Ухвала

від 19.03.2015 по справі 813/609/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 року Справа № 3593/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

представника позивача Гелемея Ю.М.,

представника відповідача Гурняк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (тепер Головного управління ДФС у Львівській області) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Агро-Захід» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Дім Агро-Захід» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.12.2013 року за № 0000632240.

Посилався на безпідставність висновків відповідача, викладених в акті перевірки № 195/22-40/38172445 від 02.12.2013 року, про безтоварність господарських операцій з ТОВ «ТД Теко груп», оскільки такі операції мали реальний характер та підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, під час проведення перевірки позивачем були надані всі необхідні документи, які у своїй сукупності підтверджують здійснення господарських операцій та подальше використання придбаного за ними у власній господарській діяльності.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 18.12.2013 року № 0000632240.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ у Личаківському районі м. Львова, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову позивачу в задоволенні позову.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач безпідставно занизив податок на додану вартість по безтоварних господарських операціях з ТзОВ «ТД Теко груп» в березні, квітні, травні 2013 року на суму 651252,25 грн., в зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала, представника позивача, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

У справі встановлено, що Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Дім Агро-Захід» з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТзОВ «ТД Теко груп» за березень, квітень, травень 2013 року, результати якої оформлені актом № 195/22-40/38172445 від 02.12.2013 року.

Податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п.186.1 ст.186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ним було занижено сплату податку на додану вартість на загальну суму 651 252,25 грн. в т.ч. за березень 2013 р.-266352,03 грн., за квітень 2013 р.-181123,23 грн., за травень 2013 р. - 152261,99 грн., за червень 2013 р.-51512 грн.

Відповідач вважав, що господарські операції, які відображені позивачем з контрагентом ТОВ «ТД Теко груп» за березень, квітень, травень 2013 року в досліджуваних документах не мають достатньої доказовості, фактичного здійснення господарських операцій, як наслідок, така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту. При перевірці позивачем не доведена реальність операцій, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності , що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

В основу таких висновків відповідача покладено акт ДПІ у Печерському районі м. Києва № 964/26-55-22-03-11/37046716 від 29.08.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД Теко груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 по 31.07.2013 року.»

На підставі акту перевірки № 195/22-40/38172445 від 02.12.2013 року відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0000632240 від 18.12.2013 року (форма «Р»), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 814065 грн., в тому числі за основним платежем - 651252 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 162813 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення - рішення відповідача, яке є предметом оскарження, суперечить вимогам законодавства, з чим погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження господарських відносин з ТОВ «ТД Теко груп» позивачем подано документи первинного обліку - договір поставки, платіжні доручення, податкові та видаткові накладні, акти виконання робіт, які детально наведені судом першої інстанції в оскаржуваній постанові.

Доставка товару на адресу позивача здійснювалась за рахунок позивача ПП ОСОБА_3, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними №№ 679227, 679229, 679230, 679231, 679232, 679233, 679234, 679236, 679237, 679238, 679239, 679240, 679241, 679242, 679243, 679244.

З придбаного у ТзОВ «ТД Теко груп» товару позивач виготовляв олію та макуху соєву та надалі реалізував своїм покупцям ТзОВ «Великолюбінське», ТзОВ «Барком», фермерське господарство «Птиця», на підтвердження чого долучив копії договорів поставки, видаткових накладних, технічні умови, протоколи проведення контролю якості.

Врахувавши зазначені докази в справі в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій позивача з його контрагентом, фактичність отримання товарів від ТОВ «ТД Теко груп», а також зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю позивача.

За наслідком виконання робіт підприємство отримало податкові накладні, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством, чого не оспорює податковий орган.

На момент здійснення господарських операцій, контрагент позивача був зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі, мав Свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. Доказів того, що спірні господарські зобов'язання в судовому порядку визнавались недійсними суду не надано.

Доводи відповідача та його посилання на акт перевірки контрагента суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки чинним законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків як підставу про наявність порушень з боку першого. Крім цього, використана відповідачем при перевірці інформація без дослідження у контрагента відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не може свідчити про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та невідповідність правочинів вимогам законодавства.

Повно встановивши обставини справи, давши належну оцінку доказам, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, практику Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.

Обгрунтованих доводів протилежного в апеляційній скарзі не міститься, тому підстав для її задоволення колегія суддів не знаходить.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 року в справі № 813/609/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М. Старунський