Постанова

від 09.06.2015 по справі 904/48/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2015 року Справа № 904/48/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів : Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання Сусла Я.Б.

за участю представників сторін :

від позивача : Андрієвська О.О., представник, довіреність №б/н від 02.04.2015 року;

від відповідача : Смолов К.В., представник, довіреність №01/07 від 01.07.2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2015 року у справі №904/48/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Компани", с. Новоолександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області

про: стягнення 745 985,20 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить:

1) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Компани" заборгованість за договором оперативного лізингу (найму) № 00004828 від 20.04.2012 року у сумі 745 985, 20 грн., а саме:

- основна заборгованість у розмірі 164 631, 26 грн.;

- пеня у розмірі 6 164,85грн.;

- штраф у розмірі 8 280,52 грн.;

- інфляційні витрати у розмірі 12 842, 86 грн.;

- 3 % річних у розмірі 1 849,45 грн.;

- відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 7 463,71 грн.;

- збитки у розмірі 113 044,75 грн.

2) вилучити об'єкт оперативного лізингу (найму) (автомобіль) - транспортний засіб типу VW Tiguan FL 2.0 TSI (шасі НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1, 2012 року виробництва) із незаконного володіння відповідача.

Судові витрати по справі позивач просить покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2015 року у справі №904/48/15 (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено частково:

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Компани" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" основний борг у сумі 164 631,26 грн., пеню у сумі 6 164,85 грн., три відсотки річних у сумі 1 849,45 грн., втрати від інфляції у сумі 12 842,86 грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 3 709,77 грн.;

- в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов договору оперативного лізингу (найму) №00004828 від 20.04.2012 року в частині своєчасної оплати лізингових платежів та наявністю заборгованості за період з березня 2014 по грудень 2014 року у сумі 164 631,26 грн. Враховуючи наявність порушення зобов'язань за договором місцевий господарський суд дійшов до висновку про правомірність заявлених позовних вимог про стягнення пені відповідно до п. 8.2.1 договору у сумі 6 164,85 грн. за період з 15.03.2014 року по 23.12.2014 року, а також на підставі статті 625 Цивільного кодексу України втрат від інфляції у сумі 12 842,86 грн. та 3% річних у сумі 1 849,45 грн. за період з 15.03.2014 року по 23.12.2014 року.

Оскільки відповідно до пунктів 8.2.2, 8.3 Умов лізингу штрафні санкції, встановлені п.8.2.2. Умов, підлягають застосуванню до наймача лише у разі фактичного надсилання саме вимоги щодо сплати на адресу наймача, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи авіанакладна кур'єрської служби "Експрес Мото Україна" та лист №462 від 19.12.2014 року не є належними та допустимими доказами надсилання вимог (нагадувань про сплату), оскільки відправлення кореспонденції відбувалось без опису вкладення, про що зазначено безпосередньо у авіанакладній та не спростовано позивачем, тому встановити, які саме документи направлені та доставлені кур'єрською службою на адресу відповідача неможливо. У зв'язку з чим місцевим господарським судом відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 8 280,52 грн.

Враховуючи відсутність опису вкладення до відправлення, місцевий господарський суд зазначив про відсутність доказів направлення на адресу відповідача листа за вих. №00004828 від 04.11.2014 року та, відповідно, отримання відповідачем вказаного листа про відмову від договору та його припинення. У зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов до висновку, що договір оперативного лізингу (найму) №00004828 не є припиненим та, відповідно, позовні вимоги про вилучення об'єкта оперативного лізингу (найму) (автомобілю) - транспортного засобу типу VW Tiguan FL 2.0 TSI такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом зазначено, що договором оперативного лізингу (найму) №00004828 від 20.04.2012 року розмір процентів за користування чужими грошовими коштами за період прострочення виконання грошового зобов'язання не встановлений, тому вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 7 463,71 грн. заявлена безпідставно.

Також місцевий господарський суд дійшов до висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог про стягнення збитків у сумі 113 044,75грн., яка має дві складові:

- витрати, понесені товариством у зв'язку з необхідністю підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості та представництвом у суді у сумі 13 823,78 грн. з ПДВ;

- збитки, які виникли у зв'язку з припиненням дії договору, а саме упущеної вигоди, у вигляді не отриманих орендних платежів у розмірі 99 220,97 грн. за період з січня 2015 року по квітень 2015 року.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

1) скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2015 року у справі №904/48/15;

2) винести нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Компани" задовольнити в повному обсязі, а саме:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Компани" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" основну суму заборгованості за договором оперативного лізингу (найму) №00004828 від 20.04.2012 року у розмірі 164 631,26 грн., штраф у розмірі 8 280,52 грн., пеню у розмірі 6 164,85 грн., 3 % річних у розмірі 1 849,45 грн., інфляційні витрати у розмірі 12 842, 86 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 7 463,71 грн. та збитки у розмірі 113 044,75 грн., що разом складає 314 277,40 грн.;

- вилучити об'єкт оперативного лізингу (найму) (автомобіль) - транспортний засіб типу VW Tiguan FL 2.0 TSI (шасі НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1, 2012 року виробництва) із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Компани" та передати об'єкт оперативного лізингу (найму) (автомобіль) - транспортний засіб типу VW Tiguan FL 2.0 TSI (шасі НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1, 2012 року виробництва) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна".

Судові витрати по справі позивач просить покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована неправомірним посиланням місцевого господарського суду на положення Закону України "Про фінансовий лізинг" оскільки спір виник стосовно договору оперативного лізингу, тому до спірних правовідносин мають бути застосовані положення Цивільного та Господарського кодексів України.

Апелянт зазначає, що надав до суду належні докази на підтвердження направлення відповідачу вимоги №0004828 від 04.11.2014 року (накладну кур'єрської служби №6773-58822 від 17.12.2015 року та лист-повідомлення кур'єрської служби №462 від 19.12.2015 року про вручення вимоги відповідачу), тому висновок місцевого господарського суду про відсутність таких доказів вважає безпідставним, оскільки ні положення чинного законодавства, ні договором, не передбачено, що факт направлення та отримання вимоги підтверджується саме описом вкладення листа. Враховуючи направлення відмови від договору, позивач вважає договір оперативного лізингу (найму) №00004828 від 20.04.2012 року припиненим 27.12.2014 року, позивач вважає необґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог про вилучення об'єкту оперативного лізингу.

Позивач посилається на те, що направляв листи нагадування про несплату боргу звичайними рекомендованими листами, оскільки інших вимог про їх направлення договір не містить, тому вважає, що є підстави для стягнення з відповідача штрафу відповідно до п. 8.2.2 договору.

Позивач вважає, що надав до суду належні докази та довів в установленому порядку завдані відповідачем збитки у вигляді реальних збитків у сумі 13 823,78 грн. (оплата послуг Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Вернер" з підготовки процесуальних документів, подання позовної заяви та участь у судових засіданнях) та упущеної вигоди (орендних платежів у сумі 99 220,97 грн.), оскільки саме неправомірні дії відповідача спричинили понесення збитків у заявленій сумі.

Не здійснивши вчасно грошові зобов'язання зі сплати суми основного боргу, відповідач фактично утримував грошові кошти позивача без достатньої правової підстави, тобто користування чужими грошовими коштами. Оскільки договором розмір процентів за користування чужими коштами за період прострочення виконання грошового зобов'язання не встановлений, на думку апелянта, у такому разі має застосовуватись за аналогією положення статті 1048 Цивільного кодексу України та стягуватись з відповідача проценти на рівні облікової ставки Національного банку України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2015 року у справі №904/48/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є., розгляд скарги призначений у судове засіданні на 07.05.2015 року.

У судовому засіданні 07.05.2015 року оголошувалась перерва до 09.06.2015 року.

У судових засіданнях представник апелянта апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аверс Компани" проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2015 року у справі №904/48/15 без змін.

Відповідач вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що договір оперативного лізингу (найму) №00004828 від 20.04.2012 року не є припиненим, оскільки доказів направлення та отримання відмови від договору позивач до суду не надав, а надані позивачем докази взагалі викликають сумнів про направлення будь-яких документів відповідачу. Відповідач погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо відсутності належних доказів про направлення нагадувань про несплату та відсутності підстав для стягнення штрафу, зазначаючи що під час розгляду справи представник позивача неодноразово зазначав про відсутність таких доказів. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Аверс Компани" погоджується із висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог про стягнення процентів за користування чужими коштами та збитків з підстав зазначених у рішенні суду.

У судовому засіданні 09.06.2015 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 20 квітня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (наймодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аверс Компани" (наймач) був укладений договір оперативного лізингу (найму) №00004828, відповідно до умов якого наймодавець передає наймачу у користування транспортний засіб типу VW Tiguan FL 2.0 TSI (шасі НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1, 2012 року виробництва строком на 36 місяців, а наймач зобов'язується прийняти та користуватися автомобілем, сплачувати наймодавцю встановлені договором орендні платежі та повернути автомобіль відповідно до умов договору. Вартість автомобіля складає 53 695,00 доларів США.

Також сторонами підписаний додаток до договору оперативного лізингу (найму) №0004828 від 20.04.2012 року - Загальні комерційні умови оперативного лізингу (найму) (надалі Умови лізингу).

Відповідно до п.5.1. Умов лізингу сторони оформлюють передачу автомобіля наймачеві та повернення автомобіля наймодавцю шляхом підписання акту приймання-передачі.

14.05.2012 сторони склали та підписали акт приймання-передачі до договору оперативного лізингу (найму) №00004828, відповідно до якого наймодавець передав автомобіль типу VW Tiguan FL 2.0 TSI (шасі НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1, 2012 року виробництва, який перебуває у відмінному стані, у комплектації та на умовах, визначених в договорі наймачу для користування. Наймач, в свою чергу, підтверджує, що отримав два ключі від зазначеного вище автомобіля та всі документи, необхідні для експлуатації (а.с.40, том1).

Відповідно до умов договору орендні платежі за перший період найму (період з 20.04.2012 року по 31.05.2012 року) складає еквівалент 15 685,39 доларів США та повинен бути сплачений до 30.04.2012 року, за кожний наступний повний місяць найму (крім першого періоду найму) орендний платіж становить еквівалент 1 313,35 доларів США та повинен бути сплачений до 15 числа місяця. Усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку: за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в доларах США відповідно до п. 6.3. Загальних комерційних умов оперативного лізингу (найму) - надалі Умови лізингу, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 6.2 Умов лізингу розмір орендних платежів за контрактом підлягає розрахунку наймодавцем щомісяця. Орендний платіж встановлюється в українських гривнях шляхом множення розміру орендного платежу для відповідного місяця на курс обміну доларів США/Євро (як обумовлено сторонами в контракті) до гривні, встановленого українським банком, визначеним наймодавцем. Протягом строку дії контракту обчислення розміру орендних платежів здійснюється без урахування індексації. Перегляд розміру орендних платежів може бути узгоджений в додатках до контракту.

Сторони погоджуються, що орендні платежі, які підлягають виплаті за контрактом на користь наймодавця, відображають справедливу вартість користування автомобілем та забезпечують отримання наймодавцем очікуваної ставки на дату виконання контракту суми на підставі чинного курсу обміну дол. США/Євро (як обумовлено сторонами в контракті) до гривні, встановленого українським комерційним банком, який буде обрано за рішенням наймодавця, або на підставі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку (ПАТ "КІБ Креді Агріколь" або іншого банку) з купівлі та продажу дол. США/Євро до української гривні (надалі - обмінний курс), як буде обрано за рішенням наймодавця, станом на дату виставлення відповідного рахунку (п. 6.3 Умов лізингу).

Відповідно до п. 6.5 Умов лізингу наймач зобов'язується щомісячно сплачувати орендні платежі на рахунок, зазначений наймодавцем в контракті, не пізніше 15 календарного дня поточного місяця. У разі неотримання рахунку до 15 числа поточного місяця, за який повинен бути сплачений платіж, наймач зобов'язаний сплатити відповідний платіж у розмірі, встановленому у контракті, до 15 числа цього місяця (якщо інший строк, що підлягає застосуванню, не встановлено в контракті), а після отримання рахунку - доплатити відповідну різницю між сплаченою сумою та сумою, визначеною в рахунку.

Згідно рахунків-фактур на оплату орендних платежів, які надані позивачем до матеріалів справи, орендна плата за користування автомобілем за період з березня 2014 року по листопад 2014 року включно складає 143 142,23 грн., у тому числі:

рахунок - фактура №00026311 від 03.03.2014 за березень 2014 року на суму 14 052,86 грн.;

рахунок - фактура №00027848 від 01.04.2014 за квітень 2014 року на суму 15 051,00 грн.;

рахунок - фактура №00028932 від 05.05.2014 за травень 2014 року на суму 15 431,89 грн.;

рахунок - фактура №00030084 від 03.06.2014 за червень 2014 року на суму 15 707,69 грн.;

рахунок - фактура №00031246 від 02.07.2014 за липень 2014 року на суму 15 628,9грн.;

рахунок - фактура №00032411 від 04.08.2014 за серпень 2014 року на суму 16 311,83грн.;

рахунок - фактура №00033596 від 04.09.2014 за вересень 2014 року на суму 16 942,24грн.;

рахунок - фактура №00034776 від 01.10.2014 за жовтень 2014 року на суму 17 007,91 грн.;

рахунок - фактура №00036552 від 03.11.2014 за листопад 2014 року на суму 17 007,91 грн.

Сума орендних платежів розрахована позивачем з урахуванням положень п.6.2. Умов лізингу шляхом множення розміру орендного платежу для відповідного місяця на курс обміну доларів США/Євро (як обумовлено сторонами в контракті) до гривні. Розмір курсів валюти на відповідну дату підтверджується відповідними довідками публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь банк" та роздруківками з сайту Порше Фінанси Груп (http://www/porshefinance.ua/ru/8/2015/2014) (а.с.157-176).

Також, позивач посилається на необхідність сплати орендної плати за грудень 2014 року у розмірі 21 489,03грн., який підлягав оплаті до 15.12.2014, згідно п.6.5. Умов лізингу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" зазначає, що заборгованість з орендної плати за період з березня 2014 року по грудень 2014 року складає суму 164 631,26 грн.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів погашення заборгованості з орендної плати за спірний період у сумі 164 631,26 грн. відповідач не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог в цій частині не спростував.

За викладеного є правомірним висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 164 631,26 грн.

Згідно частини 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 8.1 Умов лізингу наймач зобов'язаний негайно повідомляти наймодавця про будь-яку передбачувану затримку оплати орендних платежів та інших платежів або прострочення, що вже відбулося. Вищезгадане повідомлення як таке не вважається підставою для продовження строку здійснення платежу.

У випадку прострочення сплати орендного платежу та/або будь-якого іншого платежу за контрактом, до наймача, відповідно до п.8.2 Умов, застосовуються наступні санкції:

- пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати орендного платежу та/або будь-якого іншого платежу (п.8.2.1 Умов);

- штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані наймодавцем (пункт 8.3): еквівалент 15 дол. США за другу вимогу, еквівалент 25 дол. США за третю вимогу (якщо наймодавець вирішить надіслати таку третю вимогу) (п.8.2.2.).

Позивачем заявлена до стягнення пеня у сумі 6 164,85 грн. за період з 15.03.2014 року по 23.12.2014 року на підставі п.8.2.1. договору. При цьому, позивач нарахував пеню виходячи з розміру 10% річних від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день затримки платежу.

Згідно з п. 8.2.1. Умов лізингу у випадку прострочення сплати орендного платежу та/або будь-якого іншого платежу за контрактом, до наймача, відповідно до п.8.2 Умов, застосовується пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати орендного платежу та/або будь-якого іншого платежу.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 07.11.2011 року у справі №5002-2/5109-2010, що є обов'язковим для застосування господарським судом відповідно до статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України.

Приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2.1 Умов лізингу передбачено, що нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з частини 6 статті 232 Господарського кодексу України), тобто у даному випадку сторони погодили термін нарахування штрафних санкцій "до моменту їх фактичного виконання", що, враховуючи вище наведене, не суперечить вимогам чинного законодавства, тому є правомірним висновок місцевого господарського суду щодо відсутні підстав для обмеження періоду нарахування пені шестимісячним строком на підставі частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення пені за період з 15.03.2014 року по 23.12.2014 року у сумі 6 164,85 грн.

Відповідно до п.8.3 Умов лізингу якщо наймач прострочить виплату орендного платежу протягом більше ніж на 10 робочих днів, наймодавець має право:

- надіслати наймачеві першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо наймач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання першої вимоги щодо сплати, наймодавець надсилає в такий же спосіб другу платіжну вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів. У випадку, якщо наймач не здійснить оплату у вказаний термін, наймодавець має право направити наймачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за пунктом 12.4.2. Контракту. Сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що наймач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим контрактом (підпункт 8.3.1. Умов лізингу).

Зі змісту наведених вище пунктів 8.2.2, 8.3 Умов лізингу вбачається, що штрафні санкції, встановлені п.8.2.2 Умов лізингу, підлягають застосуванню до наймача лише у разі фактичного надсилання саме вимоги щодо сплати на адресу наймача та отримання її наймачем.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" надано до суду копії листів-вимог про несплату орендних платежів: перше нагадування про несплату від 07.04.2014 року (а.с. 41, том 1), друге надування про несплату від 17.04.2014 року (а.с. 42, том 1), треті нагадування про несплату від 05.05.2014 року, від 19.05.2014 року, від 05.06.2014 року, від 17.06.2014 року, від 03.07.2014 року, від 17.07.2014 року, від 04.08.2014 року, від 15.08.2014 року, від 04.09.2014 року, від 17.09.2014 року, від 03.10.2014 року, від 16.10.2014 року, від 04.11.2014 року, (а.с. 43-55, том 1).

Між тим, доказів направлення цих вимог - нагадувань про несплату та/або доказів їх отримання відповідачем, позивачем до суду не надано. Наявні в матеріалах справи авіанакладна кур'єрської служби "Експрес Мото Україна" та лист №462 від 19.12.2014 року не є належними та допустимими доказами надсилання цих вимог, оскільки вимоги датовані у період з 07.04.2014 року по 04.11.2014 року (накладна свідчить про відправлення кореспонденції 17.11.2014 року), відправлення кореспонденції відбувалось без опису вкладення, про що зазначено безпосередньо у авіанакладній, тому встановити, які саме документи направлені та доставлені кур'єрською службою на адресу відповідача неможливо.

Оскільки відповідальність за порушення строків оплати орендних платежів настає після виконання позивачем, як наймодавцем, вимог п.8.2.2., 8.3. Умов лізингу щодо направлення вимог на оплату, обов'язок наймача щодо виконання вимог оплати рахується із дати отримання вказаних вимог, доказів надіслання вимог на оплату (як і доказів отримання їх відповідачем) позивачем не надано, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 8 280,52 грн. Крім того, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що умовами договору від 20.04.2012 року передбачене право наймодавця пред'являти другу та третю вимогу у разі не здійснення наймачем оплати першої вимоги протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання першої вимоги та не передбачено можливості стягнення штрафних санкцій за направлення кількох третіх вимог (позивачем заявлена до стягнення штрафна санкція, в тому числі, й за 13 третіх нагадувань про несплату).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 849,45 грн. за період з 15.03.2014 року по 23.12.2014 року та втрати від інфляції у сумі 12 8421,86 грн. за загальний період з березня 2014 року по листопад 2014 року.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% та втрат від інфляції, враховуючи, що прострочення виконання грошового зобов'язання має місце, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про правомірність заявлених вимог про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 849,45 грн. за період з 15.03.2014 року по 23.12.2014 року та втрат від інфляції у сумі 12 8421,86 грн. за загальний період з березня 2014 року по листопад 2014 року.

Досліджуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 7 463,71 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що ця вимога не підлягає задоволенню. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення 7 463,71 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами місцевий господарський суд правильно виходив із того, що умовами договору, укладеного між сторонами, розмір процентів за користування наймачем чужими грошовими коштами та відповідну формулу, за якою наймодавець здійснюватиме нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, не встановлено; чинним законодавством не передбачено можливості застосування до договору оперативного лізингу положень про позику, договори лізингу і позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин, тому застосування до спірних правовідносин положення статті 1048 Цивільного кодексу України є безпідставним.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 27.12.2010 року у справі №9/67-38, що є обов'язковим для застосування господарським судом відповідно до статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України.

Положення частини 2 статті 1214 Цивільного кодексу України, на які посилався позивач, застосовуються за умови, якщо об'єктом безпідставного збагачення були грошові кошти. Обов'язковою умовою для застосування положень глави 83 Цивільного кодексу України, яка визначає загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави, має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків Проте, між сторонами існували правовідносини, що виникли з укладеного між позивачем та відповідачем договору оперативного лізингу, що виключає можливість застосування у даному випадку приписів статті 1214 Цивільного кодексу України.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постановах від 17.06.2014 року №13/096-12, від 02.09.2014 року № 910/1620/13, від 25.02.2015 року №910/1913/14, що є обов'язковим для застосування господарським судом відповідно до статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України.

Також апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні вимог про стягнення збитків у сумі 113 044,75грн., які складаються з: витрат, понесених позивачем у зв'язку з необхідністю підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості та представництвом у суді у сумі 13 823,78 грн. з ПДВ та збитків, які виникли у зв'язку з припиненням дії договору за період з січня 2015 року по квітень 2015 року у сумі 99 220,97 грн.

Збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина друга статті 22 Цивільного кодексу України).

Зі змісту статей 614, 623 Цивільного кодексу України та статті 226 Господарського кодексу України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма Вернер і партнери" (виконавець) здійснює надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (замовнику) юридичних послуг стосовно питань, пов'язаних з поточною господарською діяльністю замовника. Види, зміст, обсяг, строки та умови надання конкретних послуг погоджуються сторонами в кожному випадку письмово шляхом підписання додаткових угод, які є невід'ємною частиною договору (п.1.1 договору №17/2010 від 09.06.2010 року).

15.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма Вернер" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (замовник) укладена додаткова угода №130 до договору про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010 року, за умовами якої замовник замовляє і оплачує послуги, а виконавець надає юридичні послуги, які полягають в юридичному консультуванні, підготовці процесуальних документів та участі у судових засіданнях стосовно справи щодо стягнення всіх належних до сплати з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Компани" відповідно до договору оперативного лізингу №00004828 від 20.04.2012 року.

23.12.2014 року сторонами підписаний акт №402 до договору про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010 року про надання послуг згідно додаткової угоди №130 від 15.12.2014 року на суму 11 519,82 грн. (а.с. 94, том 1).

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення суми витрат на оплату юридичних послуг місцевий господарський суд, з яким погоджується апеляційний господарський суд, дійшов до висновку, що вказані витрати не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оперативного лізингу.

Крім того, відповідно до пункту 8.2.3 Умов лізингу у випадку прострочення сплати орендного платежу та/або будь-якого іншого платежу за контрактом, до наймача застосовуються наступні санкції: компенсація будь-яких витрат, понесених наймодавцем, та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених наймачем у відповідності до контракту. Наймодавець надає наймачу відповідну документацію, що підтверджує понесені витрати, проте ненадання такої документації не звільняє наймача від компенсації та не вважається підставою для відстрочення виплати компенсації.

Вищезазначені санкції підлягають виплаті наймачем упродовж 10 робочих днів після надіслання відповідної вимоги наймодавцем, не зважаючи на можливе розірвання контракту з наймодавцем.

Таким чином, сторони передбачили в договорі компенсацію понесених позивачем витрат, в тому числі й оплату гонорару юристам як санкцію в порядку, визначеному п. 8.2.3 Умов лізингу.

Також, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення упущеної вигоди, у вигляді не отриманих орендних платежів у розмірі 99 220,97 грн. за період з січня 2015 року по квітень 2015 року.

Відповідно до приписів статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання зазначених приміщень.

Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, а також те, що їх неотримання спричинили неправомірні дії відповідача. При цьому вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку можливого прибутку, однак такі розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії.

Відповідно до вимог статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Право наймодавця в односторонньому порядку відмовитися від контракту/припинити дію контракту/розірвати контракт передбачено також п. 12.4, зокрема, у разі, якщо наймач не сплатив 1 (один) наступний орендний платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 10 (десять) робочих днів (п.12.4.2 Умов лізингу).

День, що вважатиметься датою припинення/розірвання контракту, визначається наймодавцем у відповідному повідомленні/вимозі. У разі припинення дії контракту/розірвання контракту наймодавець надсилає наймачу письмове повідомлення про припинення дії/розірвання. Таке повідомлення вимога надсилається наймодавцем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням наймача. У випадку неотримання наймачем повідомлення/вимоги через відсутність за адресою/повернення через закінчення строку зберігання, наймач вважається належним чином повідомленим (п.12.5 Умов лізингу).

Позивач зазначає, що договір оперативного лізингу (найму) №00004828 від 20.04.2012 року припинив дію 27.12.2014 року, а обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Компани" повернути об'єкт лізингу виник 22.12.2014 року, у зв'язку з чим позивачем заявлені вимоги про вилучення об'єкта оперативного лізингу (найму) (автомобіля) - транспортного засобу типу VW Tiguan FL 2.0 TSI (шасі НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1, 2012 року виробництва) із незаконного володіння відповідача.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" у вимозі про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта оперативного лізингу (найму) та повідомлення про відмову від договору (вих. №00004929 від 04.11.2014 року), посилаючись на несплату орендних платежів у сумі 126 134,32 грн. та штрафних санкцій у розмірі 8 280,52 грн., на підставі пунктів 12.4, 12.5, 12.7 договору оперативного лізингу (найму) №00004828 від 04.05.2012 року, повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Аверс Компани" про відмову від договору оперативного лізингу (найму) №00004828 від 04.05.2012 року та вимагало повернення автомобілю VW Tiguan FL 2.0 TSI (шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2 впродовж 3 (трьох) робочих днів з дня доставки цього повідомлення на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Компани". Датою припинення дії контракту є 10 (десятий) календарний день з дня відправлення даної вимоги (а.с. 56-57, том 1).

На підтвердження відправлення вказаної вимоги (листа за вих. №00004828 від 04.11.2014 року) позивачем надано до суду копію авіанакладної №/AW#:6773-58822, відповідно до якої Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес Мото Україна" поштове відправлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" прийнято до відправлення 17.11.2014 року о 15:46 год., та лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Мото Україна" за вих. №462 від 19.12.2014 року від 04.11.2014 року, відповідно до якого 17.12.2014 року накладної №6773-58822 було прийнято відправлення від ТОВ "Порше Лізинг Україна" з доставкою за реквізитами: одержувач: ТОВ "Аверс Компані", адреса: 52070 Україна, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Новоалександрівка, вул. Берези, 20. Опис вкладення відсутній. Відправлення вручене 18.12.2014 року Лінник об 11:36 год. (а.с. 59, том 1).

Місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що договір оперативного лізингу (найму) №00004828 не є припиненим, оскільки позивачем не надано належних доказів направлення та, відповідно, отримання відповідачем листа позивача від 04.11.2014, вих. №00004828 про відмову від договору та його припинення. При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що відсутність опису вкладення до цього відправлення свідчить про відсутність доказів такого направлення.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що договір оперативного лізингу (найму) №00004828 від 20.04.2012 року не є припиненим з таких підстав.

У вимозі про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта оперативного лізингу (найму) та повідомлення про відмову від договору (вих. №00004929 від 04.11.2014 року) Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Аверс Компани" про відмову від договору оперативного лізингу (найму) №00004828 від 04.05.2012 року, в той час як спірним є договір оперативного лізингу (найму) №00004828 від 20.04.2012 року. Доказів на підтвердження того, що позивачем направлялися відповідачу відмова від спірного договору або уточнення щодо дати спірного договору (уточнення до вимоги за вих. №00004828 від 04.11.2014 року) до суду не надано. Таким чином, матеріали справи містять копію вимоги за вих. №00004828 від 04.11.2014 року про відмову від договору оперативного лізингу (найму) №00004828 від 04.05.2012 року, а не від спірного договору.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач посилається на те, що відмову від договору та вимогу про повернення об'єкта лізингу відповідач отримав 18.12.2014 року, тому вважає договір припиненим 27.12.2014 року (10 календарний день з дня відправлення), а датою, з якої виник обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Компани" повернути об'єкт лізингу, - 22.12.2014 року (3 робочі дні з дня доставки вимоги).

Між тим, надана позивачем копія авіанакладної №/AW#:6773-58822 свідчить про те, що поштове відправлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" прийнято Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес Мото Україна" (кур'єрською службою) до відправлення 17.11.2014 року о 15:46 год., в той час як Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес Мото Україна" у листі за вих. №462 від 19.12.2014 року від 04.11.2014 року, повідомляє про доставку відправлення, яке прийняте до відправлення 17.12.2014 року згідно накладної №6773-58822.

З урахуванням викладеного, в сукупності встановлених обставин, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" не надано належних доказів відправлення та, відповідно, отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Аверс Компани", відмови саме від спірного договору оперативного лізингу (найму) №00004828 від 20.04.2012 року, тому договір оперативного лізингу (найму) №00004828 від 20.04.2012 року не є припиненим.

Апеляційний господарський суд відхиляє посилання апелянта на п. 20.4 Умов лізингу, яким не передбачена обов'язковість оформлення опису вкладення під час направлення повідомлень за договором (як наслідок висновок суду щодо припинення спірного договору), оскільки підставою вважати, що спірний договір не є припиненим є сукупність обставин, а саме не надання належних доказів відправлення та, відповідно, отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Аверс Компани", відмови саме від спірного договору оперативного лізингу (найму) №00004828 від 20.04.2012 року, суперечності щодо дати прийняття поштового відправлення, зазначені в авіанакладній та листі кур'єрської служби від 18.12.2014 року. Опис вкладення в даному конкретному випадку усунув би сумніви щодо направлення на адресу відповідача саме відмови від спірного договору, так як від дати відправлення позивач рахує дату припинення договору, а від дати отримання - обов'язок повернути об'єкт лізингу.

Крім того, апеляційний господарський суд приймає до уваги й те, що позивачем не надано доказів звернення до відповідача з уточненням щодо дати спірного договору, про відмову від якого зазначив у вимозі за вих. №00004828 від 04.11.2014 року (уточнення до вимоги за вих. №00004828 від 04.11.2014 року), а відповідач заперечує отримання відмові від договору оперативного лізингу (найму) №00004828 від 20.04.2012 року.

Відповідно до п.12.7 Умов лізингу, у разі завершення строку оперативного лізингу (найму) або припинення дії договору/розірвання договору, відповідач зобов'язаний повернути автомобіль за власний рахунок у відмінному стані за місцезнаходженням позивача або за адресою вказаною позивачем протягом трьох робочих днів від дати завершення строку оперативного лізингу (найму) або отримання відповідної вимоги від позивача.

Враховуючи, що договір оперативного лізингу (найму) №00004828 не є припиненим, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог про вилучення об'єкту оперативного лізингу (найму) (автомобіль) - транспортний засіб типу VW Tiguan FL 2.0 TSI (шасі НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1, 2012 року виробництва) із незаконного володіння відповідача.

Апеляційний господарський суд відхиляє посилання позивача на неправомірність застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин (договору оперативного лізингу) приписів Закону України "Про фінансовий лізинг", оскільки місцевим господарським судом не досліджувалось питання відповідності умов договору оперативному лізингу (як зазначено в договорі) чи фінансовому лізингу, а застосування приписів Закону України "Про фінансовий лізинг" не призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 3 709,77 грн.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи позивача наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2015 року у справі №904/48/15.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись статтями 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2015 року у справі №904/48/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2015 року у справі №904/48/15 залишити без змін.

Повна постанова складена 09.06.2015 року.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко