Постанова

від 01.12.2011 по справі 2270/12429/11

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 2270/12429/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2011 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіГнап Д.Д. при секретарі Тимощуку І.П. за участі:представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "ТЕСМО-М" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому 3-тя особа - Головне управління Державного казначейства у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001242307 від 19.09.2011 року та стягнення відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача №0001242307 від 19.09.2011 року і стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Тесмо - М» м. Хмельницький 529794,00 грн. відшкодування бюджетної заборгованості по податку на додану вартість, заявленої у липні 2010 року.

Свій позов позивач мотивує тим, що відповідачем було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001242307 від 19.09.2011 року , яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 537500,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 268750,00 грн.

Вказане податкове повідомлення -рішення позивач вважає протиправним, оскільки за результатами проведеної перевірки не було встановлено відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, а висновки перевіряючих позивач вважає такими, що суперечать чинному законодавству.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги зменшив, просив скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача №0001242307 від 19.09.2011 року та стягнути бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 494021 грн.

Представник ДПІ в м. Хмельницькому в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, подав заперечення, у яких зазначив, що в порушення п. 198.1, п. 198.6, п. 200.1, абз. «а» п.200.4, ст.200, Податкового Кодексу України ПрАТ "Тесмо - М" завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2011 р. на 537 500 грн. Дане порушення виникло за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціях, що фактично не здійснювались. Зважаючи на це, податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, і підстав для його скасування немає.

Представник управління Державного казначейства в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що відповідно до п.200.13. Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Оскільки така інформація Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому надана не була, обов'язок управління державного казначейства щодо перерахування коштів відсутній.

На підставі ст. 60 КАС України у справу за своєю ініціативою вступила прокуратура м. Хмельницького, подала заперечення на позов, в яких просила справу слухати за їх відсутності, в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 27.09.1999 року, є юридичною особою та відповідно до ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», який був чинним до 01.01.2011 року та ст. ст. 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів.

Основними видами діяльності ПрАТ "Тесмо-М" є ремонт промислового устаткування і приладів; виробництво технологічного устаткування для харчової і комбікормової промисловості; монтажні роботи.

Податковим органом проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2010 року, за наслідками якої відповідачем було складено акт від 09.09.2011 року № 6178/23-7/14152653.

На підставі акту перевірки винесене податкове повідомлення-рішення №0001242307 від 19.09.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 537500,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 268750,00 грн.

У висновку акту перевірки зокрема зазначено про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.3, абз. "а" п. 200.4 ст.200 Податкового Кодексу України, а саме ПрАТ "Тесмо-М" завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2011 року на суму 537500 грн., завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту червня 2011 року (рядок 19, 20.2 декларації) на 501 727 грн., у тому числі по TOB «Альянс» код ЄДРПОУ 13693513, м. Київ на суму ПДВ 7706 грн., по TOB «Будівельно-комплектуюча компанія «Інтермарр» код ЄДРПОУ 33887638, м. Київ, на суму ПДВ 189363 грн. та по ФОП - ОСОБА_3 код НОМЕР_2 м. Вінниця на суму ПДВ 304 658 грн. Дане порушення виникло за рахунок віднесення ПрАТ "Тесмо - М» до складу податкового кредиту сум ПДВ, податкових накладних виданих на операціях, що фактично не здійснювались.

Судом встановлено, що за договором поставки № 215 від 14.03.2011 року, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ПрАТ "Тесмо - М» продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (будівельні матеріали) , а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Про виконання договору свідчать наявні серед матеріалів справи видаткові накладні № АП-0003902, № АП-0003899, № АП-0003900, № АП-0-003896, № АП-0003901, № АП-0003898, № АП-0003897, № АП- 0003704 від 30.06.2011 року, податкові накладні, рахунки-фактури та платіжні доручення.

Позивачем надано довідку, яка показує рух товарно-матеріальних цінностей, які були придбані від даного контрагента та звіти про витрати матеріалів.

Крім того, представник ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 є підприємцем із значними прибутками, який знаходиться в м. Вінниця. Його постійним контрагентом є ПрАТ "Тесмо-М", на яке він здійснює поставку сталі рулонної, піни монтажної, утеплювачі і т.і. Перевезення здійснюється фірмами "Самтранс" та "Декомплит", з якими ФОП ОСОБА_3 співпрацює на підставі укладених договорів. Умови договору поставки № 215 від 14 березня 2011 року виконані сторонами в повному обсязі, претензій по їх виконанню немає.

На запит суду ДП "Самтранс" ТОВ "Агросвітло плюс" та ТОВ "Декоплит" надало відповіді, у яких зазначило, що у червні 2011 року дані організації здійснювали перевезення вантажу від ФОП ОСОБА_3 до ПрАТ "Тесмо-М", послуги з транспортування повністю оплачені.

Відповідно до договору поставки № 36 від 21.06.2011 року укладеного між ПрАТ "Тесмо - М» та ТОВ "БКК Інтермарр" постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Найменування товару визначалося в специфікації № 1 до договору, згідно якої поставлялася труби, редуктори, клапани.

На виконання умов договору ТОВ "БКК Інтермарр" відвантажило позивачу будівельні комплектуючі згідно видаткової накладної № 1742 від 29.06.2011 року, на загальну суму 1136179,93 грн. , у тому числі податок на додану вартість в розмірі 189363,32 грн. та видало податкову накладну на зазначену суму ПДВ.

Транспортування вказаного товару проводилось підприємством позивача, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 29.06.2011 року.

Допитаний в якості свідка водій ОСОБА_5 суду показав, що в червні 2011 року здійснював перевезення вантажу (труб, клапанів) зі складу в м. Києві в м. Хмельницький. Точної адреси складу не знає, оскільки в Києві автомобіль зустрічав представник ЗАТ " БКК Інтермарр", який супроводжував його до місця призначення на лівому березі р. Дніпро.

Свідок ОСОБА_6, який працює заступником директора з виробничих питань на ПрАТ "Тесмо-М" пояснив, що менеджер ТОВ "БКК Інтермарр" зателефонував йому і запропонував придбати товар. Після ознайомлення з даним контрагентом у мережі Інтернет та з базою даних платників податків ДПА України, було укладено договір та здійснено поставку товару, яку в подальшому було використано в межах господарської діяльності.

Згідно наданої позивачем довідки чітко відображено рух товарно- матеріальних цінностей, які були придбані від даного контрагента, надані звіти на підтвердження виконаних робіт.

Всі перелічені вище господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку без будь-яких порушень вимог законодавства.

Отримуючи від постачальників податкові накладні, позивач включав до податкового кредиту в червні 2011 року суми податку на додану вартість, сплаченого ним в ціні товару.

Суд не бере до уваги копії письмових пояснень ОСОБА_7, ОСОБА_8, відібрані працівниками податкової міліції, так як вони не являються доказами.

В наданих працівникам міліції поясненнях директор ТОВ "БКК Інтермарр" ОСОБА_9. відмовилась від дачі показань, допитати її в якості свідка у судовому засіданні за клопотанням представника ДПІ в м. Хмельницькому виявилось неможливим, оскільки судова повістка, направлена за вказаною в клопотанні адресою, повернулась із відміткою про невручення.

Згідно п. 14.1.181 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом 5 цього Кодексу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

За змістом п.п. 198.6 ст.198 ПК України лише у випадку відсутності податкової накладної чи оформленої з порушенням вимог покупець позбавлений права відносити до податкового кредиту суму податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Дослідивши всі наявні докази у справі у їх сукупності, суд вважає, що наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, виданих продавцями товару, є достатньою підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту в липні 2010 року.

При цьому, суд враховує, що факт поставки товару від вказаних постачальників, факт сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару та факт отримання позивачем належним чином оформлених податкових накладних підтверджений дослідженими в судовому засіданні первинними документами та не спростовані відповідачем.

Статтею 627 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтями 204, 205 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В ході судового розгляду судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідність змісту договорів поставки, укладених між позивачем та його контрагентами вимогам цивільного законодавства.

Судом також не встановлено та не доведено відповідачем, що укладаючи зазначені договори, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства або без мети настання реальних наслідків.

Натомість, досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагенти не лише вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання договорів, а й виконали ці договори.

За змістом пунктів 200.1-200.4, п. 200.7. ПК України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду при її від'ємному значенні. При цьому бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Рішення платника податку про повернення суми бюджетного відшкодування відображається платником податку у податковій декларації та заяві про повернення суми бюджетного відшкодування.

В судовому засіданні судом встановлено, що позивач виконав вимоги ПК України щодо формування податкового кредиту та визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за червень 2011 року та відповідно суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Суд відхиляє як необґрунтовані, доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 198.1. ст. 198 , п.п. 200.1, 200.3 ст.200 ПК України у зв'язку з відсутністю у місці знаходження ТОВ "БКК Інтермарр", оскільки ПК України не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В той же час в судовому засіданні судом не встановлено та всупереч ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не наведено жодного доказу порушення позивачем вимог ст.200 ПК України, які встановлюють порядок визначення від'ємного значення ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Спірне податкове повідомлення-рішення містить в собі перевищений податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ "Альянс" в сумі 11559 грн., з яких 3853 грн. шрафні санкції, а також завищений податковий кредит в сумі 35773 грн. зі штрафними санкціями 17887 грн. через відсутність фактичної оплати придбаних ПрАТ "Тесмо-М" товарів. Відповідачем не обґрунтовано завищену через відсутність фактичної сплати суму 35773 грн., надані суду копії реєстрів постачальників різняться між собою, що унеможливлює дослідження правомірності нарахування даної суми зобов'язань.

Позивач фактично погоджується з перевищенням суми податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Альянс" та відсутність фактичної сплати по деяких контрагентах, однак чітко встановити суму завищення фактично неможливо.

Крім того, відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб"єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (відокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Рішення, в якому недійсну частину не можна відокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Податкове повідомлення- рішення не може бути скасовано частково, оскільки в такому разі вони втрачають свою цілісність.

Також слід зазначити, що відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Застосовуючи штрафну санкцію в розмірі 50 % відповідач діяв неправомірно, оскільки повторність виникає на підставі узгодженої суми визначених податкових зобов'язань, а відносно позивача такі відсутні, так як всі податкові-повідомлення рішення оскаржені та скасовані, а тому й відсутня повторність, яка дає право на застосування штрафної санкції в сумі 50 %. Відповідачем на вимогу суду не надано доказів існування узгоджених податкових повідомлень-рішень, натомість оглянуті судом постанови суду свідчать про протилежне.

Пунктами 200.12, 200.13 ст. 200 ПК України визначено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення документальної позапланової перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Оскільки відповідачем не був направлений висновок до головного управління Державного казначейства України з визначенням суми бюджетного відшкодування, то відповідно не було здійснено і саме відшкодування.

В силу п.200.17 ст. 200 ПК України, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Положеннями ст.200 ПК України визначено, що відшкодування сум ПДВ здійснюється органами Державного казначейства України. Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Виходячи із змісту ст. 200 Податкового кодексу України право на відшкодування податку на додану вартість є матеріальним правом позивача, захист якого гарантовано частиною першою ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.97р. і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Неправомірне позбавлення бюджетного відшкодування податку на додану вартість порушило право власності позивача, зокрема право на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, отримати це відшкодування із бюджету при відсутності з його боку порушень цих законів.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з державного бюджету задекларованого бюджетного відшкодування ПДВ у зменшеній позивачем сумі 494021 грн. та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м.Хмельницькому № 0001242307 від 19.09.2011 року є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Враховуючи задоволення позову, згідно до ч.ч. 1, 3 ст.94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 158 -163, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 0001242307 від 19.09.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Тесмо - М» м. Хмельницький 494021 (чотириста дев'яносто чотири тисячі двадцять одна) грн. відшкодування бюджетної заборгованості по податку на додану вартість.

Присудити приватному акціонерному товариству «Тесмо - М» з Державного бюджету України судові витрати в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 05 грудня 2011 року

Суддя /підпис/Д.Д. Гнап "Згідно з оригіналом" Суддя