Постанова

від 16.03.2015 по справі 914/3532/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2015 р. Справа № 914/3532/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Марка Р.І.

суддів Желіка М.Б.

Костів Т.С.

при секретарі судового засідання Греділь М.І.

за участю представників сторін :

від позивача - Портах С.Я. (представник за довіреністю №01-6170 від 03.11.2014р.)

від відповідача - Побер Ю.В. (представник за довіреністю №10 від 08.10.2014р.)

від третьої особи - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Львівський завод будівельних виробів", б/н, б/д (вх. № 01-05/272/15 від 15.01.2015р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 22.12.2014р.

у справі № 914/3532/14, суддя Шпакович О.Ф.

за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал", м.Львів

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Львівський завод будівельних виробів", м.Львів

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівської міської ради, м.Львів

про стягнення плати у сумі 31 258,08грн. за скид стічних вод в міську каналізацію м.Львова без дозволу.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.12.2014р. у справі № 914/3532/14 (суддя Шпакович О.Ф.) задоволено позовні вимоги Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" до ПАТ "Львівський завод будівельних виробів" про стягнення плати в сумі 31258,08 грн. за скид стічних вод в міську каналізацію м.Львова без дозволу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 22.12.2014р. у даній справі та прийняти нове рішення яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, скаржник вважає, зокрема, що місцевий господарський суд дійшов неправильного висновку щодо строку отримання відповідачем дозволу на скид стічних вод, а також прийняв до уваги неналежні на думку скаржника докази в обґрунтування позовних вимог.

Представник скаржника в судових засіданнях підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, надав пояснення по суті спору, просив апеляційну скаргу задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції підставним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 22.12.2014р. без змін. Представник відповідача в судових засідання підтримав заперечення викладені у відзиві на апеляційну скаргу, надав пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 16.03.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свою позицію, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 28.11.2007 року між сторонами укладено договір №300080, у відповідності до якого ЛМКП "Львівводоканал" зобов'язався надавати послуги у забезпеченні питною водою та прийманні стічних вод ПАТ "Львівський завод залізобетонних виробів" (надалі Підприємство). Підприємство користується послугами: здійснює забір води з водопроводу, скид стічних вод у каналізацію і сплачує вартість наданих послуг на умовах, які визначені договором та чинним законодавством України, зокрема Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України № 37 від 19.02.2002 року (надалі Державні правилами) та Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №292 від 18.09.2002 року (надалі Місцеві правила) та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють дані правовідносини.

У відповідності до п.6.2 Державних правил у Місцевих правилах можуть бути передбачені додаткові вимоги до укладення договору, які враховують місцеві особливості.

Відповідно до п.2.3. Місцевих правил, дані правила встановлюють вимоги до приймання від підприємств стічних вод до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов'язки підприємств і водоканалу, порядок визначення плати за послуги водовідведення, порядок контролю за виконанням цих правил, відповідальність та міри впливу за їх порушення.

Згідно п.2.4. Місцевих правил правила є обов'язковими до виконання всіма підприємствами (незалежно від їх відомчої належності і форми власності), які користуються послугами водоканалу з водопостачання і водовідведення, стічні води яких скидаються в міську каналізацію безпосередньо чи опосередковано.

Відповідно до п.2.2.1 договору № 300080 від 28.11.2012 року, ч.6 п.6.2 Державних правил та п.3.5.3, 4.3.3, 4.6.1 Місцевих правил у відповідача виник обов'язок отримати, у встановленому порядку, дозвіл на скид стічних вод. Порядок видачі дозволу на скид стічних вод у міську каналізацію м.Львова визначено вищенаведеними Місцевими правилами.

17.12.2008 р. позивачем видано відповідачу дозвіл на скид стічних вод №1931, строк дії якого тривав лише один рік: з 01.01.2009 року до 31.12.2009 року, оскільки відповідач внесений у Перелік підприємств, для яких встановлюється ліміт на скид забруднюючих речовин у міську каналізацію м. Львова (№767) на підставі п.4.6.2.1 Місцевих правил.

Згідно з вимогами п.4.6.3 Місцевих правил, у відповідача наявним був обов'язок з отримання дозволу на скид стічних вод на кожен наступний рік, який видається позивачем у випадку подання споживачем, до 1 листопада поточного року, листа з відповідною вимогою.

При цьому, нормою п.4.6.4. Місцевих правил передбачено можливість продовження дії наявного дозволу на наступний календарний рік у випадку відсутності змін у системі водовідведення та заявлення споживачем такої вимоги до 1 листопада поточного року.

Відповідач ствердив про виконання зазначеного обов'язку з надіслання листа (№160 від 28.09.2011) про продовження дії дозволу (№1931) на 2012 рік, - у зв'язку з відсутністю змін у системі водовідведення товариства. Проте, доказів надіслання (вручення) позивачу такого листа відповідачем не надано. В свою чергу, позивач заперечив факт отримання будь-якого листа відповідача про продовження дії дозволу (на скид стічних вод) на 2012 рік.

Згідно з нормою п.4.6.5.2 Місцевих правил, дозвіл на скид стічних вод втрачає чинність 31 грудня року, на який його видано (о 24:00год).

Отже, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що під час дії договору №300080 від 28.11.2007, відповідачем в порушення вимог п.п.4.6.3, 4.6.4 Місцевих правил та умов договору щодо отримання дозволу на 2012 рік чи продовження дії попередньо виданого дозволу на 2012 рік., і як наслідок, наявний факт скидання відповідачем у 2012 році стічних вод у міську каналізацію м.Львова без дозволу, обов'язковість якого встановлено п.2.2.1 договору (від 28.11.07) та п.п.2.5, 4.6.1 Місцевих правил.

18.06.2012 сторони домовились та уклали новий договір №300080.

При цьому, факт укладення сторонами 18.06.2012 нового договору №300080, у зв'язку зі зміною певних умов щодо водовідведення, жодним чином не впливав на наявний у відповідача обов'язок (передбачений п.п.4.6.3, 4.6.4 Місцевих правил та п.2.2.1 договору від 28.11.07) з отримання дозволу на скид стічних вод у 2012 році (чи продовження дії попередньо виданого дозволу на 2012 рік) за письмовим зверненням, надісланим (врученим) позивачу ще до 01.11.2011.

Тобто, згідно з вимогами п.п.4.6.3, 4.6.4 Місцевих правил, дозвіл на скид стічних вод у міську каналізацію м. Львова у 2012 році підлягав видачі позивачем за письмовим зверненням Відповідача, надісланим (врученим) до 01.11.2011.

Доказ надіслання (вручення) відповідачем такого звернення позивачу - відсутній.

Згідно з нормами п.4.6.6, 9.4.2. Місцевих правил та умовами п.4.4 договору (від 28.11.2007), відсутність дозволу на скид стічних вод у міську каналізацію м.Львова у 2012 році зумовлює виникнення у відповідача обов'язку зі сплати додаткової суми коштів у 5-кратному розмірі основного тарифу, оскільки, у такому випадку, весь обсяг стічних вод за серпень-грудень місяці 2012 року (спірний період) вважається таким, що перевищує ліміт обсягу стічних вод.

У відповідності до розрахунку, здійсненого позивачем, сума плати за скид без дозволу стічних вод у серпні-грудні місяцях 2012 року складає 21058,24 грн.

09.10.2012 року між сторонами укладено новий договір №300080 на водопостачання та приймання стічних вод (у зв'язку зі зміною умов щодо водовідведення), а відтак у відповідача, згідно з умовами п.2.2.1 зазначеного договору та нормами п.4.6.3 Місцевих правил, виник обов'язок з отримання дозволу на скид стічних вод у 2013 році з надісланням, при цьому, відповідного письмового звернення позивачу до 01.11.2012 року.

Факт укладення договору 09.10.2012 не звільнив відповідача від виконання обов'язкової вимоги про надіслання зазначеного письмового звернення позивачу до 01.11.2012.

Слід зазначити, що умовами п.2.2.1 договору від 09.10.2012 не встановлено жодного конкретного строку на отримання дозволу, оскільки такий строк визначається виключно нормами п.4.6 Місцевих правил.

Разом з тим, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про помилковість тверджень відповідача з посиланням на зазначений у п.2.2.1. договору №300080 4-х місячний строк, який відповідач трактує як строк для отримання дозволу, оскільки даний 4-х місячний строк стосується лише питання про розірвання договірних відносин.

У зв'язку з несвоєчасним зверненням відповідачем, позивачем дозвіл на скид №4417 видано лише 31.01.2013 року зі строком дії - з 01.02.2013 року до 31.12.2013 року, а отже, у січні місяці 2013 року відповідачем здійснювався скид стічних вод у міську каналізацію м.Львова без дозволу обов'язковість якого встановлено нормами п.п.2.5, 4.6.1 Місцевих правил та п.2.2.1 договору від 09.10.2012 року, що зумовлює виникнення у нього обов'язку, встановленого нормами п.п.4.6.6., 9.4.2. Місцевих правил та умовами п.4.4. договору від 09.10.2012 року, зі сплати додаткової суми коштів, яка, згідно з розрахунком позивача, складає 10199,84 грн.

Таким чином, загальна сума плати за скидання відповідачем стічних вод у міську каналізацію м.Львова без дозволу складає 31258, 08грн., 80% якої (25006,46 грн.) підлягає сплаті позивачу, а 20% (6251,62 грн.) - у місцевий бюджет м.Львова (у Фонд охорони навколишнього природного середовища м. Львова), - згідно з вимогами п.4.2. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої Наказом Держбуду України №37 від 19.02.2002 року.

Щодо посилань скаржника про необґрунтованість рахунків та розрахунків додаткової плати за скид стічних вод в міську каналізацію, оскільки такі не містять посилання на конкретний договір і як наслідок є неналежним доказом у справі, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"активному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд звертає увагу, що рахунки та розрахунки додаткової плати за скид стічних вод в міську каналізацію оцінювались судом першої інстанції в сукупності з іншими доказами, які містять відомості про факти, що мали значення для правильного вирішення спору.

Отже, оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Львівської області від 22.12.2014 року у даній справі в апеляційному порядку покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України .

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України,

п о с т а н о в и в:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Львівський завод будівельних виробів", б/н, б/д відмовити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 22.12.2014 року у справі № 914/3532/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлений 20.03.2015 р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Костів Т.С.