Постанова

від 11.03.2015 по справі 907/304/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2015 р. Справа № 907/304/13

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

Орищин Г.В.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатспецпроект» б/н від 04.06.2014 р. (вх. № 01-05/2650/14 від 12.06.2014 р.),

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15 травня 2013 року

у справі № 907/304/13 (суддя І.Г.Ушак),

порушеній за позовом

Позивача: Управління міського комунального господарства Берегівської міської ради, м. Берегово, Закарпатської області,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатспецпроект», м. Ужгород, Закарпатської області,

Про: розірвання Договору підряду № 03-2011 на виконання проектних робіт від 30.06.2011 р.; зобов'язати повернути перераховані кошти в розмірі 69000,00 грн.; стягнення штрафу в сумі 23000,00 грн., пені в сумі 50140,00 грн. та стягнення судового збору (з урахуванням уточненого розрахунку відшкодування завданих позивачу збитків.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: Пересоляк О.С. - п/к згідно договору ЗС № 1 від 09.01.2013 р. про надання юридичних послуг;

від позивача: не прибув.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

За усним клопотанням представника апелянта, в судовому засіданні здійснюється технічна фіксація судового процесу технічними засобами.

Відповідно до Довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 05 січня 2015 року, справу № 907/304/13 Господарського суду Закарпатської області розподілено головуючому судді Данко Л.С.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 р. у склад колегії для розгляду справи № 907/304/13 Господарського суду Закарпатської області введено суддів - Галушко Н.А. та Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатспецпроект» б/н від 04.06.2014 р. (вх. № 01-05/2650/14 від 12.06.2014 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 11.02.2015 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 р. та від 25.02.2015 р. розгляд справи було відкладено, про що сторони були належним чином повідомлено рекомендованим листом згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

В судове засідання 11.03.2015 р. представник Апелянта/відповідача прибув, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду представником подано на виконання вимог ухвали суду супровідний лист б/н від 07.03.2015 р. (вх. № 01-04/1609/15 від 10.03.2015 р.) з додатками: оригінальний примірник апеляційної скарги від 12.06.2014 року з додатками (квитанція про сплату судового збору від 05.06.2014р., опис до цінного листа та квитанція про відправку, копія Договору ЗС № 1 про надання юридичних послуг від 09.01.2013 р., копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від № 21/702 від 06.10.2011р., копія завдання на проектування до договору підряду від 30.06.2011р., копія завдання на проектування до договору підряду від 30.06.2011 р., копія технічного звіту по топографо-геодезичним роботам) на 17 арк., завірена копія статуту ТзОВ «Закарпатспецпроект» - на 7-ми арк., довідка з ЄДРПОУ - на 1-му арк.

Також через канцелярію суду представником апелянта подано клопотання б/н від 07.03.2015 р. (вх. № 01-04/1589/15 від 10.03.2015 р.) про долучення до матеріалів справи завіреної копії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для реконструкції очисних споруд м. Берегове Закарпатської області на потужність 8700 м. куб./добу. Просить долучити до матеріалів справи подані документи, щодо апеляційної скарги надав пояснення аналогічні викладеним у апеляційній скарзі, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 15 травня 2013 року по справі № 907/304/13 в частині задоволення позову - скасувати, прийняти нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, також просить дослідити додаткові докази, які не було можливості подати до суду першої інстанції з тих підстав, що відповідач не брав участі у судовому розгляді та не був про нього повідомлений.

Представник позивача в судове засідання, повторно, не прибув, відзиву на апеляційну скаргу не подав (не надіслав), про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримано 15.01.2015 р. за № 9020204418040 (докази в матеріалах справи).

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представника позивача, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатспецпроект» б/н від 04.06.2014 р. (вх. № 01-05/2650/14 від 12.06.2014 р.) та розгляд справи № 907/304/13 у зв'язку із не явкою в судове засідання представників сторін ухвалою суду від 11.02.2015 р. справу № 907/304/13 було відкладено на 25.02.2015 р., про що сторін було належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи, згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Позивач повноважного представника в судове засідання, яке відбулось 25.02.2015 р. та 11.03.2015 р. не направив.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Крім того, в ухвалі суду від 11.03.2015 р. участь повноважних представників сторін судом обов'язковою не визнавалася (а. с. 122-123).

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засіданні.

Наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 р. № 75 (із змінами та доповненнями) затверджена Інструкція з діловодства в господарських судах України (далі за текстом - Інструкція).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам або іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.08р. № 01-8/482 ).

З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції на адресу сторін у справі було направлено ухвалу про відкладення розгляду справи № 907/304/13 від 25.02.2015 року, що підтверджується штампом суду з відміткою про відправку документа (а. с. 122-123/зворот).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 р. (п. 4 резолютивної частини ухвали) зобов'язано позивача подати: письмовий, документально та нормативно обґрунтований відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, однак вимог ухвали суду в тій частині позивачем виконано не було.

Відповідно до статті 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 907/304/13 та прийшла до висновку розглядати справу без участі представника позивача, оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Апелянт подавав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15 травня 2013 р. у даній справі 12.06.2014 р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатспецпроект» та додані до неї матеріали, всього на 18 аркушах, повернуто Апелянту (а.с. 61-62).

Постановою Вищого господарського суду України від 25 грудня 2014 року касаційну скаргу ТзОВ «Закарпатспецпроект» задоволено. Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 р. у справі № 907/304/13 скасовано, справу передано до Львівського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження (а.с. 98-100).

Як вбачається з матеріалів даної справи, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.05.2013 року у справі № 907/304/13 (суддя І.Г.Ушак) позов задоволено частково (п. 1 резолютивної частини рішення ); розірвано Договір підряду на виконання проектних робіт № 03-2011 від 30.06.2011р., укладений між Управлінням міського комунального господарства та благоустрою Брегівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатспецпроект» (підпункт 1.1 резолютивної частини рішення ); стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатспецпроект» (88000 м. Ужгород, вул. Гойди, 10/72, код ЄДРПОУ 35663657) на користь Управління міського комунального господарства Брегівської міської ради (90202, м. Берегово Закарпатської області, вул. Б.Хмельницького, 7, код ЄДРПОУ 04053683) суму 40155,74 грн. та у відшкодування судових витрат - 1950,11 грн. (підпункт 1.2 резолютивної частини рішення ). В решті позовних вимог - відмовлено у задоволенні з покладенням на позивача судових витрат у цій частині (п. 2 резолютивної частини рішення ) (а. с. 43, 44-46).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатспецпроект» (скорочене найменування - ТзОВ «Закарпатспецпроект») звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 15 травня 2013 року по справі № 907/304/13 в частині задоволення позову - скасувати, прийняти нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, також просить дослідити додаткові докази, які не було можливості подати до суду першої інстанції з тих підстав, що відповідач не брав участі у судовому розгляді та не був про нього повідомлений (а. с. 63-65).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, так як судом першої інстанції при прийнятті рішення, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, які місцевим господарським судом визнано встановленими, суперечать фактичним обставинам справи, а обставини справи, які суд вважає встановленими не базуються на матеріалах справи, відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Вважає, що місцевий суд не мав права відкривати провадження у господарській справі, оскільки позовна заява не відповідає вимогам статей 54, 56 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), оскільки позивачем не було надано належних доказів надсилання на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками, так як, на думу апелянта поштова квитанція не підтверджує вмісту поштового відправлення, а в описі вкладення, що міститься в матеріалах справи зазначено адресу якої не існує.

Крім того, апелянт вважає, що судом не вірно встановлено учасників судового процесу, так як Управління міського комунального господарства Берегівської міської ради не існує, а згідно довідки з ЄДРПОУ є Управління міського комунального господарства м. Берегово з іншим ідентифікаційним кодом.

Щодо порушення норм матеріального права зазначає, що згідно Акту № 1 здачі-приймання проектної документації від 12.08.2011 р. відповідачем був виконаний та зданий робочий проект «Реконструкції каналізаційних очисних споруд м. Берегово в урочищі «Чізай», а відтак робота виконана згідно із завданням і договором та оформлена належним чином, однак у зв'язку із збільшенням обсягу проектних робіт через заміну Технічних умов потужностей КОС з 4,5 тис. м. куб. на добу до 8,75 тис. м. куб. на добу, між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до договору підряду № 03-2011 від 30.06.2011 р. та кореговане завдання на проектування (Додаток № 1 до додаткової угоди), однак такий додаток до додаткової угоди позивачем умисно не було додано до матеріалів справи для умисного введення суду в оману.

Крім того, на думку Апелянта, позивачем було порушено ст. 888 Цивільного Кодексу України, оскільки останнім не було передано вихідні дані виконавцю чим створено неможливість виконання договору підряду.

Також апелянт завертає увагу суду на те, що згідно додаткової угоди № 1 від 26.12.2011 р. до Договору підряду було внесено зміни у п. 1.2., щодо строків виконання, та у п. 4.2, а саме, що остаточний розрахунок проводиться протягом 5-днів з моменту підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт (проектної документації), але не пізніше 30 грудня 2011 року, однак на думку Апелянта, позивачем не було проведено остаточний розрахунок з відповідачем.

Враховуючи наведе в апеляційній скарзі Апелянт вважає, що рішення у справі № 907/304/13 підлягає скасуванню.

Колегією суддів встановлено, що апелянт/відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатспецпроект» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 35663657, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 88000, м. Ужгород, вул. Гойди, буд. 10, кімн. 72, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.04.2013 р. (а. с. 40) та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ЄДРПОУ серії АА № 552034.

Позивач: Управління міського комунального господарства Берегівської міської ради є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 26099415, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 90202, Закарпатська обл., м. Берегово, вул. Богдана Хмельницького, буд. 7, дата державної реєстрації: 28.12.2001 р., дата перереєстрації: 24.07.2006 р., № запису: 13221200000000259, що підтверджується, на час виникнення спірних правовідносин, Положенням про управління міського комунального господарства Брегівської міської ради, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 110).

Управління міського комунального господарства Берегівської міської ради створено на підставі рішення Берегівської міської ради № 744 затвердженого на 23 сесії 5 скликання № 744, є самостійним структурним підрозділом Берегівської міської ради, підзвітним і підконтрольній раді, підпорядкованим її виконавчому комітету та міському голові, п. 1 Положенням про управління міського комунального господарства Берегівської міської ради (а. с. 20-21).

Позивач, як юридична особа, створений органом місцевого самоврядування Берегівською міською радою (завдання Управління визначені у розділі 3 Положення) та наділений органом місцевого самоврядування певним колом повноважень (розділ 4 Положення), зокрема, виступати замовником будівництва, реконструкції і капітального ремонту об'єктів житлового фонду, комунального господарства та благоустрою міста; здавати в оренду майно, яке знаходиться на балансі управління; укладати угоди. Управління очолює начальник , який призначається на посаду і звільняється з посади міським головою. Начальник управління укладає угоди, тощо.

До складу управління входить сектор з благоустрою міста Берегово, який діє на підставі Положення про сектор з благоустрою міста Берегово (а.с. 22-23).

З вищенаведеного вбачається, що позивач: Управління міського комунального господарства Берегівської міської ради є самостійною юридичною особою, наділений цивільною право дієздатністю в силу ст. 91, 92 ЦК України з моменту державної реєстрації (ст. 89 ЦК України), самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями (ст. 96 ЦК України) є належним позивачем у справі, відтак твердження Апелянта, що місцевим судом не вірно встановлено учасників судового процесу, є надуманим та таким, що не заслуговує на увагу суду оскільки спростовується матеріалами справи.

Колегією суддів встановлено, що на час розгляду справи № 907/304/13 Львівським апеляційним господарським судом (справа поступила на адресу Львівського апеляційного господарського суду з Вищого господарського суду України - 05.01.2015 р. за вх. № 01-30/4/15 (а.с. 101), апеляційну скаргу прийнято до провадження ухвалою суду від 12.01.2015 р.), Позивач, з 17.12.2014 р. змінив своє найменування на Управління міського господарства та благоустрою Брегівської міської ради, що підтверджується відповідним Положенням про Управління міського господарства та благоустрою Брегівської міської ради (нова редакція), яке затверджено на 30 сесії УІ скликання Брегівської міської ради від 31.01.2014 р., державна реєстрація Положення проведена 17.12.2014 р., номер запису: 13227050006000259 (а.с. 111-114), є правонаступником перейменованого Управління міського комунального господарства Берегівської міської ради, місцезнаходження: 90202, м. Берегово, вул. Б. Хмельницького, 7, код ЄДРПОУ 26099515.

Зміна з 17.12.2014 р. найменування Позивача не може бути підставою для скасування судового рішення у справі № 907/304/13, яке постановлено місцевим господарським судом - 15.05.2013 р., до перейменування Позивача.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 30.06.2011 р. між Управлінням міського комунального господарства Берегівської міської ради (Замовник - за договором, Позивач - у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закрпатспецпроект» (Виконавець - за договором, Відповідач - у справі) було укладено Договір підряду № 03-2011 на виконання проектних робіт (надалі - Договір) (а. с. 9-10).

Даний Договір сторонами укладено в письмовій формі, з зазначенням у Договорі місцезнаходження сторін (розділ 7 Реквізити сторін), договір підписано повноважними представниками обох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст.ст. 207, 208 ЦК України, ст. 181 ГК України.

За своїми основними та другорядними ознаками вказаний правочин є договором підряду на проведення проектних та пошукових робі, оскільки відповідає вимогам статті 887 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України).

Відповідно до ст. 887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п. 1.1. Договору, Замовник доручає, а Підрядник (Виконавець - за Договором) зобов'язується власними силами та засобами виконати роботи з розробки робочого проекту «Реконструкція каналізаційних очисних споруд м. Берегово в урочищі «Чизай» (надалі - «Об'єкт проектування»), надалі «РП».

Права та обов'язки сторін за договором сторонами визначено у розділі 2 Договору.

Розділом 3 Договору сторони погодили порядок та терміни виконання робіт.

Так п. 3.1 Договору, Підрядник (Виконавець) приступає до виконання робіт протягом п'яти календарних днів з моменту підписання цього договору, за умови передачі йому вихідних даних, та узгодження конструктивну Об'єкту проектування із Замовником.

Відповідно до п. п. 3.2., 3.3. Договору, Замовник протягом п'яти календарних днів з моменту підписання цього Договору надає Підряднику (Виконавцю) вихідні дані необхідні для виконання робіт за цим Договором. Підрядник (виконавець) зобов'язується виконати роботи за даним Договором на протязі 90 календарних днів з дня підписання Договору.

Терміни виконання робіт можуть бути змінені при відсутності вихідних даних та відсутності узгодження конструктивних питань із Замовником. Підрядник (Виконавець) має право ініціювати питання зміни термінів виконання робіт у випадку порушення Замовником термінів оплати, передбачених п. 4.2 цього Договору, передачі вихідних даних згідно з п. 3.2 цього Договору, а також у зв'язку зі зміною обсягів чи умов робіт у процесі їх виконання (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. п. 3.5, 3.6 Договору, роботи за даним Договором виконуються поетапно. Після завершення виготовлення проектної документації Підрядник (Виконавець) повідомляє про це Замовника. Приймання-передача виконаних робіт (проектної документації) оформляється Атом приймання-передачі виконаних робіт, який підписують сторони.

Пунктом 4.1 даного Договору визначено, що вартість робіт визначена на підставі ДБН ПВР діючим в Україні і становить 230000,00 грн. без ПДВ.

Так п. 4.2 Договору, сторони домовились про наступний порядок оплати виконаних робіт:

- попередня оплата у розмірі 30 % від вартості робіт на протязі п'яти банківських днів

після підписання Договору;

- остаточний розрахунок проводиться на протязі п'яти банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (проектної документації), але не пізніше 30 грудня 2011 року.

Відповідно до п. 4.3. Договору, при завершенні робіт Виконавець представляє Замовнику акт здачі-приймання проектної продукції. Замовник зобов'язаний у 10-денний термін розглянути проект і затвердити або представити обґрунтовані зауваження. У випадку непредставлення обґрунтування - документація вважається прийнятою без зауважень.

Відповідальність сторін та вирішення спорів сторонами визначено розділом 5 Договору.

Так п. 5.2 Договору, підрядник (Виконавець) у випадку порушення, з його вини, терміну виконання робіт, вказаного в п. 3.3 цього Договору сплачує на користь Замовника (на його письмову вимогу) пеню в розмірі 0,2 % від суми вказаної у п. 4. Договору за кожен день прострочення. При цьому, якщо про строчка перевищить 30 календарних днів, підрядник (Виконавець) додатково сплачує (на письмову вимогу Замовника) штраф в розмірі 10 % від ціни Договору, вказаної в п. 4.2 Договору. У випадку порушення Підрядником (Виконавцем) термінів виконання робіт, передбачених в п. 3.3 Договору понад 45 календарних днів, Замовник має право розірвати цей договір односторонньо.

Відповідно до п. 5.3 Договору, Замовник, у випадку порушення термінів проведення розрахунків за виконані роботи зазначених в п. 4.2 Договору сплачує на користь Підрядника (Виконавця) (на його письмову вимогу) пеню в розмірі 0,2 % від ціни Договору, вказаної в п. 4.1 за кожен день прострочення. У випадку порушення Замовником цього терміну більш як на 30 днів, окрім пені та залишкової вартості робіт Замовник сплачує на користь Підрядника (Виконавця) (на його письмову вимогу) штраф у розмірі 10 % від ціни Договору.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 4.2 Договору, Замовником (Позивачем - у справі) згідно рахунку № 6 від 01.07.2011 р. сплачено кошти на суму 69 000,00 грн. (230 000,00 грн. - 30% = 69000,00 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 6 від 13.07.2011 р. (а. с. 14).

Отже, Позивачем у справі згідно умов даного Договору було виконано зобов'язання перед Відповідачем.

В подальшому, 26.11.2011 р. між сторонами у справі було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору підряду № 03-2011 від 30.06.2011 р., якою сторони домовились внести зміни в п. 3.3. Договору, а саме: «Підрядник зобов'язується виконати роботи за даним Договором на протязі 180 календарних днів» та відкорегувати Додаток № 1 до договору - «Завдання на проектування» у зв'язку з чим: Відкореговане «Завдання на проектування» набирає чинності з дати підписання даної Додаткової угоди як Додаток № 1 ДС до даної Додаткової угоди і вважається невід'ємною частиною Договору.

Колегією суддів встановлено, що Додаткова угода № 1 укладена в письмовій формі, підписана повноважними представниками обох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст.ст. 207, 208 ЦК України.

В матеріалах справи також наявний календарний план «Реконструкції каналізаційних очисних споруд м. Берегово» згідно Договору № 03-2011 від 30.06.2011 р., з якого вбачається, що між сторонами виконання проектних робіт розподілено у два етапи: перший етап роботи розпочинається з 30.06.2011 р. по 30.12.20111 р. на суму 69000,00 грн. та другий етап роботи розпочинається з січня 2012 р. по травень 2012 р. на суму 161000,00 грн., загальна вартість становить 230000,00 грн. (а. с. 12).

З матеріалів справи вбачається, у зв'язку із перерахуванням позивачем 13.07.2011 р. частини коштів на рахунок відповідача в сумі 69000,00 грн., як аванс на виготовлення робочого проекту, 12.08.2011 р. між сторонами було підписано Акт здачі-приймання проектної документації, за текстом якого визначено, що «…робота виконана згідно з завданням і договору та оформлена належним чином… належить до перерахування за етап роботи 69000,00 грн.» (а. с. 16).

Однак, станом на час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем умови даного Договору в повному обсязі не виконано, а лише частково, другий етап (згідно календарного плану) не виконано, оскільки доказів, які спростовують вищенаведене сторонами не подано.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 ГК України), яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно із статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Порядок укладання господарських договорів врегульовано статтями 180-181 Господарського кодексу України, згідно з якими, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладанні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно приписів ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Загальний порядок укладення, змін і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 652 ЦК України визначена можливість розірвання договору, у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Розірвання договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можливе за наявності одночасно чотирьох умов, зазначених у частині 2 статті 652 ЦК України, а саме:

1) в момент укладення договору сторони керувались тим, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а ч.1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Місцевим судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Апелянтом/відповідачем суттєво порушено умови Договору, оскільки протягом тривалого часу не виконано другого етапу виконання розробки проекту, а відтак вимоги позивача щодо розірвання договору підряду підлягають до задоволення, крім того, апелянтом/відповідачем в цій частині рішення місцевого суду не оскаржується.

Щодо позовних вимог про зобов'язати відповідача повернути перераховані Берегівською міською радою кошти в розмірі 69000,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

У зв'язку із підписанням сторонами за договором Акту № 1 від 12.08.2011 р. (а. с. 16), без будь яких зауважень чи застережень, та враховуючи що позивачем прийнято частину виконаних договірних робіт та визначено їх вартість у сумі, що дорівнює сумі попередньої оплати, у позивача відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення суми попередньої оплати, відтак місцевим судом у цій частині позовних вимог було вірно відмовлено, з чим погоджується колегія суддів.

Як вбачається з позовної заяви та уточненого розрахунку (вх. № 02.5.1-17/5188/13 від 15.05.2013 р.), позивач просить стягнути на свою користь штраф в розмірі 23000,00 грн. та пеню в розмірі 50140,00 грн., яка нарахована відповідно до п. 5.2. Договору № 03-2011 від 30.06.2011 р., однак, місцевим судом позовні вимоги щодо нарахування пені задоволено лише частково в розмірі 40155,74 грн. з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.2 Договору, підрядник несе відповідальність за несвоєчасне виконання робіт шляхом сплати пені в розмірі 0, 2%, від суми вартості робіт за договором за кожен день прострочення. При цьому, якщо прострочення перевищить 30 календарних днів, підрядник додатково сплачує штраф в розмірі 10% від ціни договору.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 ГК України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вищезазначена правова позиція відображена у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 27.04.2012 р.

В нашому випадку, Договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Відтак, нарахування штрафу в розмірі 23000,00 грн. відповідно до п. 5.2. Договору (230000,00 грн. - 10% = 23000,00 грн.) відповідає чинному законодавству України та підлягає до задоволення.

Щодо нарахування пені в розмірі 50140,00 грн., яку місцевим господарським судом задоволено частково в розмірі 40155,74 грн. колегія суддів також погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як уже було вище зазначено у цій постанові, п. 5.2. Договору сторони погодили, що підрядник несе відповідальність за несвоєчасне виконання робіт шляхом сплати пені в розмірі 0, 2%, від суми вартості робіт за договором за кожен день прострочення. При цьому, якщо прострочення перевищить 30 календарних днів, підрядник додатково сплачує штраф в розмірі 10% від ціни договору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позовні вимоги в частині стягнення пені слід задовольнити частково у розмірі 40155,74 грн. з урахування обмеження розміру пені встановленого договором розміром подвійної облікової ставки НБУ у період, за який нарахована пеня - 01.06.2012 р. по 30.11.2012 р. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 9984,26 грн. належить відмовити за безпідставністю.

Щодо тверджень Апелянта, що місцевим судом в супереч вимогам статей 54, 56 Господарського процесуального кодексу України відкрито провадження у господарській справі, оскільки позивачем не було надано належних доказів надсилання на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками, а також ухвал суду про призначення справи до розгляду на відкладення, так як, на думу апелянта, поштова квитанція не підтверджує вмісту поштового відправлення, а в описі вкладення, що міститься в матеріалах справи зазначено адресу якої не існує, колегія суддів вважає надуманими та такими, що не заслуговують на увагу суду, оскільки в матеріалах справи є докази надсилання на адресу: ТзОВ «Закарпатспецпроект» п. і. 88000, м. Ужгород, вул. Гойди, буд. 10, кім. 72 поштового конверта з повідомленням про вручення поштового відправлення від 01.04.2013 та від 17.04.2013 р., однак дана кореспонденція була повернута адресату з відміткою працівника пошти «За закінченням терміну зберігання».

Крім того, як уже було вище зазначено у цій постанові, апелянт/відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатспецпроект» знаходиться за адресою: п. і. 88000, м. Ужгород, вул. Гойди, буд. 10, кім. 72, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виданого станом на 18.04.2013 р. (а. с. 40) та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ЄДРПОУ серії АА № 552034.

Твердження апелянта, що він не був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи та не міг подати докази спростування позовних вимог, є такими що не заслуговують на увагу суду, оскільки спростовуються матеріалами справи (а.с. 26, 27, 28, 34, 35, 50, 51, 52), а тому документи, які подані апелянтом під час розгляду справи в апеляційній інстанції до уваги не приймаються.

Відповідно до частини третьої статті 101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Слід зазначити, що Апелянт не отримував ухвал Львівського апеляційного господарського суду за вказаною вище адресою, оскільки рекомендована кореспонденція з ухвалою суду повернулася в суд апеляційної інстанції без вручення адресату з написом працівника поштового відділення «За закінченням терміну зберігання» (а.с. 125, 126, 127).

Представник Апелянта, адвокат Пересоляк Олександр Сергійович в судовому засіданні не зміг пояснити суду причин та підстав не отримання ТзОВ «Закарпатспецпроект» рекомендованої кореспонденції, яка надсилалася Відповідачу як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції за адресою: 88000, м. Ужгород, вул. Гойди, буд. 10, кімн.72.

Матеріалами справи не підтверджується, представником Відповідача не надано суду належних на допустимих доказів, про зміну місцезнаходження Відповідача у встановленому законом порядку за адресою місцезнаходження адвоката Пересоляк Олександра Сергійовича, 88017, м. Ужгород, вул. Добролюбова, 6, а/с 60.

Колегією суддів також встановлено, що адвокат Пересоляк Олександр Сергійович, у супровідних листах від 07 березня 2015 року, адресованих Львівському апеляційному господарському суду (вх. № 01-04/1609/15 від 10.03.2015 р., вх. № 01-04/1589/15 від 10.03.2015 р.) від імені Апелянта, з невідомих суду причин, вказував місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатспецпроект» з посиланням на квартиру 72, а саме: « 88000, м. Ужгород, вул. Гойди, буд. 10, кв. 72 . Засоби зв'язку поштові», в той час, коли в апеляційній скарзі (позиція 1.1. описової частини апеляційної скарги ) Апелянтом заперечується наявність в будинку № 10 по вул. Гойди, у м. Ужгород, квартир /приведено дослівно/ «Насправді квартир у будинку № 10 по вул. Гойди у місті Ужгороді не існує» /рядки 17-18 зверху на сторінці 2-й описової частини апеляційної скарги /).

Інші твердження Апелянта/відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Відповідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи із приписів ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Оглянувши та дослідивши всі обставини даної справи, оцінивши їх в сукупності, колегія суду приходить до висновку, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.05.2013 р. по справі № 907/304/13 є обґрунтованим, ухвалене на підставі повного з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, твердженнями апелянта, які викладені в апеляційній скарзі рішення місцевого суду не спростовують, відтак відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування зазначеного судового рішення.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.05.2013 року у справі № 907/304/13 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути Господарському суду Закарпатської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

11.03.2015 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 17.03.2015 р.