Ухвала

від 11.03.2015 по справі 817/4164/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.03.2015р. м. Київ К/800/44802/14

К/800/45510/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

секретар судового засідання - Романишин О.Р.,

за участю представників:

від позивача - Ширко М.Р.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни та представника малого підприємства "Авто-Асо" Ширко Марини Романівни

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2013року

та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2014року

у справі №817/4164/13-а

за позовом до промалого підприємства "Авто-Асо" 1) Державної реєстраційної служби України, 2) державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2013 року мале підприємство " Авто-Асо " (далі по тексту МП "Авто-Асо") звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної реєстраційної служби України, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни (далі по тексту Державний реєстратор), яким просило скасувати рішення Державного реєстратора №6390114 від 03.10.2013 року про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зобов'язати Державну реєстраційну службу України зареєструвати за МП "Авто-Асо" право власності на приміщення кафе загальною площею 220,7 кв.м. та літнє приміщення загальною площею 156,5 кв.м., які розташовані за адресою Рівненська область, Зарічненський район, смт.Зарічне, вул. Центральна, 57 А, та видати витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вказане приміщення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2013року у справі №817/4164/13-а позов задоволено частково. Скасовано рішення Державного реєстратора № 6390114 від 03.10.2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Зобов'язано Державну реєстраційну службу України зареєструвати за малим підприємством "Авто-Асо" право власності на приміщення кафе. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2014року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2013року скасовано в частині зобов'язання Державної реєстраційної служби України зареєструвати за МП"Авто-Асо" право власності на приміщення кафе загальною площею 220,7 кв.м. та літнє приміщення загальною площею 156,5 кв.м., які розташовані за адресою Рівненська область, Зарічненський район, смт.Зарічне, вул. Центральна, 57 А та прийнято в цій частині нову постанову. Зобов'язано Державного реєстратора повторно розглянути заяву МП "Авто-Асо" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №2582453 від 20.08.2013 року у відповідності до вимог Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703 та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". В решті судове рішення залишено без змін.

При частковому скасуванні рішення окружного адміністративного суду та ухваленні нового суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності позивачем своїх вимог в частині зобов'язання Державну реєстраційну службу України зареєструвати право власності, оскільки питання прийняття цих рішень віднесено до компетенції органів Державної реєстраційної служби України. Суд не може підміняти функції відповідача та перебирати на себе його повноваження.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державний реєстратор та представник МП "Авто-Асо" Ширко Марина Романівна звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами норм статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 (далі по тексту Порядок, яки й був чинний на час виникнення спірних правовідносин), статей 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, просять: Державний реєстратор - рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, представник МП "Авто-Асо" Ширко М. Р. - постанову суду другої інстанції скасувати в частині скасування постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2013 року щодо зобов'язання Державної реєстраційної служби України зареєструвати за МП"Авто-Асо" право власності на приміщення кафе загальною площею 220,7 кв.м. та літнє приміщення загальною площею 156,5 кв.м., які розташовані за адресою Рівненська область, Зарічненський район, смт.Зарічне, вул. Центральна, 57 А та прийняти в цій частині нову постанову про зобов'язання Державного реєстратора повторно розглянути заяву МП "Авто-Асо" та залишити в цій частині в силі постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2013 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, розглянувши і обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.04.2013 року у справі №918/236/13-г за МП "АВТО-АСО" визнано право власності на приміщення кафе загальною площею 220,7 кв.м. та літнє приміщення загальною площею 156,5 кв.м.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 18.04.2013 року набрало законної сили 03.05.2013 року.

20.08.2013 року МП "АВТО-АСО" звернулось до реєстраційної служби Зарічненського районного управління юстиції Рівненської області із заявою про державну реєстрацію права власності на зазначені приміщення.

До заяви позивач додав квитанцію про сплату державного мита, квитанцію про внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, рішення господарського суду Рівненської області від 18.04.2013 по справі №918/236/13-г, лист щодо набрання чинності рішенням суду, технічний паспорт (серія та номер: 2346, виданий 26.01.2013року КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації"), статут МП "АВТО-АСО", свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, дублікат картки фізичної особи-платника податків № 6743 від 01.01.2005 року, пред'явив паспорт громадянина України та надав його копію.

Рішенням Державного реєстратора №6390114 від 03.10.2013 року відмовлено позивачу в державній реєстрації права власності на кафе та літнє приміщення. Рішення мотивоване тим, що подані документи не відповідають вимогам, а саме для проведення державної реєстрації права власності на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна, подається документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, документ, що відповідно до вимог законодавства, засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, документ, що підтверджує виникнення права власності на нерухоме майно (щодо реконструйованого майна на момент початку реконструкції), подані документи не відповідають вимогам.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційних скарг, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

За приписами статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 13 Порядку, у разі подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

Відповідно до частини 3 пункту 10 Порядку, документи, необхідні для проведення державної реєстрації, що подані з порушенням вимог, установлених законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами, є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію або відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, а не для відмови в прийнятті заяви про державну реєстрацію.

Згідно п.23 Порядку державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державним реєстратором, під час розгляду заяви позивача про державну реєстрацію права власності, було встановлено, що заявником не подано документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку; документ, який засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та документ, що підтверджує виникнення права власності на нерухоме майно.

В порушення пункту 13 Порядку, відповідач-1 не запропонував МП "АВТО-АСО" надати документи, які необхідні для проведення державної реєстрації, а відмовив в державній реєстрації права власності.

На підставі наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджує правову позицію судів попередніх інстанцій та вважає, що оскаржене рішення Державний реєстратор не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

З'ясування можливості визнання права власності на самочинне будівництво на земельній ділянці, що не відведена у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно здійснюється судом під час розгляду відповідної справи, а не державним реєстратором в межах процедури державної реєстрації прав.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.04.2013р. у справі №918/236/13-г визнано за МПП «АВТО-АСО» право власності на приміщення кафе, загальною площею 220,7 кв.м. та літнє приміщення загальною площею 156,5 кв.м. Даним судовим рішенням встановлено, що визнання права власності на даний об'єкт за МПП «АВТО-АСО» не порушує права, свобод чи інтересів будь-яких інших осіб.

Протилежного доводи касаційної скарги Державного реєстратора не містять.

Також своє підтвердження не знайшли посилання касаційної скарги представника МП "Авто-Асо" Ширко М. Р. з приводу правомірності вимог позивача в частині зобов'язання зареєструвати право власності на приміщення кафе.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Діючим законодавством встановлена процедура прийняття відповідних рішень державними реєстраторами речових прав на нерухоме майно. Суд не може підмінити установлену законодавством процедуру розгляду документів.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджує правову позицію суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Судом правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційних скарг не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни та представника малого підприємства "Авто-Асо" Ширко Марини Романівни - залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2013року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2014 року у справі №817/4164/13-а - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Судді: