Рішення

від 20.03.2015 по справі 904/10014/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.03.15 Справа № 904/10014/14

За позовом публічного акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", м. Київ

до Відповідача -1 - приватного підприємства "ЗГОДА 06", м. Дніпропетровськ

Відповідач-2- товариства з обмеженою відповідальність "ГРЕЙ-ЮГ", м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним авалю на векселі

Головуючий колегії Соловйова А.Є.

Судді Золотарьова Я.С., Красота О.І.

Секретар судового засідання Гречина Л.М.

Представники:

від позивача: Шипіленко Р.О., довіреність вих. №410/14 від 21.08.2014

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Лянкевич К.В, довіреність вих.б/н від 03.02.2015

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» (надалі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою до приватного підприємства «ЗГОДА 06» (надалі - Відповідач1) та товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙ-ЮГ» (надалі - Відповідач2) про визнання недійсним авалю або будь-якого іншого рівнозначного формулювання/напису, вчиненого приватним підприємством «ЗГОДА 06» на простих векселях серії АА 17234642 та АА 1723678.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 порушено провадження у справі №904/10014/14, позовна заява прийнята до розгляду суддею Соловйовою А.Є.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2015 призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням голови суду №21 від 17.01.2015 визначено склад колегії по розгляду справи №904/10014/14 у кількості трьох суддів: головуючий суддя - Соловйова А.Є., судді - Красота О.І., Золотарьова Я.С.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2015 справа №904/10014/14 прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Соловйова А.Є., судді - Красота О.І., Золотарьова Я.С.

В судових засіданнях 15.01.2015, 11.02.2015, 03.03.2015 розгляд справи був відкладений на 11.02.2015, 03.03.2015, 18.03.2015 відповідно, згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі клопотання Позивача вих. №140-0-0-00/8/79 від 15.01.2015, відповідно до ч.7 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судових засіданнях здійснювався запис розгляду судової справи за допомогою технічних засобів, а саме: автоматизованої системи «Документообіг господарських судів». Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 1008176RBR27932.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2015 строк розгляду спору був продовжений на 15 календарних днів (до 01.04.2015) на підставі клопотання Позивача від 11.02.2015, відповідно до ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем1 умов Генеральної кредитної угоди №01/03-00/141-08 від 14.08.2008, Кредитного договору №012/03-00/142-08 від 14.08.2008, норм чинного законодавства України, при вчинені Відповідачем1 авалю на простих векселях серії АА 17234642 та АА 1723678. У підтвердження позовних вимог Позивач надав суду копії простих векселів серії АА 17234642 та АА 1723678, Генеральної кредитної угоди №01/03-00/141-08 від 14.08.2008, кредитного договору №012/03-00/142-08 від 14.08.2008.

Крім того, 03.03.2015 Позивач надав письмові пояснення вих. №140-9-1-00/12-308 від 02.03.2015.

Позивач керуючись п.5.8. Генеральної кредитної угоди №01/03-00/141-08 від 14.08.2008, п.10.6. Кредитного договору №012/03-00/142-08 від 14.08.2008, ст.ст.16, 202, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 207 Господарського кодексу України, ст.14 Податкового кодексу України, ст.14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», ст.ст.30-32 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, просить визнати недійсним аваль або будь-яке інше рівнозначне формулювання/напис, вчинений приватним підприємством «ЗГОДА 06) на простих векселях серії АА 17234642 та АА 1723678.

Відповідач2 позовні вимоги не визнав, надав відзив вих. №150211/2 від 11.02.2015, додаткові пояснення вих. №02/03-15 від 02.03.2015, пояснення вих. №18/03-15 від 18.03.2015. В обґрунтування своїх заперечень, Відповідач2 посилається на той факт, що Позивачем не доведено порушення Відповідачем1 при вчиненні авалю положень законодавства, які регулюють правовідносини, пов'язані з обігом векселів в Україні. Відповідач2 вважає, що посилання з цього приводу на положення Кредитного договору є безпідставним, оскільки кредитні угоди регулюють порядок отримання та повернення грошових коштів, встановлюють вид господарсько-правової відповідальності у вигляді господарських санкцій, проте жодним чином не відображають та не регулюють порядок видачі векселів та не містять заборон щодо здійснення авалю. Крім того, Відповідач2 зазначає, що Позивач не наводить норм діючого законодавства, котрі обмежували б Відповідача1 здійснювати аваль на простих векселях, а Відповідача2 бути векселедеражателем простих векселів; Позивач не надав належних та допустимих доказів про обмеження повноважень директора установчими документами Відповідача1, якого він представляв під час здійснення авалю.

Відповідач2 також подав клопотання вих. №150211 від 11.02.2015 про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, клопотання вих. №150211/3 від 11.02.2015 про застосування припису ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, а саме: просить визнати недійсними положення п.5.8. Генеральної кредитної угоди №01/03-00/141-08 від 14.08.20080 та п.10.6. Кредитного договору №012/03-00/142-08 від 14.08.2008; заяву вих. №02/03-15-2 від 02.03.2015 про застосування позовної давності.

Відповідач1 у призначені на 15.01.2015, 11.02.2015, 03.03.2015, 18.03.2015 судові засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною у позовній заяві та підтвердженою Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.12.2014 адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Ударників, будинок 27.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст.64 та ст.87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пп.3.9.1. п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011).

02.03.2015 Відповідачем1 подано клопотання вих. №02-01/07-01 від 02.03.2015 про припинення провадження у справі. В обґрунтування поданого клопотання Відповідач1 посилається на те, що постановою господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2014 порушено провадження у справі про банкрутство №904/720/14 приватного підприємства «ЗГОДА 06» (Відповідача1), визнано банкрутом ПП «ЗГОДА 06», призначено ліквідатора. На думку Відповідача1, визнання правочинів недійсними на підставах, які визначені у ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», може відбуватись лише в межах справи про банкрутство, а не у позовному провадженні.

В судовому засіданні 18.03.2015 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників Позивача, Відповідача2, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙ-ЮГ» (Відповідач2) є векселедержателем простих векселів:

1) АА 1723642 векселедавець: ТОВ «АВІТО БРЕНД КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ- 32816200), номінальна вартість - 300 000,00 гривень, дата видачі: 28.02.2011, дата погашення: 28.02.2021), аваліст - ПП «ЗГОДА 06» (ЄДРПОУ 34513839),

2) АА 1723678 векселедавець: ТОВ «АВІТО БРЕНД КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ- 32816200), номінальна вартість - 500 000,00 гривень, дата видачі: 28.02.2011, дата погашення: 28.02.2021), аваліст - ПП «ЗГОДА 06» (ЄДРПОУ 34513839).

Отже, приватне підприємство «ЗГОДА 06» виступило авалістом за простими векселями серії АА 1723642 та АА 1723678 на загальну суму 800 000,00 грн., що підтверджується відповідними написами («вважати за аваль, директор ПП «ЗГОДА 06» О.Л.Назарчук, підпис та печатка ПП «ЗГОДА 06») на зазначених векселях.

14.08.2008 відкрите акціонерне товариство «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" (Позивач, Банк) та приватним підприємством «ЗГОДА 06» (Відповідач1, Позичальник) уклали Генеральну кредитну угоду №01/03-00/141-08 (надалі - Генеральна кредитна угода).

Пунктом 5.8 Генеральної кредитної угоди було встановлено, що протягом терміну фінансування Позичальник - ПП «ЗГОДА 06» без попередньої письмової згоди Банку не вправі отримати кредит в іншому банку, виступити гарантом/поручителем за зобов'язаннями третіх осіб.

В рамках Генеральної кредитної угоди 14.08.2008 ВАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" і ПП «ЗГОДА 06» уклали Кредитний договір № 012/03-00/142-08 (надалі - Кредитний договір).

Відповідно до п.10.6 Кредитного договору, протягом терміну фінансування Позичальник - ПП «ЗГОДА 06» без попередньої письмової згоди Банку не вправі отримати кредит в іншому банку, виступити гарантом/поручителем за зобов'язаннями третіх осіб.

Позивач стверджує, що не надавав жодних дозволів Відповідачу1 виступити гарантом/поручителем за зобов'язаннями третіх осіб.

Отже, враховуючи, що Генеральна кредитна угода та Кредитний договір були укладені 14.08.2008, а авалювання векселів серії АА 1723642 та АА 1723678 було здійснено в період дії Генеральної кредитної угоди та Кредитного договору, Відповідач1 порушив умови Генеральної кредитної угоди та Кредитного договору і в період їх дії виступив поручителем (авалістом) за вексельними зобов'язаннями третіх осіб без письмового дозволу Банку.

Позивач керуючись п.5.8. Генеральної кредитної угоди №01/03-00/141-08 від 14.08.2008, п.10.6. кредитного договору №012/03-00/142-08 від 14.08.2008, ст.ст.16, 202, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 207 Господарського кодексу України, ст.14 Податкового кодексу України, ст.14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», ст.ст.30-32 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, просить визнати недійсним аваль або будь-яке інше рівнозначне формулювання/напис, вчинений приватним підприємством «ЗГОДА 06) на простих векселях серії АА 17234642 та АА 1723678.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (надалі - Уніфікований закон, з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 7 червня 1930 року), а також Законами України від 5 квітня 2001 року №2374-ІІІ «Про обіг векселів в Україні» (ст.2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23 лютого 2006 року №3480-ІУ «Про цінні папери та фондовий ринок», від 6 липня 1999 року №826-ХІУ «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі а прості векселі», від 6 липня 1999 року №827-ХІУ «Про приєднання України до Женевської Конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», від 6 липня 1999 року №828-ХІУ «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів» у редакції, чинній на відповідний момент.

За змістом ст.14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - ціннний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя векселедержателю).

Згідно зі ст.ст.30, 31 Уніфікованого Закону платіж за векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. Аваль вчинюється або на самому переказному векселі, або на алонжі. Він виражається словами "вважати за аваль" або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням. Він підписується тим, хто надає аваль.

До простих векселів, відповідно до ст.77 Уніфікованого закону, застосовуються ті ж самі положення, які відносяться до переказних векселів, в тому числі щодо положення відносно забезпечення авалем.

Податковим кодексом України (ст.14) визначено, що аваль є вексельним поручительством.

Положенням про порядок здійснення операцій з векселями в національній валюті на території України, що затверджене постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 року №508 надані наступні визначення:

Аваль - вексельне поручительство, за яким особа (аваліст), яка його здійснює, бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання векселедавцем, акцептантом або індосантом зобов'язань щодо оплати цього векселя. Аваль виражається словами "вважати за аваль" або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням, оформляється на векселі або на АЛОНЖІ. Аваліст - юридична або фізична особа, яка гарантує оплату векселя;

Таким чином, в силу авалю аваліст - приватне підприємство «ЗГОДА 06» прийняло на себе певні цивільні обов'язки, а саме - виступило поручителем за вексельними зобов'язаннями третіх осіб. Аваль підпадає під визначення правочину, що наведене у частині 1 статті 202 Цивільного кодексу України. Зокрема, вчинений аваль є підставою для виникнення зобов'язань ПП «ЗГОДА 06» перед векселедержателем.

В Постанові Пленуму Верхового Суду України від 8 червня 2007 року №5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» зазначено, що вексельні правочини (зокрема, щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202 - 211, 215 - 236, 509 - 609 Цивільного кодексу України). Тому за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми Цивільного кодексу України з урахуванням їх особливостей.

Статтями 180 Господарського кодексу України та 628 Цивільного кодексу України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом поряду та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Істотними є умови, визначені за законом, чи необхідні для договорів даного виду, а також умови щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Так, відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учаснику правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Виходячи з положень ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

В силу статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вищевказаних вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В позовній заяві Позивач посилається на порушення Відповідачем1 п.5.8. Генеральної кредитної угоди №01/03-00/141-08 від 14.08.2008, п.10.6. Кредитного договору №012/03-00/142-08 від 14.08.2008, а саме вчинення Відповідачем1 авалю на простих векселях серії АА 17234642 та АА 1723678 без згоди Банку, а також безоплатне вчинення авалів, що на думку Позивача свідчить про його недійсність.

За змістом п.п.2.1., 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Враховуючи викладене, порушення Відповідачем1 п.5.8. Генеральної кредитної угоди №01/03-00/141-08 від 14.08.2008, п.10.6. Кредитного договору №012/03-00/142-08 від 14.08.2008 не може бути підставою для визнання недійсними вчинених Відповідачем1 авалів на простих векселях серії АА 17234642 та АА 1723678.

Більш того, суд вважає за необхідне зазначити, що п.6.4. Генеральної кредитної угоди, п.8.2. Кредитного договору встановлені правові наслідки порушення Відповідачем1 умов 5.8. Генеральної кредитної угоди та п.10.6. Кредитного договору, у вигляді обмеження надання кредиту за відкритою кредитною лінією, права достроково вимагати погашення заборгованості Відповідача1 за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції.

Щодо посилання Позивача на вчинення поруки без оплати (так як аналогія поруки, на думку Банку, вчинення авалю безоплатно), що є також підставою для визнання правочину недійсним, судом встановлено наступне.

Частиною 1 статті 553, ч.1 ст.547 Цивільного України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Судом встановлено, що оспорювані авалі вчинено Відповідачем1 у відповідності до вимог Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.

Згідно зі ст.558 Цивільного кодексу України, поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові. Проте названа стаття не забороняє суб'єктам виступати поручителями безоплатно, оскільки така можливість для осіб визнається в силу ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Умова щодо неоплатності поруки також не суперечать чинному законодавству, оскільки відповідно до п.3 ст.3, ст.12 Цивільного кодексу України, загальними засадами судочинства є свобода договору; особа може відмовитись від свого майнового права.

Що ж до тверджень Позивача про те, що безоплатність договору поруки суперечить меті діяльності Відповідача1, а саме отримання прибутку, вони є необґрунтованими, оскільки, виходячи із положень ст.ст.1, 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» та Статуту Відповідача1, останній не є фінансовою установою.

Крім того, положення Статуту Відповідача1 не обмежують органи управління підприємства укладати договори поруки, вчиняти авалі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги Позивача про визнання недійсним авалю або будь-якого іншого рівнозначного формулювання/напису, вчиненого приватним підприємством «ЗГОДА 06» на простих векселях серії АА 17234642 та АА 1723678 є необґрунтованими, а відтак такими, які не підлягають задоволенню.

Клопотання Відповідача1 вих. №02-01/07-01 від 02.03.2015 про припинення провадження у справі в зв'язку з тим, що постановою господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2014 порушено провадження у справі про банкрутство №904/720/14 приватного підприємства «ЗГОДА 06» (Відповідача1), визнано банкрутом ПП «ЗГОДА 06», а отже визнання правочинів недійсними на підставах, які визначені у ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», може відбуватись лише в межах справи про банкрутство, а не у позовному провадженні, суд вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Дійсно, згідно з ч.4 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання будь-яких правочинів (договорів), ухвалених боржником.

В той же час, статтею 20 названого Закону встановлено, що у межах провадження у справі про банкрутство можуть бути визнані або спростовані господарським судом правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі про банкрутство Відповідача1 було порушено 04.03.2014 (справа №904/720/14).

Вчинені Відповідачем1 авалі на простих векселях серії АА 17234642 та АА 1723678 не містять дати їх вчинення.

Ухвалою від 03.03.2015 суд зобов'язав Відповідача1 надати письмові пояснення щодо дати вчинення авалю на простих векселях серії АА 17234642 та АА 1723678. Проте Відповідач1 вимоги ухвали суду не виконав. Також Відповідач і до заявленого клопотання не надав доказів на підтвердження того, що вчинення спірних авалів на векселях здійснено ним протягом року, що передував порушенню справи про банкрутство. А отже, позовна заява подана Позивачем в позовному провадженні правомірно.

Клопотання Відповідача2 вих. №150211 від 11.02.2015 про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України також задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

За змістом п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи викладене, зважаючи, що клопотання Відповідача2 обгрунтовано відсутністю порушення його інтересів укладеними вексельними зобов'язаннями, як Кредитора за Кредитним договором, у суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Суд також відмовляє в задоволенні клопотання Відповідача2 вих. №150211/3 від 11.02.2015 про застосування припису ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, а саме: визнання недійсними положення п.5.8. Генеральної кредитної угоди №01/03-00/141-08 від 14.08.20080 та п.10.6. Кредитного договору №012/03-00/142-08 від 14.08.2008, оскільки, по-перше, виходячи з положень п.1 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, визнавати договір (його окремі частини), пов'язаний з предметом спору, є правом суду, а не обов'язком, і, по-друге, це право реалізується судом за власної ініціативи, а не за клопотанням сторони по справі, тобто подання таких клопотань не передбачено Господарським процесуальним кодексом України.

Суд залишає без розгляду заяву Відпвідача2 вих. №02/03-15-2 від 02.03.2015 про застосування позовної давності, що обумовлено наступним.

За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на викладене, зважаючи, що суд дійшов висновку про те, що вимоги Позивача про визнання недійсним авалю або будь-якого іншого рівнозначного формулювання/напису, вчиненого приватним підприємством «ЗГОДА 06» на простих векселях серії АА 17234642 та АА 1723678 є необґрунтованими, а відтак такими, які не підлягають задоволенню, заява Відповідача2 про застосуванню позовної давності розгляду не підлягає.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 20.03.2015.

Головуючий колегії А.Є. Соловйова

Суддя Я.С.Золотарьова

Суддя О.І.Красота