Рішення

від 10.03.2015 по справі 908/6233/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 10/174/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2015 Справа № 908/6233/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Металтрейдсервіс", м. Запоріжжя

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус Тревелінг Компані, Лімітед", м. Запоріжжя

про стягнення 67 284 грн. 82 коп.

Суддя: Алейникова Т.Г.

Представники сторін:

від позивача - Комарніцька Л.А., на підставі довіреності б/н від 02.02.2015 р.

від відповідача - Бітяков Д.М., на підставі довіреності б/н від 03.02.2015 р.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Металтрейдсервіс" , м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус Тревелінг Компані, Лімітед", м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в розмірі 67 284 грн. 82 коп.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., витягом автоматичного розподілу справи між суддями від 26.12.2014 р., справу 908/6233/14 передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

Ухвалою господарського суду від 29.12.2014 р. порушено провадження у справі № 908/6233/14. Справі присвоєно номер провадження 10/174/14, її розгляд призначено на 04.02.2015 р.

Представник відповідача у судове засідання 04.02.2015 р. не з'явився, відзив не направив. Направив заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату. Суд заяву прийняв.

Представник позивача у судовому засіданні 04.02.2015 р. підтримав вимоги викладені в позовній заяві.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, є підставою для відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України.

У зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, ненаданням відзиву на позовну заяву та для отримання всіх необхідних документів по справі, судом було відкладено розгляд справи на 25.02.2015 р. о 10 год. 30 хв.

24.02.2015 р. представник позивача направив на адресу суду заяву про збільшення розміру позовних вимог на суму:

- збитків від інфляції за період грудень 2014 - січень 2015р. - 4 069,53 грн.;

- три проценти річних за період з 23.12.2014р. по 23.02.2015р. - 340,26 грн.

25.02.2015 р. Позивач підтримав свої вимоги викладені в позовній заяві. Відповідач 25.02.2015 р. проти цих вимог заперечив, надав письмовий відзив на позовну заяву. Також представники сторін надали клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Відповідно ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Виходячи з вищенаведеного, судом було продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 13.03.2015 р. та відкладено розгляд справи на 10.03.2015 р. о 11:20 год.

10.03.2015 р. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

10.03.2015 р. Представник позивача надав до суду письмові пояснення в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 10.03.2015 р., розгляд справи був закінчений, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представників сторін, справа була розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вказує позивач, ТОВ «МЕТАЛДРЕЙДСЕРВІС» (далі - Позивач) уклав з ТОВ «ТОТУС ТРЕВЕЛШГ КОМПАНІ. ЛІМІТЕД» ( далі - Відповідач) договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 16.09.2014 р.

Згідно п. 1.1 даного Договору, позивач взяв на себе зобов'язання передати, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити нафтопродукти в порядку та на умовах даного Договору.

У відповідності з п. 3.1 Договору асортимент, ціна, кількість та загальна вартість товару визначається в рахунках фактурах Постачальника (Позивача) або в видаткових накладних при поставці товару.

24.10.2014 р. Позивач передав Відповідачу 4 267 літрів дизельного палива всього на суму 65 71 1, 80 грн. що підтверджується :

- видатковою накладною № 6 від 24.10.2014 р.;

- довіреністю на отримання ТМЦ № 160/1 від 24.10.2014 р.,

- товарно-транспорт пою накладною на відпуск нафтопродуктів №4 від 24.10.2014 р.,

- податковою накладною № 9 від 24.10.2014 р.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оплата відповідачем не була здійснена.

29.11.2014 р. керуючись ст. 530 ЦК України, позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату боргу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 29.11.2014 р. Згідно повідомленню про вручення нового відправлення Відповідач отримав вимогу про оплату 04.12.2014 р.

Але відповідач на вимогу не відповів та суму боргу не сплатив. На день подання позову до суду за відповідачем обліковувалася заборгованість на суму 65 71 1, 80 грн.

Як вказує позивач, що згідно вимог ст. 692 ЦК України, відповідач повинен був сплатити товар після його прийняття. Тобто з 25.10.2014 р. відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання в сумі 65 71 1,80 гри.

У відповідності з ст. 625 Цивільного Кодексу України: Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також гри проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума збитків від інфляції за період прострочення суми боргу, яка була заявлена в позові складає - 1 248,54 грн.

Три проценти річних від простроченої суми, які були заявлені позивачем склали - 324, 50 грн.

Сума основного боргу, інфляційних збитків, та 3% річних становить 67 284, 84 грн.

24.02.2015 р. представник позивача направив на адресу суду заяву про збільшення розміру позовних вимог на суму:

- збитків від інфляції за період грудень 2014 - січень 2015р. - 4 069,53 грн.;

- три проценти річних за період з 23.12.2014р. по 23.02.2015р. - 340,26 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, суд прийшов до висновку, що він зроблений невірно, так як 3 % річних та інфляційні витрати розраховуються з 11.12.2014 р., а не з жовтня 2014 р., так як вимогу про сплату заборгованості відповідач отримав з 04.12.2014 р. та строк оплати наступає з 11.12.2014 р. Тому інфляційні витрати з урахуванням збільшення позовних вимог нараховуються за період з грудня по січень 2015 р. включно, 3% річних також нараховуються за період з 11.12.2014 р. по 23.02.2015 р.

Таким чином з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, загальна сума боргу на час розгляду справи по суті становить 70 187, 00 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 65 711, 78 грн., 3% річних за період з 11.12.2014 р. по 23.02.2015 р. в сумі 405, 07 грн., збитків від інфляції за період з грудня 2014 р. по січень 2015 р. в сумі 4 069, 53 грн.

Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини відносяться до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено: "Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (викопати роботу, передані майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку".

Згідно ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України: До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. "

Відповідно ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України, Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, (ст. 509 ЦК України).

Статтею 174 Господарського Кодексу (далі - ГК) України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доданими до позовної заяви документами не підтверджено належне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо Договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 16.09.2014 р.

Представник відповідача направив на адресу суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує у повному обсязі.

Представник відповідача у своєму відзиві зазначає, що позивачем не було передано відповідачу всіх необхідних документів, в яких би було зазначено щодо якості товару та його приналежності.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Заперечення відповідача суд до уваги не приймає, так як вони не знайшли свого документального підтвердження та повністю спростовуються належними доказами наданими до суду позивачем.

В своєму відзиві відповідач стверджує, що не отримував паспорта якості на поставлений товар і мав намір відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути поставлені за договором від 16.09.2014р. нафтопродукти.

Дане твердження відповідача спростовується наступним.

ТОВ «Металтрейдсервіс» згідно п.4.2 договору від 16.09.2014 р. при поставці нафтопродуктів передав покупцю всі необхідні документи на товар.

Поставка була здійснена 24.10.2014 р. З дати передачі товару та до 05.02.2015 р. відповідач не повідомляв ТОВ «Металтрейдсервіс» про відмову від договору.

Як вже зазначалось у позовній заяві - 29.11.2014р. керуючись ст.530 ЦК України - позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату боргу, що підтерджується описом вкладення у лист з відтиском печатки пошти, та повідомленням про вручення поштового відправлення.

Більш того, ТОВ «Тотус тревелінг компані, лімітед» не направляло на адресу ТОВ «Металтрейдсервіс» претензій щодо якості поставлених нафтопродуктів.

Поставлені за договором нафтопродукти відповідачем не повертались.

Факт порушення відповідачами умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 16.09.2014 р., а також факт заборгованості за даним договором, було підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені у справі позивачем були підтверджені належними доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Заперечення відповідача суд до уваги не приймає, так як вони були повністю спростовані належними доказами наданими до суду позивачем.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши надані докази, суд частково задовольняє позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Металтрейдсервіс", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус Тревелінг Компані, Лімітед", м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 16.09.2014 р. в розмірі 70 187, 00 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 65 711, 78 грн., 3% річних за період з 11.12.2014 р. по 23.02.2015 р. в сумі 405, 07 грн., збитків від інфляції за період з грудня 2014 р. по січень 2015 р. в сумі 4 069, 53 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подасться до суду; ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється 2 % від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається повністю на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82, 84, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Металтрейдсервіс" , м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус Тревелінг Компані, Лімітед", м. Запоріжжя частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОТУС ТРЕВЕЛІНГ КОМПАНІ, ЛІМІТЕД», 69035, м. Запоріжжя, вул. Панфіловців, буд. 29, кв. 9, код ЄДРПОУ 13616458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛТРЕЙДСЕРВІС» (69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3, код ЄДРПОУ 39229523, п/р 26008055710317 в філії «ЗРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 313399) суму основного боргу в розмірі 65 711 (шістдесят п'ять тисяч сімсот одинадцять) грн. 78 коп., 3% річних в сумі 405 (чотириста п'ять) грн. 07 коп., збитків від інфляції в сумі 4 069 (чотири тисячі шістдесят дев'ять) грн. 53 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Т.Г. Алейникова

Рішення підписане 16.03.2015 р.