Рішення

від 19.03.2015 по справі 904/48/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.03.15р. Справа № 904/48/15

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Компани", с. Новоолександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області

про стягнення 745 985,20 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача : не з'явився

Від відповідача: Смолов К.В., довіреність №01/07 від 01 липня 2014 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Компани", яким просить:

1) стягнути заборгованість за договором оперативного лізингу (найму) № 00004828 від 20.04.2012 року у сумі 745 985, 20 грн., а саме:

- основна заборгованість у розмірі 164 631, 26 грн.;

- пеня у розмірі 6 164,85грн.;

- штраф у розмірі 8 280,52 грн.;

- інфляційні витрати у розмірі 12 842, 86 грн.;

- 3 % річних у розмірі 1 849,45 грн.;

- відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 7 463,71 грн.;

- збитки у розмірі 113 044,75 грн.

2) вилучити об'єкт оперативного лізингу (найму) (автомобіль) - транспортний засіб типу VW Tiguan FL 2.0 TSI (шасі № WVGZZZ5NZCW590226, двигун № CAW 143769, 2012 року виробництва) із незаконного володіння відповідача.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем умов договору оперативного лізингу (найму) № 00004828 від 20.04.2012 року, в частині своєчасної сплати орендних платежів, а також в частині повернення власнику орендованого майна, після розірвання договору.

Відповідач проти позову заперечує, вважає вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до умов договору розмір орендних платежів підлягає розрахунку щомісяця. Орендний платіж встановлюється в гривні шляхом множення розміру орендного платежу для відповідного місяця на курс обміну доларів США/Євро до гривні, встановленого українським комерційним банком, визначеним наймодавцем. Разом з тим, позивачем не надано обгрунтованого розрахунку орендних платежів із зазначенням курсу обміну долару США до гривні, встановленого українським комерційним банком, який відповідно до договору обрано наймодавцем. Рахунки на сплату орендних платежів він не отримував, а позивач не надав доказів направлення саме цих рахунків на адресу відповідача. Вимога про стягнення неустойки у вигляді штрафу, яка нарахована відповідно до п.8.3. договору є безпідставною, оскільки штрафні санкції підлягають застосуванню до відповідача, як наймача, лише у разі фактичного надсилання саме вимоги щодо сплати на адресу наймача. Натомість в матеріалах справи відсутні докази надсилання позивачем на адресу відповідача вимоги про сплату заборгованості, а авіанакладна кур'єрської служби "Експрес Мото Україна" та лист №462 від 19.12.2014 не можуть вважатися належним доказом надсилання вимоги, оскільки відправлення здійснювалось без опису вкладення. Також відповідач вважає, що договір оперативного лізингу (найму) № 00004828 від 20.04.2012 не припинив свою дію, оскільки не отримував повідомлення про припинення договору у зв'язку з порушенням умов договору. За змістом п.12.5 Загальних умов лізингу день, що вважатиметься датою припинення дії контракту/розірвання контракту визначається наймодавцем у відповідному повідомленні/вимозі. Також відповідач вважає, що втрати від інфляції нарахуванню не підлягають, оскільки, відповідно до п. 6.2 Загальних умов лізингу, протягом строку дії договору обчислення розміру орендних платежів здійснюється без урахування індексації. Оскільки у договорі відсутні відповідні умови щодо розміру процентів за користування чужим майном, вимога про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами заявлена неправомірно. Відповідач не погоджується з вимогою про стягнення збитків, пов'язаних із наданням правової допомоги, вважає, що такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків, а факт їх наявності не знаходиться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по договору. Крім того, стягнення з відповідача інших збитків (упущеної вигоди) є необґрунтованим та недоведеним, оскільки позивачем не надано достатніх доказів, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, але тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною та достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

02.02.2015 до господарського суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Компани" в межах заявлених позовних вимог, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах, зокрема, але не виключно на р/р 26002242264300 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005.

Заява мотивована тим, що починаючи з жовтня 2013 року відповідач почав порушувати строки сплати орендних платежів, а з березня 2014 року взагалі припинив їх сплату. Станом на 23.12.2014 заборгованість відповідача, яка не сплачена, складає 164 631,26грн. За умовами договору позивач має право відмовитися від договору в односторонньому порядку у випадку, якщо відповідач не сплатив один наступний орендний платіж у повному обсязі повністю або частково і строк невиконання зобов'язання перевищує 10 (десять) робочих днів. 17.12.2014 на адресу наймача було направлено вимогу про сплату заборгованості, повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору. Вказану вимогу відповідач отримав 18.12.2014.

З огляду на систематичне порушення відповідачем своїх зобов'язань, недобросовісну поведінку щодо несплати орендних платежів та ухилення від повернення об'єкту оренди, позивач вбачає підстави для вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідач заперечує проти задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову та зазначає, що накладення арешту на грошові кошти товариства призведе до неможливості виплати заробітної плати та перерахуванню передбачених законодавством податків і зборів до бюджету. Оскільки відповідач не отримував від позивача жодних письмових вимог, у тому числі вимоги №00004828 від 04.11.2014 договір оперативного лізингу є чинним, вимога про повернення майна є безпідставною. Посилання позивача в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є підставою для задоволення відповідної заяви.

У судове засідання, призначене для розгляду справи 19.03.2015, позивач не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Розгляд справи був відкладений з 02.02.2015 на 24.02.2015.

Ухвалою господарського суду від 24.02.2015 термін розгляду справи продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 11.03.2015.

У судовому засіданні 11.03.2015 оголошена перерва на 19.03.2015.

У судовому засіданні 19.03.2015 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

20 квітня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (наймодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Аверс Компани" (наймач) укладено договір оперативного лізингу (найму) №00004828, відповідно до умов якого наймодавець передає наймачу у користування транспортний засіб типу VW Tiguan FL 2.0 TSI (шасі № WVGZZZ5NZCW590226, двигун № CAW 143769, 2012 року виробництва строком на 36 місяців, а наймач зобов'язується прийняти та користуватися автомобілем, сплачувати наймодавцю встановлені договором орендні платежі та повернути автомобіль відповідно до умов договору. Вартість автомобіля складає 53 695,00дол. США.

Відповідно до п.5.1. Умов лізингу сторони оформлюють передачу автомобіля наймачеві та повернення автомобіля наймодавцю шляхом підписання акту приймання-передачі.

14.05.2012 сторони склали та підписали акт приймання-передачі до договору оперативного лізингу (найму) №00004828, відповідно до якого наймодавець передав автомобіль типу VW Tiguan FL 2.0 TSI (шасі № WVGZZZ5NZCW590226, двигун № CAW 143769, 2012 року виробництва, який перебуває у відмінному стані, у комплектації та на умовах, визначених в договорі наймачу для користування. Наймач, в свою чергу, підтверджує, що отримав два ключі від зазначеного вище автомобіля та всі документи, необхідні для експлуатації (а.с.40).

При укладенні договору сторони домовились, що орендний платіж за перший період найму - з 20.04.2012 по 31.05.2012 становить еквівалент 15 685,39 доларів США та повинен бути сплачений до 30.04.2012, за кожний наступний повний місяць найму (крім першого періоду найму) орендний платіж становить еквівалент 1 313,35 доларів США та повинен бути сплачений до 15 числа місяця. Усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку:

за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в доларах США відповідно до п.6.3. Загальних комерційних умов оперативного лізингу (найму) - надалі Умови лізингу, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.6.2. Умов лізингу розмір орендних платежів за контрактом підлягає розрахунку наймодавцем щомісяця. Орендний платіж встановлюється в українських гривнях шляхом множення розміру орендного платежу для відповідного місяця на курс обміну доларів США/Євро (як обумовлено сторонами в контракті) до гривні, встановленого українським банком, визначеним наймодавцем. Протягом строку дії контракту обчислення розміру орендних платежів здійснюється без урахування індексації. Перегляд розміру орендних платежів може бути узгоджений в додатках до контракту.

Плата за користування автомобілем визначена пунктом 6 Умов лізингу.

Так, відповідно до п.6.5. Умов лізингу наймач зобов'язується щомісячно сплачувати орендні платежі на рахунок, зазначений наймодавцем в контракті, не пізніше 15 календарного дня поточного місяця. У разі неотримання рахунку до 15 числа поточного місяця, за який повинен бути сплачений платіж, наймач зобов'язаний сплатити відповідний платіж у розмірі, встановленому у контракті, до 15 числа цього місяця (якщо інший строк, що підлягає застосуванню, не встановлено в контракті), а після отримання рахунку - доплатити відповідну різницю між сплаченою сумою та сумою, визначеною в рахунку.

Згідно рахунків-фактур на оплату орендних платежів, які надані позивачем до матеріалів справи, орендна плата за користування автомобілем за період з березня 2014 року по грудень 2014 року включно складає 164 631,26грн., у тому числі:

рахунок - фактура №00026311 від 03.03.2014 за березень 2014 року на суму 14 052,86 грн.;

рахунок - фактура №00027848 від 01.04.2014 за квітень 2014 року на суму 15 051,00 грн.;

рахунок - фактура №00028932 від 05.05.2014 за травень 2014 року на суму 15 431,89 грн.;

рахунок - фактура №00030084 від 03.06.2014 за червень 2014 року на суму 15 707,69 грн.;

рахунок - фактура №00031246 від 02.07.2014 за липень 2014 року на суму 15 628,9грн.;

рахунок - фактура №00032411 від 04.08.2014 за серпень 2014 року на суму 16 311,83грн.;

рахунок - фактура №00033596 від 04.09.2014 за вересень 2014 року на суму 16 942,24грн.;

рахунок - фактура №00034776 від 01.10.2014 за жовтень 2014 року на суму 17 007,91 грн.;

рахунок - фактура №00036552 від 03.11.2014 за листопад 2014 року на суму 17 007,91 грн.;

за грудень 2014 року у розмірі 21 489,03грн., який підлягав оплаті до 15.12.2014, згідно п.6.5. Умов лізингу.

Сума орендних платежів розрахована позивачем з урахуванням положень п.6.2. Умов лізингу шляхом множення розміру орендного платежу для відповідного місяця на курс обміну доларів США/Євро (як обумовлено сторонами в контракті) до гривні. Розмір курсів валюти на відповідну дату підтверджується відповідними довідками публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь банк" та роздруківками з сайту Порше Фінанси Груп (http://www/porshefinance.ua/ru/8/2015/2014) (а.с.157-176).

Доказів погашення заборгованості з орендної плати за спірний період у сумі 164 631,26грн. відповідач не надав.

Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті орендних платежів у встановлений договором строк, наявність боргу відповідача по орендній платі за період з березня 2014 по грудень 2014 року у сумі 164 631, 26 грн., припиненням дії договору, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (частина перша статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Згідно зі статтею 16 цього Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (стаття 759 Цивільного кодексу України).

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст.193 ГК України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України та п.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Обов'язок своєчасної сплати орендної плати орендарем передбачено п.6. договору, ч.5 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.285 Господарського кодексу України.

Враховуючи умови договору (п.6.5. договору), строк оплати орендних платежів за спірний період є таким, що настав.

Доказів оплати орендної плати у повному обсязі за період з березня 2014 року по грудень 2014 року у сумі 164 631, 26 грн., відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 164 631, 26 грн.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.8.1. Умов лізингу наймач зобов'язаний негайно повідомляти наймодавця про будь-яку передбачувану затримку оплати орендних платежів та інших платежів або прострочення, що вже відбулося. Вищезгадане повідомлення як таке не вважається підставою для продовження строку здійснення платежу.

У випадку прострочення сплати орендного платежу та/або будь-якого іншого платежу за контрактом, до наймача, відповідно до п.8.2 Умов, застосовуються наступні санкції:

- пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати орендного платежу та/або будь-якого іншого платежу (п.8.2.1. Умов);

- штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані наймодавцем (пункт 8.3): еквівалент 15 дол. США за другу вимогу, еквівалент 25 дол. США за третю вимогу (якщо наймодавець вирішить надіслати таку третю вимогу) (п.8.2.2.).

Позивач нарахував та просить стягнути пеню у сумі 6 164,85грн. за період з 15.03.2014 по 23.12.2014 на підставі п.8.2.1. договору. При цьому, позивач нарахував пеню виходячи з розміру 10% річних від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день затримки платежу.

За правилами ст. 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Згідно з п. 8.2.1. Умов лізингу у випадку прострочення сплати орендного платежу та/або будь-якого іншого платежу за контрактом, до наймача, відповідно до п.8.2 Умов, застосовується пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати орендного платежу та/або будь-якого іншого платежу.

В силу дії ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, відповідно до п. 8.2.1 договору нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України). У даному випадку у п. 8.2.1. договору сторони погодили термін нарахування штрафник санкцій "до моменту їх фактичного виконання", що, враховуючи вище наведене, не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому у суду відсутні підстави для обмеження періоду нарахування пені шестимісячним строком на підставі ч. 6 ст. 232 ГК України.

Перевіркою здійсненого розрахунку пені порушень не встановлено, отже вимога про стягнення пені у заявленому розмірі є правомірною.

За умовами п.8.3. Умов лізингу якщо наймач прострочить виплату орендного платежу протягом більше ніж на 10 робочих днів, наймодавець має право:

- надіслати наймачеві першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо наймач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання першої вимоги щодо сплати, наймодавець надсилає в такий же спосіб другу платіжну вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів. У випадку, якщо наймач не здійснить оплату у вказаний термін, наймодавець має право направити наймачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за пунктом 12.4.2. Контракту. Сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що наймач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим контрактом (підпункт 8.3.1. Умов лізингу).

Зі змісту наведених вище пунктів 8.2.2, 8.3 Умов лізингу вбачається, що штрафні санкції, встановлені п.8.2.2. Умов підлягають застосуванню до наймача лише у разі фактичного надсилання саме вимоги щодо сплати на адресу наймача.

Матеріали справи містять копії листів-вимог про несплату орендних платежів: перше нагадування про несплату від 07.04.2014 (а.с.41), друге надування про несплату від 17.04.2014 (а.с.42), третє нагадування про несплату від 05.05.2014, від 19.05.2014, від 05.06.2014, від 17.06.2014, від 03.07.2014, від 17.07.2014, від 04.08.2014, від 15.08.2014, від 04.09.2014, від 17.09.2014, від 03.10.2014, від 16.10.2014, від 04.11.2014, (а.с.43-55).

Разом з тим, ані доказів направлення цих вимог - нагадувань про несплату, ані доказів їх отримання відповідачем, позивачем на надано. Наявні в матеріалах справи авіанакладна кур'єрської служби "Експрес Мото Україна" та лист №462 від 19.12.2014 не є належними та допустимими доказами надсилання вимог, оскільки відправлення кореспонденції відбувалось без опису вкладення, про що зазначено безпосередньо у авіанакладній та не спростовано позивачем. Отже, встановити, які саме документи направлені та доставлені кур'єрською службою на адресу відповідача неможливо.

Оскільки відповідальність за порушення строків оплати орендних платежів настає після виконання позивачем, як наймодавцем, вимог п.8.2.2., 8.3. Умов лізингу щодо направлення вимог на оплату, а доказів надіслання вимог на оплату позивачем не надано, вимога про стягнення штрафу у розмірі 8 280,52 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних, які нараховані у сумі 1 849,45грн. за період з 15.03.2014 по 23.12.2014. та втрати від інфляції у сумі 12 8421,86грн. за загальний період з березня 2014 року по листопад 2014 року.

Оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання має місце є правомірною та підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних у сумі 1 849,45грн. за період з 15.03.2014 по 23.12.2014.

Також підлягає задоволенню вимога про стягнення втрат від інфляції у сумі 12 842,86грн. При обчисленні загальної суми втрат від інфляції позивачем допущено арифметичну помилку, вказана сума 12 842,86грн., у той час як вірною є сума 14 196,87грн. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог та змінити заявлену позивачем суму, стягненню підлягає сума 12 842,86грн.

Вимога позивача про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 7 463,71грн. обґрунтована посиланням на ст. 536 ЦК України та необхідністю застосування до цих відносин аналогії закону, а саме відповідно до ч.1 ст. 8 ЦК України застосуванню підлягає ст.1048 ЦК України.

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання (п.6.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 №14.

Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), ч.1 ст. 8 Цивільного кодексу України. Правовідносини щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами врегульовані нормами Цивільного кодексу України, зокрема ст.536 ЦК України, тому суд не вбачає підстав застосувати до спірних відносин аналогію закону.

Договором оперативного лізингу (найму) № 00004828 від 20.04.2012 року розмір процентів за користування чужими грошовими коштами за період прострочення виконання грошового зобов'язання не встановлений, отже вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 7 463,71 заявлена безпідставно.

Також не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення збитків у сумі 113 044,75грн., яка має дві складові:

- витрати, понесені товариством у зв'язку з необхідністю підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості та представництвом у суді у сумі 13 823,78грн., у тому числі податок на додану вартість;

- збитки, які виникли у зв'язку з припиненням дії договору за період з січня 2015 року по квітень 2015 року у сумі 99 220,97грн.

Збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина друга статті 22 ЦК України).

Зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Заявлена до стягнення сума витрат на оплату юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди (постанова Вищого господарського суду України від 13.04.2010 № 05/248-09).

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №№6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Товариство просить стягнути з відповідача суму упущеної вигоди, у вигляді не отриманих орендних платежів у розмірі 99 220,97грн. за період з січня 2015 року по квітень 2015 року.

Відповідно до приписів статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання зазначених приміщень.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача. При цьому вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку можливого прибутку, однак такі розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про стягнення збитків.

Відповідно до вимог ст.782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Право наймодавця в односторонньому порядку відмовитися від контракту/припинити дію контракту/розірвати контракт передбачено також п.12.4., зокрема, у разі, якщо наймач не сплатив 1 (один) наступний орендний платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 10 (десять) робочих днів (п.12.4.2. Умов).

День, що вважатиметься датою припинення/розірвання контракту, визначається наймодавцем у відповідному повідомленні/вимозі. У разі припинення дії контракту/розірвання контракту наймодавець надсилає наймачу письмове повідомлення про припинення дії/розірвання. Таке повідомлення вимога надсилається наймодавцем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням наймача. У випадку неотримання наймачем повідомлення/вимоги через відсутність за адресою/повернення через закінчення строку зберігання, наймач вважається належним чином повідомленим (п.12.5 Умов лізингу).

Листом від 04.11.2014, вих. №00004828, на адресу відповідача позивач направив вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта оперативного лізингу (найму) та повідомлення про відмову від договору.

Позивач в обґрунтування своїх доводів щодо припинення дії договору 27.12.2014 та настання дати повернення автомобіля - 22.12.2014 посилається на лист від 04.11.2014, вих. №00004828, який доставлено кур'єрською службою "Експрес Мото Україна" на адресу відповідача 17.12.2014 (лист №462 від 19.12.2014, а.с.59). Як зазначено в листі №462 від 19.12.2014 згідно накладної №6773-58822 без опису вкладення було прийнято відправлення від ТОВ "Порше Лізинг Україна" з доставкою за реквізитами: одержувач: ТОВ "Аверс Компані", адреса: 52070 Україна, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Новоалександрівка, вул. Берези,20. Відправлення вручене Лінник об 11:36 .

Враховуючи відсутність опису вкладення до цього відправлення, вбачається відсутність доказів направлення та, відповідно, отримання відповідачем листа позивача від 04.11.2014, вих. №00004828 про відмову від договору та його припинення.

Отже, договір оперативного лізингу (найму) №00004828 не є припиненим відповідно до наведених вище положень законодавства та умов договору.

Відповідно до п.12.7. Умов лізингу, у разі завершення строку оперативного лізингу (найму) або припинення дії договору/розірвання договору, відповідач зобов'язаний повернути автомобіль за власний рахунок у відмінному стані за місцезнаходженням позивача або за адресою вказаною позивачем протягом трьох робочих днів від дати завершення строку оперативного лізингу (найму) або отримання відповідної вимоги від позивача.

Як встановлено вище, договір оперативного лізингу (найму) №00004828 не є припиненим, отже вимога позивача про вилучення об'єкту оперативного лізингу (найму) (автомобіль) - транспортний засіб типу VW Tiguan FL 2.0 TSI (шасі № WVGZZZ5NZCW590226, двигун № CAW 143769, 2012 року виробництва) із незаконного володіння відповідача, задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 185 488,42грн. (основний борг у сумі -164 631,26грн., пеня у сумі 6 164,85грн., три відсотки річних у сумі 1 849,45грн., втрати від інфляції у сумі 12 842,86грн.). В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо безпідставності вимоги про стягнення суми втрат від інфляції, нарахованої на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України. Згідно п.6.2. Умов лізингу передбачено обчислення розміру орендних платежів без урахування індексації. Розрахунок заборгованості за період з березня 2014 року по грудень 2014 року не містить нарахувань індексації на розмір орендного платежу, платежі визначені у еквіваленті до долару США. Положення ж статті 625 ЦК України в частині нарахувань інфляційних втрат на суму боргу застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання як вид цивільно-правової відповідальності і не входять до складу лізингового платежу.

Суд не вбачає підстав задовольнити заяву про вжиття заходів до забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Компани" в межах заявлених позовних вимог, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах, зокрема, але не виключно на р/р 26002242264300 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005.

Згідно ст. 66 ГПК України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 21.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 16 січня 2013 року № 2 (далі - постанова ВГСУ № 16), відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів зокрема з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.

Згідно п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Між тим, звертаючись із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог - 3 709,77грн. (185 488,42грн. х2%).

Керуючись ст.ст.1, 33, 34, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Компани" (юридична адреса: 52070, Дніпропетровська область, с. Новоолександрівка, вул. Берези, буд.20; фактична адреса: 49041, м. Дніпропетровськ, вул. Стартова, буд.20, оф.306, ідентифікаційний код 36532188) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, 1В, офіс "В") основний борг у сумі 164 631,26грн., пеню у сумі 6 164,85грн., три відсотки річних у сумі 1 849,45грн., втрати від інфляції у сумі 12 842,86грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 3 709,77грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено, -20.03.2015