Постанова

від 28.05.2015 по справі 826/17093/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17093/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря: Козлової І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АМД Трейдінг Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2015 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМД Трейдінг Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «АМД Трейдінг Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000413720 та № 0000403720 від 24.09.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 апеляційну скаргу ТОВ «АМД Трейдінг Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2013 залишено без задоволення. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2013 - залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.02.2015 касаційну скаргу ТОВ «АМД Трейдінг Україна» задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 20.03.2015 як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги..

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.02.2015 відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що в наданих позивачем суду товарно-транспортних накладних в графах де мають міститися підпис та дані особи, яка прийняла товар, не зазначено дані та посаду особи, яка прийняла відповідно до них товар, а також документ, на підставі якого вона діяла, та частина з них взагалі не містить підпису та печатки підприємства, яке прийняло товар.

Отже, на думку судів першої та апеляційної інстанції, з наданих позивачем товарно-транспортних накладних є неможливим встановити, хто саме прийняв товар, а з частини з них взагалі встановити факт того, що товар, транспортування якого вони мають засвідчувати, взагалі був прийнятий у пункті відвантаження.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, оскільки наявність певних недоліків не може бути підставою для висновків про нездійснення господарських операцій в разі наявності первинних документів, що підтверджують поставку товару.

Вказані недоліки не можуть бути підставою відхилення наданих позивачем суду первинних документів, а саме: накладні, видаткові накладні, акти надання послуг, а також рахунки-фактури, рахунки, рахунки на оплату.

Крім того, стверджуючи про те, що наданні позивачем копії складських квитанцій на зерно не містять відмітки «погашено», судами першої та апеляційної інстанції не надано уваги доводам товариства про те, що ст. 46 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» визначає, що після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - «погашено». Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Також не надано оцінки доказам, наданим товариством на підтвердження використання придбаного товару в господарській діяльності, зокрема, договорам про подальшу реалізацію.

Статтею 1 Закону України «Про карантин рослин» визначено, що карантинний сертифікат - документ, який видається органами Державної служби з карантину рослин України та засвідчує фітосанітарний стан об'єктів регулювання, що вивозяться та/або ввозяться у карантинну зону, транспортуються територією України. Отже, такий сертифікат не є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, а тому його відсутність не може бути підставою для позбавлення права на формування податкового кредиту. Оцінку відсутності того чи іншого документа, оформлення якого потрібно для здійснення господарської діяльності, слід надавати в сукупності з іншими доказами у справі та їх взаємозв'язку.

Так, судом першої інстанції встановлено, у період з 20.08.2013 по 28.08.2013 заступником начальника відділу організації перевірок відшкодування податку на додану вартість управління відшкодування податку на додану вартість Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників Марченко А.В. на підставі п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «АМД Трейдінг Україна» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за 2010-2012 роки.

За результатами, вищезазначеної перевірки, складено акт перевірки № 1050/40-50/37-20/20027449 від 29.08.2013 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» (код за ЄДРПОУ 20027449) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за 2010-2012 роки».

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями, ст. 185, п. 198.3, 198.4, п 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 зі змінами і доповненнями, що призвело до завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення в розмірі 1 685 873 грн за вересень 2010 року на суму ПДВ 111 769 грн, а саме: за жовтень 2010 року на суму ПДВ 978 989 грн; за листопад 2010 року на суму ПДВ 525 470 грн; за жовтень 2012 року на суму ПДВ 27 857 грн; за листопад 2012 року на суму ПДВ 41 788 грн.

- п.1.8 ст. 1, пп. 7.7.1, пп..7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 1 118 615 грн, а саме: за жовтень 2010 року на суму ПДВ 111 769 грн; за листопад 2010 року на суму ПДВ 978 989 грн; за листопад 2012 року на суму ПДВ 27 857 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивач в порядку, передбаченого ст. 86.7. Податкового кодексу України звернувся до відповідача із запереченням вих. № 4957/1 від 05.09.2013.

Листом вих. № 7238/10/37.2-17 від 19.09.2013 Центральний офіс надав відповідь, згідно якої висновки акта перевірки залишено без змін.

На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки, податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000403720 від 24.09.2013, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1 118 615 грн та № 0000413720 від 24.09.2013, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 567 258 грн.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин за 2009-2010 роки. Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість є визнання податковим органом правовідносин із контрагентами такими, що не відповідають вимогам закону та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та суми податкового кредиту і від'ємного значення слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5.1 п. 7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок неправомірного формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Дельфа-М» (код ЄДРПОУ 37031998), ФОП «ОСОБА_1» (ІПН НОМЕР_3), ТОВ «СП «Декла» (код ЄДРПОУ 36504978), ФГ «Агро-2005» (код ЄДРПОУ 32414163), ТОВ «Ценфінторг-Юг» (код ЄДРПОУ 35989010), ТОВ «АГРО-ПЕТРОЛІУМ» (код за ЄДРПОУ 30900582), ТОВ «Андор» (код за ЄДРПОУ 37031233), ТОВ «Укрторгмед» (код за ЄДРПОУ 34852255), ПП «Адріатика-Н» (код за ЄДРПОУ 35674680), ТОВ «Агролідер-2009» (код за ЄДРПОУ 35630731), ТОВ «СП «Агродім» (код за ЄДРПОУ 32659577), ФГ «Лукра» (код за ЄДРПОУ 35206869), ФГ «Антар» (код ЄДРПОУ 37557140) щодо поставки насіння соняшника, ячменю, пшениці, з огляду на відсутність доказів реального виконання вказаних поставок.

Спеціальним законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, перелік не оподаткування та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин в 2010-2012 роках є Закон України «Про податок на додану вартість» за № 168-97-ВР від 03.04.1997 та Податковий кодекс України.

Так, позивачем на підтвердження реальності та товарності правовідносин з контрагентами ТОВ «Дельфа-М» (код ЄДРПОУ 37031998), ФОП «ОСОБА_1» (ІПН НОМЕР_3), ТОВ «СП «Декла» (код ЄДРПОУ 36504978), ФГ «Агро-2005» (код ЄДРПОУ 32414163), ТОВ «Ценфінторг-Юг» (код ЄДРПОУ 35989010), ТОВ «АГРО-ПЕТРОЛІУМ» (код за ЄДРПОУ 30900582), ТОВ «Андор» (код за ЄДРПОУ 37031233), ТОВ «Укрторгмед» (код за ЄДРПОУ 34852255), ПП «Адріатика-Н» (код за ЄДРПОУ 35674680), ТОВ «Агролідер-2009» (код за ЄДРПОУ 35630731), ТОВ «СП «Агродім» (код за ЄДРПОУ 32659577), ФГ «Лукра» (код за ЄДРПОУ 35206869), ФГ «Антар» (код ЄДРПОУ 37557140) надано суду копії договорів купівлі-продажу укладених з зазначеними контрагентами, податкових накладних, актів надання послуг, видаткових накладних, складських квитанцій на зерно, картки аналізу, товарно-транспортні накладні.

Податковий кредит позивача сформований на підставі отриманих від контрагентів позивача податкових накладних у звітних періодах, що підтверджують відповідні податкові декларації з додатками №5.

Розрахунки за придбаний товар здійснювалися позивачем у безготівковій формі та підтверджується платіжними виписками.

Всі надані позивачем податкові та видаткові накладні містять необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами як позивача, так і контрагента, містять всі дані підписантів.

Висновок суду першої інстанції про безтоварність операцій не може ґрунтуватись на наявності незначних недоліків при заповненні ТТН водіями-експедиторами (найнятими контрагентами), оскільки дана обставина не позбавляє права платника податків на формування податкового кредиту з ПДВ, оскільки по-перше, ТТН є первинними документами для послуг транспортування, а не для податкового обліку операцій купівлі-продажу (поставки) зерна, по-друге, не може бути підставою для висновків про нездійснення господарських операцій в разі наявності первинних документів, що підтверджують поставку товару.

Судом першої інстанції зазначено, що в більшій частині наданих позивачем, на підтвердження реальності фінансово - господарських відносин первинних документах, а саме, накладних, видаткових накладних в графах «Відвантажи(ла)», «Отримав(ла)», рахунках в графі де має мітиться підпис відповідальної особи скріплений печаткою з зазначенням її даних, актах надання послуг в графах «Від Виконавця» та «Від замовника», міститься лише підписи та печатки підприємств, водночас не зазначено посаду та дані осіб, які вчинили підписи.

Однак, акт перевірки не містить будь-яких зауважень до оформлення позивачем первинних документів чи порушень з боку позивача Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні при оформленні ним податкових та видаткових накладних. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-який експертний висновок чи інші належні та допустимі докази невідповідності підписів на первинних документах. Також, відсутні матеріали кримінального провадження чи вирок суду за ст. 358 КК України «Підробка документів». За відсутності таких доказів, будь-які сумніви щодо невідповідності підпису уповноваженої особи товариства є надуманими та не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.

Щодо відсутності карантинних сертифікатів та сертифікату якості, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про карантин рослин» визначено, що карантинний сертифікат - документ, який видається органами Державної служби з карантину рослин України та засвідчує фітосанітарний стан об'єктів регулювання, що вивозяться та/або ввозяться у карантинну зону, транспортуються територією України.

Тому, такий сертифікат не є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, а засвідчує лише фітосанітарний стан об'єктів регулювання, що вивозяться та/або ввозяться у карантинну зону, транспортуються територією України, а тому його відсутність не може бути підставою для позбавлення права на формування податкового кредиту.

Положеннями ст. 29 Закону України «Про карантин рослин» передбачено, що об'єкти регулювання переміщуються територією України за наявності карантинного сертифіката у випадках:

- вивезення та/або ввезення об'єктів регулювання у карантинну зону;

- транспортування імпортованих об'єктів регулювання, які зберігалися, перепаковувалися, розділялися на частини, змішувалися з іншими вантажами.

Об'єкти регулювання можуть переміщуватися в межах зони, вільної від регульованих шкідливих організмів, без наявності карантинного сертифіката.

З огляду на те, що жоден із наведених випадків в даній справі не мали місця, оскільки поставки були в межах України за відсутності карантинних зон, колегія суддів вважає обґрунтованими доводами апелянта про те, що відсутність карантинних сертифікатів в даному випадку не може бути підставою для висновку про безтоварність господарських операцій.

У відповідності до частини першої ст. 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво, складську квитанцію.

Згідно ст. 46 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі -»погашено». Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Як вбачається з матеріалів справи, після видачі зерна позивачу, у зв`язку з його подальшим експортом, оригінал складської квитанції був зданий зерновому складу (ТОВ «Асті Варваровський Елеватор», ВАТ «Заліське хлібоприймальне підприємство», «Березівський елеватор», ТОВ «Еколінія» та інші), де і було проставлено відмітку «погашено».

Позивачем надано відповідні складські квитанції з відміткою «погашено».

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідачем не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з поставки товару позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

Крім того, податковий орган посилається на акти контрагентів про неможливість проведення зустрічної звірки, однак, колегія суддів не може взяти до уваги такі акти, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АМД Трейдінг Україна» задовольнити .

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2015 скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АМД Трейдінг Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити .

Скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків № 0000413720, № 0000403720 від 24.09.2013.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМД Трейдінг Україна» судовий збір у розмірі 2 436, 00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 02.06.2015.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.