Постанова

від 02.06.2015 по справі 908/6233/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2015 р. Справа № 908/6233/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників:

позивача - Комарницької Л.А., дов. б/н від 02.02.2015 року

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Тотус Тревелінг Компані, Лімітед", м. Запоріжжя (вх. №2205 З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 10.03.15 у справі № 908/6223/14

за позовом ТОВ "Металтрейдсервіс", м. Запоріжжя

до ТОВ "Тотус Тревелінг Компані, Лімітед", м. Запоріжжя

про стягнення 67 284,82 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької област від 10.03.2015 у справі № 908/6233/14 (суддя Алейникова Т.Г.) задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Металтрейдсервіс" , м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус Тревелінг Компані, Лімітед", м. Запоріжжя частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОТУС ТРЕВЕЛІНГ КОМПАНІ, ЛІМІТЕД", м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛТРЕЙДСЕРВІС" суму основного боргу в розмірі 65 711,78 грн., 3% річних в сумі 405,07 грн., збитки від інфляції в сумі 4 069,53 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Відповідач звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Запорізької області від 10.03.2015 у справі № 908/6233/14, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування викладених вимог відповідач зазначає про те, що позивачем не була виконана вимога відповідача № 162 від 26.12.2014 про надання паспорту якості, що унеможливлює використання поставлених нафтопродуктів у господарській діяльності підприємства. Відповідач посилається на те, що ТОВ "Тотус Тревелінг Компані, Лімітед" направило лист № 18 від 05.02.2015 на адресу ТОВ "Металтрейдсервіс" про відмову від договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 16.09.2014 та повернення дизельного палива в кількості 4267,00 літрів. В зв'язку з чим, у відповідності до положень ч. 2 ст. 662, ч. 2 ст. 666 ЦК України, відповідач вважає, що права позивача жодним чином не порушувались, а відмова відповідача від договору виникла в результаті невиконання позивачем взятих на себе зобов'язань.

05.05.2015 позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. При цьому, позивач наголошує, що при поставці нафтопродуктів він передав відповідачу всі необхідні документи на товар. Позивач стверджує, що з дати передачі товару та до 25.02.2015 відповідач не повідомляв ТОВ "Металтрейдсервіс" про витребування будь-яких документів на товар та про відмову від договору.

05.05.2015 відповідач звернувся до суду з заявою, в якій повідомив про те, що ТОВ "Тотус Тревелінг Компані, Лімітед" не має можливості направити свого представника в призначене судове засідання, в зв'язку з чим просить розгляд справи відкласти.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 розгляд справи відкладено на 02.06.2015 в зв'язку з неявкою представників сторін.

29.05.2015 позивач надав свої пояснення по справі, в яких зазначив про те, що транспортна накладна, поряд з видатковою накладною, фіксує здійснення господарської операції, підтверджує прийняття відповідачем нафтопродуктів по кількості та якості, а також документів на товар, у тому числі оригінала паспорта якості. При цьому, позивач вказує на те, що жоден з документів не містить зауважень з боку відповідача про відсутність паспорту якості на товар.

Відповідач своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 02.06.2015 за відсутності представника відповідача .

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 16.09.2014 між ТОВ "МЕТАЛДРЕЙДСЕРВІС" (позивачем у справі) та ТОВ "ТОТУС ТРЕВЕЛШГ КОМПАНІ. ЛІМІТЕД" (відповідачем у справі) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання передати, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити нафтопродукти в порядку та на умовах даного договору.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що свої зобов'язання за договором він виконав належним чином, а саме передав відповідачу 4 267 літрів дизельного палива всього на суму 65 71 1, 80 грн. що підтверджується видатковою накладною № 6 від 24.10.2014 р.; довіреністю на отримання ТМЦ № 160/1 від 24.10.2014 р., товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №4 від 24.10.2014 р., податковою накладною № 9 від 24.10.2014 р.

Проте, оплата відповідачем не була здійснена.

29.11.2014 р. керуючись ст. 530 ЦК України, позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату боргу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 29.11.2014 р. Згідно повідомленню про вручення нового відправлення Відповідач отримав вимогу про оплату 04.12.2014 р.

Але відповідач на вимогу не відповів та суму боргу не сплатив. На день подання позову до суду за відповідачем обліковувалася заборгованість на суму 65 71 1, 80 грн.

Як вказує позивач, згідно вимог ст. 692 ЦК України, відповідач повинен був сплатити товар після його прийняття. Тобто з 25.10.2014 р. відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання в сумі 65 71 1,80 грн. В зв'язку з чим, позивачем нараховані збитки від інфляції в розмірі 4 069,53 грн., а також 3% річних в розмірі 340,26 грн.

Разом з цим, згідно заяви про збільшення позовних вимог від 24.02.2015 позивач просив стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 65711,78 грн., суму збитків від інфляції в розмірі 5 318,07 грн., 3% в розмірі 66476 грн.

Враховуючи викладені обставини, керуючись ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 65711,78 грн.

Також, перевіривши 3 % річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в зазначеній частині, стягнувши з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 11.12.2014 р. по 23.02.2015 р. в сумі 405, 07 грн. та збитків від інфляції за період з грудня 2014 р. по січень 2015 р. в сумі 4 069, 53 грн.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду, щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог.

Так, за своєю суттю між сторонами склалися відносини з купівлі-продажу нафтопродуктів від 16.09.2014.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товару) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає товар або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти в порядку та на умовах даного договору.

Згідно п. 3.1 договору, асортимент, ціна, кількість та загальна вартість товару визначається в рахунках-фактурах постачальника або видаткових накладних при поставці товару.

Відповідно до п. 4.1 договору товар постачається покупцю на умовах, що зазначені в додатковій угоді до даного договору, що являються його невід'ємною частиною. Датою поставки вважається дата видачі видаткової накладної на відвантажену партію товару.

Згідно п. 4.2 договору завантаження товару та видачу відповідних документів на вантаж постачальник здійснює на підставі пред'явленої покупцем довіреності на отримання товару.

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи, колегія суддів встановила, що в рамках укладеного між сторонами договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано 4 267 літрів дизельного палива всього на суму 65 71 1, 80 грн. що підтверджується видатковою накладною № 6 від 24.10.2014 р.; довіреністю на отримання ТМЦ № 160/1 від 24.10.2014 р., товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №4 від 24.10.2014 р., податковою накладною № 9 від 24.10.2014 р.

Вказані накладні оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, містять підписи уповноважених представників сторін. При цьому, факт поставки товару та його отримання відповідачем повністю визнається.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на факт неналежного виконання зобов'язання позивачем в зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували надання позивачем паспорту якості на товар під час поставки. що унеможливлює використання поставлених нафтопродуктів у господарській діяльності підприємства. Відповідач посилається на те, що ТОВ "Тотус Тревелінг Компані, Лімітед" направило лист № 18 від 05.02.2015 на адресу ТОВ "Металтрейдсервіс" про відмову від договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 16.09.2014 та повернення дизельного палива в кількості 4267,00 літрів. В зв'язку з чим, відповідач вважає, що права позивача жодним чином не порушувались, а відмова відповідача від договору виникла в результаті невиконання позивачем взятих на себе зобов'язань.

Проте, колегія суддів вважає наведені відповідачем доводи безпідставними.

Так, п. 1.2 договору передбачено, якість товару, що постачається за цим договором повинна відповідати вимогам ТУ та Державного стандарту, встановленого для даного виду нафтопродуктів. Підтвердженням якості нафтопродуктів є паспорт якості виробника.

Статтею 662 Цивільного кодексу України встановлено що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України встановлений в Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, що затверджена наказом від 20.05.2008р. № 281/171/578/155 Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України (далі -Інструкція).

Згідно п.5.1 договору покупець проводить прийомку товару по кількості і якості у відповідності з умовами зазначеної Інструкції.

Пункт 5.4 Інструкції встановлює порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом . Так, в пп. 5.4.1 п.5.4 Інструкції встановлено, з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду ( залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт.

Таким чином, згідно вимог чинного законодавства України продавець нафтопродуктів повинен одночасно з передачею товару передати і всі документи на нього. Покупець в свою чергу приймає нафтопродукти на підставі даних ТТН та паспорта якості.

Колегія суддів констатує, що позивач надав суду документи, що підтверджують факт передачі нафтопродуктів, у тому числі належним чином оформлені видаткову накладну від 24.10.2014р. № 6 та товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів від 24.10.2014р. № 4 що складена за формою №1-ТТН (нафтопродукт) згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафтопродуктів та підписана представником відповідача.

У відповідності з умовами договору, відпуск нафтопродуктів здійснювався у відповідності з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, що затверджена наказом від 20.05.2008р. № 281/171/578/155 Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України.

Так, в пп.7.5.6 п.7.5 Інструкції встановлено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної міткості оформлюється ТТН у чотирьох примірниках.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснив відпуск нафтопродукції на підставі товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 24.10.2014р. № 4 в якій зазначені кількісні та якісні характеристики товару, а саме:

- об'єм нафтопродуктів - 4 267 дм куб.,

- метод визначення маси нафтопродуктів - об'ємний метод вимірювань,

- густина нафтопродуктів -849 кг/м куб.,

- температура нафтопродукту - 12 °С,

- маса нафтопродукту - 3622,68 кг.

Жоден з перелічених вище первинних документів не містить зауважень з боку відповідача про відсутність паспорту якості на товар.

Колегія суддів звертає увагу, що на момент звернення позивача з позовною заявою від 22.12.2014 до господарського суду, відповідач не встановлював позивачу строку для передання документів, що підтверджують якість товару, не відмовлявся від договору.

Разом з цим, умовами договором купівлі-продажу не визначено обов'язку суб'єктів господарювання документально підтверджувати факт передачі паспорту якості на товар.

Відповідач стверджує, що не отримував паспорта якості на поставлений товар і мав намір відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути поставлені за договором від 16.09.2014р. нафтопродукти.

Поставка була здійснена 24.10.2014 р. З дати передачі товару - 24.10.2014 та до 05.02.2015 відповідач не повідомляв ТОВ "Металтрейдсервіс" про відмову від договору.

Більш того, ТОВ "Тотус тревелінг компані, лімітед" не направляло на адресу ТОВ "Металтрейдсервіс" претензій щодо якості поставлених нафтопродуктів.

Поставлені за договором нафтопродукти відповідачем не повертались.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що договором поставки та діючим законодавством не передбачена відмова від оплати товару з підстав надання документів не в повному обсязі.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999р. № 996-ХІУ визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Виходячи з викладеного вище, а також враховуючи встановлений порядок приймання нафтопродуктів транспортна накладна, поряд з видатковою накладною, фіксує здійснення господарської операції та підтверджує прийняття відповідачем нафтопродуктів по кількості і якості та підтверджує прийняття документів на товар у тому числі і паспорта якості.

Слід зазначити, що в ході розгляду справи про стягнення заборгованості відповідач заявив про бажання розірвати договір та повернути товар. Але, як встановлено судом апеляційної інстанції, станом на день розгляду справи в суді нафтопродукти позивачу не передані.

До того ж, відповідач не скористався своїм правом та не звернувся до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 16.09.2014.

Отже, факт порушення відповідачами умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 16.09.2014 р., а також факт заборгованості за даним договором, було підтверджено матеріалами справи.

Оскільки факт поставки та отримання відповідачем товару за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами - видатковою накладною, товарно- транспортною накладною. довіреністю, тому у відповідача у відповідності з вимогами чинного законодавства виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару на умовах договору.

В даному випадку, заборгованість відповідача підтверджується наявними у справі копіями первинних документів, які містять вичерпні відомості про господарські операції між сторонами, підтверджують їх здійснення, та свідчать про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором в розмірі 65711,78 грн.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку з оплати отриманого товару не мають належного документального та матеріального обґрунтування, в зв'язку з чим відхиляються колегією суддів, як безпідставні.

Оскільки факт прострочення грошового зобов'язання є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення 3% річних та інфляційних у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України,

Перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних, колегія суддів констатує, що розрахунок зроблений судом першої інстанції вірно, на підставі фактичних обставин, підтверджених первинними документами, згідно з вимогами чинного законодавства, і тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 405,07 грн., збитки від інфляції в сумі 4 069,53 грн. задоволені судом законно та обґрунтовано.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Полтавської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 09.12.14 у справі № 917/2050/14 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Тотус Тревелінг Компані, Лімітед", м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 10.03.15 у справі № 908/6223/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 08 червня 2015 року

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.