Рішення

від 19.03.2015 по справі 902/7/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 березня 2015 р.

Справа № 902/7/15

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя В. Білоус

Секретар судового засідання Д. Нестеров

за участю представників :

прокурора : Паук В.В. - згідно посвідчення;

позивача : Вельгус Ю.В. - директор, згідно посвідчення;

відповідача : не з"явився.

Місце розгляду справи : приміщення суду,кімн.№1114

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом :Заступника прокурора Вінницької області (вул. Володарського, 33, м. Вінниця, 21050) в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вул. О.Теліги, 8, м. Київ, 04112) від імені якого виступає Вінницьке відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вул. Соборна, 15 а, к.511, м. Вінниця, 21050) до :Фермерського господарства "Малкут" (вул. Будьонного, 3, с. Велика Бушинка, Немирівський район, Вінницька область, 22845) про стягнення заборгованості по поверненню фінансової допомоги в сумі 50 000 грн., згідно договору № 7 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 29.11.2011 р., -

ВСТАНОВИВ :

Відповідач вимог ухвали суду від 26.02.2015 р., як і попередніх ухвал від 12.01.2015 р., 05.02.2015 р. про явку в судове засідання повноважного представника, надання додаткових доказів, в тому рахунку, відзиву на позовну заяву, не виконав. Копія вказаної ухвали направлена відповідачу рекомендованим листом на адресу вказану в позовній заяві, у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та вручена відповідачеві 06.03.2015 р., що стверджується поштовим повідомленням. Це розцінюється судом як вручення рекомендованого листа із копією ухвали відповідачу та, як належне повідомлення останнього про час і місце судового розгляду справи за його участю.

Суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду справи за його участю.

19.03.2015 р. від відповідача до суду надійшла заява від 19.03.2015 р. про відкладення розгляду справи на інший термін часу, в зв"язку з відрядженням.

Представник позивача, прокурор в судовому засіданні проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не заперечив.

Судом клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилено з огляду на наступне.

Відповідно до статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб, крім їх керівників, можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються установчими документами, довіреністю від імені підприємства, організації (частини 2 - 3 ст. 28 ГПК України), а тому у відповідача не існувало перешкод для направлення з метою участі у розгляді справи іншого повноважного представника та реалізації у зв'язку з цим процесуального права, передбаченого ст. 129 Конституції України та ст. 22 ГПК України на участь у судовому засіданні 19.03.2015 р.

Виходячи зі змісту ст. 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Згідно ч.3 ст. 22 ГПК України, за якою сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного й об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Окрім того, клопотання відповідача від 19.03.2015 р. про відкладення розгляду справи заявником не підписане.

Представник позивача, прокурор в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав вказаних в позовній заяві.

З огляду на подані в справу докази, суд приходить до висновку про те, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору. Спір відповідно положень ст.75 ГПК України підлягає вирішенню за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, прокурора, повно, всебічно, об'єктивно і в сукупності дослідивши надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги, на підставі ст. 11, 16, 525, 526, 530, 610 - 612, 625, 1046, 1048, 1049, 1050 ЦК України, підлягають задоволенню.

До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

29.11.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 7 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству.

Згідно вказаного договору позивач зобов"язався надати фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству "Малкут" (відповідачу) в сумі 100 000 грн., а фермерське господарство зобов"язалося використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку у визначений даним договором строк. На підставі довідки, виданої конкурсною комісією та Порядку використання коштів державного бюджету для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. № 1102 фінансова підтримка на поворотній основі надається для впровадження виробничої діяльності.

Згідно п.3.4.2., п.4.1. договору відповідач зобов"язався повернути кошти фінансової підтримки на поворотній основі позивачеві згідно з встановленим графіком: до 1 грудня 2012 р. в сумі 5 000 грн., до 1 грудня 2013 р. в сумі 15 000 грн., до 1 грудня 2014 р. в сумі 30 000 грн., до 1 грудня 2015 р. в сумі 50 000 грн. Фінансова підтримка надається фермерському господарству "Малкут" терміном до 1 грудня 2015 р.

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві, а відповідач отримав фінансову підтримку в сумі 100 000 грн. на поворотній основі, що стверджується копією платіжного доручення № 233 від 29.11.2011 р.

Фінансова допомога була надана відповідачу за рахунок коштів Державного бюджету у відповідності до розділу 3 Закону України "Про фермерське господарство" та Порядку використання коштів державного бюджету для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.08.2004 року (зі змінами).

Відповідач зобов"язання взяті в договорі не виконує, фінансову допомогу згідно графіку на суму 50 000 грн. не повернув позивачеві, а саме: за 2012 р. не повернув в сумі 5 000 грн., за 2013 р. - в сумі 15 000 грн., за 2014 р. - в сумі 30 000 грн.

Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем на суму 50 000 грн., що і стало причиною звернення позивача до суду.

12.11.2014 р. позивачем відповідачу надсилався лист - вимога № 53-02/123 від 12.11.2014 р.

Зміст договору, взятих в ньому зобов'язань свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Главою 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Як вбачається із приписів ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пункт 13 постанови Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.08.2004 року "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам" передбачає, що кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідні рахунки Фонду і його регіональних відділень, відкриті в територіальних органах Державної казначейської служби, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

Згідно Закону України "Про фермерське господарство" новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після його створення, а у трудонедостатніх населених пунктах - п'ять років), фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, та іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств. Кабінет Міністрів України щорічно в проекті Державного бюджету України передбачає кошти на підтримку фермерських господарств.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про законність і обґрунтованість належними доказами вимог позивача про стягнення заборгованості по поверненню фінансової допомоги в сумі 50 000 грн., згідно договору № 7 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 29.11.2011 р.

Судові витрати на судовий збір в сумі 1827 грн., на підставі ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82 - 84, 115, 116, 117 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Малкут", код ЄДРПОУ 37336394 (вул. Будьонного, 3, с. Велика Бушинка, Немирівський район, Вінницька область, 22845) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, код ЄДРПОУ 20029342 (вул. О. Теліги, 8, м. Київ, 04112) в особі Вінницького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, код ЄДРПОУ 13320947 (вул. Соборна, 15 а, к.501, м. Вінниця, 21050) заборгованість по поверненню фінансової допомоги в сумі 50 000 грн. (банківські реквізити для сплати заборгованості: отримувач - Вінницьке відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств, р/р 37111011000396, код 13320947, банк ГУДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015). Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

3. Судові витрати на судовий збір в сумі 1827 грн. віднести на відповідача.

4. Стягнути з Фермерського господарства "Малкут", код ЄДРПОУ 37336394 (вул. Будьонного, 3, с. Велика Бушинка, Немирівський район, Вінницька область, 22845) судовий збір в сумі 1827 грн. в дохід Державного бюджету України. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачеві рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення або надати його повноважному представнику під розписку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 19.03.2015 р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 23.03.2015 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Будьонного, 3, с. Велика Бушинка, Немирівський район, Вінницька область, 22845)