Ухвала

від 17.03.2015 по справі 908/5233/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

"17" березня 2015 р. Справа № 908/5233/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Бородіна Л.І.,

при секретарі Міракові Г.А.,

від апелянта - не з'явився,

від боржника - не з'явився,

від кредитора - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (вх.№466 З/2) на постанову господарського суду Запорізької області від 12.12.2014р. у справі №908/5233/14,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕПСТОУН" м. Донецьк,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Запорізької області від 12.12.2014р. у справі №908/5233/14 (суддя Шевченко Т.М.) визнано - Товариство з обмеженою відповідальністю "СТЕПСТОУН" (83086, м. Донецьк, вул. Артема,1, ідент. код юридичної особи - 35715159) - банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії - Брикульського Ігора Олександровича (м. Донецьк, бульвар Шахтобудівельників, 35; ідентифікаційний номер - 2640513393 ) . Зазначено про здійснення офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕПСТОУН" (83086, м. Донецьк, вул. Артема,1, ідент. код юридичної особи - 35715159) банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зобов'язано ліквідатора здійснити ліквідаційну процедуру згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та за результатами проведеної роботи подати до господарського суду звіт про свою діяльність та ліквідаційний баланс для затвердження.

Не погодившись з постановою місцевого господарського суду, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 12.12.2014р. у справі № 908/5233/14 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕПСТОУН" та припинити провадження у справі.

Зокрема, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови порушено приписи ст.ст. 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст. 60 Господарського кодексу України, ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того, на думку апелянта, господарським судом першої інстанції не враховано, що своїми діями боржник унеможливив проведення органом доходів і зборів позапланової виїзної перевірки боржника, що спричинило порушення інтересів держави в особі Державної податкової служби України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2015р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У зв'язку з хворобою судді Гетьмана Р.А., на підставі розпорядження голови Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2015р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Бородіна Л.І.

ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подано докази щодо неможливості подання копії апеляційної скарги учасникам судового процесу у справі про банкрутство (вх.№ 2461).

В судове засідання господарського суду апеляційної інстанції представники апелянта, учасників провадження у справі про банкрутство не з'явились. Апелянт, кредитор та боржник належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать належним чином направлені копії ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2015р. у справі № 908/5233/14 на їх адреси, а також оголошення про час та місце проведення судового засідання, розміщене на офіційному сайті Харківського апеляційного господарського суду, проте не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника скаржника, інших учасників судового процесу за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про припинення апеляційного провадження у справі № 908/5233/14 з огляду на наступне.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Оскільки вказані правовідносини регулюються нормами Господарського процесуального кодексу України, то саме вказаний законодавчий акт повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з п. 1-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 4212-VI) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою місцевого господарського суду від 08.12.2014р. у справі № 908/5233/14 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕПСТОУН".

Враховуючи вказані вимоги перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011р. N 4212-VI.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 4212-VI) ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України та цим Законом.

Частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Колегія суддів зазначає, що в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 4212-VI) учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

При цьому, вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак, інші випадки участі органів доходів і зборів у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, органи доходів і зборів не віднесені чинним законодавством до інших учасників справи про банкрутство, окрім кредиторів.

Відповідно до ст. 210 Господарського кодексу України правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів).

Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом про банкрутство.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що кредитором - є юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

При цьому особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після звернення у встановленому порядку з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Враховуючи зазначене, колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи, зазначає наступне.

Відповідно до п. 11.5 Порядку обліку платників податку та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. № 1588, в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕПСТОУН" про припинення його діяльності, платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючий орган за основним місцем обліку про його ліквідацію або реорганізацію протягом 3-х робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відомості яких містяться в Єдиному державному реєстрі ).

Дані про прийняття рішення щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, відомості щодо яких містяться в єдиному державному реєстрі, контролюючі органи отримують від державних реєстраторів у порядку взаємного обміну інформацією з реєстрів Державної реєстраційної служби України та Центрального контролюючого органу .

Згідно з пп. 11.5 п. 11 Порядку у зв'язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків контролюючі органи розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей):

заяви за формою № 8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктами 11.2-11.4 цього розділу;

відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи;

відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про закриття відокремленого підрозділу;

судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків , порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків.

Відповідно до п. 11.6 Порядку при проведенні заходів, пов'язаних з ліквідацією або реорганізацією платника податків, контролюючі органи організовують та планують їх таким чином, щоб вимоги щодо сплати платежів, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи, були сформовані і отримані особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків, не пізніше строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог.

Як зазначено вище, 19.06.2014р. в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕПСТОУН" в стані припинення за рішення засновників (а.с. 58).

26.06.2014р. в Бюлетені державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 287 (17) опубліковано оголошення про припинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕПСТОУН" (а.с.59,60).

Головою ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕПСТОУН" на адресу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві направлено заяву про проведення позапланової документальної перевірки у зв'язку з прийняття рішення про припинення діяльності товариства (а.с. 20).

Крім того, копії ухвали господарського суду Запорізької області від 08.12.2014р. про порушення провадження у справі про банкрутство направлено судом державному реєстратору, а також ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, що підтверджується відтиском штампу з відміткою про відправку на звороті стороні останньої сторінки оригіналу вказаної ухвали господарського суду Запорізької області (а.с. 65, 66).

Копію постанови про визнання боржника банкрутом від 12.12.2014р. у справі №908/5233/14 направлено ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, що підтверджується відтиском штампу про відправку на зворотній стороні останнього аркушу оригіналу зазначеної постанови господарського суду.

Повідомлення про визнання ТОВ "СТЕПСТОУН" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури оприлюднене на офіційному сайті Вищого господарського суду України 12.12.2014р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що посилання апелянта на недотримання боржником вимог Порядку обліку платників податку та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. №1588 (далі - Порядок) щодо повідомлення органу податкової служби про припинення юридичної особи з метою проведення позапланової перевірки, що призвело до порушення законних інтересів держави, є необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи.

При цьому, апелянт був повідомлений належним чином про прийняття товариством рішення про припинення його діяльності, порушення провадження у справі про банкрутства стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕПСТОУН", а також визнання його банкрутом.

Відповідно до п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності, зокрема, таких обставин: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на факт унеможливлення діями боржника проведення відповідної перевірки спростовується матеріалами справи, оскільки скаржник був повідомлений належним чином про відкриття провадження у справі про банкрутство, а також початок ліквідаційної процедури, що підтверджується направленням на адресу відповідного структурного підрозділу Міністерства доходів і зборів України, в якому обліковувався платник податків (боржник), судових рішень, а також інших документів, передбачених чинним законодавством.

Зокрема, матеріали справи не свідчать, що апелянтом проводилась активна робота, направлена на проведення відповідної перевірки у встановлені законодавством строки, хоча часу та підстав для звернення до голови ліквідаційної комісії або розпорядника майна боржника з відповідною заявою для здійснення перевірки було достатньо.

Таким чином, апелянтом в порушення приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів того, що оскаржувана постанова господарського суду порушує його права та інтереси, а також винесена з порушенням встановленого законодавством порядку, оскільки відповідний територіальний орган доходів і зборів не був позбавлений права провести позапланову документальну перевірку підприємства-банкрута, в розумні строки звернувшись до ліквідатора боржника, а також у разі виявлення грошових зобов'язань боржника перед ним, звернутися з кредиторськими вимогами у встановленому порядку та строки.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів звернення зазначеного державного органу до суду з заявою про визнання кредиторських вимог до ТОВ "СТЕПСТОУН", доказів щодо прийняття рішення щодо проведення відповідної позапланової перевірки, а також складення повідомлення ф.25-ОПП про неможливість проведення позапланової перевірки, призначеної у зв'язку з рішенням про припинення юридичної особи (припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням).

Також, в апеляційній скарзі ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові), а обґрунтовує вимоги апеляційної скарги лише неможливістю проведення позапланової виїзної перевірки платника податків, а також на непогодження ліквідаційного балансу товариства.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відкриття ліквідаційної процедури не може бути перешкодою органу доходів і зборів у здійсненні ним позапланової перевірки боржника. Зазначений орган вправі звернутися до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість перевірки суб'єкта господарювання, орган доходів і зборів вправі оскаржити дії ліквідатора до суду у справі про банкрутство.

Таким чином, апелянт не позбавлений права в установленому діючими нормативно-правовими актами порядку провести позапланову перевірку боржника-платника податків та, при наявності відповідних правових підстав, набути статусу учасника провадження у справі про банкрутство.

Окремо, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що складення проміжного ліквідаційного балансу та затвердження його відповідно до ст. 111 Цивільного кодексу України є однією з необхідних передумов для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому, статтею 111 Цивільного кодексу України не передбачено обов'язку затвердження проміжного ліквідаційного балансу органами державної фіскальної служби України, а також підтвердження аудитором (аудиторською фірмою) його достовірності.

Крім того, ст. 60 Господарського кодексу України, на яку посилається апелянт та положеннями якої встановлений порядок здійснення процедури ліквідації боржника (затвердженні ліквідаційного балансу ліквідаційною комісією боржника за наявності коштів для задоволення всіх вимог кредиторів у процедурі самоліквідації) та поза межами судових процедур банкрутства, виключено на підставі Закону України від 13.05.20014р. №1258-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощеної процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців за заявницьким принципом".

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів наявності у ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві грошових вимог до ТОВ "СТЕПСТОУН", у зв'язку з чим вказаний орган не набув процесуального статусу учасника провадження у справі про банкрутство та, відповідно, не має права на оскарження постанови суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XІІ Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених Господарським процесуальним кодексом України підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України підстав, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що спір згідно поданої апеляційної скарги ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову господарського суду Запорізької області від 12.12.2014р. у справі №908/5233/14 не підлягає вирішенню в господарському суді в порядку апеляційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 86, 99, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

УХВАЛИЛА:

Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову господарського суду Запорізької області від 12.12.2014 р. у справі №908/2818/14.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Бородіна Л.І.