Рішення

від 12.03.2015 по справі 611/741/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/ 2319/15 Доповідач - Кукліна Н.О.

Справа № 611/741/14-ц

Категорія : договірні Головуючий 1 інст. - Андросов О.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Кукліної Н.О.

С у д д і в Кокоші В.В.

Пономаренко Ю.А.

За участі секретаря Лашакової Д.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Фермерського господарства "Скарбниця" про визнання недійними договорів оренди земельних ділянок та стягнення моральної шкоди

по апеляційній скарзі Фермерського господарства "Скарбниця"

на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 20 січня 2015 року

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися суд з позовом до Фермерського господарства "Скарбниця" про визнання недійними договорів оренди земельних ділянок та стягнення моральної шкоди. Просили визнати недійсними договори оренди земельних ділянок площею 4,4932га та 4,4088га за № 632040004001092 та № 632040004001093 укладених 21.03.2011 року між позивачами та фермерським господарством «Скарбниця», визнати недійсними акти приймання - передачі земельних ділянок до договорів оренди земельних ділянок від 21.03.2011р; акти визначення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 21.03.2012 р.; витребувати у Фермерського господарства "Скарбниця" оригінали договорів оренди земельних ділянок між фермерським господарством «Скарбниця» та ОСОБА_3, ОСОБА_4. В обґрунтування позовних вимог вказували, що відносно належних їм земельних ділянок існують договори оренди, нібито укладені між позивачами та ФГ "Скарбниця" 21.03.2011 року строком на 7 років. Однак ніяких договорів оренди позивачі з відповідачем не укладали, договори не підписувались. Як стало відомо позивачам, договори оренди належних їм земельних ділянок якимось чином були зареєстровані у Державному реєстрі управлінням Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області 17 січня 2012 року за номерами 632040004001092 та 632040004001093. Згідно актам приймання - передачі до вказаних договорів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 нібито передали, а голова фермерського господарства "Скарбниця" Захарова Т.М. прийняла зазначені земельні ділянки у користування, але цих актів позивачі не підписували. Також без відома позивачів були складені акти визначення в натурі (на місцевості) меж належних їм земельних ділянок НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від 21 березня 2012 року, які позивачами не підписувались. Оскільки з боку позивачів не було волевиявлення на укладення вище вказаних договорів оренди, підписи на договорах оренди, актах приймання - передачі земельних ділянок та актах визначення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок позивачам не належать, позивачі просять визнати договори оренди належних їм земельних ділянок, нібито укладених ними з фермерським господарством "Скарбниця" 21.03.2011 року, недійсними. Для підтвердження не належності їм підписів позивачі просили призначити почеркознавчу експертизу автентичності підписів ОСОБА_3, ОСОБА_4 Також просили стягнути з Фермерського господарства "Скарбниця" у відшкодування моральної шкоди у розмірі сумі 10000 грн.

Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 20 січня 2015 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Фермерського господарства "Скарбниця" про визнання недійними договорів оренди земельних ділянок задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1 укладений 21 березня 2011 року між ОСОБА_4 та фермерським господарством «Скарбниця», акт прийому передачі земельної ділянки НОМЕР_1 площею 4,4088 га (рілля), кадастровий № 6320481800:02:000:0259 без дати, та акт визначення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки НОМЕР_1 площею 4,4088 га (рілля), кадастровий №6320481800:02:000:0259, від 21 березня 2011 року; Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки НОМЕР_2 площею 4,4932 га (рілля), кадастровий № 6320481800:02:000:0260, укладений 21 березня 2011 року між ОСОБА_3 та фермерським господарством «Скарбниця», зареєстрований у Державному реєстрі управлінням Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області 17 січня 2012 року за номером 632040004001093, акт прийому - передачі земельної ділянки НОМЕР_2 площею 4,4932 га (рілля), кадастровий № 6320481800:02:000:0260, без дати, та акт визначення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки НОМЕР_3 площею 4,4932 га (рілля), кадастровий № 6320481800:02:000:0260, від 21 березня 2011 року. Стягнуто з фермерського господарства «Скарбниця» на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 10000 грн. моральної шкоди. Вирішено питання про судові витрати.

Додатковим рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 04 лютого 2015 року стягнуто з фермерського господарства «Скарбниця» на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 витрати по оплаті проведення судово-почеркознавчої експертизи в сумі 5032 грн.

В апеляційній скарзі Фермерського господарства "Скарбниця" ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що позивачі підтвердили наявність усної домовленості про оренду їх земельних ділянок, та підтвердили, що вчасно отримували орендну плату від ФГ «Скарбниця» в повному обсязі у відповідності з домовленістю, та не мали претензій щодо використання господарством їх земельної ділянки протягом всього часу оренди. Визнаючи договори оренди недійсними суд першої інстанції виходив із висновків судово-почеркознавчої експертизи , які є сумнівними. Також судом першої інстанції не встановлено, якими саме діями позивачам заподіяна моральна шкода, бо орендна плата сплачувалася , умови договору виконувалися.. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши наведені в скарзі доводи та заперечення, перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що управлінням Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області 17 січня 2012 року за реєстровими номерами № № 632040004001092 та 632040004001093 в Державному реєстрі зареєстровані укладені 21 березня 2011 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та фермерським господарством "Скарбниця" договори оренди земельних ділянок площею 4,4932га та 4,4088га , розташованих на території Григорівської сільради Барвінківського району Харківської області , що належить позивачам на підставі Державних актів на праві власності на земельну ділянку.

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.. Засл. Проф.. М.С. Бокаріуса від 15 грудня 2014 року № 12892 підписи на договорі оренди землі, укладеному 21 березня 2011 року між ОСОБА_4 та фермерським господарством «Скарбниця», на акті прийому - передачі земельної ділянки без дати та на акті визначення в натурі (на місцевості) меж належної їй земельної ділянки НОМЕР_1 від 21 березня 2011 року, виконані не ОСОБА_4, а іншою особою; підписи на договорі оренди землі, укладеному 21 березня 2011 року між ОСОБА_3 та фермерським господарством «Скарбниця», на акті прийому - передачі земельної ділянки без дати та на акті визначення в натурі (на місцевості) меж належної їй земельної ділянки НОМЕР_2 від 21 березня 2011 року, виконані не ОСОБА_3, а іншою особою. ( а.с. 208-238)

За загальними правилами, визначеними статтю 203 ЦК України , щоб правочин мав належну юридичну силу, він повинен відповідати умовам щодо форми , складу сторін, змісту правочину, відповідності внутрішньої волі волевиявленню сторін, які характеризують його дійсність. Зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтю 215 ЦК України передбачено право сторони на визнання правочину недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оцінюючи встановлені у справі обставини , на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності відсутності волевиявлення позивачів на укладання ними договорів оренди земельних ділянок з відповідачем.

Судом першої інстанції висновки судової почеркознавчої експертизи досліджувалися відповідно до вимог ст. ст. 146 ч.6, 212 ЦПК України.

Заперечення відповідача проти позову, в тому числі і щодо обізнаності позивачів щодо укладених договорів оренди земельних ділянок , одержання ними за 2011 -2013 р.р. орендної плати, судом першої інстанції перевірялися і не визнані обставинами, за наявності яких можна дійти висновку про схвалення позивачами укладених без їх відома договорів оренди земельних ділянок, власниками яких вони є.

Висновки суду першої інстанції підтверджується матеріалами справи, ґрунтується на законі і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Задовольняючи позов про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції керувався ст.ст. 23, 1167 ЦК України і виходив із доведеності її заподіяння відповідачем через неможливість реалізації свого права власності на належні позивачам земельні ділянки, необхідності звертатися за юридичною допомогою та до суду за захистом прав, сплачувати судові витрати, вчиняти дії, що вплинули на життєвий уклад позивачів, осіб похилого віку.

Разом з тим з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна виходячи з наступного.

Закон пов'язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи . Відшкодування заподіяної фізичній особі моральної (немайнової) шкоди здійснюється коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень, а також у випадках, передбачених нормами цивільного або іншого законодавства, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями

чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини відповідно до вимог ч.1 ст.1167 ЦК України.

Відповідно до загальних підстав деліктної відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача та вина. Протиправна поведінка особи, яка завдала моральної шкоди, може полягати у: завданні каліцтва або іншого ушкодження здоров'я; протиправної поведінки щодо членів сім'ї чи близьких родичів потерпілого; знищенні чи пошкодженні майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Також обов'язковою підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою особи. Моральна шкода відшкодовується лише за наявності вини особи, яка завдала шкоди.

Чинним законодавством не передбачено компенсацію моральної шкоди, як міру відповідальності відповідачів за вчинення дій , спрямованих на реалізацію позивачами права на звернення до суду за захистом своїх прав , в тому числі і прав власності.

Матеріали справи не містять доказів протиправної поведінки відповідача при укладанні оспорюваних договорів з позивачами.

Недоведеність позивачами заподіяння їм моральної шкоди внаслідок винних неправомірних дій відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.

Виходячи з наведеного колегія суддів , перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, визнає , що рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підлягає зміні .

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 309, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Скарбниця" задовольнити частково.

Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 20 січня 2015 року змінити.

В позові ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Фермерського господарства "Скарбниця" про стягнення моральної шкоди відмовити.

В решті - рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді