Постанова

від 20.03.2015 по справі 826/17093/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 березня 2015 року 15:05 № 826/17093/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна» доМіжрегіонального Головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2013р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2013р. - залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.02.2015р. ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014р. та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2013р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2015р. справу прийнято до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті правомірно.

В судовому засіданні 10.03.2015р. суд по справі перейшов в письмове провадження у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 20.08.2013 р. по 28.08.2013 р. заступником начальника відділу організації перевірок відшкодування податку на додану вартість управління відшкодування податку на додану вартість Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників Марченко А.В. на підставі п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за 2010-2012 роки.

За результатами, вищезазначеної перевірки, складено акт перевірки від 29.08.2013р. №1050/40-50/37-20/20027449 "Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" (код за ЄДРПОУ 20027449) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за 2010-2012 роки".

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, ст.185, п.198.3, 198.4, п 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами і доповненнями, що призвело до завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення в розмірі 1 685 873 грн. за вересень 2010 року на суму ПДВ 111 769 грн., а саме: за жовтень 2010 року на суму ПДВ 978 989 грн.; за листопад 2010 року на суму ПДВ 525 470 грн.; за жовтень 2012 року на суму ПДВ 27 857 грн.; за листопад 2012 року на суму ПДВ 41 788 грн.

- п.1.8 ст.1, пп. 7.7.1, пп..7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пп. 14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.1, п.200.2, п.200.4, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 1 118 615 грн. а саме: за жовтень 2010 року на суму ПДВ 111 769 грн.; за листопад 2010 року на суму ПДВ 978 989 грн.; за листопад 2012 року на суму ПДВ 27 857 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивач в порядку, передбаченого ст. 86.7. Податкового кодексу України звернувся до відповідача із запереченням від 05.09.2013 р. вих. №4957/1.

Листом вих. №7238/10/37.2-17 від 19.09.2013р. Центральний офіс надав відповідь, згідно якої висновки акта перевірки залишено без змін.

На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки, податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.09.2013 року №0000403720, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1 118 615 грн. та від 24.09.2013 року №0000413720, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 567 258 грн.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин за 2009-2010 роки. Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість є визнання податковим органом правовідносин із контрагентами такими, що не відповідають вимогам закону та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Позивач, вважаючи, що податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовою підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та суми податкового кредиту і від'ємного значення слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5.1 п. 7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок неправомірного формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Дельфа-М" (код ЄДРПОУ 37031998), ФОП "Георгієв Віктор Миколайович" (ІПН 2467816850), ТОВ "СП "Декла" (код ЄДРПОУ 36504978), ФГ "Агро-2005" (код ЄДРПОУ 32414163), ТОВ "Ценфінторг-Юг" (код ЄДРПОУ 35989010), ТОВ "АГРО-ПЕТРОЛІУМ" (код за ЄДРПОУ 30900582), ТОВ "Андор" (код за ЄДРПОУ 37031233), ТОВ "Укрторгмед" (код за ЄДРПОУ 34852255), ПП "Адріатика-Н" (код за ЄДРПОУ 35674680), ТОВ "Агролідер-2009" (код за ЄДРПОУ 35630731), ТОВ "СП "Агродім" (код за ЄДРПОУ 32659577), ФГ "Лукра" (код за ЄДРПОУ 35206869), ФГ "Антар" (код ЄДРПОУ 37557140) щодо поставки насіння соняшника, ячменю, пшениці, з огляду на відсутність доказів реального виконання вказаних поставок.

Спеціальним законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, перелік не оподаткування та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин в 2010-2012 роках є Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. за №168-97-ВР та Податковий кодекс України.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" пп. 7.7.2 п. 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

В силу вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону, встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України в №1112/11/13-10 від 20.07.2010 р. "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Таким чином юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції, а тому, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо буде встановлено факт того, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Аналогічні норми містяться й у Податковому кодексі України, зокрема, Відповідно до пп.14.1.18. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) ~ платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктами 200.1., 200.2., 200.3. ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового)

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6. ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, позивачем на підтвердження реальності та товарності правовідносин з контрагентами ТОВ "Дельфа-М" (код ЄДРПОУ 37031998), ФОП "Георгієв Віктор Миколайович" (ІПН 2467816850), ТОВ "СП "Декла" (код ЄДРПОУ 36504978), ФГ "Агро-2005" (код ЄДРПОУ 32414163), ТОВ "Ценфінторг-Юг" (код ЄДРПОУ 35989010), ТОВ "АГРО-ПЕТРОЛІУМ" (код за ЄДРПОУ 30900582), ТОВ "Андор" (код за ЄДРПОУ 37031233), ТОВ "Укрторгмед" (код за ЄДРПОУ 34852255), ПП "Адріатика-Н" (код за ЄДРПОУ 35674680), ТОВ "Агролідер-2009" (код за ЄДРПОУ 35630731), ТОВ "СП "Агродім" (код за ЄДРПОУ 32659577), ФГ "Лукра" (код за ЄДРПОУ 35206869), ФГ "Антар" (код ЄДРПОУ 37557140) надано суду копії договорів купівлі-продажу укладених з зазначеними контрагентами, податкових накладних, актів надання послуг, видаткових накладних, складських квитанцій на зерно, картки аналізу, товарно-транспортні накладні.

Податковий кредит позивача сформований на підставі отриманих від контрагентів позивача податкових накладних у звітних періодах, що підтверджують відповідні податкові декларації з додатками №5.

Розрахунки за придбаний товар здійснювалися позивачем у безготівковій формі та підтверджується платіжними виписками.

Однак, вказані документи судом не приймаються, як належні докази щодо підтвердження реальності настання наслідків фінансово-господарської діяльності позивача з контрагентами та формування податкового кредиту, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В більшій частині наданих позивачем, на підтвердження реальності фінансово - господарських відносин первинних документах, а саме, накладних, видаткових накладних в графах "Відвантажи(ла)", "Отримав(ла)", рахунках в графі де має мітиться підпис відповідальної особи скріплений печаткою з зазначенням її даних, актах надання послуг в графах "Від Виконавця" та "Від замовника", міститься лише підписи та печатки підприємств, водночас не зазначено посаду та дані осіб, які вчинили підписи.

Таким чином, надані позивачем на підтвердження фактів здійснення поставки товару та отримання послуг первинні документи оформленні з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та з них є неможливим встановити хто саме їх підписав, а отже встановити осіб, які відвантажували та приймали товар, виписували рахунки, здавали та приймали виконану роботу, а також на підставі яких документів діяли зазначені особи та чи були в них наявні повноваження на вчинення зазначених дій.

В наданих позивачем суду товарно-транспортних накладних в графах де мають міститися підпис та дані особи, яка прийняла товар не зазначено дані та посаду особу, яка прийняла відповідно до них товар, а також документ на підставі якого вона діяла, та частина з них взагалі не містить підпису та печатки підприємства, яке прийняло товар.

Отже, з наданих позивачем товарно-транспортних накладних є неможливим встановити, хто саме прийняв товар, а з частини з них взагалі встановити факт того, що товар транспортування якого вони мають засвідчувати взагалі був прийнятий у пункті відвантаження.

З огляду на викладене, судом не можуть бути прийняті до уваги у якості первинних документів, які підтверджують факт здійснення поставки товару, надані позивачем суду первинні документи, а саме, рахунки - фактури, рахунки, рахунки на оплату, накладні, видаткові накладні, акти надання послуг та надані позивачем на підтвердження здійснення транспортування товару товарно-транспортні накладні.

З аналізу наданих позивачем договорів поставки, предметом яких є здійснення поставки зернових культур, а саме, сої, пшениці, кукурудзи, ячменя вбачається, що вони мають аналогічні за своїм змістом умови здійснення поставки зазначених культур.

Відповідно до розділу договорів про порядок розрахунків, покупець здійснює 100 % оплату товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку постачальника, протягом 3-х (трьох) банківських днів від дати втримання оригіналів наступних документів: рахунку-фактури, із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати; видаткової та податкової накладних, виписаних у відповідності до діючого законодавства України; складської квитанції, що видається елеватором на ім'я покупця на повну кількість товару; картки аналізу зерна (форма №47), виданої елеватором (за вимогою покупця); копії карантинних сертифікатів та ветеринарних свідоцтв на товар, виписані згідно діючого законодавства.

Частиною 4 статті 12 Закону України "Про карантин рослин" встановлено, що особи, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням, торгівлею рослинами і рослинними продуктами, зобов'язані: виконувати фітосанітарні правила та здійснювати фітосанітарні заходи; виконувати розпорядження органів Державної служби з карантину рослин України щодо проведення відповідних карантинних заходів; зареєструватися у відповідній інспекції з карантину рослин, якщо це вимагається згідно із статтею 27 цього Закону.

Наказом Міністерства аграрної політики України № 414 від 23.08.2005 року "Про затвердження Фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, перевезення в межах, країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації під карантинних матеріалів" зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29.09.2005 року за № 1121/11401 визначається порядок перевезення підкарантинних матеріалів в межах країни.

Відповідно до пункту 5.1 зазначених Правил - перевезення під карантинних матеріалів в межах України здійснюється у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та упаковки цих матеріалів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 705 від 12.05.2007 року "Про деякі питання реалізації Закону України "Про карантин рослин" насіння соняшнику, подрібнене або не подрібнене, пшениця і сумі пшениці та жита (меслин), кукурудза, соєві боби, подрібнені або неподрібнені, ячмінь, насіння свиріпи або ріпака, подрібнене або неподрібнене (що і було предметом договорів поставки ) - включено до переліку підкарантинних матеріалів і об'єктів.

Таким чином, перевезення насіння соняшника, ячменю, пшениці в межах України здійснюється виключно у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, та який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та їх упаковку.

Відповідно до умов укладених позивачем договорів разом з товаром позивачу мали бути надані сертифікати якості на товар.

Отже, у випадку здійснення за договорами поставки укладених позивачем поставки відповідних культур на кожну партію поставленого товару у позивача мав би бути в наявності карантинний сертифікат, однак зазначених сертифікатів позивачем суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання.

Посилання позивача на те, що карантинні сертифікати не є первинними документами, а отже не можуть бути доказом на підтвердження здійснення поставки товару не приймаються судом до уваги з огляду на те, що відповідно до положень чинного законодавства перевезення культур, які були предметом продажу відповідно до укладених позивачем договорів може здійснюватись тільки у супроводі карантинних сертифікатів, про що позивач був обізнаний з огляду на те, що однією з умов поставки товару в укладених договорах передбачив надання відповідних сертифікатів.

Умовами укладених позивачем договорів поставки також передбачено, що визначення якості товару здійснюється, відповідно до сертифікатів якості чи карток аналізу.

Позивачем сертифікатів якості за результатами здійснення зважування товару суду надано не було, як і не було зазначено про неможливість надання таких документів.

Надані позивачем копії документів, які містять заголовок "Анализ Зерна" не приймаються судом до уваги з огляду на те, що з їх змісту неможливо встановити хто їх складав, у зв'язку з чим проводився відповідний аналіз та якого саме зерна.

Відповідно до статті 46 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - "погашено". Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Надані позивачем суду копії складських квитанцій на зерно не містять відмітки "погашено".

Таким чином з наданих позивачем складських квитанцій, у суду виникає сумнів щодо достовірності даних зазначених в наданих позивачем складських квитанцій на зерно.

З огляду на викладене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано достатніх первинних документів, зокрема карантинних сертифікатів та документів, які фіксували б якість поставленого товару, які відповідно до умов укладених позивачем договорів поставки та вимог чинного законодавств мали складатися під час здійснення поставки зерна, а також те, що надані позивачем первинні документи складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та з них є неможливим встановити хто саме їх склав, оскільки в них не зазначено дані та посаду особи, яка їх підписала чи взагалі не міститься відповідного підпису, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності договорів поставки, укладених з контрагентами.

При прийнятті рішення у справі, суд враховує також те, що на запит відповідача до Головної фітосанітарної інспекції Головної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 20.11.2013р. №11922/10/10-116 та №11923/10/10-106 про надання інформації стосовного того, чи надавались карантинні сертифікати відповідним платникам податків, останній листами №01/8758 та №01/8759 від 29.11.2013р. повідомив, що карантинні сертифікати відповідним суб'єктам господарювання не видавались.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та в повному обсязі довів правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивачем не доведено та не надано належних доказів на обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову Товариству з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.В. Амельохін