Постанова

від 16.03.2015 по справі 920/1798/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2015 р. Справа№ 920/1798/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №30-11/15 від 04.02.2015 року товариства з обмеженою відповідальністю «Ватікан» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року

у справі №920/1798/14 (суддя - Селівон А.М.)

за позовом приватного агропромислового постачально-торгового

підприємства «Агропромпостачторг»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ватікан»

про розірвання договору та повернення орендованого майна

за участю представників сторін:

від позивача: Демченко Б.В., довіреність №1 від 20.11.2014 року

від відповідача: Дорійчук Р.М., довіреність б/н від 16.03.2015 року

ВСТАНОВИВ:

Приватне агропромислове постачально-торгове підприємство «Агропромпостачторг» (позивач у справі) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ватікан» (відповідач у справі) про розірвання договору та повернення орендованого майна (а.с. 9-30).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди №02-2012/н. від 02.04.2012 року, зокрема, на несвоєчасну та неповну оплату орендних платежів за липень-вересень 2014 року, що, на думку позивача, є істотним порушенням умов договору, внаслідок чого він просить суд розірвати укладений договір оренди №02-2012/н. від 02.04.2012 року та виселити товариство з обмеженою відповідальністю «Ватикан» з цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: вул. Київська, 95 А в м. Ромни Сумської області.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 28.10.2014 року на підставі ст. ст. 15, 17 ГПК України позовні матеріали надіслано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року позовні вимоги задоволено частково. Розірвано договір оренди цілісного майнового комплексу приватного агропромислового постачально-торгового підприємства «Агропромпостачторг» № 02-2012/н, укладений 02 квітня 2012 року між приватним агропромисловим постачально-торговим підприємством «Агропромпостачторг» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ватікан». Повернуто приватному агропромисловому постачально-торговому підприємству «Агропромпостачторг» шляхом виселення товариства з обмеженою відповідальністю «Ватікан» цілісний майновий комплекс - дослідна дільниця по виробництву моторних та котельних палив, розташований по вул. Київській, 95а, м. Ромни Сумської області. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Ватікан» на користь приватного агропромислового постачально-торгового підприємства «Агропромпостачторг» 1 218,00 грн витрат по сплаті судового збору (а.с. 81-88).

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено істотне порушення відповідачем умов договору, що згідно ст. ст. 651, 785 ЦК України та умов договору є підставами для розірвання договору оренди №02-2012/н. від 02.04.2012 року та повернення його позивачу у справі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «Ватікан» 05.02.2015 року надіслав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 23.12.2014 року повністю та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновки місцевого господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи. Так, товариство з обмеженою відповідальністю «Ватікан» стверджує про належне виконання обов'язку з оплати орендних платежів за період з липня по вересень 2014 року, на підтвердження чого надає платіжне доручення №108 від 12.11.2014 року про оплату оренди у сумі 6 000,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2015 року поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу №30-11/15 від 04.02.2015 року товариства з обмеженою відповідальністю «Ватікан» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року до провадження та призначено розгляд справи на 16.03.2015 року.

13.03.2015 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від позивача у справі надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ПП «Агропромпостачторг» заперечує проти вимог апелянта, вважає рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні 16.03.2015 року представник відповідача у справі заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки юрист товариства, який займався спором у даній справі, перебуває на лікарняному.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи №920/1798/14. Керівництво відповідача уповноважило Дорійчука Р.М. згідно довіреності б/н від 16.03.2015 року представляти інтереси товариства з обмеженою відповідальністю «Ватікан» в судах всіх рівнів, приймати участь у судових засіданнях та користуватись усіма правами, що надані процесуальним законодавством стороні у справі (тобто і правом подавати докази, брати участь в їх дослідженні, давати усні та письмові пояснення, наводити свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають в ході судового процесу, що серед іншого закріплено ст. 22 ГПК України). Тобто, керівництво ТОВ «Ватікан» з метою забезпечення участі свого представника у судовому засіданні 16.03.2015 року при розгляді поданої ним апеляційної скарги, уповноважило Дорійчука Р.М. на представництво інтересів товариства у суді шляхом оформлення відповідної довіреності б/н від 16.03.2015 року.

Апеляційний господарський суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 28 ГПК України керівник підприємства відповідача наділений повноваженнями брати участь у судовому засіданні.

Разом з цим, присутнім представником відповідача не було доведено існування обставин, які б перешкоджали йому представляти інтереси апелянта, ТОВ «Ватікан», на підставі виданої на його ім'я довіреності б/н від 16.03.2015 року, не було надано доказів, що підтверджували б перебування юриста на лікарняному та існування обставин, які перешкоджали б особисто керівнику представляти інтереси товариства у суді.

Враховуючи присутність уповноваженого представника відповідача у судовому засіданні 16.03.2015 року, який не посилався на намір представити додаткові докази, що мають значення для вирішення спору у даній справі, а також, беручи до уваги заперечення представника позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за участю присутніх представників сторін та відхилив клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у справі у судовому засіданні 16.03.2015 року заперечив проти вимог апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу та просив рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року залишити без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

02.04.2012 року між приватним агропромисловим постачально-торговим підприємством «Агропромпостачторг» (орендодавець за договором, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ватікан» (орендар за договором, відповідач у справі) був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу приватного агропромислового постачально-торгового підприємства «Агропромпостачторг» № 02-2012/н (а.с.20-24).

Відповідно до п.1.1 договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування цілісний майновий комплекс - дослідну дільницю по виробництву моторних та котельних палив, розташований по вул. Київській, 95а, м. Ромни Сумської області, який належить ПАПТП «Агромпомпостачторг» на підставі договору купівлі - продажу від 30.01.12 р. ВРП 730517, ВРП 730518 № 150, а саме приміщення гаражу цегельного-А-1, кубореактори (2 шт.) металеві цистерни обкладені цеглою - Б, навіс- Б1, приміщення операторської цегляне - В, навіс для насосів металеві труби, обтягнуті металевою сіткою-Г, резервуари готового продукту металеві-Е, резервуари охолоджувальні - Е1, резервуар резервний - К, водойма - 3, наливні колонки з фільтром металеві - Д, огорожа/бетонні плити - И, резервуар топочного мазуту металевий - М, резервуари для води металеві - Л, резервуар охолоджувач - Н, резервуар охолоджувач - О, вбиральня цегляна - У, загальною площею 729,0 кв. м., загальна вартість якого відповідно звіту про незалежну оцінку ліквідаційної вартості нерухомого майна від 28.10.11 р. №12/10/11 становить 190351, 55 грн без ПДВ. Крім того орендодавець передає, орендар приймає в строкове платне користування рухоме майно, вказане в договір купівлі - продажу майна від 30.01.12 р. загальною вартістю 45595,50 грн. без ПДВ.

В пункті 3.1 договору сторони обумовили, що орендна плата є платежем, який орендар вносить орендодавцю незалежно від наслідків господарської діяльності і визначається у розмірі 3000,00 грн. без ПДВ.

Згідно п.3.2 договору орендну плату за поточний місяць орендар зобов'язаний перераховувати щомісяця на рахунок орендодавця до 15 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір укладено строком на три роки та діє з 02 квітня 2012 р. до 01 квітня 2013 року включно.

Додатковою угодою № 1 від 02.05.2012 року внесено зміни до пункту 10.1 договору оренди № 02-2012/н від 02.04.2012 року та викладено в наступній редакції: «Договір укладено строком на три роки та діє з 02 квітня 2012 р. до 27 березня 2015 року включно» (а.с. 25).

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений договір за своїм змістом та правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу ч.6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст.759 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджується і сторонами не заперечується факт передачі відповідачеві та прийняття ним в строкове платне користування цілісного майнового комплексу згідно умов договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 5.3. договору закріплений обов'язок орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату (що визначена п. п. 3.1-3.3 договору).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарським судом міста Києва вірно встановлено, що відповідач в обумовлений договором термін не здійснив внесення орендної плати за липень - вересень 2014 року, перерахувавши останній платіж в сумі 3000,00 грн. платіжним дорученням № 134 від 15.07.14 р. з призначенням платежу «платне користування цілісним майновим комплексом у червні 2014 р. згідно договору № 02-2012/н від 02.04.12 р. без ПДВ», чим порушив визначені п.п.3.2, 5.3 договору зобов'язання. Вказаний факт підтверджується банківськими виписками ПАТ КБ «Приватбанк» з рахунку позивача № 26007060835437 (а.с. 29-30), не заперечено відповідачем.

Тобто, станом на момент звернення позивача з позовом до суду (24.10.2014 року, як вбачається з реєстраційного штампу канцелярії Господарського суду Сумської області) у відповідача існувала заборгованість в загальному розмірі 9 000,00 грн, зі сплати орендної плати за липень 2014 року у сумі 3000,00 грн (яка повинна була бути сплаченою до 15 серпня 2014 року), за серпень 2014 року у сумі 3000,00 грн (яка повинна була бути сплаченою до 15 вересня 2014 року) та за вересень 2014 року у сумі 3000,00 грн (яка повинна була бути сплаченою до 15 серпня 2014 року).

З вищенаведеного вбачається, що відповідач порушив взятий на себе обов'язок щодо своєчасної оплати орендних платежів, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Ватікан» стверджує про належне виконання свого грошового зобов'язання перед позивачем, на підтвердження чого надає платіжне доручення №108 від 12.11.2014 року на суму 6 000,00 грн з призначенням платежу: «Платне користування майновим комплексом у липні-серпні 2014 р. згідно договору №02-2012/н від 02.04.2012 року».

Однак, колегія суддів звертає увагу, що апелянтом здійснено оплату за користування у липні та серпні 2014 року майновим комплексом лише 12.11.2014 року, тобто із простроченням строку оплати, який визначений п. 3.2. договору, на три та два місяці відповідно, і вже після звернення позивача з позовом до суду. Разом з тим, представником позивача у судовому засіданні 16.03.2015 року надані пояснення, що сплачені кошти у сумі 6 000,00 грн були повернуті відповідачу у зв'язку з розірванням договору оренди, на підтвердження чого до відзиву на апеляційну скаргу позивачем додані банківські виписки по особовому рахунку.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посилаючись на невнесення орендної плати в обумовлені договором розмірі та строк, позивач стверджує про істотне порушення відповідачем договору та просить суд розірвати договір оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2012 року.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст.612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 ст. 291 ГК України передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Згідно з ч.3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до статті 188 ГК України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У відповідності до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в абз. 7, 8 п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» надано роз'яснення, що відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд відхиляє посилання відповідача на належне виконання ним умов договору, оскільки оплата відповідачем у листопаді 2014 року орендних платежів за липень та серпень 2014 року не спростовує обставин прострочення виконання зобов'язання зі своєчасної оплати таких платежів та не спростовує факту такого прострочення протягом трьох місяців підряд за липень, серпень та вересень 2014 року, що є достатньою підставою для розірвання договору .

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань з внесення орендної плати за договором №02-2012/н. від 02.04.2012 року, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги позивача є доведеними належними доказами та відповідачем не спростовані, а тому вимога позивача про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу приватного агропромислового постачально-торгового підприємства «Агропромпостачторг» № 02-2012/н від 02.04.12 р. підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Оскільки істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання зазначеного договору оренди, Господарським судом міста Києва правомірно задоволено позовні вимоги позивача в частині звільнення з цілісного майнового комплексу - дослідної дільниці по виробництву моторних та котельних палив, розташований по вул. Київській, 95а, м. Ромни Сумської області.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року у справі №920/1798/14 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу №30-11/15 від 04.02.2015 року товариства з обмеженою відповідальністю «Ватікан» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року у справі №920/1798/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 року у справі №920/1798/14 залишити без змін.

3. Справу №920/1798/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

В.Г. Суховий