Ухвала

від 07.04.2015 по справі 908/5233/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

"07" квітня 2015 р. Справа № 908/5233/14

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Гетьмана Р.А., судді Лакізи В.В.

при секретарі Катренко І.С.

за участю представників сторін:

від апелянта - не з'явився;

від боржника - не з'явився;

від кредитора - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, м. Київ

на постанову господарського суду Запорізької області від 12.12.2014р.

у справі № 908/5233/14

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕПСТОУН", м. Донецьк

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Запорізької області від 12.12.2014р. у справі №908/5233/14 (суддя Шевченко Т.М.) визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "СТЕПСТОУН" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії - Брикульського Ігора Олександровича; визначено здійснити офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕПСТОУН" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет; зобов'язано ліквідатора здійснити ліквідаційну процедуру згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та за результатами проведеної роботи подати до господарського суду звіт про свою діяльність та ліквідаційний баланс для затвердження.

Постанова місцевого господарського суду з посиланням на ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мотивована тим, що ТОВ «СТЕПСТОУН» дотримано встановлених статтями 104, 105, 111ЦК України вимог щодо ліквідації юридичної особи за рішенням власника. Крім того, суд зазначає, що матеріали справи свідчать про неспроможність боржника виконати грошові зобов'язання перед кредиторами, а отже наявні підстави для застосування до боржника процедури ліквідації.

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві з постановою господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 12.12.2014р. у справі №908/5233/14 та припинити провадження у справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що постанова місцевого господарського суду прийнята з порушенням вимог статей 104,105,110,111ЦК України та статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому зазначає, що тільки після оцінки вартості наявного майна боржника, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та проведення податковим органом позапланової перевірки у відповідності до вимог статті 78 ПК України можливе звернення до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі по банкрутство. Однак, заява про порушення провадження у справі про банкрутство не містить доказів здійснення повідомлення податкового органу про припинення юридичної особи та здійснення оцінки майна боржника, а отже відсутні правові підстави для порушення провадження у справі про банкрутство.

Апелянт, сторони та ліквідатор у справі належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчить відтиск штампу на останньому аркуші ухвали суду апеляційної інстанції від 26.03.2015р., а також повідомлення, розміщене на офіційному веб-сайті суду веб-порталу «Судова влада України» у розділі «Новини і події», проте не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою та відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників апелянта, сторін та ліквідатора за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.12.2014р. порушено провадження у справі про банкрутство на підставі ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» за заявою ТОВ «СТЕПСТОУН»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.65,66).

12.12.2014р. місцевим господарським судом прийнято оскаржувану постанову з підстав, зазначених вище (а.с.70,71).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Частиною 1 статті 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч. 5 ст. 106 ГПК України).

За таких обставин, в силу особливостей процедури банкрутства (ст. 4-1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство (стаття 1 Закону про банкрутство).

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак, інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

У разі подання заяви з грошовими вимогами до боржника особа набуває тільки частину прав кредитора, які пов'язані з розглядом судом їх грошових вимог (участь у такому судовому засіданні; подання заяв, клопотань з приводу її грошових вимог; ознайомлення з матеріалами справи в частині її грошових вимог, тощо).

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до банкрута, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме: кредитора, лише після заявлення та визнання цих вимог і тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження судових рішень.

Відповідно до частини 3 статті 95 Закону про банкрутство кредитори мають право заявляти свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Докази звернення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, до голови ліквідаційної комісії, ліквідатора та суду з грошовими вимогами до боржника ТОВ «СТЕПСТОУН», а також докази звернення до місцевого господарського суду зі скаргами на дії ліквідатора у зв'язку з неможливістю проведення позапланової податкової перевірки в матеріалах справи відсутні.

Крім того, скаржник в апеляційній скарзі не зазначає про наявність будь-якої податкової заборгованості боржника перед ним та державою.

Також, як свідчать матеріали справи, головою ліквідаційної комісії надсилалися на адреси Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Київ та ДПІ у Ворошилівському районі м.Донецька листи про прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності та про необхідність проведення перевірки (а.с.13,20), що свідчить про обізнаність податкових органів про досудову ліквідацію товариства.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвали господарського суду Запорізької області від 28.11.2014р. про прийняття заяви ТОВ «СТЕПСТОУН» про порушення провадження у справі про банкрутство та від 08.12.2014р. про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «СТЕПСТОУН» надіслані на адресу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, що в сукупності свідчить про обізнаність органу податків і зборів про порушення провадження у справі про банкрутство та наявність у нього правових підстав, визначених вимогами статті 78 ПК України, та часу для проведення позапланової перевірки.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2015р. припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову господарського суду Запорізької області від 12.12.2014р. у даній справі. У вказаній ухвалі, зокрема, зазначено, що відкриття ліквідаційної процедури не може бути перешкодою органу доходів і зборів у здійснені ним позапланової перевірки боржника. Крім того, суд відзначив, що орган доходів і зборів вправі звернутись до ліквідатора боржника та провести перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора надати таку можливість, останній не позбавлений можливості оскаржити дії ліквідатора.

Однак, матеріали справи не містять доказів проведення податковим органом позапланової перевірки боржника чи доказів неможливості її проведення.

Крім того, матеріали справи не містять, а апелянтом не надано доказів звернення скаржника до місцевого господарського суду зі скаргами на дії ліквідатора чи до Міністерства юстиції України зі скаргою у зв'язку з неможливістю проведення позапланової податкової перевірки, або до правоохоронних органів щодо фіктивного банкрутства, таким чином податковий орган не вчиняв жодних дій з метою проведення перевірки для встановлення наявності чи відсутності у боржника податкового боргу.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання апелянта на порушення головою ліквідаційної комісії боржника вимог статті 60 ГК України та вимог статті 20 Закону України «Про господарські товариства» не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки на момент порушення провадження у справі про банкрутства дані статті були виключені з Господарського кодексу України, та відповідно, з Закону України «Про господарські товариства».

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів покладений на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до п.5-2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Доказів того, що оскаржувана ухала місцевого господарського суду порушує права та обов'язки скаржника до апеляційної скарги не додано.

Отже, встановивши той факт, що Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві не є стороною та учасником провадження у справі про банкрутство ТОВ «СТЕПСТОУН», питання про права та обов'язки скаржника місцевим господарським судом не вирішувались, і апелянтом не доведено, що оскаржувана ухвала зачіпає чи порушує його права та охоронювані законом інтереси, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про неможливість здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження за скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві не може бути здійснене, тому підлягає припиненню.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України в постановах від 16.05.2012р. у справі № 5010/2174/2011-Б-23/78, від 25.02.2015 р. у справі № 910/19650/13, від 28.01.2015 р. у справі № 916/1791/13.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 86, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

УХВАЛИЛА:

Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову господарського суду Запорізької області від 12.12.2014р. у справі №908/5233/14.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Лакіза В.В.