних санкцій /т. 2. а. с. 98/ позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму по таким контрагентам: ТОВ "Крилвінкварц" - за серпень 2011 року на суму ПДВ 14 673 грн.; ТОВ "Київград" - за вересень 2011 року на суму ПДВ 6 500 грн.; ТОВ "Імпексбуд" - за лютий 2013 року на суму ПДВ 5 492 грн.; ТОВ "Санторіна" та ТОВ "Імпексбуд" - за березень 2013 року на суму ПДВ 45 333 грн.

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням від 30 липня 2014 року № 0003252201/1502та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню - рішенню від 30 липня 2014 року № 0003252201/1502 суд виходить з наступного.

Так, відповідачем, відповідно до акту перевірки від 15 липня 2014 року № 1824/16-03-22-01-08/36618359 реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ "Крилвінкварц", ТОВ "Імпексбуд", ТОВ "Санторіна" - заперечується, зокрема, і з тих підстав, що

відповідно до акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 31 липня 2013 року № 185/223/38199142 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Санторіна» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків - ТОВ «Альянс-Іст» за період травень 2012 року - березень 2013 року податковим органом встановлена неможливість підтвердження реальності проведених ТОВ «Санторіна» господарських відносин щодо придбання товарів у ТОВ «Альянс-Іст»;

відповідно до акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 26 квітня 2013 року № 1430/224/38113699 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Імпексбуд» за лютий, березень 2013 року» податковим органом встановлена відсутність у ТОВ «Імпексбуд» необхідних умов для здійснення господарської діяльності;

відповідно до акту Світловодської ОДПІ від 12 січня 2012 року № 1/1600/35825746 «Про проведення перевірки ТОВ «Крилвінкварц» щодо правомірності формування подактвоого зобов'язання з податкового кредиту з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за період з травня по жовтень 2011 року» податковим органом встановлено укладання ТОВ «Крилвінкварц» правочинів, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також суд зазначає, що належними та допустимими доказами факту відображення платником податків в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (або діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення непідтвердження господарських операцій або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також звертає увагу на те, що позивач та його контрагент, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Стосовно висновків акту перевірки про порушення позивачем статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження суми ПДВ в сумі 103 265 грн., суд виходить з наступного.

Так, пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом норми пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що для включення ПП "Техноком-Сервіс" до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість достатніми підставами мають бути: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, належним чином оформлена первинна бухгалтерська документація.

Також, суд зауважує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, перевіркою податкового органу, висновки якої містяться в акті перевірки від 15 липня 2014 року № 1824/16-03-22-01-08/36618359, досліджувалось використання ПП "Техноком-Сервіс" у господарській діяльності товарів та наданих послуг, придбаних у ТОВ "Крилвінкварц", ТОВ "Київград", ТОВ "Імпексбуд", ТОВ "Санторіна".

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Санторіна" (продавець) укладався договір купівлі - продажу товарів № 28 від 29 березня 2013 року відповідно до положень якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити матеріали протипожежного призначення (пункт 1.1 Договору). Розвантаження товару та пов'язані з ним операції здійснюються покупцем самостійно за власний рахунок (пункт 8.1 Договору) /т. 1 а. с. 101-105/.

Так, ТОВ "Санторіна" виписані рахунок - фактура, накладні, податкові накладні /том 1 а. с. 106-114/.

Доставка товару від ТОВ "Санторіна", відповідно до вимог пункту пункт 8.1 Договорів та пояснень позивача, наданих в ході судового розгляду справи, здійснювалась позивачем, на підтвердження чого останнім надані копії товарно-транспортних накладних /том 1 а. с. 115-118/.

Між позивачем (покупець) та ТОВ "Імпексбуд" (продавець) укладався договір купівлі - продажу товарів № 19 від 27 лютого 2013 року відповідно до положень якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити матеріали протипожежного призначення (пункт 1.1 Договору). Розвантаження товару та пов'язані з ним операції здійснюються покупцем самостійно за власний рахунок (пункт 8.1 Договору) /т. 1 а. с. 133-137/.

Так, ТОВ "Імпексбуд" виписані рахунки - фактури, накладні, податкові накладні /том 1 а. с. 138-152/.

Доставка товару від ТОВ "Імпексбуд", відповідно до вимог пункту пункт 8.1 Договорів та пояснень позивача, наданих в ході судового розгляду справи, здійснювалась позивачем, на підтвердження чого останнім надані копії товарно-транспортних накладних /том 1 а. с. 153-157/.

Між позивачем (покупець) та ТОВ "Крилвінкварц" (продавець) укладався договір купівлі - продажу товарів № 54 від 17 серпня 2011 року відповідно до положень якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, найменування, кількість та ціну якого визначено в рахунках - фактурах, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у строк і в розмірі, визначених договором (пункт 1.1 Договору) /т. 1 а. с. 158-160/.

Так, ТОВ "Крилвінкварц" виписані рахунки - фактури, накладні, податкові накладні /том 1 а. с. 163-168/.

Доставка товару від ТОВ "Крилвінкварц", відповідно до вимог пункту пункт 8.1 Договорів та пояснень позивача, наданих в ході судового розгляду справи, здійснювалась позивачем, на підтвердження чого останнім надані копії товарно-транспортних накладних /том 1 а. с. 115-118, т. 2 а. с. 165-170/.

У своїх поясненнях /т.1 а. с. 215-224/ позивач зазначив, що придбаний товар використовувався у господарській діяльності, а саме: для проведення електромонтажних робіт шляхом виконання робіт протипожежного призначення (автоматична установка водяного пожежогасіння, автоматична установка пожежної сигналізації з оповіщенням про пожежу). На підтвердження даного факту позивач надав копії первинних документів, наявних в матеріалах справи: договорами підряду, довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в /т. 1 а. с. 249-251; т. 2 а. с. 1-49/, акти списання товару /т. 2 а. с. 148-150, 182-184/.

Відповідачем реальність операцій щодо придбання товарів у спірного контрагента заперечується з тих підстав, що позивачем до перевірки не надано товарно-транспортних накладних та документів, що підтверджують якість придбаного товару.

В той же час, в матеріалах справи містяться копії товарно-транспортних накладних, подорожніх листів /т. 3 а. с. 12-14/ та документи, надані позивачем на підтвердження якості придбаного товару /т. 2 а. с. 185-271/.

Тому, суд робить висновок, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, позивачем було дотримано вимоги закону з реалізації права на податковий кредит з придбання товарів, що підтверджується матеріалами справи. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів.

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ "Київград" (підрядник) укладено договір підряду від 19 вересня 2011 року № 19/09 /т. 1 а. с. 182-185/, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи: ремонтно-монтажні, монтажні, ремонтно-будівельні, будівельні на об'єктах, наданих замовником. Замовник зобов'язаний передати підряднику затверджену кошторисну документацію за один тиждень до початку виконання робіт (пункт 4.1 Договору).

ТОВ "Київград" були виписані рахунок-фактура, податкова накладна /т. 1 а. с. 186-187/. На виконання вказаного договору позивачем надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 вересня 2011 року /т. 1 а. с. 188/.

В ході судового розгляду справи, представником відповідача зазначено, що реальність вказаної господарська операція щодо виконання робіт (надання послуг) ставиться під сумнів з тих підстав, що ПП «Техноком-Сервіс» до перевірки не надані акти приймання виконаних робіт, в яких визначаються найменування виконаних робіт, матеріальних затрат, використаного обладнання залучених працівників. Тому, на думку відповідача, неможливо підтвердити, що виконані роботи дійсно здійснювались ТОВ «Київград».

Так, з акту здачі-прийняття робіт № 132 від 30 вересня 2011 року вбачається, що ТОВ «Київград» було проведено роботи з обробки металоконструкції шляхом нанесення вручну покриття з вогнезахисного матеріалу на суму без ПДВ 32 500 грн., загальна вартість робіт 39 000 грн., ПДВ 6 500 грн.

Відповідно до вимог статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Статтею 877 Цивільного кодексу України визначено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Тобто невід'ємною частиною документації, що складається під час виконання будівельного підряду є проектно-кошторисна документація.

В той же час, позивачем під час судового розгляду справи позивачем не було надано проектно-кошторисної документації на виконання робіт, придбаний у ТОВ "Київград". Також, позивачем не було надано жодних доказів передачі підряднику ТОВ «Київград» затвердженої кошторисної документації, як це передбачено пунктом 4.1 Договору від 19 вересня 2011 року № 19/09, а також не надано доказів того, що особи, залучені ТОВ «Київград» до виконання робіт пройшли відповідний інструктаж з техніки безпеки, визначені пунктом 5.4 Договору від 19 вересня 2011 року № 19/09.

Позивач у своїх поясненнях /т. 1 а. с. 218/ зазначив, що роботи, придбані у ТОВ «Київград», проводились на ПАТ «Полтава-Авто» та на ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», про що свідчать договори, укладені між позивачем та вказаними підприємствами, довідка про вартість виконаних підрядних робіт, акт приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, підписані спільно ПП «Техноком-Сервіс» та ПАТ «Полтава-Авто», ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» /т. 2 а. с. 55-76/.

З цього приводу суд вважає за необхідне зауважити, що загальна вартість робіт, виконаних субпідрядником ТОВ «Київград» для ПАТ «Полтава-Авто» та ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», відповідно до актів приймання робіт, становить 38 497 грн. 84 коп. (20 835 грн. згідно акту приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2011 року між ПП «Техноком-Сервіс» та ПАТ «Полтава-Авто», та 17 662,84 грн. згідно акту приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2011 року між ПП «Техноком-Сервіс» та ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод"), тобто менше ніж фактично сплачено позивачем субпідряднику ТОВ «Київград».

До того ж, наданий на підтвердження використання в господарській діяльності позивача придбаних у ТОВ «Київград» підрядних робіт на ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" договір підряду на виконання монтажних робіт, датований 07 грудня 2011 року, тобто пізніше ніж були фактично виконані роботи відповідно до акту здачі-прийняття робіт № 132 від 30 вересня 2011 року /т. 1 а. с. 188/. Також і акти виконаних робіт між позивачем та ТОВ "Полтава-Авто", ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" складені пізніше ніж акт виконаних робіт, підписаний позивачем та ТОВ "Київград".

Тобто, суд робить висновок, що контрагент позивача ТОВ "Київград" здійснював підрядні роботи на ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" як субпідрядник до фактичного виникнення відповідних правовідносин між позивачем як генпідрядником та ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" як замовником. Іншого позивачем в ході судового розгляду справи не наведено.

Отже, суд приходить до висновку про непідтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту по податковій накладній № 19091 від 19 вересня 2011 року, складеній на загальну суму 39 000 грн., ПДВ 20% в розмірі 6 500 грн.

Отже, суд погоджується з висновками податкового органу щодо непровомірності формування податкового кредиту позивачем за податковою накладною, виданою позивачу ТОВ "Київград" № 19091 від 19 вересня 2011 року. Таким чином, правомірним є висновок податкового органу про непідтвердження суми податкового кредиту позивача по вказаній вище податковій накладній в загальному розмірі 6 500 грн. та пропорційно нарахованих податковим органом штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 250 грн. /т.2 а. с. 98/.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Техноком-Сервіс" підлягають задоволенню частково, а саме: податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 30.07.2014 року № 0003252201/1502 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 65 498 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 32 749 грн. В іншій частині позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Техноком - Сервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового - повідомлення рішення, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 30.07.2014 року № 0003252201/1502 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 65 498 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 32 749 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Приватного підприємства "Техноком - Сервіс" (код ЄДРПОУ 36618359) витрати зі сплати судового збору в розмірі 13, 83 грн. (тринадцять гривень вісімдесят три копійки)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 16 березня 2015 року.

Суддя Р.І. Молодецький