Рішення

від 17.03.2015 по справі 922/46/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р.Справа № 922/46/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віадук" м. Сєверодонецьк до Сєвєродонецької міська рада м. Сєвєродонецьк про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі за участю представників сторін:

від позивача: Рибас А.С. - дов. від 01.10.14.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Віадук", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Сєвєродонецької міської ради про визнання недійсною додаткової угоди від 2011 року до договору оренди землі №170 від 14.06.2004 року, укладеної на підставі рішення Сєвєродонецької міської ради № 431 від 29.03.20114 року.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на скасування зазначеного рішення міської ради постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 року у справі № 2а/1227/3807/2012.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив суд позов задовольнити.

Відповідач, Сєвєродонецька міська рада, проти позову заперечує, вважає його безпідставним та необґрунтованим, а тому таким, що не підлягає задоволенню з доводів, викладених у відзиві. Відповідач, зокрема, вказує на те, що постанова Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 року у справі №2а/1227/3807/2012, якою скасоване рішення Сєвєродонецької міської ради №431 від 29.03.2011 року, з огляду на її апеляційне та касаційне оскарження, набула законної сили лише 01.04.2014 року, тому вказане рішення міської ради було чинним та діяло на момент укладання спірної додаткової угоди до договору оренди землі. Крім того, відповідач вказав на пропуск позивачем строку позовної давності та просив суд застосувати його до позовних вимог і відмовити в задоволенні позову.

Відповідач просив здійснити розгляд справи без участі його представника.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представника позивача, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віадук" (орендар) 14.06.2004 року укладений договір №170 оренди землі (надалі - договір оренди), за яким орендодавець на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради за №1327 від 20.05.2004 року надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку - землі комерційного використання (під автозаправну станцію), яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул Заводська,1-т (п.1 договору).

У відповідності до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,4227га. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: будівля автозаправки, а також інші об'єкти інфраструктури: проїзди, проходи та площадки, зелені насадження (п.3 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 403340,34грн. (п.5 договору).

Згідно з п. 8 договору оренди він укладений на 25 років строком по 13.06.2029р. включно, починаючи з дати державної реєстрації договору оренди.

14 червня 2004 року договір оренди був зареєстрований у Сєвєродонецькому міському комплексному відділі Луганської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру за №170.

Земельна ділянка була передана у користування відповідачу, що підтверджується копією акту передачі-прийняття земельної ділянки в натурі від 14.06.2004 року.

Сторонами за договором оренди землі укладались додаткові угоди до нього №1-3 від 16.02.2006 року, від 31.03.2008 року, від 11.06.2009 року відповідно, якими вносились зміни в пункти 5, 9, 11 договору щодо нормативної грошової оцінки та орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, на час укладення сторонами договору оренди землі №170 діяла нормативна оцінка земель, затверджена рішенням Сєвєродонецької міської ради від 19.01.98 №1212 "Про затвердження грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецька, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, селища Воєводівка" (далі - рішення №1212 від 19.01.98).

29 березня 2011 року Сєверодонецькою міською радою прийняте рішення №431 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка".

Орендодавцем та орендарем 24.11.2011 року була підписана додаткова угода №441290004000419 до договору оренди (далі - додаткова угода від 24.11.2011 року), якою на виконання рішення сесії міської ради "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, селища Воєводівка" від 29.03.11 №431 (далі - рішення №431 від 29.03.11) змінено нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий №4412900000:10:004:0003, яка становить: 1246035,06грн.

Пункти 9, 11 розділу "Орендна плата" змінено на:

Орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі в розмірі:

з 01.07.2011р. по 31.12.2011р. - 74762,10грн. на рік, що складає 6,00% від нормативної грошової оцінки, з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. - 87222,45грн. на рік, що складає 7,00% від нормативної грошової оцінки, з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. - 99682,80грн. на рік, що складає 8,00% від нормативної грошової оцінки, з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. - 112143,16грн. на рік, що складає 9,00% від нормативної грошової оцінки, з 01.01.2015р. - 124603,51грн. на рік, що складає 10,00% від нормативної грошової оцінки.

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі з 01.07.2011р. по 31.12.2011р. - 6230,18грн., з 01.01.2012 по 31.12.2012р. - 7268,54грн., з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. - 8306,90грн., з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. - 9345,26грн., з 01.01.2015р. - 10383,63грн., протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Ця угода діє з 01.07.2011 року.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 року у справі №1227/3807/2012 за позовом ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД до Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення задоволено позовні вимоги, визнано протиправним та скасовано рішення №431 від 29.03.11.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012р. постанова Севєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012р. скасована; у задоволенні позовних вимог ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД до Северодонецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014р. №К/9991/65360/12 задоволена касаційна скарга ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД, скасовано постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 р. у справі №1227/3807/2012 та залишено в силі постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 р.

Отже, 01.04.2014 р. набрав чинності судовий акт, згідно з яким рішення №431 від 29.03.2011 р. (на підставі якого укладено спірну додаткову угоду) скасовано як протиправне.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Як зазначалося, спірною додатковою угодою від 24.11.11. орендарю збільшено розмір орендної плати на підставі рішення №431 від 29.03.11.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вказані приписи ст. 203 ЦК України узгоджуються з положеннями ч. 1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що у розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, при вчиненні яких було застосовано нормативно-правові акти державних та інших органів, у подальшому скасовані (визнані нечинними або недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з того, що сам лише факт такого скасування (визнання нечинним або недійсним) не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином для надання оцінки відповідності спірної додаткової угоди вимогам законодавства на момент її вчинення (24.11.11.) має бути з'ясовано питання щодо дійсності на вказаний момент рішення №431 від 29.03.11., яке визнане протиправним та скасоване постановою суду в адміністративній справі, що набрала чинності 01.04.14.

Крім того, у п.10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначено, що із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Таким чином, враховуючи, що рішення Сєвєродонецької міської ради №431 від 29.03.11 адміністративним судом було визнано протиправним та скасоване, суд вважає обґрунтованим твердження позивача про те, що зазначений акт суб'єкта владних повноважень не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття, тобто від 29.03.2011 року.

Господарський суд не приймає до уваги твердження відповідача про неврахування при вирішенні даного спору викладених положень постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України з огляду на те, що дана постанова Пленуму не має зворотної дії у часі та не є обов'язковою для застосування господарським судом, оскільки відповідно до п.6 ч.2 ст.36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Пленум вищого спеціалізованого суду за результатами узагальнення судової практики дає роз'яснення рекомендаційного характеру з питань застосування спеціалізованими судами законодавства при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції.

Тобто, надані у постановах пленуму вищого спеціалізованого суду роз'яснення містять не законодавчі норми, а положення, що розкривають зміст відповідних норм законодавства, сприяють формуванню єдиної судової практики їх застосування.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом даного спору є вимога про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди, тобто визнання недійсною лише однієї умови договору, викладеної в спірній додатковій угоді: а саме про збільшення нормативно-грошової оцінки землі та, відповідно, розміру орендної плати.

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Суд вказує на те, що договір оренди від 14.06.2004 року, дійсність якого не заперечується сторонами, на момент його укладення і до внесення змін спірною додатковою угодою від 24.11.11. не містив недійсної частини.

Тобто правовим наслідком визнання недійсною з дня підписання зазначеної додаткової угоди, укладеної на підставі скасованого рішення міської ради №431 від 29.03.11., є перерахунок орендної плати, виходячи з розміру, узгодженого сторонами до укладення спірної додаткової угоди.

Щодо застосування строку позовної давності, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, днем початку перебігу вказаного строку є не дата реєстрації спірної додаткової угоди - 24.11.11р., як вказує відповідач, а дата набрання законної сили постановою суду, якою скасовано рішення №431 від 29.03.11., що було підставою для укладення спірної додаткової угоди, а саме - 01.04.14. (дата прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали, якою залишено в силі постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.12 про скасування рішення №431 від 29.03.11).

Господарський суд дійшов такого висновку з огляду на те, що на час укладення спірної додаткової угоди та її державної реєстрації позивач не знав і не міг довідатися про те, що рішення міської ради №431 від 29.03.11. прийнято з порушенням встановленої процедури, норм податкового і бюджетного законодавства, прав землекористувачів м.Сєвєродонецька тощо. Зазначені обставини, що існували на момент укладення та державної реєстрації спірної додаткової угоди, були встановлені лише в ході судового розгляду відповідної адміністративної справи і стали підставою для визнання протиправним та скасування в судовому порядку вказаного рішення, на виконання якого було укладено спірну додаткову угоду.

За таких обставин, враховуючи, що перебіг позовної давності в даній справі, у відповідності з ч.1 ст.261 ЦК України, розпочався від 01.04.14. і те, що позовну заяву позивач подав до суду 25.12.14.,тобто в межах встановленого ст.257 ЦК України трирічного строку позовної давності, тому доводи відповідача про застосування строку позовної давності є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову, оскільки він є доведеним, обгрунтованим та не спростованим відповідачем.

У відповідності до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду від 2011 року до договору №170 від 14.06.2004 року оренди землі, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віадук" та Сєвєродонецькою міською радою, зареєстровану Управлінням Держкомзему у м. Сєвєродонецьк Луганської області 24.11.2011 року за №441290004000419.

Стягнути з Сєвєродонецької міської ради (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Леніна,32, код ЄДРПОУ 26204220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віадук" (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 1Т, код ЄДРПОУ 30196155) витрати зі сплати судового збору в сумі 1218,00грн.

Видати наказ.

Рішення може бути оскаржене у встановленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 23.03.2015 р.

Суддя М.В. Калантай