Ухвала

від 28.01.2015 по справі 2а-3496/10/2470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.01.2015р. м. Київ К/9991/30166/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року

у справі № 2а-3496/10/2470

за позовом Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Земі-Транс»

до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство з іноземними інвестиціями «Земі-Транс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 листопада 2010 року № 909/2300000182300/0.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року позов був задоволений. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 909/2300000182300/0 від 15 листопада 2010 року. Стягнуто з державного бюджету на користь ПП ІІ «Земі-Транс» держмито в сумі 3,40 грн.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі Новоселицька МДПІ Чернівецької області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ПП ІІ «Земі-Транс», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи меді касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Новоселицька МДПІ Чернівецької області провела позапланову виїзну перевірку ПП ІІ «Земі-Транс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2010 року та серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 червня 2010 року по 31 липня 2010 року, за результатами якої був складений акт № 1028/23/32626146 від 08 листопада 2010 року.

За висновками акту перевірки, позивачем були порушені вимоги пунктів 4.1, 4.3 статті 4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на 529826,00 грн., в тому числі: за липень 2010 року - 310928,00 грн., за серпень 2010 року - 218898,00 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за липень 2010 в сумі 218898,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 222109,00 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду станом на 30 червня 2010 року, на суму 5887695,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що внаслідок реалізації ПП ІІ «Земі-Транс» попередньо імпортованих на митну територію України товарів (вантажні автомобілі, причепи-тандем, напівпричепи) за цінами, нижчими за звичайні ціни, які відповідають їх митній вартості, позивачем були порушені вимоги пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки імпортуючи вказаний товар, позивач до податкового кредиту включав суму податку на додану вартість, обчислену із загальної суми митної вартості, а при реалізації названого товару на митній території України - суму податку на додану вартість, обчислену із договірної (контрактної) ціни, яка нижча за її митну вартість.

15 листопада 2010 року Новоселицька МДПІ Чернівецької області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 909/2300000182300/0 (форми «В1»), яким згідно з підпунктами «б», «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшила ПП ІІ «Земі-Транс» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 529826,00 грн., у тому числі: за липень 2010 року - 310928,00 грн., за серпень 2010 року - 218898,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що поняття «митна вартість» та «звичайна ціна» не є тотожними поняттями при здійсненні податкових платежів, а законодавство України не містить положень про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при подальшій реалізації цього товару на території України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Пунктом 1.18 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з положеннями абзацу 1 підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Отже, законом встановлено, що база оподаткування - це договірна (контрактна) ціна, визначена за вільними цінами, які не можуть бути нижчими за звичайні ціни.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість операцій з реалізації платником податку на території України попередньо імпортованого ним товару, звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України і застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України (зокрема для ведення митної статистики), не є тотожними і не можуть бути порівнюваними.

У відповідності до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованих позивачем на внутрішньому ринку України товарів згідно вимог пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», натомість податковий орган з посиланням на пункт 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» дійшов висновку про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що доводи податкового органу стосовно того, що згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування податком на додану вартість зазначених операцій має обмежуватися митною вартістю імпортованого товару, яка відповідає його звичайній ціні, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і є помилковими.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Новоселицької МДПІ Чернівецької області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна