Ухвала

від 04.03.2015 по справі 806/4625/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2015 року м. Київ К/800/57487/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2013

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від

30.10.2013

у справі № 806/4625/13-a

за позовом Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-

рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2013, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013, позов Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (надалі - ДП "Житомирський бронетанковий завод") задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області (надалі - ДПІ у Житомирській області) від 12.06.2013 №0005002200 та №0005012200.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо реальності здійснених позивачем з його контрагентом господарських операцій.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 і ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ДП "Житомирський бронетанковий завод" у задоволенні позовних вимог.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями ДПІ у Житомирській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Сервіс Партнер" за період діяльності травень, червень, вересень 2012 року, за результатами якої складено акт від 28.05.2013 №520/22-0/07620094/0100.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2012 року на суму 492225,00 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до донарахування податку на додану вартість у сумі розміром 334423 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 12.06.2013 №0005002200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 418029,00 грн., у тому числі 334423,00 грн. - основний платіж, 83606,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0005012200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 492225,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, між позивачем, як покупцем, та ТОВ "Сервіс Партнер", як постачальником, укладено договори №95 від 08.05.2012, №119 від 28.05.2012, №142 від 03.07.2012, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується поставити продукцію, а покупець - прийняти та оплатити її.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, картки складського обліку матеріалів. Оплата придбаних товарів здійснено у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 статті 198 ПК України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціям, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Як на підставу для висновку про нікчемність укладених позивачем правочинів, податковий орган в касаційній скарзі посилався на акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сервіс Партнер» від 30.11.2012 №5592, відповідно до висновків якого, встановлена відсутність реального здійснення ТОВ «Сервіс Партнер» господарських операцій.

Проте, зазначене не може бути належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки вищезгаданий акт лише фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки та не може давати оцінку господарській діяльності товариства.

Водночас, фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Укладені позивачем договори відповідають економічному змісту та діловій меті, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів.

Відповідно до частини другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013 у справі № 806/4625/13-a залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна