Рішення

від 12.03.2015 по справі 917/1519/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2015 Справа № 917/1519/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Грант 26", вул. Леніна, 75, м. Комсомольськ, Полтавська обл.

ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до ОСОБА_2, АДРЕСА_2, АР Крим (адреса для листування - АДРЕСА_4)

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний реєстратор Реєстраційної служби Комсомольського міського управління юстиції Полтавської області, вул. Миру, 15 м. Комсомольськ, Полтавська обл., 39800

про виключення ОСОБА_2 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Грант 26"

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивачів: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися;

від третьої особи : не з'явилися.

Суть спору: розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Грант 26" та ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення останнього зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Грант 26" з огляду на ухилення від внесення вкладу до статутного капіталу товариства.

Учасники процесу представництво у судове засідання вдруге не забезпечили, відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" були належним чином завчасно повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, а також про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Відповідач надав суду відзив вх. № 1569 від 05.02.2015 р., за мотивами якого проти позову заперечує та просить суд розглянути справу 12.02.2015 р. за наявними матеріалами за відсутності його представників, в разі відкладення судового розгляду - повідомити відповідача про наступне судове засідання.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у пп. 3.9.2 постанови від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, закінчення строку вирішення спору, встановленого ч. 1 ст. 69 ГПК України, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

22.06.2011 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців було внесено запис № 15841020000000943 про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Грант 26".

В подальшому, рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Грант 26" від 17.06.2013 р., оформленим протоколом № 8 від цієї ж дати, затверджено нову редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Грант 26", державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи проведено 19.06.2013 р., номер запису 15841050005000943 (статут - а.с. 93-101).

При цьому у статуті учасники товариства узгодили наступне :

- для забезпечення діяльності товариства створюється статутний капітал (фонд) у розмірі 2 000,00 грн. (п. 5.2 статуту);

- учасникам товариства є громадянин України ОСОБА_1 із часткою у статутному капіталі (фонді) 1 000,00 грн., що становить 50%, та громадянин України ОСОБА_3 із часткою у статутному капіталі (фонді) 1 000,00 грн., що становить 50% (п. 1.3 та п. 5.2 статуту);

- вкладом до статутного капіталу (фонду) товариства можуть бути гроші, а також, за домовленістю між учасниками, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку. Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство приймає рішення про виключення учасників, не сплативших внески, перерозподіл їх часток та внесення додаткових вкладів або про ліквідацію товариства (п. 5.3 та п. 5.5 статуту);

- виключення учасника з товариства належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, рішення з цього питання приймається, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Про проведення загальних зборів та порядок денний товариство учасники повідомляються головою товариства під підпис або рекомендованим листом у строки, передбачені законодавством України, але не менш як за 30 днів до дня проведення зборів (п. 6.2 статуту).

Отже, позивач - ОСОБА_1 - виступив одним із учасників вказаного Товариства та на дату його державної реєстрації мав частку у статутному капіталі (фонді) товариства в розмірі 1 000,00 грн., що становить 50%; відповідно до матеріалів справи частку останнього на час розгляду справи не змінено.

Як вказують у позові позивачі, станом на день подання позовної заяви статутний фонд товариства сформований частково, відповідач ухилився від внесення його частки, блокує проведення загальних зборів, не з'являючись на них, голосів іншого учасника для проведення загальних зборів учасників недостатньо.

Вважаючи свої корпоративні права порушеними, позивачі звернулися до Господарського суду Полтавської області з даним позовом з вимогами щодо виключення ОСОБА_2 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Грант 26" з огляду на ухилення від внесення вкладу до статутного капіталу товариства. В обґрунтування підстав позову останні посилаються на Рішення Конституційного Суду України від 05.02.2014 р. № 1-3/2013, стверджуючи про відсутність законодавчого регламентування кворуму зборів, порядку їх скликання та порядку підрахунку голосів у разі вищенаведеної правової ситуації.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України). Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припинаються щодо корпоративних прав.

Отже, відповідно до зазначених приписів законодавства суб'єктом корпоративних прав щодо господарського товариства є учасник (засновник, акціонер) такого товариства.

За приписами п. 21 Постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання. Вважаючи свої права порушеними, позивач зобов'язаний обрати спосіб захисту порушеного права, що відповідає вказаним нормам. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин (позивача) та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередньо мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів вказаної статті кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або Законом. Аналогічні приписи містяться і в ст. 20 Господарського кодексу України.

Слід зазначити, що набуття особою процесуального статусу відповідача закон пов'язує не з дійсною наявністю матеріальних правовідносин сторін, а лише з фактом пред'явлення позову до особи.

Управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства (ст. 89 Господарського кодексу України). Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 140, ст. 143 Цивільного Кодексу України та ст. 50 Закону України від 19.09.1991 р. № 1576-XII "Про господарські товариства" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України "Про господарські товариства") товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Відповідно до ст. 144 Цивільного Кодексу України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства. Аналогічні положення містить і ст. 52 Закону України "Про господарські товариства".

При цьому, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників, до виключної компетенції яких належить, зокрема, виключення учасника із товариства (ст. 145 Цивільного Кодексу України, ст. 58, ст. 59 Закону України "Про господарські товариства").

Згідно ст. 64 Закону України "Про господарські товариства" учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 29 постанови від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", виключення учасника з ТОВ чи ТДВ відповідно до статті 59 Закону про господарські товариства належить до компетенції зборів ТОВ (ТДВ), а не суду.

Черговість та порядок скликання загальних зборів встановлюються статутом товариства і законом (ст. 145 Цивільного Кодексу України). Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників (ст. 61 Закону України "Про господарські товариства"). Пункт 6.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Грант 26" містить положення про те, що про проведення загальних зборів та порядок денний товариство учасники повідомляються головою товариства під підпис або рекомендованим листом у строки, передбачені законодавством України, але не менш як за 30 днів до дня проведення зборів.

З матеріалів справи вбачається наступне :

- вирішення питання, що позивачі визначили як предмет позовних вимог, належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, в той час як суд в силу ст. 19 Конституції України та положень ГПК України не може підміняти орган управління товариством;

- матеріали справи не містять доказів на підтвердження як намагань виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Грант 26", так і учасника товариства - ОСОБА_1 - скликати загальні збори учасників товариства для вирішення питання щодо виключення відповідача зі складу учасників останнього, так і доказів щодо наявності підстав для цього (ухилення ОСОБА_2 від участі у загальних зборах товариства, а також щодо систематичного невиконання (неналежного виконання) обов'язків учасника або перешкоджання своїми діями досягненню цілей товариства).

Отже, позивачами не доведено, що відповідач за наведеними у позовній заяві підставами порушив корпоративні права ОСОБА_1 чи будь-які інші цивільні права Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Грант 26", позовна вимога фактично спрямована не до відповідача, а до суду, що суперечить чинному процесуальному господарському законодавству, обраний спосіб захисту не відповідає встановленим законом способам захисту.

Посилання в обґрунтування підстав звернення з даним позовом на рішення Конституційного Суду України від 05.02.2014 р. № 1-3/2013 суд не оцінює як правомірне, оскільки позивачі довільно, на власний розсуд тлумачать висновки Конституційного Суду України за вказаним рішенням.

Так, Рішенням Конституційного Суду України від 05.02.2013 у справі № 1-3/2013 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтер Бетон Львів" щодо офіційного тлумачення положень ч. 4 ст. 58, ч. 1 ст. 64 Закону України "Про господарські товариства" встановлено наступне: питання щодо визначення кількості голосів для повноважності загальних зборів учасників ТОВ та результатів голосування за прийняття їхніх рішень у разі, якщо протягом першого року з дня державної реєстрації ТОВ учасник не виконав свого обов'язку стосовно формування статутного капіталу, а загальні збори учасників ТОВ не прийняли передбачених ч.3 ст. 144 ЦК і ч. 2 ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" рішень відповідно до п. п. 7, 8 ч. 1 ст. 92 Конституції України, підлягає законодавчому врегулюванню.

Таким чином, без внесення змін до законодавства частка учасника, який не сплатив повну її вартість протягом року, не може бути змінена автоматично. При визначенні повноважності загальних зборів учасників товариства та результатів голосування враховується кількість голосів учасників, визначена пропорційно розміру їх часток у статутному капіталі, що встановлений статутом товариства, незалежно від вартості фактично внесених (сплачених) ними вкладів. Недостатність голосів учасника товариства для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами рішень, не може вважатися підставою для не врахування його голосу, оскільки вплив учасника товариства на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням.

Судом при прийнятті рішення враховано також той факт, що 15.08.2014 р. відповідачем перераховано 1 000,00 грн. внеску до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Грант 26" (квитанція банку - а.с. 78), що підтверджується позивачами (пояснення від 10.02.2015р., вх. № 1848 від 11.02.2015 р., а.с. 90). Проте, посилання відповідача за текстом відзиву на те, що ним 30.04.2013 р. було перераховано другому позивачу кошти в сумі 5 000,00 грн. для формування статутного капіталу товариства та покриття пов'язаних зі вступом до товариства, допустимими доказами не підтверджуються (призначення платежу - поповнення картки за вказаним номером, чек - а.с. 77).

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є недоведеними, суперечать нормам права, заперечення відповідача проти позову суд оцінює як правомірні і обґрунтовані, а тому у позові слід відмовити.

Понесені при пред'явленні даного позову витрати по сплаті судового збору покладаються на позивачів відповідно до ст. 49 ГПК України.

Понесені відповідачем витрати з оплати послуг адвоката відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивачів солідарно.

При цьому суд виходив з наступного.

Згідно з частиною першою статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (ч. 3 ст. 48 ГПК України). В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 2 Закону та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статті 4 цього Закону. Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.2015 р. між відповідачем та адвокатом ОСОБА_4 укладено договір про надання юридичних послуг № 20/01-15, відповідно до якого останній, зокрема, зобов'язувався підготувати відзив на позов у справі № 917/1519/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Грант 26" та ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Грант 26". В матеріалах справи наявні : видане 15.12.2008 р. адвокату ОСОБА_5 свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 0969, квитанція до прибуткового касового ордеру від 20.01.2015 р. про прийняття адвокатом ОСОБА_4 від ОСОБА_2 на виконання Договору про надання юридичних послуг № 20/01-15 від 20.01.2015 р. 2000,00 грн.. Вказані документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом відповідачу у зв'язку зі спором, який виник з позивачами.

На підставі аналізу обсягу необхідних та фактичних зусиль для вирішення спору сторін у даній справі, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, якість підготовки відзиву, тривалість розгляду справи, мотиви прийняття даного рішення та приписи ст. 33 Правил адвокатської етики суд дійшов висновку, що витрати відповідача на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню останньому за рахунок позивачів солідарно.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Грант 26" та ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Грант 26" відмовити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Грант 26" (вул. Леніна, 75, м. Комсомольськ, Полтавська обл.), ідентифікаційний код юридичної особи 37638575 та ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, Полтавська обл.), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 (адреса для листування - АДРЕСА_4), ідентифікаційний номер НОМЕР_2 - 2 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.