Ухвала

від 27.04.2015 по справі 816/4388/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2015 р.Справа № 816/4388/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Приватного підприємства "Техноком-сервіс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2015р. по справі № 816/4388/14

за позовом Приватного підприємства "Техноком-сервіс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

06 листопада 2014 року Приватне підприємство "Техноком - Сервіс" (далі по тексту - ПП «Техноком-Сервіс», позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - Кременчуцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового - повідомлення рішення від 30.07.2014 року № 0003252201/1502.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2015 року по справі № 816/4388/14 адміністративний позов Приватного підприємства "Техноком - Сервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового - повідомлення рішення задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 30.07.2014 року № 0003252201/1502 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 65 498 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 32 749 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Приватного підприємства "Техноком - Сервіс" (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 13,83 грн. (тринадцять гривень вісімдесят три копійки).

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, ненадання належної оцінки доказам у справі, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2015 року по справі № 816/4388/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПП «Техноком-Сервіс» відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що угоди, укладені позивачем із постачальниками ТОВ «Санторіна», ТОВ «Імпексбуд» та ТОВ «Крилвінкварц» не направлені на настання реальних правових наслідків. Зазначив, що позивачем до перевірки не надано документів, що підтверджують якість товару та докази транспортування товару, придбаного у вказаних контрагентів. З посиланням на акти ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 185/223/38199142 від 31.07.2013 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Санторіна», від 26.04.2013 р. № 1431/224/38113730 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Альянс Іст» по відносинам із ТОВ «Санторіна» за лютий, березень 2013 р., від 26.03.2013 р. № 1430/224/38113699 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Імпексбуд», акт Світловодської ОДПІ Кіровоградської області № 1/1600/35825746 від 12.01.2012 р. про результати перевірки ТОВ «Крилвінкварц» за період травня-жовтня 2011 року стверджує про неможливість підтвердження реальності господарських відносин між ТОВ «Санторіна» та контрагентами-постачальниками з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків за період травня 2012 року-березня 2013 року, проведення ТОВ «Імпексбуд» безтоварних господарських операцій по ланцюгу постачання товару (робіт, послуг) з контрагентами-постачальниками та покупцями за період лютого-березня 2013 року, відсутність ТОВ «Санторіна» та ТОВ «Імпексбуд» за місцезнаходженням, недійсність даних про обсяги придбання та продажу товарів, наведених ТОВ «Крилвінкварц» у деклараціях з ПДВ за період травня-жовтня 2011 року. Крім того, зазначив, що в наданих до перевірки банківських виписках № 485 від 17.08.2011 р. та № 508 від 30.08.2011 р. у графі «призначення платежу» зазначено «за будівельні матеріали згідно договору № 54 від 17.08.2011 р.», в той час як згідно з податкових та видаткових накладних позивачем придбано у ТОВ «Крилвінкварц» матеріали протипожежного призначення. З огляду на викладене, вважає вірним висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту по відносинам із ТОВ «Санторіна», ТОВ «Імпексбуд» та ТОВ «Крилвінкварц», і не вбачає підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2015 року по справі № 816/4388/14 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2014 року № 0003252201/1502 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в сумі 6500 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3250 грн., прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що господарські відносини між позивачем та ТОВ «Київград» з приводу виконання останнім підрядних робіт повністю підтверджено документами (договором, податковою накладною, актом здачі-прийняття робіт, банківською випискою), які надавались позивачем до перевірки. Зв'язок між виконаними ТОВ «Київград» підрядними роботами та господарською діяльністю позивача підтверджено договорами між позивачем як генпідрядником та замовниками - ТОВ «Полтава-Авто», ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», по яким ТОВ «Київгард» виступає субпідрядником, довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2, а також робочими проектами по виконанню субпідрядних робіт ТОВ «Київград», які містять детальний опис виконаних робіт. Стверджує, що окремі недоліки у заповненні акту приймання-передачі виконаних робіт, оформленого між ТОВ «Київгард» та ПП «Техноком-Сервіс» (незаповнення окремих позицій, відсутність деталізованого опису порядку виконання операції) не перешкоджають прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності реального характеру господарської операції. У зв'язку з вищевикладеним, вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентом.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2015 року у справі № 816/4388/14 скасувати в частині відмови у визнанні протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полатвській області від 30.07.2014 року № 0003252201/1502, на суму 6500 грн. - за основним платежем та 3250 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, прийняти в цій частині нову постанову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Крім того, в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції залишити без задоволення вимоги апеляційної скарги Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області, постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що відповідач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника відповідача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Техноком - Сервіс" (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстроване як юридична особа 27 липня 2009 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області (т. 1, а.с. 11), перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість з 08 жовтня 2010 року відповідно до свідоцтва НОМЕР_2 від 08 жовтня 2010 року (т. 1, а.с. 13). Основним видом діяльності позивача є виконання електромонтажних робіт (код за КВЕД-2010 - 43.21) (т. 1, а.с. 16).

В період з 07 липня 2014 року по 11 липня 2014 року Кременчуцькою ОДПІ проведено виїзну позапланову документальну перевірку ПП "Техноком-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Санторіна" (ідентифікаційний код 38199142) за період березень 2013 року, ТОВ "Імпексбуд" (ідентифікаційний код 38113699) за період лютий, березень 2013 року, ТОВ "МПЛ Трейд" (ідентифікаційний код 32334544) за період травень 2011 року, ТОВ "Крилвінкварц" (ідентифікаційний код 35825746) за період серпень 2011 року, ТОВ "Київград" (ідентифікаційний код 36564361) за період вересень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 15 липня 2014 року № 1824/16-03-22-01-08/НОМЕР_1, яким зафіксовано порушення ПП "Техноком-Сервіс" п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 103265 грн., у т.ч. за травень 2011 року - в сумі 31267 грн., за серпень 2011 року в сумі 14673 грн., за вересень 2011 року - в сумі 6500 грн., за лютий 2013 року - в сумі 5492 грн., за березень 2013 року - в сумі 45333 грн.

На підставі наведених висновків акту перевірки від 15 липня 2014 року № 1824/16-03-22-01-08/НОМЕР_1 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2014 року № 0003252201/1502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 107997 грн., у тому числі 71998 грн. - за основним платежем, 35999 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з розрахунком застосування штрафних санкцій (т.2, а.с. 98) позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму по таким контрагентам: ТОВ "Крилвінкварц" - за серпень 2011 року на суму ПДВ 14 673 грн.; ТОВ "Київград" - за вересень 2011 року на суму ПДВ 6 500 грн.; ТОВ "Імпексбуд" - за лютий 2013 року на суму ПДВ 5 492 грн.; ТОВ "Санторіна" та ТОВ "Імпексбуд" - за березень 2013 року на суму ПДВ 45333 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням від 30 липня 2014 року № 0003252201/1502, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 65498 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 32749 грн., суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачеві податкового кредиту за результатами відносин з поставки позивачеві товарів контрагентам ТОВ "Санторіна", ТОВ "Імпексбуд" та ТОВ "Крилвінкварц".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2014 року № 0003252201/1502 в частині збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ на суму 9750 грн., у т.ч. за основним платежем - 6500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3250 грн., суд першої інстанції виходив з обґрунтованості висновків відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за рахунок безпідставного віднесення до складу останнього ПДВ за угодою про виконання підрядних робіт із ТОВ «Київград».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки акту перевірки про порушення ПП "Техноком-Сервіс" п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

У свою чергу, такі висновки відповідачем зроблено виходячи з твердження про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "Санторіна", ТОВ "Імпексбуд" та ТОВ "Крилвінкварц", ТОВ «Київград».

В обґрунтування таких тверджень відповідач посилається на акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 31 липня 2013 року № 185/223/38199142 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Санторіна" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків - ТОВ "Альянс-Іст" за період травень 2012 року - березень 2013 року, яким зафіксовано неможливість підтвердження реальності проведених ТОВ "Санторіна" господарських відносин щодо придбання товарів у ТОВ "Альянс-Іст"; акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 26 квітня 2013 року № 1430/224/38113699 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "Імпексбуд" за лютий, березень 2013 року", в якому вказано про відсутність у ТОВ "Імпексбуд" необхідних умов для здійснення господарської діяльності; акт Світловодської ОДПІ від 12 січня 2012 року № 1/1600/35825746 "Про проведення перевірки ТОВ "Крилвінкварц" щодо правомірності формування подактвоого зобов'язання з податкового кредиту з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за період з травня по жовтень 2011 року", в якому податковим органом встановлено укладання ТОВ "Крилвінкварц" правочинів, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Колегія суддів зазначає, що підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Санторіна" (продавець) було укладено договір купівлі - продажу товарів № 28 від 29 березня 2013 року, відповідно до положень якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити матеріали протипожежного призначення (пункт 1.1 Договору). Розвантаження товару та пов'язані з ним операції здійснюються покупцем самостійно за власний рахунок (пункт 8.1 Договору) (т. 1 а. с. 101-105).

На підтвердження факту поставки товару позивачем надано до матеріалів справи копії виписаних ТОВ "Санторіна" рахунок - фактури, накладних, податкових накладних (т.1, а.с. 106-114).

Також, матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Імпексбуд" (продавець) було укладено договір купівлі - продажу товарів № 19 від 27 лютого 2013 року, відповідно до положень якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити матеріали протипожежного призначення (пункт 1.1 Договору). Розвантаження товару та пов'язані з ним операції здійснюються покупцем самостійно за власний рахунок (пункт 8.1 Договору) (т. 1, а. с. 133-137).

В рамках виконання господарських операцій з поставки позивачеві вищевказаних товарів ТОВ "Імпексбуд" були виписані рахунки - фактури, накладні, податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи (т.1, а. с. 138-152).

Крім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ПП «Техноком-Сервіс» (покупець) та ТОВ "Крилвінкварц" (продавець) було укладено договір купівлі - продажу товарів № 54 від 17 серпня 2011 року, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, найменування, кількість та ціну якого визначено в рахунках - фактурах, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у строк і в розмірі, визначених договором (пункт 1.1 Договору) (т. 1, а.с. 158-160).

На підтвердження факту поставки товарів позивачем надано до матеріалів справи копії виписаних ТОВ "Крилвінкварц" рахунків - фактур, накладних, податкових накладних (т.1, а.с. 163-168).

Як вбачається з матеріалів справи, доставка товару від ТОВ "Санторіна", ТОВ "Імпексбуд" та ТОВ "Крилвінкварц", у відповідності до умов п.8.1 Договорів поставки між позивачем та вказаними контрагентами, здійснювалась ПП «Техноком-Сервіс», про що свідчать наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних (т.1, а. с. 115-118, 153-157, т.2, а.с. 165-170).

Наявність у власності ПП «Техноком-Сервіс» транспортних засобів підтверджується наявними в матеріалах справи бухгалтерською довідкою та копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т.1, а.с.225, т.3, а.с.2).

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів, оформлених в ході господарських операцій між ПП «Техноком-Сервіс» та постачальниками ТОВ "Санторіна", ТОВ "Імпексбуд" та ТОВ "Крилвінкварц" вбачається, що зазначені документи оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, придбаний товар використовувався у господарській діяльності, а саме: для проведення електромонтажних робіт шляхом виконання робіт протипожежного призначення (автоматична установка водяного пожежогасіння, автоматична установка пожежної сигналізації з оповіщенням про пожежу).

На підтвердження даного факту позивачем надано до матеріалів справи копії договорів підряду із ТОВ «Сан Моторс Плюс», ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», ТОВ «ТРК «Кременчук», ПАТ «Полтава-Авто», довідок про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, актів приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в (т. 1, а.с. 249-251, т.2, а. с. 1-49), актів списання товару у виробництво, якими підтверджується фактичне використання придбаних ТМЦ на зазначених об'єктах (т. 2, а. с. 148-150, 182-184).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що господарські операції між ПП «Техноком-Сервіс» та контрагентами ТОВ "Санторіна", ТОВ "Імпексбуд" та ТОВ "Крилвінкварц" повністю підтверджені первинними документами та мають реальний характер, а результати даних господарських операцій з придбання ТМЦ (протипожежне обладнання) безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем реальність операцій щодо придбання товарів у спірного контрагента заперечується з тих підстав, що позивачем до перевірки не надано товарно-транспортних накладних та документів, що підтверджують якість придбаного товару.

Разом з тим, твердження про ненадання позивачем до перевірки доказів транспортування придбаного товару від продавців до покупця спростовуються наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних, подорожніх листів (т. 3 а. с. 12-14), а також відомостями, зазначеними у п.2.11 акту перевірки ПП «Техноком-Сервіс», відповідно до якого під час перевірки були використані, зокрема, такі документи, як товарно-транспортні накладні (т.1, а.с.17, аркуш 4 акту перевірки).

Крім того, слід вказати, що в даному випадку позивачем сформовано податковий кредит не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому твердження відповідача про ненадання товарно-транспортних накладних не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості придбаного товару до складу валових витрат та податкового кредиту.

Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем до перевірки сертифікатів якості ТМЦ, придбаних у ТОВ "Санторіна", ТОВ "Імпексбуд" та ТОВ "Крилвінкварц", колегія суддів зазначає, що такі документи не є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податків, отже у позивача відсутній обов'язок зберігати документи щодо якості та відповідності товару, отриманого від вищевказаних контрагентів.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на невірну вказівку призначення платежу за товар, придбаний у ТОВ «Крилвінкварц», у банківських виписках № 485 від 17.08.2011 року та № 508 від 30.08.2011 року, згідно з якими позивачем сплачувались кошти за будівельні матеріали згідно з договором № 54 від 17.08.2011 року (а не «матеріали протипожежного призначення», як вважає вірним відповідач), оскільки позивач при здійсненні платежу вірно послався на номер та дату договору, при цьому призначення платежу, зазначене у банківських виписках, не суперечить фактичним обставинам справи.

З приводу тверджень відповідача про відсутність вищевказаних постачальників за місцем знаходження, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що належним доказом останнього в розумінні положень ст. 70 КАС є дані про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації у Єдиному Державному Реєстрі підприємств та організацій України.

Як встановлено пунктами 12.4 - 12.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року, в редакції, що була чинною на момент складення акту про неможливість проведення зустрічної звірки, щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону.

Копія повідомлення підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків. Про надсилання такого повідомлення вноситься запис до журналу обліку повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 19-ОПП (додаток 25).

Однак, відповідачем не надано ані відомостей про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації у Єдиному Державному Реєстрі підприємств та організацій України, ані копії вищезазначеного повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП.

Враховуючи викладене, твердження відповідача про відсутність ТОВ "Санторіна", ТОВ "Імпексбуд" та ТОВ "Крилвінкварц" за місцезнаходженням є необґрунтованими та не є підставою для висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

Згідно з п. 6 Порядку № 984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач ПП «Техноком-Сервіс», не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни контрагентів своїх контрагентів-постачальників товару, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому колегія суддів відмічає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10, яка в силу ч.2 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки ПП «Техноком-Сервіс» на акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 31 липня 2013 року № 185/223/38199142 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Санторіна" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків - ТОВ "Альянс-Іст" за період травень 2012 року - березень 2013 року колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Однак, слід вказати, що з системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку №984, випливає, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому, судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 31 липня 2013 року № 185/223/38199142 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Санторіна" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків - ТОВ "Альянс-Іст" за період травень 2012 року - березень 2013 року, на який посилається відповідач в акті перевірки ПП «Техноком-Сервіс» від 15 липня 2014 року № 1824/16-03-22-01-08/НОМЕР_1, не є належним та допустимим доказом безтоварності господарських операцій з придбання товарів у вказаного контрагента.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по відносинам із контрагентами ТОВ "Санторіна", ТОВ "Імпексбуд" та ТОВ "Крилвінкварц".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30.07.2014 р. №0003252201/1502 в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в сумі 65498 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 32749 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення у зазначеній частині.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в сумі 6500 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3250 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Київград" (підрядник) укладено договір підряду від 19 вересня 2011 року № 19/09 (т. 1, а.с. 182-185), відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи: ремонтно-монтажні, монтажні, ремонтно-будівельні, будівельні на об'єктах, наданих замовником. Замовник зобов'язаний передати підряднику затверджену кошторисну документацію за один тиждень до початку виконання робіт (пункт 4.1 Договору).

ТОВ "Київград" були виписані рахунок-фактура, податкова накладна, копії яких надано до матеріалів справи (т. 1, а.с. 186-187). На виконання вказаного договору позивачем надано до матеріалів справи копію акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 вересня 2011 року (т. 1, а.с. 188).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, реальність вказаної господарської операції щодо виконання робіт (надання послуг) було поставлено відповідачем під сумнів з тих підстав, що ПП "Техноком-Сервіс" до перевірки не надані акти приймання виконаних робіт, в яких визначаються найменування виконаних робіт, матеріальних затрат, використаного обладнання, залучених працівників. Тому, на думку відповідача, неможливо підтвердити, що виконані роботи дійсно здійснювались ТОВ "Київград".

Так, з акту здачі-прийняття робіт № 132 від 30 вересня 2011 року вбачається, що ТОВ "Київград" було проведено роботи з обробки металоконструкції шляхом нанесення вручну покриття з вогнезахисного матеріалу на суму без ПДВ 32500 грн., загальна вартість робіт - 39000 грн., ПДВ - 6500 грн.

Відповідно до вимог статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Статтею 877 Цивільного кодексу України визначено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Тобто невід'ємною частиною документації, що складається під час виконання будівельного підряду, є проектно-кошторисна документація.

В той же час, позивачем під час судового розгляду справи позивачем не було надано проектно-кошторисної документації на виконання робіт, замовлених позивачем у ТОВ «Київград».

Також, позивачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не було надано жодних доказів передачі підряднику ТОВ "Київград" затвердженої кошторисної документації, як це передбачено пунктом 4.1 Договору від 19 вересня 2011 року № 19/09, а також не надано доказів того, що особи, залучені ТОВ "Київград" до виконання робіт пройшли відповідний інструктаж з техніки безпеки, визначені пунктом 5.4 Договору від 19 вересня 2011 року № 19/09.

З приводу тверджень позивача про те, що роботи, замовлені позивачем як генпідрядником у ТОВ "Київград", проводились на ПАТ "Полтава-Авто" та на ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", з посиланням на договори, укладені між позивачем та вказаними підприємствами, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, підписаних спільно ПП "Техноком-Сервіс" та ПАТ "Полтава-Авто", ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", колегія суддів вважає за необхідне вказати на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, загальна вартість робіт, нібито виконаних субпідрядником ТОВ "Київград" для ПАТ "Полтава-Авто" та ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (обробка металоконструкції шляхом нанесення покриття з вогнезахисного матеріалу), відповідно до актів приймання робіт, становить 38497 грн. 84 коп. (20835 грн. згідно акту приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2011 року між ПП "Техноком-Сервіс" та ПАТ "Полтава-Авто", та 17662,84 грн. згідно акту приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2011 року між ПП "Техноком-Сервіс" та ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод"), тобто менше ніж фактично сплачено позивачем субпідряднику ТОВ "Київград" (т.2, а.с.56-58, 60-62).

До того ж, наданий на підтвердження використання в господарській діяльності позивача придбаних у ТОВ "Київград" підрядних робіт на ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" договір підряду на виконання монтажних робіт, датований 07 грудня 2011 року, тобто пізніше, ніж були фактично виконані роботи відповідно до акту здачі-прийняття робіт № 132 від 30 вересня 2011 року (т. 1, а. с. 188).

Слід відмітити, що акти виконаних робіт між позивачем та ТОВ "Полтава-Авто", ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" також складені пізніше, ніж акт виконаних робіт, підписаний позивачем та ТОВ "Київград".

При цьому, в актах приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2011 року між ПП "Техноком-Сервіс" та ПАТ "Полтава-Авто", а також між позивачем та ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", відсутні відомості про використання послуг субпідрядника ТОВ «Київград».

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами не підтверджено правомірності формування позивачем податкового кредиту по податковій накладній № 19091 від 19 вересня 2011 року, складеній на загальну суму 39 000 грн., ПДВ 20% в розмірі 6500 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за результатами відносин із ТОВ «Київград» в сумі 6500 грн. та не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 30.07.2014 року № 0003252201/1502 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 6500 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3250 грн.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Приватного підприємства "Техноком-сервіс" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2015р. по справі № 816/4388/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Калитка О.М. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 30.04.2015 р.