Постанова

від 21.07.2015 по справі 922/46/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 року Справа № 922/46/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Данилова М.В., Рогач Л.І. за участю представників: від позивача:не з'явився; від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСєвєродонецької міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015р. у справі господарського суду№922/46/15 Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Віадук" до Сєвєродонецької міської ради провизнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.03.2015р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015р. у справі №922/46/15 позовні вимоги - задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду від 2011 року до договору оренди землі №170 від 14.06.2004р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віадук" та Сєвєродонецькою міською радою, зареєстрованого Управлінням Держкомзему у м. Сєвєродонецьк Луганської області 24.11.2011р. за №441290004000419. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Сєвєродонецька міська рада, з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 07.07.2014р. №03-05/1180 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дроботової Т.Б., для розгляду касаційної скарги у справі №922/46/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Данилова М.В., Рогач Л.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.07.2015р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 21.07.2015р. позивач та відповідач уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Сєвєродонецької міської ради.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 14.06.2004р. між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віадук" (орендар) укладений договір оренди землі №170, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради №1327 від 20.05.2004р. надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі комерційного використання (під автозаправну станцію), яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Заводська,1-т, загальною площею 0,4227 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 403 340,34грн., строком на 25 років по 13.06.2029р. включно.

14.06.2004р. договір оренди землі був зареєстрований у Сєвєродонецькому міському комплексному відділі Луганської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" за №209.

Земельна ділянка була передана у користування відповідачу, що підтверджується копією акту передачі-прийняття земельної ділянки в натурі від 14.06.2004р.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на час укладення сторонами вищевказаного договору діяла нормативна оцінка земель, затверджена рішенням Сєвєродонецької міської ради від 19.01.1998р. №1212 "Про затвердження грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецька, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, селища Воєводівка".

24.11.2011р. між цими ж сторонами підписана спірна додаткова угода до договору оренди землі №1327 від 14.06.2004р., якою на підставі рішення сесії міської ради №431 від 29.03.2011р. "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка" змінено нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий №4412900000:10:004:0003, яка становить 1 246 035,06грн.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012р. у справі №1227/3807/2012 за позовом ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД до Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення задоволено позовні вимоги, визнано протиправним та скасовано рішення двадцятої (чергової) сесії шостого скликання Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011р. №431 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, селища Воєводівка".

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012р. постанову Севєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012р. скасовано, у задоволенні позовних вимог ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД до Северодонецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014р. №К/9991/65360/12 скасовано постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012р. у справі №1227/3807/2012 та залишено в без змін постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012р.

Отже, господарські суди попередніх інстанцій вірно визначились, що 01.04.2014р. набрав чинності судовий акт, відповідно до якого рішення №431 від 29.03.2011р. (на підставі якого укладено додаткову угоду від 24.11.2011р.) скасовано як протиправне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зазначені положення ст. 203 ЦК України узгоджуються з положеннями ч. 1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, при вчиненні яких було застосовано нормативно-правові акти державних та інших органів, у подальшому скасовані (визнані нечинними або недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з того, що сам лише факт такого скасування (визнання нечинним або недійсним) не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі, коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

З огляду на те, що рішення Сєвєродонецької міської ради №431 від 29.03.2011р. було скасовано як протиправне, відтак з моменту прийняття воно, як нелегітимне, не може породжувати жодних правових наслідків, у тому числі - у вигляді внесення змін до договорів оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати.

Касаційна інстанція не заперечує, що зобов'язання за визнаним недійсним договором оренди припиняються на майбутнє (ст.207 ГК України), проте недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України), та в разі визнання його недійсним судом, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 ЦК України).

Беручи до уваги вищевикладене господарські суди попередніх інстанцій дійшли до вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо строку позовної давності, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, правомірно виходив із того, що відповідно до положень ч. 1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відтак, днем початку перебігу вказаного строку є дата набрання законної сили постановою суду, якою скасовано рішення Сєвєродонецької міської ради №431 від 29.03.2011р., що було підставою для укладення спірної додаткової угоди, а саме - 01.04.2014р. (дата прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали, якою залишено без змін постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012р. про скасування рішення Сєвєродонецької міської ради №431 від 29.03.2011р.), а відтак Товариство з обмеженою відповідальністю "Віадук" звернулось до місцевого господарського суду з позовною заявою (25.12.2014р.) в межах встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015р. у справі №922/46/15 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015р. у справі №922/46/15 - залишити без змін, а касаційну скаргу Сєвєродонецької міської ради - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя М.В. Данилова Суддя Л.І. Рогач